Пасемко Іван Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Іва́н Петрович Пасемко (нар. 5 липня 1935, с. Доброгостів, тепер Дрогобицький район Львівська область — пом. 25 липня 2019) — український педагог, літературознавець, публіцист, фахівець з питань україно-чеських культурних взаємин, член Міжнародної науково-координаційної ради з проблем українознавства.

Іван Пасемко
Народився	5 липня 1935(1935-07-05) с. Доброгостів, Дрогобицький повіт, Польща
Помер	25 липня 2019(2019-07-25) (84 роки) м. Київ, Україна
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	педагог, bohemicist, полоніст, українознавець, літературознавець, публіцист, перекладач, літературознавець
Галузь	богемістика^[1], полоністика^[1], українознавство^[1], літературознавство^[1], публіцистика^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов	українська^[1], чеська^[1], польська^[1], словацька^[1] і німецька^[1]
Нагороди	премія Фонду Воляників-Швабінських Фундації УВУ (Нью-Йорк)
Пасемко І. Моя Франкіана (Текст) / І. П. Пасемко; (передм. О. Ковалевського; худ. оф. В. Носаня). — Харків: Майдан, 2007. — 136 с. Статті Статті Івана Пасемка друкувалися не лише на шпальтах українських газет та журналів, таких як «Вечірній Київ», «Літературна Україна», «Освіта», «Час-Time» та багатьох ін., але й у друкованих виданнях української діаспори США, зокрема, у журналі «Рідна Школа» (Нью-Йорк). Нижче наведено перелік лише деяких з них: 1994 — «Як приховали нагороду Григорія Кочура», «Чи збагнули ми ідею єднання», «Кучмі б лише директив», «Маніпуляції з „татом“ та іншими лексемами в українському правописі», «Талант доктора Погребенника», «Мова державна — мова офіційна». 1995 — «В координаційно-консультативній раді українознавства», «Миротворці України на берегах Фінської затоки»; 1996 — «Українська ланка Всесвітньої ліги за свободу і демократію», «Українські миротворці в Америці»; 1997 — «Міжнародні обшири реабілітованого українознавства», «Чи мають право наші парламентарії кодифікувати росіян автохтонами України?», «П'ятиріччя Інституту Українознавства», «Лондон: Зустрічі і перспективи», «Українознавці на Луганщині», «Українці, в яких відібрали вітчизну», «У Трускавці вирувало життя ще у IV сторіччі», «Титан праці, що єднав земне і небесне», «Дещо про правопис прізвищ», «Наш дипломатичний бомонд», «Ivan Ohienko's (Metropolitan Ilarion) memory was honored», «It is High Time to Put an End to the Robbery of the Ukrainian Culture»; 1998 — «Сучасний український правопис: стан, реформи, перспективи», «На берегах традиційно туманного Альбіону», «Niech postawi krzyżyk swój — післяпрезентаційні роздуми», «Українознавство в Кракові», «Проголосуймо за поета-трибуна, дипломата, борця!», «Українознавець з Пряшева проф. Юрій Бача знову в Києві»; 1999 — «Ювілей Патріарха української науки у США Юрія Шевельова (Шереха)», «Печерне мовоблуддя» (Відкритий лист редакторові «Крымской правды» Бахарєву); 2001 — «Muza Pawłyczki w nowej postaci», «… Та долю іншу він обрав — душі неспокій!», «Про Титана праці, що єднав земне й небесне (Іван Огієнко)», «З Трускавця у світ хмародерів»; 2002 — «Освітній осередок українства у Грузії: роздуми, узагальнення, прогнози, перспективи», «Одіссея української національної пам'яті в Польщі»; 2003 — «У престольному місті Києві на українознавство працює книгозбірня Онуферків», «Іван Ющук — письменник, перекладач, учений» (До 70-річчя від дня народження), «Популяризатор української науки: штрихи до портрета українського вченого В. Шендеровського», «Про престижність української мови»; 2004 — «Повернення сина на рідну землю: До 75-річчя від дня народження доктора Євгена