цієї статті під сумнівом. (листопад 2018) |
Перегінське (Перегінськ) — селище Калуського району Івано-Франківської області. Має статус гірської зони. Перша згадка про селище датується 1292 роком. З селища походять дуже багато відомих людей, серед яких є: герої УПА та співаки. В роки Другої Світової війни село опинилося в окупації Радянським Союзом, населення було незадоволене такою ситуацією тому багато чоловіків пішло у підпілля Української Повстанської Армії.
селище Перегінське | |
---|---|
Вид з Космечари на смт.Перегінське | |
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Калуський район |
Рада | Перегінська селищна рада |
Код КАТОТТГ | UA26060210010093770 |
Основні дані | |
Засновано | 1292 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 23.51 км² |
Населення | ▲ 12 766 (01.01.2017) |
Густота | 531 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 77662 |
Телефонний код | +380 3474 |
Географічні координати | 48°48′37″ пн. ш. 24°10′55″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 24.18194° сх. д.Координати: 48°48′37″ пн. ш. 24°10′55″ сх. д. / 48.81028° пн. ш. 24.18194° сх. д. |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Рожнятів |
До станції: | 16 км |
Селищна влада | |
Адреса | 77662, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Перегінське, вул.Сагайдачного, 26 |
Голова селищної ради | Люклян Ірина Богданівна |
Карта | |
Перегінське | |
Перегінське | |
Перегінське у Вікісховищі |
Історія селища
Перегінське засновано в першій половині XIII століття, коли монголо-татарські завойовники вторглися в Галицько-Волинську землю, а звідси — в Угорщину і Чехію. Гірськими шляхами, що вели на Закарпаття, вони гнали полонених, роблячи зупинки на переправі через бурхливу Лімницю. Ймовірно, що назва поселення походить від слова «переганяти». Перша письмова згадка про село є в грамоті князя Лева Даниловича від 1292 року, в якій йдеться про належність Перегінського церкві.
З давніх-давен тут було розвинуте ремесло, цьому сприяло розташування Перегінського на шляху зі Східної Галичини до Угорщини, які підтримували жваві торгові зв'язки. У Перегінському видобували залізну руду, а в сусідньому с. Рафайлові виплавляли залізо. Розвинуті були чинбарство та деревообробка. Вироби ремісників завжди знаходили збут. Істотне місце в житті мешканців Перегінського посідало і сільське господарство.
Під Польщею
У середині XIV ст. Перегінське відійшло до Польського королівства. В 1400 році стрийський князь Федір Ольгердович заснував на горі Сергій монастир, якому передав Перегінське з навколишніми землями.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується відсутність попа (отже, уже тоді була церква), млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі.
Протягом XV—XVI ст. за село точилася боротьба між світськими і духовними феодалами. Тривали спустошливі татарські наскоки. Торгівлю з Угорщиною вели тепер через Краків. Коли ж транзитна торгівля почала зосереджуватися у Львові, Перегінське залишилося осторонь торгових шляхів.
Закріпившись як власник села, монастир поступово закріпачував селян. Спочатку вони відбували 1—2 дні панщини, а потім і 3—4 дні на тиждень. Однак запровадження панщини не звільнило селян від оплати чиншу. З 1-го лану платили по 1 злотому 18 грошів, 4 мірки вівса. Віддавали монастиреві кожну двадцяту вівцю, десятий вулик. Мешканці Перегінського скаржилися, що від них відрізали до Рожнятова та інших сіл 10 ланів. Користувалася громада тільки 6 ланами, а чинш сплачувала з 16-ти. В селі значилися такі категорії селян, як вбогі і дуже вбогі. Селяни перебували в цілковитій залежності від монастиря. Формально кожен кріпак зберігав право переходу, але фактично він без дозволу монастиря не міг залишити село. Селянам надавалося право подавати скарги в єпископський суд, але там кріпаки ніякого захисту не мали. Багато лиха завдавали селянам феодальні усобиці — їх грабували шляхтичі, що ворогували між собою. В одній з численних скарг зазначається, що староста Теребовлі Юрій Балабан напав на село і відібрав у селян 2 тис. злотих, 170 яловиць, багато жита і пшениці.
На початку XVII ст. в селі збудовано добре укріплений замок, в ньому постійно перебували 240 жовнірів. Кожний господар селянського двору повинен був мати рушницю, а біднота — коси або рогатину.
В 1638 році король Владислав IV Ваза передав Перегінське у власність королівському підчашому Янові Станіславу Яблоновському. Всі мешканці села вважалися його підданими. В маєтку були панські покої, різні господарські приміщення, пекарня, млин, корчма.
Полум'я національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 pp., перекинувшись на західноукраїнські землі, охопило й Перегінське. 1648 року жителі села разом з мешканцями Каменя, Новиці і Берлог штурмом оволоділи Перегінським замком. Його власник Яблоновський з матір'ю Анною ледве встиг утекти. Повсталі щиро вітали і підтримували селянсько-козацьке військо, яке того ж року вступило в село.
З 1661 року Перегінське стало королівською власністю, а 1690 року було передане кафедральній галицькій церкві. У реєстрі про сплату 10 злотих катедратика (столового податку) кожна за 1684 рік згадуються три перегінські церкви: Сходження Святого Духа, Різдва Христового і Різдва Пресвятої Богородиці. Назви цих церков наводяться і в реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року разом із замковою Церквою Святого Юра.
Наприкінці XVII ст. Перегінське стало вже порівняно великим селом — в ньому налічувався 241 двір. Серед мешканців налічувалося 8 халупників, 11 ремісників, 5 козаків. У 1690 році тут було 3 церкви й 3 монастирі. В цей час король дозволив проводити у селі річні ярмарки. Ворожнеча феодалів і церковників згубно позначалася на долі селян. 1705 року брацлавський воєвода Ян Александр Конєцпольський, що ворогував з львівським єпископом УГКЦ Йосифом Шумлянським, послав 300 жовнірів у його села — Перегінське і Рожнятів. Жовніри грабували жителів не гірше татар, відверто заявляли громаді: «Перегінське пограбуємо, знесемо вогнем і мечем наніщо».
У XVIII ст. жителі села брали активну участь у русі опришків. Відзначився сміливими діями Федір Бизор, якого Олекса Довбуш призначив ватажком. У Перегінському декілька разів у жовтні 1739 року та восени 1744 року бував сам Довбуш.
Під Австрією
За австрійських часів власником села стала Львівська митрополія УГКЦ. Одним із методів жорстокого визискування селян була оренда. В кінці XVIII ст. селяни неодноразово подавали скарги управителям єпископських маєтків на посесорів, вимагаючи їх усунення і ліквідації орендних договорів. У 1795 році жителі Перегінського заявили, що покинуть село, якщо жорстокий посесор Бронацький залишиться тут. В 1798 році селяни неодноразово скаржилися на посесора Мазаракі, заявляючи, що в разі незадоволення їхніх вимог вони відмовляться відробляти панщину і платити грошові податки. Селяни рішуче вимагали скасування оренди, переобрання війта й присяжних, які разом з посесором пригноблювали їх. Здебільшого скарги не давали бажаних наслідків.
