Парменід (грец. Παρμενίδες) — діалог Платона, присвячений античній діалектиці. В діалозі наведена бесіда, яку під час Панафіней в 450 році до н.е. вели в домі Пифідора, слухача Зенона Елейського, 65-річний Парменід, 40-річний Зенон, 20-річний Сократ та юнак Арістотель (не має стосунку до однойменного філософа), згодом — один з Тридцяти тиранів.
Парменід | |
Назва | дав.-гр. Παρμενίδης |
---|---|
Входить у цикл | Діалоги Платона |
Жанр | Діалоги Платона |
Видання або переклади | d, d, d і Q112068271? |
Автор | Платон |
Мова твору або назви | давньогрецька мова |
Персонажі | Сократ |
Запис у таблиці скорочень | Plat. Parm.[1] |
Парменід у Вікісховищі |
Зміст
Діалог складається з двох тематичних частин. Перша (перша-третя сюжетні частини), менша являє собою своєрідне введення в логіку, що розмежовує властивості ідей, властивості речей і мислення про них. Ідеї — всезагальні, цілісні, неподільні. Речі та явища емпіричного (реального, доступного спостереженню) світу множинні, схильні до змін і допускають різні трактування. Так, Зенон, всупереч очевидному приводить логічний доказ тому, що «множинного не існує». Головний висновок, який робить Платон устами Парменіда, стверджує, що ідеї існують самі по собі і стосуються лише самих себе, і так само речі або їхні подоби мають стосунки тільки одна до одної. Звичайно, речі якимсь чином «відповідають ідеям, але не за допомогою подібності: треба шукати якийсь інший спосіб їхньої відповідності».
Друга велика частина діалогу — це вісім гіпотез, що по-різному і довільно трактуються, складаючи логіку Платона. Проте слід зважити той факт, що між логікою гіпотез Платона і структурою логіки Гегеля (в русі ідеї від буття до поняття) існує повний збіг.
Перша частина. Тут міститься розповідь про головних осіб, пов'язаних з цим діалогом, який є викладом якимось Кефалом бесіди знаменитих елейців — Парменіда і Зенона — з тоді ще молодим Сократом.
Друга частина. Зенон, відомий своїми логічними доведеннями абсурдних речей, говорить, що все у світі однакове і не існує нічого множинного. Якщо існують множинні речі, міркує Зенон, то кожна з них виявиться й однаковою з іншою, і відмінною від неї. Це неможливо, отже множинного не існує. Зенон також описує історію цього міркування.
Третя частина. Висловлюються п'ять думок щодо відповідності ідей реальним речам:
- Ідеї різні, тобто їх багато. Будь-яка річ може поєднувати в собі багато різних властивостей або складатися з різних частин. Так, людина може мати праву і ліву руку і водночас залишатися самою собою, тобто чимось єдиним. Але самі ідеї цих властивостей не можуть бути єдиними або тотожними. Отже, ідеї різні, тобто множинні, і втілюються в різних речах відповідно (наприклад, у правої та лівої руки кожної людини своя ідея). Їхню тотожність одна одній елейці, як думає Платон, поки не довели.
- Реальне змішання ідей з речами. Ідеї недалекі від речей, подібні речі відповідають певній одній ідеї. Навіть такі численні та незначні речі як волосся, бруд, сміття, мають свою одну ідею, а не кожна волосина, наприклад, окрему. В Сократа виникає думка, чи не існують ідеї взагалі для всіх можливих речей. Будь-яка річ так чи інакше відповідає якій-небудь ідеї.
- Відповідність речі своїй ідеї, хоча в певному сенсі і дробить ідею, проте залишає її по її суті абсолютно неподільною. Один і той же день існує в різних місцевостях, а проте він не дробиться і не відділяється сам від себе. І взагалі до поняття ідеї неприйнятні ніякі речові або просторово-часові відмінності. Річ подібна ідеї; але це не означає, що те, чим вони подібні, є щось третє, крім речі і ідеї. І це незалежно від того, чи будемо ми вважати ідею тільки думкою про щось або об'єктивним зразком речі в самій природі. Кожна річ уподібнюється до своєї ідеї.