Федоренка»; 2005 — «Академік Євген Федоренко знову в Україні», «Костянтин Петрович Маковійський — поетичний самородок»; 2006 — «Духовні вершини Євгена Дударя», «Незабутні розмови (Про розмови з Зіновією Франко)», «Академіку Миколі Мушинці — 70», «Петро Кононенко — перший лауреат премії імені Гердера в Україні», «І тут не судилося (Іван Франко і Нобелівська нагорода 1916 року)», «Відчути Японію і закохатись. Доктор Іван Дзюб — кавалер японського Ордена Вранішнього сонця, золотих променів із Розетою», «Українська народна пісня: європейські перехрестя»; 2007 — «Амбасадор дружньої Чехії завжди був і залишається другом України», «Україна є чистий народ. Історія і сучасність України і Чехії за „круглим столом“», «Франкова Дрогобиччина у найвищих вимірах», «4-й Форум С. К. У. — 2006 року», «„Віденська відсіч“ і Юрій-Франц Кульчицький. Гортаючи сторінки окремих творів європейських літератур», «Я син народа, що вгору йде», «Українська освіта у світовому часопросторі», «Україністи Європи удосконалюють знання української», «Посол Чехії в Україні пан Карел Штиндл — професор, доктор гоноріс кауза Київського славістичного університету»; 2008 — «Франкові Нагуєвичі гостинно приймають учасників Всеукраїнського літературно-мистецького свята „Я син народа, що вгору йде“», «Конґрес: „Українська освіта у світовому часопросторі“», «Музей Визвольної Боротьби України в Празі», «Всеукраїнські наукові читання, присвячені пам'яті Анатолія Погрібного», «Осердя наукового доробку Миколи Зимомрі», «Храм знань, любови і добра: Слов'янська бібліотека в Празі — скарбниця україніки на Європейському континенті», «Форпост: До 660-річчя Карлового університету в Празі», «Всеукраїнські наукові читання, присвячені пам'яті Анатолія Погрібного», «В гостях у велета української літератури Олеся Гончара», «Восьмий міжнародний семінар „Україна у світовому культурному просторі“»; «Підсумки міжнародного конкурсу з українознавства (успішно складений іспит майбутньою українською елітою)» (співавторство з Л. Касян); 2009 — «До вершин україніани», «Здобутки академіка Миколи Неврлого», «„Собор“ душі: 3 квітня Олесю Гончару виповнилося б 92 роки»; 2010 — «Франкіана: Словацькі вчені видали ґрунтовне дослідження про життя і творчість нашого класика», «Присягли на вірність України», «Романтичні пориви закарпатських українців та галичан 1938—1939», «Презентація словацької монографії», «Школа — храм для почуттів дитини — Педагоги і гімназисти Ріпкинської гімназії на сторожі заповітів Софії Русової», «Проблеми україністики у книжці Михайла Мольнара „Від Влтави до Дніпра“», «Словацька монографія про Івана Франка», «Музичні вечори в „Софії Київській“», «Тріумф тріо бандуристок у Національному заповіднику „Софія Київська“», «Словацький україніст Михайло Мольнар», «Нагуєвицькі читання — 2010 року: Цивілізаційні ідеї Івана Франка і сучасні виклики перед Україною й українством», «Осмислюємо спадок провидця», «Звітують бандуристки у Національному заповіднику „Софія Київська“», «У чернігівській кузні педагогічних кадрів»; 2014 — «Його нива — рідна мова: Іванові Ющуку — 80». Переклади 2010 — «Микола Неврлий. Празька українська поетична школа» (переклад з чеської Івана Пасемка). Рецензії 1997 — «Припинити грабіж української культури» (рецензія на книгу Лариси Крушельницької «Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України: документи, факти, коментарі»); 2007 — «Часопростори української освіти» (рецензія на книгу «Українська освіта у світовому часопросторі» професора Петра Кононенка та доцента Тараса Кононенка). Посилання Пасемко Іван Петрович Czech National Authority Database d:Track:Q13550863