Особливої гостроти антифеодальна боротьба набрала в 1817 році, коли частина громади поскаржилася в окружне управління на місцевого управителя, який примушував селян відбувати повинності понад встановлений строк, а з тими, хто ухилявся від цього, жорстоко розправлявся. Не дочекавшись розгляду скарги, 63 чоловіка подали до окружного управління нову скаргу з цього приводу. Урядовці скаргу передали на розгляд війта, останній відкинув усі претензії і попросив надіслати військову команду. Військо силою розправилося з селянами. Але Григорій Яцук та Іван Гавриляк подали скаргу в повітове управління. Селяни тим часом ухилялися від виконання панщини та інших повинностей. До Перегінського знову прибула військова команда для розправи з непокірними і захисту маєтків від опришків. Селянські ватажки Іван Федора і Григорій Яцук були ув'язнені. Останнього засудили до тілесного покарання, але йому вдалося втекти до Молдавії. Незважаючи на репресії, селяни ухилялися від виконання панщини. Іван Федора, який втік із стрийської в'язниці, разом з Василем Галатою та Миколою Лесюком подали нову скаргу в повітове управління. Виступи селян відбувалися також у 1818 році. Коли митрополит став вимагати не лише двадцяту вівцю, а й ягня, селяни навесні 1845 року відмовилися виконувати його волю. Щоб змусити їх до цього, в червні до Перегінського було знову направлено військову команду.
Після реформи 1848 року громада Перегінського втратила значну частину угідь, якими користувалася раніше. Основними земельними власниками залишились духовенство і куркулі. В 1857 році Львівська греко-католицька митрополія мала в Перегінському 59 013 моргів лісів, полів і пасовиськ. Куркулям належало 145 моргів орної землі, 536 моргів городів, 3992 морги лук, 47 530 моргів лісів. У селян, яких на той час налічувалось 3620 чоловік, було лише 1670 моргів орної землі, 3721 морг лук і городів, 1426 моргів пасовиськ.
Ще 1810 року львівський митрополит Антоній Ангелович розпочав будівництво гути поблизу Перегінського. В 1814 році підприємство стало до ладу. Тут працювали 1 майстер і 50 помічників. Гута мала 12 шахт, 1 високу піч, 2 гамарні й кузню для виробництва цвяхів. А в 1818 році виявилося, що залізна руда поганої якості, і підприємство закрилося. На початку XIX ст. в околицях Перегінського над сплатною річкою Лімницею працювало кілька водяних тартаків. На кожному тартаку діяли 2—4 поперечні пили та 1—2 циркулярні. Дошки, що тут виробляли, йшли за кордон. Для місцевих потреб щорічно випускали 2 млн.покрівельних дощечок.
Перший навчальний заклад — невеличку початкову народну школу — тут засновано в 1832 році. Через півстоліття відкрито дворічну школу. А в 1910 році створено дві 4-річні школи — чоловічу й жіночу. У Перегінському проживало близько 5 тис. осіб, такої кількості освітніх закладів було мало. Більшість дітей лишалася поза школою.
Під впливом революції 1905—1907 pp. в Росії ця боротьба ще більше посилилася. 19 січня 1906 року селяни на таємних зборах ухвалили розподілити поміщицькі землі. Навесні розгорнувся страйковий рух сільськогосподарських робітників. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, передачі поміщицької землі селянам. Вони стійко трималися. Землевласники змушені були вербувати штрейкбрехерів в інших повітах. Улітку цього ж року в Перегінському агітували за сільськогосподарський страйк і проголошували революційні лозунги львівські студенти Адам Коцко та Володимир Ільків. їх заарештували і судили.
1912 року в Перегінському іноземці заснували дві нафтові копальні. Експлуатувалося 5 свердловин глибиною 200—400 метрів. Обслуговували копальні в основному поляки, місцевих жителів працювало тут близько 10 чоловік. Одержували вони 1,5—2 злотих на день.
Неймовірно важким було становище жителів Перегінського в роки Першої світової війни. Багатьох з них мобілізували до австро-угорської армії. Господарство занепало, а саме село значною мірою зазнало руйнувань під час воєнних дій. 15 лютого 1915 року до Перегінського вступили російські війська.
- Дивізійна австрійська пекарня 42 у Перегінському (лютий, 1916 р)
- Загальний вигляд польового госпіталю в Перегінському (лютий, 1916 р)
- Муніципальне управління в Перегінсько (лютий, 1916 р)
- Галицькі селянські діти в Перегінську
- Галицькі дівчата лагодять білизну в пральні в Перегінському
- Кінотеатр
Польська окупація
Коли в Перегінське вступили польські окупаційні війська, вони натрапили на рішучий опір. В 1920 році в околицях села діяло кілька груп озброєних повстанців. Вони нападали на підрозділи польської армії, затримували військові обози та представників державної влади. Повстання набрало широкого розмаху. На його придушення урядовці викликали зі Львова додатково військові підкріплення.
В 1921 році в Перегінському налічувалося 5912 чоловік, з них 5150 українців, 612 євреїв, 150 поляків. Село було забудоване одноповерховими дерев'яними будинками. Навколишніми лісовими масивами володіли митрополит Шептицький та фірма «Польсько-швейцарська лісова промисловість Й. Ф. Глезінгера». Понад 32 тис. га лісу та близько 900 моргів найкращих земель належало греко-католицькій митрополії, понад 400 моргів — церкві, 124 морги — попові, понад 150 моргів орної землі та лісу — сім'ї місцевого глитая Патрія. Близько 650 моргів поля в 30-х роках відсудили у селян за борги крамарі та лихварі. На селянський двір пересічно припадало 0,4 га землі. За клапоть поля, який селяни брали в митрополії чи у крамаря в оренду, віддавали третину врожаю. Та й землю цю не завжди бідняк вчасно обробляв, бо не мав тягла.
Медична допомога в кабінеті лікаря коштувала 3 злоті (триденний заробіток лісоруба), за відвідання хворого вдома треба було віддати 5—6 злотих. Дуже дорого коштували ліки. Від туберкульозу і тифу гинули сотні людей, особливо в дитячому віці.
В селі була 7-річна школа з польською мовою навчання. Тільки 3 години на тиждень відводилося на українську мову і літературу, які викладав учитель-поляк, що й сам до ладу не знав української мови. З восьми вчителів лише двоє були українцями. Відвідували школу близько 300 учнів, переважно діти заможних. Більшість дітей не ходили до школи, бо не мали в що одягнутися. Понад 70 % мешканців Перегінського не знали грамоти.
Ось що розповідає колишній емігрант М. Країло, який повернувся в рідне село: «Голод і злидні заставили мене в 1927 році продати останній кусок землі, який я одержав у спадщину від батька, і виїхати в Південну Америку шукати щастя. Тяжка, непосильна праця, нужденна зарплата заставили мене покидати одного капіталіста та йти до другого, але й там не було краще. Капіталісти всі однакові».
З середини 20-х років у Перегінському почастішали виступи трудящих. Керували ними члени КПЗУ та профспілка деревообробників, створена в серпні 1928 року з ініціативи комуніста М. М. Мацевича. З 6 по 27 січня 1929 року страйкували деревообробники під керівництвом страйкового комітету в складі 24 чоловік. 7 січня близько 500 страйкарів зібралися на станції у Перегінському, намагаючись перешкодити рухові поїздів по вузькоколійці Брошнів—Осмолода, щоб припинити роботу на підприємствах фірми. Сталася сутичка з поліцією, після чого в Перегінському введено надзвичайний стан, почалися арешти. Але робітники не здавалися. Вони вимагали 8-го динного робочого дня, підвищення зарплати на 30 проц., відкриття продуктових магазинів. В результаті страйку вони добилися підвищення зарплати на 10 процентів. Деякого поліпшення становища добилися робітники завдяки страйку й у наступному році. 1933 року в Перегінському створено профспілкову організацію робітників лісової промисловості, головою якої обрали Ф. Д. Кузя, а секретарем — P. M. Глібковича. В селі постійно розповсюджувалися листівки КПЗУ. В 1934 році тут відбулася першотравнева демонстрація, на яку робітники йшли з червоними прапорами. Незважаючи на заборону польських властей, у хаті-читальні відзначалися ювілеї Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка. Місцева молодь прагнула мати свій клуб, з цією метою збирала кошти. Однак пожертви були малими. Тоді активісти вдалися до платних вистав хорового й драматичного гуртків. У 1935 р. збудовано Народний Дім «Просвіти», який став осередком плекання національної свідомості.
