П'єр Корне́ль (фр. Pierre Corneille; 6 червня 1606, Руан — 1 жовтня 1684, Париж) — французький драматург, «батько французької трагедії», один із творців класицизму у французькій літературі.
П'єр Корнель | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Pierre Corneille | ||||
Народився | 6 червня 1606 Руан | |||
Помер | 1 жовтня 1684 (78 років) Париж | |||
Поховання | церква святого Роха | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | драматург | |||
Сфера роботи | література | |||
Alma mater | d | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1625 — 1684 | |||
Напрямок | класицизм | |||
Жанр | трагікомедія, трагедія і комедія | |||
Magnum opus | Сід | |||
Членство | Французька академія (1 жовтня 1684)[1] | |||
Конфесія | католицтво | |||
Брати, сестри | d і d | |||
У шлюбі з | d | |||
Діти | d | |||
Автограф | ||||
| ||||
П'єр Корнель у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Народився в Руані в 1606, помер у Парижі в 1684. Син адвоката; дитинство провів у селі, навчався в єзуїтській школі, потім вивчав право й отримав місце прокурора, дуже мало, однак, цікавлячись службовою кар'єрою. Творчість Корнеля відображала суспільну боротьбу в період становлення абсолютизму.
Біографія
Корнель створив монументальну трагедію, у якій політичні ідеї абсолютистської держави — єдність нації, наступ на феодальну анархію, зміцнення влади монарха, пріоритет громадянського обов'язку й обов'язків перед приватними інтересами й особистими пристрастями — вперше втілилися в героїчних ідеалізованих образах, здебільшого запозичених із політичної історії Риму.
1629 року Корнель ставить свою першу п'єсу — комедію «Melite». Згодом поставив низку комедій, насичених, за тодішньою звичкою, різними інцидентами: «Clitandre ou L'innocence delivree» (1632) — трагікомедія, саме лишень резюме якої в Корнеля займає 8 сторінок; «La Veuve ou le Traitre puni» (1633), заснована на непорозуміннях і брехливих визнаннях; «La Galerie du Palais», «La Suivante», «La Place Royale».
Поїздка до Парижа (1633) ознаменувалася знайомством із кардиналом Рішельє і його політикою. З 1635 року Корнель пише трагедії, спочатку наслідуючи Сенеку, а потім, натхненний іспанським бароковим театром, створює «L'illusion Comique» (1636), великий фарс. Наприкінці 1636 року з'явилася інша трагедія Корнеля «Сід». Ця патріотична трагедія була написана за сюжетом драми іспанського драматурга XVI ст. Гільєна де Кастро, «Сід» зобразив перемогу нових суспільних норм феодальної централізованої держави над старим вузьким принципом феодальної честі.
Париж, а за ним уся Франція продовжували «дивитися на Сіда очима Шимені» навіть після того, як паризька академія засудила цю трагедію, автор цієї критики, Шаплен, вважав вибір сюжету трагедії невдалим, розв'язку — незадовільною, стиль — позбавленим гідності.
У наступних трагедіях Корнель намагався послідовніше проводити політику Рішельє, зокрема у п'єсах «Горацій» (1640), «Цінна» (1640) і «Полієвкт», утім не відрікався від ідей волелюбності («Цінна»). Цим трагедіям притаманні раціоналізм, героїчний пафос, величний ораторський стиль мови. Далі Корнель трохи відходить від естетичного кодексу класицизму. У той же час Корнель одружується з Марі де Лампрієр, веде активне світське життя. Він став зображати темні залаштункові сторони життя монархії — жорстоку боротьбу за владу, гру політичних інтересів, інтриги; створює образи монархів-тиранів, усе частіше переносячи дію в умовно зображувані країни східних деспотій — «Радогунда» (1644), «Іраклій, імператор Сходу» (1647) та інші.
1647 року Корнеля було обрано членом Французької академії. У цей же період Корнель пише «Героїчну комедію», «Дон Санчо Арагонський» (1650), у якій одним із перших у мистецтві класицизму виводить образ незнатного героя.
Починаючи з 1651 року, Корнель зазнав впливу своїх друзів-єзуїтів, котрі намагалися відвернути свого колишнього вихованця від театру. Він зайнявся релігійною поезією, немовби для спокути за свою світську творчість попередніх літ, і надрукував незабаром віршований переклад «Imitation de Jesus Christ». Переклад цей, дуже посередній у літературному вимірі, мав величезний успіх і перевидавався 130 разів за 20 років. Згодом Корнель видав іще декілька перекладів, зроблених також під впливом єзуїтів: панегірики Діві Марії, псалми тощо. Для театру Корнель написав «Pertharite», «Sertorius», «Oedipe», «Sophonisbe», «Othon», «Agesilas», «Attila», «Tite et Berenice», «Pulcherie», «Surena» та ін., але всі ці твори підстаркуватого драматурга мають дуже мало чеснот. Останні роки життя Корнель провів дуже відлюдно у вкрай скрутних умовах. Лише завдяки турботам свого друга Ніколя Буало Корнелю виплачували маленьку пенсію.
