Пенжинська губа

Пе́нжинська губа́ — північно-східна частина затоки Шеліхова в Охотському морі між і за 100 км на схід—південний схід від нього мисом Божедомова між Магаданською областю і Камчатським краєм Російської Федерації. Довжина — 300 км; середня ширина — 65 км, біля входу — 100 км; глибини при вході в губу — 80 м, далі у міру наближення до горла вони поступово зменшуються до 30 м. Приблизно на паралелі 61°35' північної широти двома півостровами (Єлістратова і Маметчинським), що відходять від її берегів, губа різко звужується до 30—40 км. Ця вузькість називається горлом і поділяє губу на північну та південну частини. Відкрита у 1651 році землепроходцем .

Пенжинська губа

61°15′ пн. ш. 163°00′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 163.000° сх. д. / 61.250; 163.000Координати: 61°15′ пн. ш. 163°00′ сх. д. / 61.250° пн. ш. 163.000° сх. д. / 61.250; 163.000
Частина від	Охотське море
Прибережні країни	Росія^[1]
Регіон	Камчатський край^[1]
Максимальна глибина	62 м
Вливаються	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і Пенжина
ідентифікатори і посилання
GeoNames	2122182
У проєкті OpenStreetMap	↑151233 ·R (Камчатський край)
Пенжинська губа Пенжинська губа (Росія)
Пенжинська губа у Вікісховищі

Висота припливів сягає 13,2 м, що є найвищим показником для всього Тихого океану. Замерзає з кінця січня, розкривається від льоду у квітні. Сильні припливні коливання і течії не дають утворитися суцільному льоду в акваторії затоки.

Береги південної частини губи і береги її горла майже на всій протяжності високі та обривисті, за виключенням невеликої ділянки поблизу затоки Мілководної, де берег низький. Тільки у долинах річок та подекуди у розлогах берегових обривів ростуть окремі дерева. У вершину губи впадають річки Пенжина (за назвою якої названа і сама губа) і . Тут розташоване найбільше і старе поселення Кам'янське. Побережжя заселено коряками, які займаються рибальством та оленярством.

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038

Література

• Пенжинская губа // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3 : Милос — Союз ССР. — С. 223. (рос.);
• Пенжинская губа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Пенжинская губа // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989.(рос.). — С. 369 (рос.);
• , . Пенжинская губа // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : ^[ru], 2009. — С. 140. — .(рос.)