Поблизу Перегінського відкрито в 1936 році ще кілька нафтових копалень. 7 свердловин давали близько 3,5 цистерни нафти щомісяця. Тут працювало багато мешканців Перегінського. Одержували вони мізерну платню. Терпіли від власників нафтових промислів і селяни. Промисловці за безцінь скуповували нафтоносні ґрунти, що призводило до ще більшого обезземелення селян. Перегінський піп разом з Львівською греко-католицькою консисторією хотів створити власну нафтову фірму у вигляді акціонерної компанії — греко-католицька акційна нафтова спілка «Унія».
В 1930-і роки в селі було розвинуте кустарне виробництво. Тут налічувалося 50 ткачів, 6 шевців, 5 колісників, 10 бондарів, 5 кушнірів, 15 кошикарів. Кожен з них, маючи 5—10 моргів землі, займався й сільським господарством.
У 1939 році в повіті проживало 9430 мешканців (8250 українців, 250 поляків, 920 євреїв і 10 німців та інших національностей).
Молодь Перегінська на початку 1939 р. масово нелегально переходила кордон на Закарпаття для підтримки Карпатської України.
Радянська окупація
Мешканці Перегінського без радості зустріли Червону Армію. 21 вересня 1939 року все населення вийшло на вулиці.
Вже 1939 року в Перегінському відкрито дві 7-річні школи з викладанням рідною мовою. До кінця 1940 року ліквідовано неписьменність. Почали діяти клуб, дві бібліотеки, кінотеатр.
Указом Президії Верховної Ради УРСР 19 листопада 1940 р. з Рожнятівського району передані до Новичанського району Перегінську селищну та Решнятівську і Вільхівську сільські ради (тобто, всю територію колишньої ґміни Перегінськ Долинського повіту), райцентр перенесено з села Новиця в Перегінське і район перейменовано на Перегінський. В Перегінську розміщено райком компартії і репресивні радянські органи, які негайно розпочали терор і винищення свідомих українців.
28 липня 1944 року 226-а стрілецька дивізія 11-го стрілецького корпусу зайняла Перегінське. В боях за селище загинуло понад 200 радянських бійців і офіцерів. Майже 600 перегінців були насильно мобілізовані в Червону армію, 200 з них удостоєні радянських урядових нагород. Частина перегінців боролася проти нових окупантів у рядах УПА і підпіллі ОУН. 1 січня 1945 р. сотня «Нечая» взяла Перегінськ і захопила в полон гарнізон зі 150 енкаведистів на чолі з підполковником Царенковим.
Вже через кілька днів після зайняття за допомогою військових частин став до ладу лісопильний завод. Згодом за участю бакинських спеціалістів, які прибули до Перегінського, відбудовано нафтодільницю № 4. Тут діяло в 1944 році тільки 17 свердловин. Видобуток нафти становив 2,5 тонни на добу. 6 свердловин не працювало через нестачу механізмів та спеціалістів. За два тижні відновлено роботу Перегінського ліспромгоспу, хоч не вистачало робочої сили. Вузькоколійна залізниця Брошнів—Осмолода була в трьох місцях пошкоджена, придатними виявилися тільки один паровоз і 4 вагони. Для ліспромгоспу з Москви, Ленінграда, далекого Уралу надійшли залізничні рейки, лісовозні вагони і паровози, трактори, електролебідки. Завдяки цьому підприємство змогло виконувати і перевиконувати виробничі завдання. 1945 року став до ладу райпромкомбінат, що об'єднував шевську та кравецьку майстерні, шкіряний завод, сукновальню, 2 водяні млини, 2 крупорушки, олійницю та 2 цегельні.
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Панське Перегінської селищної ради перейменовано на хутір Садовий.
Ліспромгосп тоді об'єднував лісодільниці Перегінського, Небилова, Ясеня та Порогів. У його розпорядженні було 67 тис. га лісу. За короткий час ліспромгосп став одним з найбільших і найкраще оснащених промислових підприємств Прикарпаття. На лісопунктах і майстерських ділянках ліспромгоспу споруджено просторі і світлі житлові будинки, гуртожитки, їдальні, клуби, медичні заклади. За першу післявоєнну п'ятирічку в селищі збудовано електростанцію, реконструйовано лісопильний завод. Відкрили радіовузол, нову лікарню. В лісгоспі райком компартії запровадив цікаву традицію: щорічно на 6 січня робітникам давали подвійне завдання лісорубки і відміняли вечірній рейс вузькоколійки на Брошнів — щоб робітники не могли доїхати додому на Святвечір, тому робітники в мороз пішки добирались додому аж за північ.
У лютому 1952 року селян Перегінського примусово загнали в артіль «Більшовик». Це невелике господарство через кілька років об'єднали з колгоспом с. Вільхівки, а згодом з артілями Небилова, Слободи-Небилівської, Рошнятого та Закерничного. Лісоруби оволодівали різними професіями. Багатьох було висунуто на керівні посади. Колишні лісоруби Б. Я. Пельц та Ю. Я. Петреній стали начальниками лісопунктів, а згодом Б. Я. Пельц очолив Солотвинський лісокомбінат.
1957 року Перегінський ліспромгосп ввійшов до укрупненого підприємства — лісокомбінату «Осмолода» (центр у Брошнів-Осаді). У Перегінському тепер лісопункт цього лісокомбінату. Крім нього, діють харчовий і побутовий комбінати, столярний цех Рожнятівської меблевої фабрики та комбінат комунальних підприємств. У 1958 році став до ладу харчокомбінат. У січні 1969 року він був перетворений на соко-екстрактний завод. Продукція заводу користується великим попитом. Спиртовані соки — малиновий, ожиновий, яблучний, чорничний — відправляють до Середньої Азії, в Челябінськ, Тульську і Московську області, сульфітовані соки — у Дніпропетровську та Волинську області. У 1959 р. ліквідовано Перегінський район і районні установи.
Сьогодення
У Перегінську існують дві школи: Перегінська ЗОШ № 1 та Перегінська ЗОШ № 2. Учні шкіл показують високі наукові та спортивні досягнення. 24 квітня 2017 р. до Дня Героїв на території Перегінської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 було урочисто відкрито й освячено меморіальну дошку підпільникам — учням цієї школи, ув'язненим у 1950 році.
В селищі діє нічний клуб, спортивні секції, активно розвивається національна скаутська організація України ПЛАСТ. Перегінськ розділений на декілька мікрорайонів: Радова, Ялинка, Великий Беріг, Посіч, Замлинівка, Завасильова, Хаймівка та інші. Також в селищі функціонують 5 церков різних релігійних напрямків.
Відомі люди
Уродженці
- Васильків Олег Орестович — український вчений–матеріалознавець, доктор технічних наук (2006), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки за 2015 рік;
- Данилко Роман Ярославович — український футболіст, який грав на позиції півзахисника.