- Ідея не є щось непізнаване, тому що ідеї існують тільки в своєму взаємовизначенні або взаємовідносинах. Якби ідея існувала абсолютно відокремлено, то її ні з чим було б порівнювати і, отже, вона стала б для філософів непізнаваною. Але для визнання її існування недостатньо і порівнювати її з її речовими подобами. Подібності ідей визначаються не порівнянням з ідеями, але в порівнянні з подобами інших ідей. Отже, якщо ідеї абсолютно відокремлені від речей, то стануть непізнаваними ні вони самі, ні їхні образи і подоби в речах. Якщо навіть є така істота, яка володіє абсолютним знанням, а саме бог, то вона за умови відокремленого існування ідей теж нічого не пізнавала б і ні над чим не панувала б.
Четверта частина. Заплутавшись в метафізичному дуалізмі, співрозмовники діалогу ступають шлях діалектики найзагальніших категорій, і перш за все Єдиного (Одного) та Іншого (Численного). Тобто, загального об'єднання ідей та їхнього розрізнення. Намічається план дослідження, який далі розкривається в конкретних гіпотезах:
- Єдине абсолютне і крім нього нічого не існує. Всі ідеї містяться в одній ідеї Єдиного. Однак в такому випадку Єдине ні з чим порівнювати, тобто не можна приписувати йому взагалі будь-які ознаки і особливості, які б виникали в результаті його порівняння з іншим. В такому випадку жодна категорія не характеризує його, ні його якість, ні кількість. Воно стає абсолютно непізнаваним і, отже, зникає для філософа. Звідси слідує висновок, що якщо існує тільки Єдине і більше нічого немає, це рівнозначно тому, що не існує і цього Єдиного. Тому можна сказати, що не існує взагалі нічого.
- Єдине і тотожне і відмінне Іншому. У цьому випадку Єдине вже відрізняється чимось від буття, яке бачать філософи. Отже, йому властива категорія відмінності. Але те, що відмінне від чого-небудь, у всякому разі залишається самим собою, воно тотожне самому собі. Якщо Єдине відмінне від Іншого, то це можливо тільки за тієї умови, що існує момент і повної їхньої тотожності. Таким же чином виводяться і всі інші логічні категорії, тобто всі вони і різняться і тотожні між собою. Якщо Єдине дійсно існує, це означає, що все пізнаване і, отже існує. Єдине містить у собі все, що є, було і буде, тому незмінне, не передбачає свого розвитку. При цьому висувається дуже важливе поняття діалектичної миті, оскільки відмінність і тотожність однієї категорії з іншою виникає поза часом і простором, без проміжку або поступовості.
- Єдине дорівнює Іншому. При відносному припусканні Єдиного, коли воно має чимось відрізнятися від Іншого, стає зрозумілим, що це Інше у всякому разі є, бо інакше Єдине ні з чим було б порівнювати. Але раз це Інше є, то з його буття випливають і всі інші категорії. Отже, при відносному припусканні Єдиного все інше теж є, тобто Інше може бути яким завгодно. Протилежність Єдиного лишається Єдиним, але "своїм Єдиним". Якщо Єдине дійсно існує, то існує і все інше крім цього Єдиного.
- Єдине існує для самого себе. Якщо в Єдиному немає ніякого буття, це означає, що взагалі нічого немає, тобто немає також і Іншого, оскільки неможливе порівняння. Тому якщо при абсолютному припусканні Єдиного це Єдине зникає для мислителя, то при такому становищі зникає і все інше. Якщо існує Єдине і воно є тільки це Єдине, і більше ніяке, то це означає, що немає нічого іншого, крім цього Єдиного.
- Єдиного не існує, але тільки в певному сенсі. Далі замість припускання існування Єдиного розглядається його заперечення при симетричному дотриманні тієї ж послідовності основних діалектичних позицій, які висувалися і в діалектиці припускання Єдиного. Тобто, співрозмовники відштовхуються від того, що Єдиного не існує. Спочатку заперечується Єдине в відносному сенсі, тобто ставиться питання, що вийде, якщо Єдиного не буде. Коли його не буде, то тим самим встановлюється якась відмінність. Але, встановивши категорію відмінності, філософи приписують Єдиному ті чи інші особливості, тобто якість, кількість і т. д. Отже, якщо Єдиного немає в відносному сенсі, то в ньому є і все інше, тобто всі категорії взагалі. Якщо Єдиного немає, але не взагалі, а в якомусь спеціальному сенсі, то це Єдине є все.
- Єдиного не існує абсолютно. Єдине підтримує існування речей, без нього немає буття. Якщо Єдине заперечується абсолютно, то заперечується і все те, що в ньому могло б бути.
- Єдине не є протилежністю Іншого. Припускається, що філософи заперечують Єдине відносно. Це означає, що крім Єдиного існує Інше. А вдивляючись у це Інше, видно, що в ньому є все, що завгодно. Якщо Єдине заперечується тільки в якомусь спеціальному сенсі, то все інше крім цього Єдиного існує.
- Єдиного не існує, а з ним і нічого ще, оскільки Інше виникає тільки в результаті протиставлення йому Єдиного. А тому і приписувати йому що-небудь, тобто знаходити в ньому якісь категорії, теж безглуздо. Якщо Єдине заперечується цілком, то заперечується в ньому і все, що могло б бути.
Примітки
- https://www.perseus.tufts.edu/hopper/abbrevhelp
- . www.literature.by. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
Література
- Платон Сочинения в четырех томах. Т. 2 / Под общ. ред. А. Ф. Лосева и В. Ф. Асмуса; Пер. с древнегреч.— СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та: «Изд-во Олега Абышко», 2007.— 626 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Parmenid grec Parmenides dialog Platona prisvyachenij antichnij dialektici V dialozi navedena besida yaku pid chas Panafinej v 450 roci do n e veli v domi Pifidora sluhacha Zenona Elejskogo 65 richnij Parmenid 40 richnij Zenon 20 richnij Sokrat ta yunak Aristotel ne maye stosunku do odnojmennogo filosofa zgodom odin z Tridcyati tiraniv Parmenid Nazvadav gr Parmenidhs Vhodit u ciklDialogi Platona ZhanrDialogi Platona Vidannya abo perekladid d d i Q112068271 AvtorPlaton Mova tvoru abo nazvidavnogrecka mova PersonazhiSokrat Zapis u tablici skorochenPlat Parm 1 Parmenid u VikishovishiZmistDialog skladayetsya z dvoh tematichnih chastin Persha persha tretya syuzhetni chastini mensha yavlyaye soboyu svoyeridne vvedennya v logiku sho rozmezhovuye vlastivosti idej vlastivosti rechej i mislennya pro nih Ideyi vsezagalni cilisni nepodilni Rechi ta yavisha empirichnogo realnogo dostupnogo sposterezhennyu svitu mnozhinni shilni do zmin i dopuskayut rizni traktuvannya Tak Zenon vsuperech ochevidnomu privodit logichnij dokaz tomu sho mnozhinnogo ne isnuye Golovnij visnovok yakij robit Platon ustami Parmenida stverdzhuye sho ideyi isnuyut sami po sobi i stosuyutsya lishe samih sebe i tak samo rechi abo yihni podobi mayut stosunki tilki odna do odnoyi Zvichajno rechi yakims chinom vidpovidayut ideyam ale ne za dopomogoyu podibnosti treba shukati yakijs inshij sposib yihnoyi vidpovidnosti Druga velika chastina dialogu ce visim gipotez sho po riznomu i dovilno traktuyutsya skladayuchi logiku Platona Prote slid zvazhiti toj fakt sho mizh logikoyu gipotez Platona i strukturoyu logiki Gegelya v rusi ideyi vid buttya do ponyattya isnuye povnij zbig Persha chastina Tut mistitsya rozpovid pro golovnih osib pov yazanih z cim dialogom yakij ye vikladom yakimos Kefalom besidi znamenitih elejciv Parmenida i Zenona z todi she molodim Sokratom Druga chastina Zenon vidomij svoyimi logichnimi dovedennyami absurdnih rechej govorit sho vse u sviti odnakove i ne isnuye nichogo mnozhinnogo Yaksho isnuyut mnozhinni rechi mirkuye Zenon to kozhna z nih viyavitsya j odnakovoyu z inshoyu i vidminnoyu vid neyi Ce nemozhlivo otzhe mnozhinnogo ne isnuye Zenon takozh opisuye istoriyu cogo mirkuvannya Tretya chastina Vislovlyuyutsya p yat dumok shodo vidpovidnosti idej realnim recham Ideyi rizni tobto yih bagato Bud yaka rich mozhe poyednuvati v sobi bagato riznih vlastivostej abo