Значення Корнеля для французького театру полягає насамперед у створенні національної трагедії. До Корнеля театр був сліпим наслідуванням латинської драми Сенеки, і навіть такі талановиті його попередники, як Гарді, Гарньє, Ротру й інші, не зуміли позбутися рамок умовності, що перетворювала трагедію на мертву, суху декламацію. Корнель першим оживив французьку драму, прищепивши їй іспанський елемент руху і сили пристрасті; з іншого боку, він відновив традиції класичної драми в зображенні пристрастей, глибоко людяних за своєю природою, які своєю силою стоять вище за повсякденне життя. Деякі критики, порівнюючи творчість Корнеля з творчістю його спадкоємця Жана Расіна, зазначають, що «Корнель малює людей такими, якими б вони повинні були бути, а Расін — такими, які вони є наспрівді». Корнель зображає ідеальне людство, героїв із непохитною волею у виконанні найсуворішого обов'язку, і якщо це й додає певну сухість його трагедіям, то її компенсовує життєвість трагічних конфліктів, зображуваних автором. Корнель виходить з аристотелівського принципу, що трагедія повинна відтворювати важливі події — у ній повинні діяти сильні люди, щиросердечні конфлікти яких призводять до фатальних наслідків. Але разом з тим він пам'ятає, що душу глядача зачіпають лише нещастя, що випливають із притаманниих йому самому пристрастей. Ці принципи Корнель викладає у своїх теоретичних міркуваннях, тобто в передмовах до трагедій і в «Discoars snr le poeme dramatique», і втілює у своїх найліпших трагедіях. Усі вони перейняті вічною боротьбою обов'язку і почуття; любов протиставляється обов'язкові перед батьками, патріотизм — сімейним прихильностям, великодушність — навіюванням державної політики, відданість релігійній ідеї — захопленням особистого почуття тощо. Тільки в «Сіді» перемога опиняється на боці кохання, що вносить гармонію в роз'єднані обов'язком душі. У «Горації» головне значення й остаточна перемога належать патріотизму; Корнель досягає найвищого пафосу в зображенні римського громадянина, старого Горація, що віддає перевагу смерті сина, який ставить державу вище за цінності родини. У «Полієвкті» чудова трагічна фігура мученика, раптово огорнутого благодаттю віри, що знаходить у ній силу стати вище земних пристрастей. Могутній вірш Корнеля, за пластичністю, виразністю та силою — унікальний. Уміння зобразити в одній фразі цілісну людську душу є характерною рисою Корнеля.
Драматургія
- «Алідор» (Alidor) (атрибуція неостаточна) (між 1626 і 1628)
- «Меліта» (Mélite, 1629)
- «Клітандр» (Clitandre (1631)
- «Вдова» (La Veuve, 1632)
- «Галерея Палацу» (La Galerie du Palais, 1633)
- «Компаньйонка» (La Suivante, 1634)
- «Королівська площа» (La Place royale, 1634)
- «Медея» (Médée, 1635)
- «Комедія, зіграна в саду Тюїльрі» (Comedie de Tuileries, у співавторстві з Г. Кольт, П.Л 'Етуаль, Ж. Ротру і Ф. де Буаробером) (1635)
- «Комічна ілюзія» (L'Illusion comique, 1636)
- «Сід» (Le Cid, 1636). Українською мовою п'єсу «Сід» переклав Максим Рильський. Переклад вперше надруковано у виданні «Французькі класики XVIII століття. Буало, Корнель, Мольєр, Расін» Х. — К., 1931.
- «Горацій» (Horace, 1640)
- «Цінна» (Cinna, 1641)
- «Полієвкт» (Polyeucte, (1642)
- «Смерть Помпея» (La Mort de Pompée, 1644)
- «Брехун» (Le Menteur, 1644)
- «Родогуна» (Rodogune, 1644)
- «Теодора» (Théodore, 1646)
- «Іраклій» (Héraclius, 1647)
- «Андромеда» (Andromède, 1650)
- «Дон Санчо Арагонський» (Don Sanche d'Aragon, 1650)
- «Нікомед» (Nicomède, 1651)
- «Пертаріт» (Pertharite, 1652)
- «Едіп» (Œdipe, 1659)
- «Золоте руно» (La Toison d'or, 1660)
- «Серторий» (Sertorius, 1662)
- «Софонісба» (Sophonisbe, 1663)
- «Отон» (Othon, 1664)
- «Агесилай» (Agésilas, 1666)
- «Аттіла» (Attila, 1667)
- «Тит і Береніка» (Tite et Bérénice, 1670)
- «Психея» (Psyché) (у співавторстві з Мольєром і Філіпом Кіно) (1671)
- «Пульхерія» (Pulchérie, 1672)
- «Сурена» (Suréna, 1674)
Література про Корнеля
- Fontenelle, «Vie de CorneiIe» (вид. 1685, 1729, 1742); abbe Goujel,
- «Biblioth. franc» (т. XVIII); Guizot, «Corneile»;
- Taschereau, «Histoire de la vie et des ouvrages de P. Corneille»;
- Bouquet, «Points obscurs de la vie de C.»;
- E. Desjardins, «Le grand C. historien»;
- J. Levallois, «C. inconnu» (П., 1876).
Українські переклади
- Французькі клясики XVII сторіччя. Буальо, Корнель, Мольєр, Расін. Пер. з французької Максима Рильського. — Харків: Література і мистецтво, 1931.
Постановку «Сіда» (у перекладі Максима Рильського) здійснили Полтавський обласний музично-драматичний театр (1954), Тернопільський обласний музично-драматичний театр (1972).
Окремі вірші Корнеля переклав Микола Терещенко.
Примітки
- Académie française
- З. В. Корнель, Тома // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVI. — С. 298–299.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- Французькі клясики XVII сторіччя. Буальо, