Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Перша громадянська війна в Судані — збройний конфлікт у Судані між християнським Півднем та мусульманською Північчю у 1955 — 1972 роках.
| Перша громадянська війна в Судані | |
 | |
| Місце розташування | Південний Судан |
|---|---|
| Час/дата початку | 18 серпня 1955 |
| Час/дата закінчення | 27 березня 1972 |
Витоки конфлікту
У лютому 1953 року Велика Британія і Єгипетське королівство уклали угоду, що передбачала суданське самоврядування і самовизначення. При цьому північ і центр Судану, населений арабами і християнський південь країни були об'єднані в єдину адміністративну одиницю в рамках британської стратегії на Близькому Сході. Перехідний період до незалежності почався з відкриттям парламенту в 1954 році. За згодою британських і єгипетських урядів Судан отримав незалежність 1 січня 1956, разом з тимчасовою конституцією. Сполучені Штати стали однією з перших іноземних держав, які визнали нову державу.
Однак в період підготовки до надання незалежності Судану, державні установи країни були розміщені в північній частині країни. Британська нездатність забезпечити справедливий розподіл впливу в країні між північчю і півднем створила всі передумови для майбутнього затяжного конфлікту. Араби в уряді Хартуму відступилися від своїх обіцянок сформувати федеративну систему управління державою, що призвело до збройного повстання християнського півдня країни. Відчуваючи себе безправними і обдуреними, жителі півдня почали здійснювати атаки на урядові війська, що спричинило за собою початок громадянської війни, спрямованої на створення незалежного Півдня.
Хід війни
18 серпня 1955 частини Екваторіального корпусу (збройного підрозділу жителів півдня) підняли повстання в міста Торит, а через кілька днів — в Джубі і Мариді. Приводом до повстання став судовий процес над депутатом Національних зборів, а також підроблені телеграми, які закликали мусульманських чиновників на півдні пригнічувати південних суданців. Заколоти були придушені, але замість того, щоб здатися владі суданського уряду, багато заколотників пішли в підпілля разом зі зброєю, поклавши тим самим початок першої війни в Південному Судані. До кінця 1960-х війна призвела до загибелі близько 500 тисяч чоловік. Кілька сотень тисяч стали біженцями.
Повстанці поступово згуртувалися в сепаратистський рух, який здобув найменування Партизанська армія . До 1969 року Аняня розповсюдила свій вплив ще на дві південні провінції — Верхній Ніл і Бахр-ель-Газаль. З того часу повстанці стали отримувати зброю і амуніцію з боку зарубіжних держав. Ізраїль, наприклад, навчав повстанців веденню війни і постачав їх зброєю через Ефіопію і Уганду. Жителі півдня також купували зброю у конголезьких повстанців і міжнародних торговців зброєю. Розраховувалися вони грошима, надісланими представниками південно-суданської діаспори з Близького Сходу, Західної Європи та Північної Америки. Бунтівники також використовували трофейну зброю, обладнання та витратні матеріали, відбиті в урядових військ.
Уряд був не в змозі скористатися розбіжностями всередині повстанців. Перший незалежний уряд Судану на чолі з прем'єр-міністром Ісмаїлом аль-Азхарі виявився неефективним і був повалений в результаті державного перевороту начальником штабу армії генерал-лейтенантом Ібрагімом Аббудом в 1958 році. Протести проти дій військового уряду привели до створення тимчасового уряду в жовтні 1964 року.
На хвилі народних протестів на політичній сцені Судану утвердився , тоді студент, пізніше — духовний лідер мусульман Судану. Між 1966 і 1969 роками ісламістські уряди Судану виявилися не в змозі впоратися з різноманітністю етнічних і економічних проблем. Після другого військового перевороту 25 травня 1969 року полковник Джафар Німейрі став прем'єр-міністром і оголосив політичні партії поза законом.
У цей час повстанці контролювали більшу частину сіл в Південному Судані, в той час як урядові війська окупували великі міста регіону. Повстанські загони були занадто малі і розсіяні на великій площі регіону. Після державного перевороту в 1969 році сутичок в Південному регіоні стало набагато менше. Однак коли переговори не привели до врегулювання конфлікту, Хартум збільшив чисельність військ на півдні до 12 000 чоловік. У серпні 1968 року Радянський Союз уклав військові угоди з Суданом на суму в 100—150 млн. доларів США на поставки зброї: танків Т-55, бронетранспортерів і літаків. Судан отримував радянську зброя через Єгипет. До кінця 1969 Радянський Союз поставив в Судан 85-мм зенітні гармати, шістнадцять МіГ-21 і п'ять транспортних літаків Ан-24.