skladatisya z riznih chastin Tak lyudina mozhe mati pravu i livu ruku i vodnochas zalishatisya samoyu soboyu tobto chimos yedinim Ale sami ideyi cih vlastivostej ne mozhut buti yedinimi abo totozhnimi Otzhe ideyi rizni tobto mnozhinni i vtilyuyutsya v riznih rechah vidpovidno napriklad u pravoyi ta livoyi ruki kozhnoyi lyudini svoya ideya Yihnyu totozhnist odna odnij elejci yak dumaye Platon poki ne doveli Realne zmishannya idej z rechami Ideyi nedaleki vid rechej podibni rechi vidpovidayut pevnij odnij ideyi Navit taki chislenni ta neznachni rechi yak volossya brud smittya mayut svoyu odnu ideyu a ne kozhna volosina napriklad okremu V Sokrata vinikaye dumka chi ne isnuyut ideyi vzagali dlya vsih mozhlivih rechej Bud yaka rich tak chi inakshe vidpovidaye yakij nebud ideyi Vidpovidnist rechi svoyij ideyi hocha v pevnomu sensi i drobit ideyu prote zalishaye yiyi po yiyi suti absolyutno nepodilnoyu Odin i toj zhe den isnuye v riznih miscevostyah a prote vin ne drobitsya i ne viddilyayetsya sam vid sebe I vzagali do ponyattya ideyi neprijnyatni niyaki rechovi abo prostorovo chasovi vidminnosti Rich podibna ideyi ale ce ne oznachaye sho te chim voni podibni ye shos tretye krim rechi i ideyi I ce nezalezhno vid togo chi budemo mi vvazhati ideyu tilki dumkoyu pro shos abo ob yektivnim zrazkom rechi v samij prirodi Kozhna rich upodibnyuyetsya do svoyeyi ideyi Ideya ne ye shos nepiznavane tomu sho ideyi isnuyut tilki v svoyemu vzayemoviznachenni abo vzayemovidnosinah Yakbi ideya isnuvala absolyutno vidokremleno to yiyi ni z chim bulo b porivnyuvati i otzhe vona stala b dlya filosofiv nepiznavanoyu Ale dlya viznannya yiyi isnuvannya nedostatno i porivnyuvati yiyi z yiyi rechovimi podobami Podibnosti idej viznachayutsya ne porivnyannyam z ideyami ale v porivnyanni z podobami inshih idej Otzhe yaksho ideyi absolyutno vidokremleni vid rechej to stanut nepiznavanimi ni voni sami ni yihni obrazi i podobi v rechah Yaksho navit ye taka istota yaka volodiye absolyutnim znannyam a same bog to vona za umovi vidokremlenogo isnuvannya idej tezh nichogo ne piznavala b i ni nad chim ne panuvala b Chetverta chastina Zaplutavshis v metafizichnomu dualizmi spivrozmovniki dialogu stupayut shlyah dialektiki najzagalnishih kategorij i persh za vse Yedinogo Odnogo ta Inshogo Chislennogo Tobto zagalnogo ob yednannya idej ta yihnogo rozriznennya Namichayetsya plan doslidzhennya yakij dali rozkrivayetsya v konkretnih gipotezah Yedine absolyutne i krim nogo nichogo ne isnuye Vsi ideyi mistyatsya v odnij ideyi Yedinogo Odnak v takomu vipadku Yedine ni z chim porivnyuvati tobto ne mozhna pripisuvati jomu vzagali bud yaki oznaki i osoblivosti yaki b vinikali v rezultati jogo porivnyannya z inshim V takomu vipadku zhodna kategoriya ne harakterizuye jogo ni jogo yakist ni kilkist Vono staye absolyutno nepiznavanim i otzhe znikaye dlya filosofa Zvidsi sliduye visnovok sho yaksho isnuye tilki Yedine i bilshe nichogo nemaye ce rivnoznachno tomu sho ne isnuye i cogo Yedinogo Tomu mozhna skazati sho ne isnuye vzagali nichogo Yedine i totozhne i vidminne Inshomu U comu vipadku Yedine vzhe vidriznyayetsya chimos vid buttya yake bachat filosofi Otzhe jomu vlastiva kategoriya vidminnosti Ale te sho vidminne vid chogo nebud u vsyakomu razi zalishayetsya samim soboyu vono totozhne samomu sobi Yaksho Yedine vidminne vid Inshogo to ce mozhlivo tilki za