Парівара

Палійський канон
		Віная-пітака
		Сутта-вібханга Кхандхака Парівара
		Сутта-пітака
		Мадджхіма Нікая
		Ангуттара Нікая
		Абхідхамма-пітака
Цей шаблон:

Парівара («Додаток») — третя і остання книга палійської версії Віная-пітаки. Вона включає в себе численні дослідження і зведення різних правил, викладених у перших двох книгах Віная-пітаки, Сутта-вібханзі та Кхандхаці, в основному в дидактичних цілях. Так як книга включає також довгий список наставників Цейлону, то навіть ортодоксальні послідовники школи тгеравада визнають пізніше походження Парівари, принаймні в її сучасній формі.

Час і місце створення Парівари невідомі. У той же час деякі вчені, наприклад, , припускають її цейлонське походження. Доказом того, що принаймні деякі частини книги були додані на Цейлоні, є довгий список наставників, які були відповідальні за викладання Вінаї на , потім на Тамбапанні (Цейлон) і кінчаючи Сіваттгерою. Датування різняться — від I століття до н. е. до I століття н. е.

Хоча Буддхагхоша у своєму описі першого буддійського собору повідомляє про 16 розділів, в сучасному вигляді Парівара містить 19 розділів. У перших двох розділах досліджуються правила з Сутта-вібханги, з посиланнями на цитовані місця. Більшість інших розділів присвячено питанням і твердженням про типи і кількості різних покарань, що розбираються в Віная-пітакі. Розділ XIII-ий по суті є коментарем на фрази, наведені в її початку. XIV-ий розділ також коментує початкові фрази і містить вказівки по виготовленню чернечого одягу. Розділ XV-ий складається з певного числа питань, заданих Будді про Вінаю, і відповідей на них.

Примітки

1. Lamotte E. History of Indian Buddhism. — Louvain-la-Neuve, 1988. — С. 167.
2. . Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 26.
3. . Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 27.
4. . Pali Literature. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz, 1983. — С. 28.