Пеан

Пеа́н (грец. παιήων, παιάν, παιών) — урочиста хорова пісня-молитва давньогрецької лірики. Первісно пеанами слугували гімни на честь Аполлона, як бога-цілителя, який і сам називався іноді Пеаном, сестри його Артеміди і Асклепія, іншого бога-цілителя. Переносно пеан — хвалебна пісня, гімн.

Стопи

двоскладові
˘ ˘	пірихій
˘ ¯	ямб
¯ ˘	хорей, трохей
¯ ¯	спондей
трискладові
˘ ˘ ˘	трибрахій
¯ ˘ ˘	дактиль
˘ ¯ ˘	(амфібрахій)
˘ ˘ ¯	анапест
˘ ¯ ¯	(бакхій)
¯ ¯ ˘	(антибакхій)
¯ ˘ ¯	(амфімакр), кретик
¯ ¯ ¯	молос
чотирискладові
¯ ˘ ˘ ¯	(хоріямб), хореямб
¯ ˘ ˘ ˘	пеан, пеон

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пеан (бог).

Пеани виконувалися спочатку з приводу яких-небудь надзвичайних лих, наприклад, від зарази, щоб просити бога про відразу біди чи дякувати за позбавлення від неї. Згодом пеани стали також виконуватися на честь інших богів і з різних приводів. Так, дорійці співали пеани перед виступом у похід, перед відплиттям флоту, після перемоги. В Аттиці пеанами називалися пісні, виконувані хором бенкетуючих, коли відбувалося узливання богам або героям.

Найдавнішим місцем процвітання пеанів був, імовірно, Крит. На материк Греції цей рід поезії був перенесений поетом .

Пеан або пеон, в античній метриці, є віршова чотирискладова стопа (один довгий і три короткі: ¯ ˘ ˘ ˘).

Джерела

• Великий енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона

Посилання

• Пеан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1315. — 1000 екз.
• 196/mode/1up?view=theater Пеан; Пеон, або Пеан // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 194; 196.