Конфлікт між марксистською і немарксистською фракціями в правлячій військовій еліті Судану привів до чергового перевороту в липні 1971 року. У влади опинився уряд, сформований , але дуже скоро Німейрі повернувся до влади. У тому ж році громадянин Німеччини Рольф Штайнер, який таємно консультував повстанців з військових питань, був узятий в полон в Кампалі і депортований в Хартум. Суд Судану спочатку засудив його до смерті, три роки Штайнер відсидів у в'язниці, але після цього його відпустили під тиском з боку уряду Західної Німеччини.
В 1969 році розбіжності всередині повстанського табору призвели до зміни керівництва. Місце на чолі повстанців зайняв . Південний Судан в цей час змінив своє найменування на Нільську республіку і відновив війну проти Хартума, хоча деякі з прихильників Джейдена відмовилися співпрацювати з Маєн. В 1971 році колишній армійський лейтенант організував переворот проти Маєна за підтримки Ізраїлю і проголосив створення Визвольного руху Південного Судану. Всі лідери угруповань об'єдналися навколо Лагу.
Результати
В жовтні 1971 року Хартум вперше вступив в контакт з визвольним рухом Південного Судану. Спочатку точки зору двох сторін були далекі один від одного, жителі півдня вимагали створення федеративної держави з окремим урядом і армією. Однак в підсумку обидві сторони, за допомогою ефіопського імператора Хайле Селассіє дійшли згоди.
Аддис-Абебська угода гарантувала автономію для південного регіону, що складається з трьох провінцій, створення 12-тисячної армії, в якій було б порівну північних і південних офіцерів. Арабська мова була визнана єдиною офіційною мовою в Судані, а англійська отримала статус регіональної мови на півдні країни.
Хоча багато лідерів повстанців були проти підписання перемир'я, Лагу погодився на ці умови припинення вогню. Національний уряд Судану видав указ про вступ угоди в законну силу і про створення міжнародної комісії перемир'я для забезпечення благополучного повернення біженців. Хартум також оголосив амністію для повстанців. Громадянська війна закінчилася в 1972 році після підписання Аддис-Абебської угоди; півдню Судану було надано широку регіональну автономію. Однак жителі залишилися незадоволені результатом війни і через десять років перерви в країні знову спалахнула друга громадянська війна в Судані.
Література
- Johnson, Douglas H. 1979. «Book Review: The Secret War in the Sudan: 1955—1972 by Edgar O'Ballance». African Affairs 78 (310): 132-7.
- O'Ballance, Edgar. 1977. The Secret War in the Sudan: 1955—1972 . Hamden, Connecticut: Archon Books. (Faber and Faber ed. )
 | Це незавершена стаття про Південний Судан. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про Судан. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Sudan - First Civil War (англ.). оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 6 липня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Persha gromadyanska vijna v Sudani zbrojnij konflikt u Sudani mizh hristiyanskim Pivdnem ta musulmanskoyu Pivnichchyu u 1955 1972 rokah Persha gromadyanska vijna v SudaniMisce roztashuvannyaPivdennij SudanChas data pochatku18 serpnya 1955Chas data zakinchennya27 bereznya 1972U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Gromadyanska vijna v Sudani Vitoki konfliktuU lyutomu 1953 roku Velika Britaniya i Yegipetske korolivstvo uklali ugodu sho peredbachala sudanske samovryaduvannya i samoviznachennya Pri comu pivnich i centr Sudanu naselenij arabami i hristiyanskij pivden