Пакт Еберта-Гренера

Пакт Еберта-Ґренера (нім. Ebert-Groener-Pakt) — секретна угода про спільну протидію ліворадикальним угрупуванням, яку під час Листопадової революції 1918 в Німеччини уклали голова Соціал-демократичної партії Німеччини, член Ради народних уповноважених Фрідріх Еберт і голова Вищого військового командування генерал Вільгельм Гренер.

Пакт Еберта — Ґренера
Дата й час	10 листопада 1918
Сторона, яка підписала	Фрідріх Еберт і Вільгельм Ґренер

10 листопада 1918 в телефонній розмові з Ебертом Гренер запевнив новий уряд у вірності рейхсверу. Їх загальними цілями були відновлення порядку, відсіч більшовизму і дисципліна в армії для захисту держави. З метою контролю військове керівництво видало розпорядження про створення рад робітничих і солдатських депутатів, але згідно з пактом між Ебертом і Гренером офіцери залишалися в одноосібному підпорядкуванні Гренера, а Генеральний штаб розпочав організацію повернення військ з фронту додому.

Цією угодою Еберт мав намір упорядкувати перехід країни від монархії до демократії, але пакт привів до кривавого придушення соціалістичних повстань. На початковому етапі пакт стабілізував засновану в результаті революції Веймарську республіку, але в довгостроковій перспективі гальмував демократичні реформи монархічно і антиреспубліканського налаштованого рейхсвера, який тривалий час був «державою в державі».

Пакт став надбанням громадськості в 1924 з показань Гренера на мюнхенському процесі за звинуваченням Еберта в зраді батьківщині.

Література

• Wilhelm Groener: Lebenserinnerungen. Jugend, Generalstab, Weltkrieg. Göttingen 1957.
• G.W. Rakenius: Wilhelm Groener als erster Generalquartiermeister. Die Politik der Obersten Heeresleitung 1918/19. Boppard 1977.
• Heinz Hürten (Bearb.): Zwischen Revolution und Kapp-Putsch. Militär und Innenpolitik 1918–1920. Düsseldorf 1977.