tiyeyi umovi sho isnuye moment i povnoyi yihnoyi totozhnosti Takim zhe chinom vivodyatsya i vsi inshi logichni kategoriyi tobto vsi voni i riznyatsya i totozhni mizh soboyu Yaksho Yedine dijsno isnuye ce oznachaye sho vse piznavane i otzhe isnuye Yedine mistit u sobi vse sho ye bulo i bude tomu nezminne ne peredbachaye svogo rozvitku Pri comu visuvayetsya duzhe vazhlive ponyattya dialektichnoyi miti oskilki vidminnist i totozhnist odniyeyi kategoriyi z inshoyu vinikaye poza chasom i prostorom bez promizhku abo postupovosti Yedine dorivnyuye Inshomu Pri vidnosnomu pripuskanni Yedinogo koli vono maye chimos vidriznyatisya vid Inshogo staye zrozumilim sho ce Inshe u vsyakomu razi ye bo inakshe Yedine ni z chim bulo b porivnyuvati Ale raz ce Inshe ye to z jogo buttya viplivayut i vsi inshi kategoriyi Otzhe pri vidnosnomu pripuskanni Yedinogo vse inshe tezh ye tobto Inshe mozhe buti yakim zavgodno Protilezhnist Yedinogo lishayetsya Yedinim ale svoyim Yedinim Yaksho Yedine dijsno isnuye to isnuye i vse inshe krim cogo Yedinogo Yedine isnuye dlya samogo sebe Yaksho v Yedinomu nemaye niyakogo buttya ce oznachaye sho vzagali nichogo nemaye tobto nemaye takozh i Inshogo oskilki nemozhlive porivnyannya Tomu yaksho pri absolyutnomu pripuskanni Yedinogo ce Yedine znikaye dlya mislitelya to pri takomu stanovishi znikaye i vse inshe Yaksho isnuye Yedine i vono ye tilki ce Yedine i bilshe niyake to ce oznachaye sho nemaye nichogo inshogo krim cogo Yedinogo Yedinogo ne isnuye ale tilki v pevnomu sensi Dali zamist pripuskannya isnuvannya Yedinogo rozglyadayetsya jogo zaperechennya pri simetrichnomu dotrimanni tiyeyi zh poslidovnosti osnovnih dialektichnih pozicij yaki visuvalisya i v dialektici pripuskannya Yedinogo Tobto spivrozmovniki vidshtovhuyutsya vid togo sho Yedinogo ne isnuye Spochatku zaperechuyetsya Yedine v vidnosnomu sensi tobto stavitsya pitannya sho vijde yaksho Yedinogo ne bude Koli jogo ne bude to tim samim vstanovlyuyetsya yakas vidminnist Ale vstanovivshi kategoriyu vidminnosti filosofi pripisuyut Yedinomu ti chi inshi osoblivosti tobto yakist kilkist i t d Otzhe yaksho Yedinogo nemaye v vidnosnomu sensi to v nomu ye i vse inshe tobto vsi kategoriyi vzagali Yaksho Yedinogo nemaye ale ne vzagali a v yakomus specialnomu sensi to ce Yedine ye vse Yedinogo ne isnuye absolyutno Yedine pidtrimuye isnuvannya rechej bez nogo nemaye buttya Yaksho Yedine zaperechuyetsya absolyutno to zaperechuyetsya i vse te sho v nomu moglo b buti Yedine ne ye protilezhnistyu Inshogo Pripuskayetsya sho filosofi zaperechuyut Yedine vidnosno Ce oznachaye sho krim Yedinogo isnuye Inshe A vdivlyayuchis u ce Inshe vidno sho v nomu ye vse sho zavgodno Yaksho Yedine zaperechuyetsya tilki v yakomus specialnomu sensi to vse inshe krim cogo Yedinogo isnuye Yedinogo ne isnuye a z nim i nichogo she oskilki Inshe vinikaye tilki v rezultati protistavlennya jomu Yedinogo A tomu i pripisuvati jomu sho nebud tobto znahoditi v nomu yakis kategoriyi tezh bezgluzdo Yaksho Yedine zaperechuyetsya cilkom to zaperechuyetsya v nomu i vse sho moglo b buti Primitkihttps www perseus tufts edu hopper abbrevhelp www literature by Arhiv originalu za 1 listopada 2016 Procitovano 31 zhovtnya 2016 LiteraturaPlaton Sochineniya v chetyreh tomah T 2 Pod obsh red A F Loseva i V F Asmusa Per s drevnegrech SPb Izd vo S Peterb un ta Izd vo Olega Abyshko 2007 626 s