krayini buli ob yednani v yedinu administrativnu odinicyu v ramkah britanskoyi strategiyi na Blizkomu Shodi Perehidnij period do nezalezhnosti pochavsya z vidkrittyam parlamentu v 1954 roci Za zgodoyu britanskih i yegipetskih uryadiv Sudan otrimav nezalezhnist 1 sichnya 1956 razom z timchasovoyu konstituciyeyu Spolucheni Shtati stali odniyeyu z pershih inozemnih derzhav yaki viznali novu derzhavu Odnak v period pidgotovki do nadannya nezalezhnosti Sudanu derzhavni ustanovi krayini buli rozmisheni v pivnichnij chastini krayini Britanska nezdatnist zabezpechiti spravedlivij rozpodil vplivu v krayini mizh pivnichchyu i pivdnem stvorila vsi peredumovi dlya majbutnogo zatyazhnogo konfliktu Arabi v uryadi Hartumu vidstupilisya vid svoyih obicyanok sformuvati federativnu sistemu upravlinnya derzhavoyu sho prizvelo do zbrojnogo povstannya hristiyanskogo pivdnya krayini Vidchuvayuchi sebe bezpravnimi i obdurenimi zhiteli pivdnya pochali zdijsnyuvati ataki na uryadovi vijska sho sprichinilo za soboyu pochatok gromadyanskoyi vijni spryamovanoyi na stvorennya nezalezhnogo Pivdnya Hid vijni18 serpnya 1955 chastini Ekvatorialnogo korpusu zbrojnogo pidrozdilu zhiteliv pivdnya pidnyali povstannya v mista Torit a cherez kilka dniv v Dzhubi i Maridi Privodom do povstannya stav sudovij proces nad deputatom Nacionalnih zboriv a takozh pidrobleni telegrami yaki zaklikali musulmanskih chinovnikiv na pivdni prignichuvati pivdennih sudanciv Zakoloti buli pridusheni ale zamist togo shob zdatisya vladi sudanskogo uryadu bagato zakolotnikiv pishli v pidpillya razom zi zbroyeyu poklavshi tim samim pochatok pershoyi vijni v Pivdennomu Sudani Do kincya 1960 h vijna prizvela do zagibeli blizko 500 tisyach cholovik Kilka soten tisyach stali bizhencyami Povstanci postupovo zgurtuvalisya v separatistskij ruh yakij zdobuv najmenuvannya Partizanska armiya Do 1969 roku Anyanya rozpovsyudila svij vpliv she na dvi pivdenni provinciyi Verhnij Nil i Bahr el Gazal Z togo chasu povstanci stali otrimuvati zbroyu i amuniciyu z boku zarubizhnih derzhav Izrayil napriklad navchav povstanciv vedennyu vijni i postachav yih zbroyeyu cherez Efiopiyu i Ugandu Zhiteli pivdnya takozh kupuvali zbroyu u kongolezkih povstanciv i mizhnarodnih torgovciv zbroyeyu Rozrahovuvalisya voni groshima nadislanimi predstavnikami pivdenno sudanskoyi diaspori z Blizkogo Shodu Zahidnoyi Yevropi ta Pivnichnoyi Ameriki Buntivniki takozh vikoristovuvali trofejnu zbroyu obladnannya ta vitratni materiali vidbiti v uryadovih vijsk Uryad buv ne v zmozi skoristatisya rozbizhnostyami vseredini povstanciv Pershij nezalezhnij uryad Sudanu na choli z prem yer ministrom Ismayilom al Azhari viyavivsya neefektivnim i buv povalenij v rezultati derzhavnogo perevorotu nachalnikom shtabu armiyi general lejtenantom Ibragimom Abbudom v 1958 roci Protesti proti dij vijskovogo uryadu priveli do stvorennya timchasovogo uryadu v zhovtni 1964 roku Na hvili narodnih protestiv na politichnij sceni Sudanu utverdivsya todi student piznishe duhovnij lider musulman Sudanu Mizh 1966 i 1969 rokami islamistski uryadi Sudanu viyavilisya ne v zmozi vporatisya z riznomanitnistyu etnichnih i ekonomichnih problem Pislya drugogo vijskovogo perevorotu 25 travnya 1969 roku polkovnik Dzhafar Nimejri stav prem yer ministrom i ogolosiv politichni partiyi poza zakonom U cej chas povstanci kontrolyuvali bilshu chastinu sil v Pivdennomu Sudani v toj chas yak uryadovi vijska okupuvali veliki mista regionu Povstanski