- Депутат Володимир — «Довбуш-2» (1918 — †3.10.1946) — командир сотні 88 «Опришки»; поручник УПА (22.01.1946); двічі відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1.02.1945, 22.01.1946);
- Дичковський Орест — вояк УПА, політв'язень, засновник і директор Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату;
- — заслужений юрист України;
- Кузь Володимир — політвиховник старшинської школи «Олені-2», в.о. провідника Станиславівського окружного проводу ОУН.
- Купчишин Олександр Михайлович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Французькій Республіці;
- Маліманова Наталія Леонідівна — українська акторка, співачка (сопрано). Заслужена артистка України (2000);
- — (31 липня 1909 — січень 1942 р., Станіслав) — поет і перекладач. Його вірші друкувалися в львівській періодиці («Народна справа», «Неділя», «Українське юнацтво», «Літопис Червоної калини»). Взимку 1942 року був заарештований і згодом розстріляний німецькими окупантами. В останні роки було видано дві збірки його творів — «Гей, видно село!» (2003 рік) і «Тремтіння і пориви» (2008 рік);
- Небиловський Василь — український священик (УГКЦ), громадський діяч;
- Патрій Володимир — борець за волю України;
- Римик Богдан — «Ханенко» (11.04.1922-22.06.1945) — хорунжий УПА, командир сотні «Хорти»;
- Семкович Володимир Юрійович («Ревай», «Влодко»; 12.09.1922 — 21.02.1947) — командир сотні УПА «Рисі», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА;
- Семко Ярослава Леонівна — діячка українського збройного підпілля, лицар Бронзового хреста заслуги УПА;
- Стурко Юліан — командир сотні УПА «Журавлі» у ТВ-23 «Магура» ВО-4 «Говерла», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА;
- Шпак Марта — українська співачка, заслужена артистка України;
- Яковина Юліан Іванович — український громадський діяч, кінооператор, режисер;
Пов'язані з Перегінськом
- — син вчителя з Князівського, бунчужний сотні УПА «Загроза», прилюдно страчений російськими окупантами 29 січня 1945 року;
- Кобринський Микола Миколайович — шкільний інспектор, просвітницький діяч, етнограф, священик. Його зусиллями в Перегінській окрузі було відкрито 27 шкіл;
- Небиловський Василь — парох Перегінська, посол до Галицького сейму 7-го скликання (1895—1901 роки);
- Пилипюк Мирослав Миколайович — заслужений геофізик України.
Цікаві факти
- У Перегінську найпопулярніше ім'я — Василь;
- У Перегінську протікає найчистіша річка в Україні — Лімниця;
- Гедеон Балабан у XVII ст. збудував у Перегінську замок, який в зруйнованому вигляді є й тепер.
- У 1900 році через Перегінське проходила вузькоколійка, яка з'єднювала Осмолоду та Брошнів-Осаду, для транспортування з гір вирубаного лісу.
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- Скочиляс І. Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр. // Записки НТШ. Том XXXX: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625. — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.
- ОКСАНА ВИТВИЦЬКА. “ПРОСВІТА” в Перегінську в першій половині ХХ ст.
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- Олег Шкіль. Добровольці з Перегінська на допомогу Карпатській Україні
- СЕМКО ВОЛОДИМИР. Перегінська повстанська пісня про «Сову» і «Гонту».
- . Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2019.
- Захоплення загону Перегінського НКВД партизанами УПА. Спогади Михайла Хом’яка
- Витвицька Оксана. До Дня Героїв в Перегінську відкрито меморіальну дошку учням підпільної організації УМТНВ.
- Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2013. — С. 784.
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
- ОКСАНА ВИТВИЦЬКА. Володимир Патрій (1919-1940 р.р.)
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.
- Шкіль Олег. В пам'ять про Богдана Щебеля — вірного сина України, якого прилюдно повісили в Перегінську.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
Джерела
- Perehińsko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 951. (пол.) — S. 951—954. (пол.)
Посилання
У Вікісловнику є сторінка Перегинське. |
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nejtralnist ciyeyi statti pid sumnivom Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki listopad 2018 Pereginske Pereginsk selishe Kaluskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti Maye status girskoyi zoni Persha zgadka pro selishe datuyetsya 1292 rokom Z selisha pohodyat duzhe bagato vidomih lyudej sered yakih ye geroyi UPA ta spivaki V roki Drugoyi Svitovoyi vijni selo opinilosya v okupaciyi Radyanskim Soyuzom naselennya bulo nezadovolene takoyu situaciyeyu tomu bagato cholovikiv pishlo u pidpillya Ukrayinskoyi Povstanskoyi Armiyi selishe Pereginske Vid z Kosmechari na smt PereginskeVid z Kosmechari na smt Pereginske Krayina Ukrayina Oblast Ivano Frankivska oblast Rajon Kaluskij rajon Rada Pereginska selishna rada Kod KATOTTG UA26060210010093770 Osnovni dani Zasnovano 1292 Status iz 2024 roku Plosha 23 51 km Naselennya 12 766 01 01 2017 Gustota 531 osib km Poshtovij indeks 77662 Telefonnij kod 380 3474 Geografichni koordinati 48 48 37 pn sh 24 10 55 sh d 48 81028 pn sh 24 18194 sh d 48 81028 24 18194 Koordinati 48 48 37 pn sh 24 10 55 sh d 48 81028 pn sh 24 18194 sh d 48 81028 24 18194 Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Rozhnyativ Do stanciyi 16 km Selishna vlada Adresa 77662 Ivano Frankivska obl Kaluskij r n smt Pereginske vul Sagajdachnogo 26 Golova selishnoyi radi Lyuklyan Irina Bogdanivna Karta Pereginske Pereginske Pereginske u VikishovishiIstoriya selishaZakaznik kedrovoyi sosni organizovanij u Pereginsku Andreyem Sheptickim u 1939 roci Pereginske zasnovano v pershij polovini XIII stolittya koli mongolo tatarski zavojovniki vtorglisya v Galicko Volinsku zemlyu a zvidsi v Ugorshinu i Chehiyu Girskimi shlyahami sho veli na Zakarpattya voni gnali polonenih roblyachi zupinki na perepravi cherez burhlivu Limnicyu Jmovirno sho nazva poselennya pohodit vid slova pereganyati Persha pismova zgadka pro selo ye v gramoti knyazya Leva Danilovicha vid 1292 roku v yakij jdetsya pro nalezhnist Pereginskogo cerkvi Z davnih daven tut bulo rozvinute remeslo comu spriyalo roztashuvannya Pereginskogo na shlyahu zi Shidnoyi Galichini do Ugorshini yaki pidtrimuvali zhvavi torgovi zv yazki U Pereginskomu vidobuvali zaliznu rudu a v susidnomu s Rafajlovi viplavlyali zalizo Rozvinuti buli chinbarstvo ta derevoobrobka Virobi remisnikiv zavzhdi znahodili zbut Istotne misce v zhitti meshkanciv Pereginskogo posidalo i silske gospodarstvo Pid Polsheyu U seredini XIV st Pereginske vidijshlo do Polskogo korolivstva V 1400 roci strijskij knyaz Fedir Olgerdovich zasnuvav na gori Sergij monastir yakomu peredav Pereginske z navkolishnimi zemlyami U podatkovomu reyestri 1515 roku v seli dokumentuyetsya vidsutnist popa otzhe uzhe todi bula cerkva mlin i 3 lani blizko 75 ga obroblyuvanoyi zemli Protyagom XV XVI st za selo tochilasya borotba mizh svitskimi i duhovnimi feodalami Trivali spustoshlivi tatarski naskoki Torgivlyu z Ugorshinoyu veli teper cherez Krakiv Koli zh tranzitna torgivlya pochala zoseredzhuvatisya u Lvovi Pereginske zalishilosya ostoron torgovih shlyahiv Zakripivshis yak vlasnik sela monastir postupovo zakripachuvav selyan Spochatku voni vidbuvali 1 2 dni panshini a potim i 3 4 dni na tizhden Odnak zaprovadzhennya panshini ne zvilnilo selyan vid oplati chinshu Z 1 go lanu platili po 1 zlotomu 18 groshiv 4 mirki vivsa Viddavali monastirevi kozhnu dvadcyatu vivcyu desyatij vulik Meshkanci Pereginskogo skarzhilisya sho vid nih vidrizali do Rozhnyatova ta inshih sil 10 laniv Koristuvalasya gromada tilki 6 lanami a chinsh splachuvala z 16 ti V seli znachilisya taki kategoriyi selyan yak vbogi i duzhe vbogi Selyani perebuvali v cilkovitij zalezhnosti vid monastirya Formalno kozhen kripak zberigav pravo perehodu ale faktichno vin bez dozvolu monastirya ne mig zalishiti selo Selyanam nadavalosya pravo podavati skargi v yepiskopskij sud ale tam kripaki niyakogo zahistu ne mali Bagato liha zavdavali selyanam feodalni usobici yih grabuvali shlyahtichi sho voroguvali mizh soboyu V odnij z chislennih skarg zaznachayetsya sho starosta Terebovli Yurij Balaban napav na selo i vidibrav u selyan 2 tis zlotih 170 yalovic bagato zhita i pshenici Na pochatku XVII st v seli zbudovano dobre ukriplenij zamok v nomu postijno perebuvali 240 zhovniriv Kozhnij gospodar selyanskogo dvoru povinen buv mati rushnicyu a bidnota kosi abo rogatinu V 1638 roci korol Vladislav IV Vaza peredav Pereginske u vlasnist korolivskomu pidchashomu Yanovi Stanislavu Yablonovskomu Vsi meshkanci sela vvazhalisya jogo piddanimi V mayetku buli panski pokoyi rizni gospodarski primishennya pekarnya mlin korchma Polum ya nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu 1648 1657 pp perekinuvshis na zahidnoukrayinski zemli ohopilo j Pereginske 1648 roku zhiteli sela razom z meshkancyami Kamenya Novici i Berlog shturmom ovolodili Pereginskim zamkom Jogo vlasnik Yablonovskij z matir yu Annoyu ledve vstig utekti Povstali shiro vitali i pidtrimuvali selyansko kozacke vijsko yake togo zh roku vstupilo v selo Z 1661 roku Pereginske stalo korolivskoyu vlasnistyu a 1690 roku bulo peredane kafedralnij galickij cerkvi U reyestri pro splatu 10 zlotih katedratika stolovogo podatku kozhna za 1684 rik zgaduyutsya tri pereginski cerkvi Shodzhennya Svyatogo Duha Rizdva Hristovogo i Rizdva Presvyatoyi Bogorodici Nazvi cih cerkov navodyatsya i v reyestri duhovenstva cerkov i monastiriv Lvivskoyi yeparhiyi 1708 roku razom iz zamkovoyu Cerkvoyu Svyatogo Yura Naprikinci XVII st Pereginske stalo vzhe porivnyano velikim selom v nomu nalichuvavsya 241 dvir Sered meshkanciv nalichuvalosya 8 halupnikiv 11 remisnikiv 5 kozakiv U 1690 roci tut bulo 3 cerkvi j 3 monastiri V cej chas korol dozvoliv provoditi u seli richni yarmarki Vorozhnecha feodaliv i cerkovnikiv zgubno poznachalasya na doli selyan 1705 roku braclavskij voyevoda Yan Aleksandr Konyecpolskij sho voroguvav z lvivskim yepiskopom UGKC Josifom Shumlyanskim poslav 300 zhovniriv u jogo sela Pereginske i Rozhnyativ Zhovniri grabuvali zhiteliv ne girshe tatar vidverto zayavlyali gromadi Pereginske pograbuyemo znesemo vognem i mechem nanisho U XVIII st zhiteli sela brali aktivnu uchast u rusi oprishkiv Vidznachivsya smilivimi diyami Fedir Bizor yakogo Oleksa Dovbush priznachiv vatazhkom U Pereginskomu dekilka raziv u zhovtni 1739 roku ta voseni 1744 roku buvav sam Dovbush Pid Avstriyeyu Za avstrijskih chasiv vlasnikom sela stala Lvivska mitropoliya UGKC Odnim iz metodiv zhorstokogo viziskuvannya selyan bula orenda V kinci XVIII st selyani neodnorazovo podavali skargi upravitelyam yepiskopskih mayetkiv na posesoriv vimagayuchi yih usunennya i likvidaciyi orendnih dogovoriv U 1795 roci zhiteli Pereginskogo zayavili sho pokinut selo yaksho zhorstokij posesor Bronackij zalishitsya tut V 1798 roci selyani neodnorazovo skarzhilisya na posesora Mazaraki zayavlyayuchi sho v razi nezadovolennya yihnih vimog voni vidmovlyatsya vidroblyati panshinu i platiti groshovi podatki Selyani rishuche vimagali skasuvannya orendi pereobrannya vijta j prisyazhnih yaki razom z posesorom prignoblyuvali yih Zdebilshogo skargi ne davali bazhanih naslidkiv Osoblivoyi gostroti antifeodalna borotba nabrala v 1817 roci koli chastina gromadi poskarzhilasya v okruzhne upravlinnya na miscevogo upravitelya yakij primushuvav selyan vidbuvati povinnosti ponad vstanovlenij strok a z timi hto uhilyavsya vid cogo zhorstoko rozpravlyavsya Ne dochekavshis rozglyadu skargi 63 cholovika podali do okruzhnogo upravlinnya novu skargu z cogo privodu Uryadovci skargu peredali na rozglyad vijta ostannij vidkinuv usi pretenziyi i poprosiv nadislati vijskovu komandu Vijsko siloyu rozpravilosya z selyanami Ale Grigorij Yacuk ta Ivan Gavrilyak podali skargu v povitove upravlinnya Selyani tim chasom uhilyalisya vid vikonannya panshini ta inshih povinnostej Do Pereginskogo znovu pribula vijskova komanda dlya rozpravi z nepokirnimi i zahistu mayetkiv vid oprishkiv Selyanski vatazhki Ivan Fedora i Grigorij Yacuk buli uv yazneni Ostannogo zasudili do tilesnogo