zagoni buli zanadto mali i rozsiyani na velikij ploshi regionu Pislya derzhavnogo perevorotu v 1969 roci sutichok v Pivdennomu regioni stalo nabagato menshe Odnak koli peregovori ne priveli do vregulyuvannya konfliktu Hartum zbilshiv chiselnist vijsk na pivdni do 12 000 cholovik U serpni 1968 roku Radyanskij Soyuz uklav vijskovi ugodi z Sudanom na sumu v 100 150 mln dolariv SShA na postavki zbroyi tankiv T 55 bronetransporteriv i litakiv Sudan otrimuvav radyansku zbroya cherez Yegipet Do kincya 1969 Radyanskij Soyuz postaviv v Sudan 85 mm zenitni garmati shistnadcyat MiG 21 i p yat transportnih litakiv An 24 Konflikt mizh marksistskoyu i nemarksistskoyu frakciyami v pravlyachij vijskovij eliti Sudanu priviv do chergovogo perevorotu v lipni 1971 roku U vladi opinivsya uryad sformovanij ale duzhe skoro Nimejri povernuvsya do vladi U tomu zh roci gromadyanin Nimechchini Rolf Shtajner yakij tayemno konsultuvav povstanciv z vijskovih pitan buv uzyatij v polon v Kampali i deportovanij v Hartum Sud Sudanu spochatku zasudiv jogo do smerti tri roki Shtajner vidsidiv u v yaznici ale pislya cogo jogo vidpustili pid tiskom z boku uryadu Zahidnoyi Nimechchini V 1969 roci rozbizhnosti vseredini povstanskogo taboru prizveli do zmini kerivnictva Misce na choli povstanciv zajnyav Pivdennij Sudan v cej chas zminiv svoye najmenuvannya na Nilsku respubliku i vidnoviv vijnu proti Hartuma hocha deyaki z prihilnikiv Dzhejdena vidmovilisya spivpracyuvati z Mayen V 1971 roci kolishnij armijskij lejtenant organizuvav perevorot proti Mayena za pidtrimki Izrayilyu i progolosiv stvorennya Vizvolnogo ruhu Pivdennogo Sudanu Vsi lideri ugrupovan ob yednalisya navkolo Lagu RezultatiV zhovtni 1971 roku Hartum vpershe vstupiv v kontakt z vizvolnim ruhom Pivdennogo Sudanu Spochatku tochki zoru dvoh storin buli daleki odin vid odnogo zhiteli pivdnya vimagali stvorennya federativnoyi derzhavi z okremim uryadom i armiyeyu Odnak v pidsumku obidvi storoni za dopomogoyu efiopskogo imperatora Hajle Selassiye dijshli zgodi Addis Abebska ugoda garantuvala avtonomiyu dlya pivdennogo regionu sho skladayetsya z troh provincij stvorennya 12 tisyachnoyi armiyi v yakij bulo b porivnu pivnichnih i pivdennih oficeriv Arabska mova bula viznana yedinoyu oficijnoyu movoyu v Sudani a anglijska otrimala status regionalnoyi movi na pivdni krayini Hocha bagato lideriv povstanciv buli proti pidpisannya peremir ya Lagu pogodivsya na ci umovi pripinennya vognyu Nacionalnij uryad Sudanu vidav ukaz pro vstup ugodi v zakonnu silu i pro stvorennya mizhnarodnoyi komisiyi peremir ya dlya zabezpechennya blagopoluchnogo povernennya bizhenciv Hartum takozh ogolosiv amnistiyu dlya povstanciv Gromadyanska vijna zakinchilasya v 1972 roci pislya pidpisannya Addis Abebskoyi ugodi pivdnyu Sudanu bulo nadano shiroku regionalnu avtonomiyu Odnak zhiteli zalishilisya nezadovoleni rezultatom vijni i cherez desyat rokiv perervi v krayini znovu spalahnula druga gromadyanska vijna v Sudani LiteraturaJohnson Douglas H 1979 Book Review The Secret War in the Sudan 1955 1972 by Edgar O Ballance African Affairs 78 310 132 7 O Ballance Edgar 1977 The Secret War in the Sudan 1955 1972 Hamden Connecticut Archon Books Faber and Faber ed ISBN 0 571 10768 0 Ce nezavershena stattya pro Pivdennij Sudan Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro Sudan Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Sudan First Civil War angl originalu za 11 lyutogo 2018 Procitovano 6 lipnya 2011