pokarannya ale jomu vdalosya vtekti do Moldaviyi Nezvazhayuchi na represiyi selyani uhilyalisya vid vikonannya panshini Ivan Fedora yakij vtik iz strijskoyi v yaznici razom z Vasilem Galatoyu ta Mikoloyu Lesyukom podali novu skargu v povitove upravlinnya Vistupi selyan vidbuvalisya takozh u 1818 roci Koli mitropolit stav vimagati ne lishe dvadcyatu vivcyu a j yagnya selyani navesni 1845 roku vidmovilisya vikonuvati jogo volyu Shob zmusiti yih do cogo v chervni do Pereginskogo bulo znovu napravleno vijskovu komandu Pislya reformi 1848 roku gromada Pereginskogo vtratila znachnu chastinu ugid yakimi koristuvalasya ranishe Osnovnimi zemelnimi vlasnikami zalishilis duhovenstvo i kurkuli V 1857 roci Lvivska greko katolicka mitropoliya mala v Pereginskomu 59 013 morgiv lisiv poliv i pasovisk Kurkulyam nalezhalo 145 morgiv ornoyi zemli 536 morgiv gorodiv 3992 morgi luk 47 530 morgiv lisiv U selyan yakih na toj chas nalichuvalos 3620 cholovik bulo lishe 1670 morgiv ornoyi zemli 3721 morg luk i gorodiv 1426 morgiv pasovisk She 1810 roku lvivskij mitropolit Antonij Angelovich rozpochav budivnictvo guti poblizu Pereginskogo V 1814 roci pidpriyemstvo stalo do ladu Tut pracyuvali 1 majster i 50 pomichnikiv Guta mala 12 shaht 1 visoku pich 2 gamarni j kuznyu dlya virobnictva cvyahiv A v 1818 roci viyavilosya sho zalizna ruda poganoyi yakosti i pidpriyemstvo zakrilosya Na pochatku XIX st v okolicyah Pereginskogo nad splatnoyu richkoyu Limniceyu pracyuvalo kilka vodyanih tartakiv Na kozhnomu tartaku diyali 2 4 poperechni pili ta 1 2 cirkulyarni Doshki sho tut viroblyali jshli za kordon Dlya miscevih potreb shorichno vipuskali 2 mln pokrivelnih doshechok Pershij navchalnij zaklad nevelichku pochatkovu narodnu shkolu tut zasnovano v 1832 roci Cherez pivstolittya vidkrito dvorichnu shkolu A v 1910 roci stvoreno dvi 4 richni shkoli cholovichu j zhinochu U Pereginskomu prozhivalo blizko 5 tis osib takoyi kilkosti osvitnih zakladiv bulo malo Bilshist ditej lishalasya poza shkoloyu Pid vplivom revolyuciyi 1905 1907 pp v Rosiyi cya borotba she bilshe posililasya 19 sichnya 1906 roku selyani na tayemnih zborah uhvalili rozpodiliti pomishicki zemli Navesni rozgornuvsya strajkovij ruh silskogospodarskih robitnikiv Strajkari vimagali pidvishennya zarobitnoyi plati skorochennya robochogo dnya peredachi pomishickoyi zemli selyanam Voni stijko trimalisya Zemlevlasniki zmusheni buli verbuvati shtrejkbreheriv v inshih povitah Ulitku cogo zh roku v Pereginskomu agituvali za silskogospodarskij strajk i progoloshuvali revolyucijni lozungi lvivski studenti Adam Kocko ta Volodimir Ilkiv yih zaareshtuvali i sudili 1912 roku v Pereginskomu inozemci zasnuvali dvi naftovi kopalni Ekspluatuvalosya 5 sverdlovin glibinoyu 200 400 metriv Obslugovuvali kopalni v osnovnomu polyaki miscevih zhiteliv pracyuvalo tut blizko 10 cholovik Oderzhuvali voni 1 5 2 zlotih na den Nejmovirno vazhkim bulo stanovishe zhiteliv Pereginskogo v roki Pershoyi svitovoyi vijni Bagatoh z nih mobilizuvali do avstro ugorskoyi armiyi Gospodarstvo zanepalo a same selo znachnoyu miroyu zaznalo rujnuvan pid chas voyennih dij 15 lyutogo 1915 roku do Pereginskogo vstupili rosijski vijska Divizijna avstrijska pekarnya 42 u Pereginskomu lyutij 1916 r Zagalnij viglyad polovogo gospitalyu v Pereginskomu lyutij 1916 r Municipalne upravlinnya v Pereginsko lyutij 1916 r Galicki selyanski diti v Pereginsku Galicki divchata lagodyat biliznu v pralni v Pereginskomu Kinoteatr Polska okupaciya Koli v Pereginske vstupili polski okupacijni vijska voni natrapili na rishuchij opir V 1920 roci v okolicyah sela diyalo kilka grup ozbroyenih povstanciv Voni napadali na pidrozdili polskoyi armiyi zatrimuvali vijskovi obozi ta predstavnikiv derzhavnoyi vladi Povstannya nabralo shirokogo rozmahu Na jogo pridushennya uryadovci viklikali zi Lvova dodatkovo vijskovi pidkriplennya V 1921 roci v Pereginskomu nalichuvalosya 5912 cholovik z nih 5150 ukrayinciv 612 yevreyiv 150 polyakiv Selo bulo zabudovane odnopoverhovimi derev yanimi budinkami Navkolishnimi lisovimi masivami volodili mitropolit Sheptickij ta firma Polsko shvejcarska lisova promislovist J F Glezingera Ponad 32 tis ga lisu ta blizko 900 morgiv najkrashih zemel nalezhalo greko katolickij mitropoliyi ponad 400 morgiv cerkvi 124 morgi popovi ponad 150 morgiv ornoyi zemli ta lisu sim yi miscevogo glitaya Patriya Blizko 650 morgiv polya v 30 h rokah vidsudili u selyan za borgi kramari ta lihvari Na selyanskij dvir peresichno pripadalo 0 4 ga zemli Za klapot polya yakij selyani brali v mitropoliyi chi u kramarya v orendu viddavali tretinu vrozhayu Ta j zemlyu cyu ne zavzhdi bidnyak vchasno obroblyav bo ne mav tyagla Medichna dopomoga v kabineti likarya koshtuvala 3 zloti tridennij zarobitok lisoruba za vidvidannya hvorogo vdoma treba bulo viddati 5 6 zlotih Duzhe dorogo koshtuvali liki Vid tuberkulozu i tifu ginuli sotni lyudej osoblivo v dityachomu vici V seli bula 7 richna shkola z polskoyu movoyu navchannya Tilki 3 godini na tizhden vidvodilosya na ukrayinsku movu i literaturu yaki vikladav uchitel polyak sho j sam do ladu ne znav ukrayinskoyi movi Z vosmi vchiteliv lishe dvoye buli ukrayincyami Vidviduvali shkolu blizko 300 uchniv perevazhno diti zamozhnih Bilshist ditej ne hodili do shkoli bo ne mali v sho odyagnutisya Ponad 70 meshkanciv Pereginskogo ne znali gramoti Os sho rozpovidaye kolishnij emigrant M Krayilo yakij povernuvsya v ridne selo Golod i zlidni zastavili mene v 1927 roci prodati ostannij kusok zemli yakij ya oderzhav u spadshinu vid batka i viyihati v Pivdennu Ameriku shukati shastya Tyazhka neposilna pracya nuzhdenna zarplata zastavili mene pokidati odnogo kapitalista ta jti do drugogo ale j tam ne bulo krashe Kapitalisti vsi odnakovi Z seredini 20 h rokiv u Pereginskomu pochastishali vistupi trudyashih Keruvali nimi chleni KPZU ta profspilka derevoobrobnikiv stvorena v serpni 1928 roku z iniciativi komunista M M Macevicha Z 6 po 27 sichnya 1929 roku strajkuvali derevoobrobniki pid kerivnictvom strajkovogo komitetu v skladi 24 cholovik 7 sichnya blizko 500 strajkariv zibralisya na stanciyi u Pereginskomu namagayuchis pereshkoditi ruhovi poyizdiv po vuzkokolijci Broshniv Osmoloda shob pripiniti robotu na pidpriyemstvah firmi Stalasya sutichka z policiyeyu pislya chogo v Pereginskomu vvedeno nadzvichajnij stan pochalisya areshti Ale robitniki ne zdavalisya Voni vimagali 8 go dinnogo robochogo dnya pidvishennya zarplati na 30 proc vidkrittya produktovih magaziniv V rezultati strajku voni dobilisya pidvishennya zarplati na 10 procentiv Deyakogo polipshennya stanovisha dobilisya robitniki zavdyaki strajku j u nastupnomu roci 1933 roku v Pereginskomu stvoreno profspilkovu organizaciyu robitnikiv lisovoyi promislovosti golovoyu yakoyi obrali F D Kuzya a sekretarem P M Glibkovicha V seli postijno rozpovsyudzhuvalisya listivki KPZU V 1934 roci tut vidbulasya pershotravneva demonstraciya na yaku robitniki jshli z chervonimi praporami Nezvazhayuchi na zaboronu polskih vlastej u hati chitalni vidznachalisya yuvileyi T G Shevchenka ta I Ya Franka Misceva molod pragnula mati svij klub z ciyeyu metoyu zbirala koshti Odnak pozhertvi buli malimi Todi aktivisti vdalisya do platnih vistav horovogo j dramatichnogo gurtkiv U 1935 r zbudovano Narodnij Dim Prosviti yakij stav oseredkom plekannya nacionalnoyi svidomosti Poblizu Pereginskogo vidkrito v 1936 roci she kilka naftovih kopalen 7 sverdlovin davali blizko 3 5 cisterni nafti shomisyacya Tut pracyuvalo bagato meshkanciv Pereginskogo Oderzhuvali voni mizernu platnyu Terpili vid vlasnikiv naftovih promisliv i selyani Promislovci za bezcin skupovuvali naftonosni grunti sho prizvodilo do she bilshogo obezzemelennya selyan Pereginskij pip razom z Lvivskoyu greko katolickoyu konsistoriyeyu hotiv stvoriti vlasnu naftovu firmu u viglyadi akcionernoyi kompaniyi greko katolicka akcijna naftova spilka Uniya V 1930 i roki v seli bulo rozvinute kustarne virobnictvo Tut nalichuvalosya 50 tkachiv 6 shevciv 5 kolisnikiv 10 bondariv 5 kushniriv 15 koshikariv Kozhen z nih mayuchi 5 10 morgiv zemli zajmavsya j silskim gospodarstvom U 1939 roci v poviti prozhivalo 9430 meshkanciv 8250 ukrayinciv 250 polyakiv 920 yevreyiv i 10 nimciv ta inshih nacionalnostej Molod Pereginska na pochatku 1939 r masovo nelegalno perehodila kordon na Zakarpattya dlya pidtrimki Karpatskoyi Ukrayini Radyanska okupaciya Meshkanci Pereginskogo bez radosti zustrili Chervonu Armiyu 21 veresnya 1939 roku vse naselennya vijshlo na vulici Vzhe 1939 roku v Pereginskomu vidkrito dvi 7 richni shkoli z vikladannyam ridnoyu movoyu Do kincya 1940 roku likvidovano nepismennist Pochali diyati klub dvi biblioteki kinoteatr Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 19 listopada 1940 r z Rozhnyativskogo rajonu peredani do Novichanskogo rajonu Pereginsku selishnu ta Reshnyativsku i Vilhivsku silski radi tobto vsyu teritoriyu kolishnoyi gmini Pereginsk Dolinskogo povitu rajcentr pereneseno z sela Novicya v Pereginske i rajon perejmenovano na Pereginskij V Pereginsku rozmisheno rajkom kompartiyi i represivni radyanski organi yaki negajno rozpochali teror i vinishennya svidomih ukrayinciv 28 lipnya 1944 roku 226 a strilecka diviziya 11 go strileckogo korpusu zajnyala Pereginske V boyah za selishe zaginulo ponad 200 radyanskih bijciv i oficeriv Majzhe 600 pereginciv buli nasilno mobilizovani v Chervonu armiyu 200 z nih udostoyeni radyanskih uryadovih nagorod Chastina pereginciv borolasya proti novih okupantiv u ryadah UPA i pidpilli OUN 1 sichnya 1945 r sotnya Nechaya vzyala Pereginsk i zahopila v polon garnizon zi 150 enkavedistiv na choli z pidpolkovnikom Carenkovim Vzhe cherez kilka dniv pislya zajnyattya za dopomogoyu vijskovih chastin stav do ladu lisopilnij zavod Zgodom za uchastyu bakinskih specialistiv yaki pribuli do Pereginskogo vidbudovano naftodilnicyu 4 Tut diyalo v 1944 roci tilki 17 sverdlovin Vidobutok nafti stanoviv 2 5 tonni na dobu 6 sverdlovin ne pracyuvalo cherez nestachu mehanizmiv ta specialistiv Za dva tizhni vidnovleno robotu Pereginskogo lispromgospu hoch ne vistachalo robochoyi sili Vuzkokolijna zaliznicya Broshniv Osmoloda bula v troh miscyah poshkodzhena pridatnimi viyavilisya tilki odin parovoz i 4 vagoni Dlya lispromgospu z Moskvi Leningrada dalekogo Uralu nadijshli zaliznichni rejki lisovozni vagoni i parovozi traktori elektrolebidki Zavdyaki comu pidpriyemstvo zmoglo vikonuvati i perevikonuvati virobnichi zavdannya 1945 roku stav do ladu rajpromkombinat sho ob yednuvav shevsku ta kravecku majsterni shkiryanij zavod suknovalnyu 2 vodyani mlini 2 kruporushki olijnicyu ta 2 cegelni 7 chervnya 1946 roku ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR hutir Panske Pereginskoyi selishnoyi radi perejmenovano na hutir Sadovij Lispromgosp todi ob yednuvav lisodilnici Pereginskogo Nebilova Yasenya ta Porogiv U jogo rozporyadzhenni bulo 67 tis ga lisu Za korotkij chas lispromgosp stav odnim z najbilshih i najkrashe osnashenih promislovih pidpriyemstv Prikarpattya Na lisopunktah i majsterskih dilyankah lispromgospu sporudzheno prostori i svitli zhitlovi budinki gurtozhitki yidalni klubi medichni zakladi Za pershu pislyavoyennu p yatirichku v selishi zbudovano elektrostanciyu rekonstrujovano lisopilnij zavod Vidkrili radiovuzol novu likarnyu V lisgospi rajkom kompartiyi zaprovadiv cikavu tradiciyu shorichno na 6 sichnya robitnikam davali podvijne zavdannya lisorubki i vidminyali vechirnij rejs vuzkokolijki na Broshniv shob robitniki ne mogli doyihati dodomu na Svyatvechir tomu robitniki v moroz pishki dobiralis dodomu azh za pivnich U lyutomu 1952 roku selyan Pereginskogo primusovo zagnali v artil Bilshovik Ce nevelike gospodarstvo cherez kilka rokiv ob yednali z kolgospom s Vilhivki a zgodom z artilyami Nebilova Slobodi Nebilivskoyi Roshnyatogo ta Zakernichnogo Lisorubi ovolodivali riznimi profesiyami Bagatoh bulo visunuto na kerivni posadi Kolishni lisorubi B Ya Pelc ta Yu Ya Petrenij stali nachalnikami lisopunktiv a zgodom B Ya Pelc ocholiv Solotvinskij lisokombinat 1957 roku Pereginskij lispromgosp vvijshov do ukrupnenogo pidpriyemstva lisokombinatu Osmoloda centr u Broshniv Osadi U Pereginskomu teper lisopunkt cogo lisokombinatu Krim nogo diyut harchovij i pobutovij kombinati stolyarnij ceh Rozhnyativskoyi meblevoyi fabriki ta kombinat komunalnih pidpriyemstv U 1958 roci stav do ladu harchokombinat U sichni 1969 roku vin buv peretvorenij na soko ekstraktnij zavod Produkciya zavodu koristuyetsya velikim popitom Spirtovani soki malinovij ozhinovij yabluchnij chornichnij vidpravlyayut do Serednoyi Aziyi v Chelyabinsk Tulsku i Moskovsku oblasti sulfitovani soki u Dnipropetrovsku ta Volinsku oblasti U 1959 r likvidovano Pereginskij rajon i rajonni ustanovi SogodennyaPereginskij licej Dekanalna cerkva Rizdva Presvyatoyi Bogorodici smt Pereginske 2024 U Pereginsku isnuyut dvi shkoli Pereginska ZOSh 1 ta Pereginska ZOSh 2 Uchni shkil pokazuyut visoki naukovi ta sportivni dosyagnennya 24 kvitnya 2017 r do Dnya Geroyiv na teritoriyi Pereginskoyi ZOSh I III stupeniv 1 bulo urochisto vidkrito j osvyacheno memorialnu doshku pidpilnikam uchnyam ciyeyi shkoli uv yaznenim u 1950 roci V selishi diye nichnij klub sportivni sekciyi aktivno rozvivayetsya nacionalna skautska organizaciya Ukrayini PLAST Pereginsk rozdilenij na dekilka mikrorajoniv Radova Yalinka Velikij Berig Posich Zamlinivka Zavasilova Hajmivka ta inshi Takozh v selishi funkcionuyut 5 cerkov riznih religijnih napryamkiv Vidomi lyudiUrodzhenci Vasilkiv Oleg Orestovich ukrayinskij vchenij materialoznavec doktor tehnichnih nauk 2006 laureat derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki za 2015 rik Danilko Roman Yaroslavovich ukrayinskij futbolist yakij grav na poziciyi pivzahisnika Deputat Volodimir Dovbush 2 1918 3 10 1946 komandir sotni 88 Oprishki poruchnik UPA 22 01 1946 dvichi vidznachenij Bronzovim hrestom bojovoyi zaslugi 1 02 1945 22 01 1946 Dichkovskij Orest voyak UPA politv yazen zasnovnik i direktor Prikarpatskogo vijskovo sportivnogo liceyu internatu zasluzhenij yurist Ukrayini Kuz Volodimir politvihovnik starshinskoyi shkoli Oleni 2 v o providnika Stanislavivskogo okruzhnogo provodu OUN Kupchishin Oleksandr Mihajlovich ukrayinskij diplomat Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol Ukrayini u Francuzkij Respublici Malimanova Nataliya Leonidivna ukrayinska aktorka spivachka soprano Zasluzhena artistka Ukrayini 2000 31 lipnya 1909 sichen 1942 r Stanislav poet i perekladach Jogo virshi drukuvalisya v lvivskij periodici Narodna sprava Nedilya Ukrayinske yunactvo Litopis Chervonoyi kalini Vzimku 1942 roku buv zaareshtovanij i zgodom rozstrilyanij nimeckimi okupantami V ostanni roki bulo vidano dvi zbirki jogo tvoriv Gej vidno selo 2003 rik i Tremtinnya i porivi 2008 rik Nebilovskij Vasil ukrayinskij svyashenik UGKC gromadskij diyach Patrij Volodimir borec za volyu Ukrayini Rimik Bogdan Hanenko 11 04 1922 22 06 1945 horunzhij UPA komandir sotni Horti Semkovich Volodimir Yurijovich Revaj Vlodko 12 09 1922 21 02 1947 komandir sotni UPA Risi licar Bronzovogo hresta bojovoyi zaslugi UPA Semko Yaroslava Leonivna diyachka ukrayinskogo zbrojnogo pidpillya licar Bronzovogo hresta zaslugi UPA Sturko Yulian komandir sotni UPA Zhuravli u TV 23 Magura VO 4 Goverla licar Bronzovogo hresta bojovoyi zaslugi UPA Shpak Marta ukrayinska spivachka zasluzhena artistka Ukrayini Yakovina Yulian Ivanovich ukrayinskij gromadskij diyach kinooperator rezhiser Pov yazani z Pereginskom sin vchitelya z Knyazivskogo bunchuzhnij sotni UPA Zagroza prilyudno strachenij rosijskimi okupantami 29 sichnya 1945 roku Kobrinskij Mikola Mikolajovich shkilnij inspektor prosvitnickij diyach etnograf svyashenik Jogo zusillyami v Pereginskij okruzi bulo vidkrito 27 shkil Nebilovskij Vasil paroh Pereginska posol do Galickogo sejmu 7 go sklikannya 1895 1901 roki Pilipyuk Miroslav Mikolajovich zasluzhenij geofizik Ukrayini Cikavi faktiU Pereginsku najpopulyarnishe im ya Vasil U Pereginsku protikaye najchistisha richka v Ukrayini Limnicya Gedeon Balaban u XVII st zbuduvav u Pereginsku zamok yakij v zrujnovanomu viglyadi ye j teper U 1900 roci cherez Pereginske prohodila vuzkokolijka yaka z yednyuvala Osmolodu ta Broshniv Osadu dlya transportuvannya z gir virubanogo lisu Div takozhPereginskij zamokPrimitkiStatistichnij zbirnik Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2017 roku PDF zip Zrodla dziejowe Tom XVIII Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Cz I Ziemie ruskie Rus Czerwona s 167 Warszawa Sklad glowny u Gerberta I Wolfa 1902 252 s Skochilyas I Kniga reyestru katedratika Lvivskoyi pravoslavnoyi yeparhiyi 1680 1686 rr Zapiski NTSh Tom XXXX Praci Istorichno filosofskoyi sekciyi stor 623 625 Lviv NTSh 2008 768 s OKSANA VITVICKA PROSVITA v Pereginsku v pershij polovini HH st Volodimir Kubijovich Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 stor 21 Visbaden 1983 205 s Oleg Shkil Dobrovolci z Pereginska na dopomogu Karpatskij Ukrayini SEMKO VOLODIMIR Pereginska povstanska pisnya pro Sovu i Gontu Arhiv originalu za 21 grudnya 2017 Procitovano 13 travnya 2019 Zahoplennya zagonu Pereginskogo NKVD partizanami UPA Spogadi Mihajla Hom yaka Vitvicka Oksana Do Dnya Geroyiv v Pereginsku vidkrito memorialnu doshku uchnyam pidpilnoyi organizaciyi UMTNV Fedun Petro Poltava Koncepciya Samostijnoyi Ukrayini Tom 2 Dokumenti i materiali uporyad i vidp red M V Romanyuk Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Centr nezalezhnih istorichnih studij Lviv 2013 S 784 Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 20 zhovtnya 2015 OKSANA VITVICKA Volodimir Patrij 1919 1940 r r Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 20 zhovtnya 2015 Shkil Oleg V pam yat pro Bogdana Shebelya virnogo sina Ukrayini yakogo prilyudno povisili v Pereginsku Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il DzherelaPerehinsko Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1886 T VII S 951 pol S 951 954 pol PosilannyaU Vikislovniku ye storinka Pereginske Oblikova kartka nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi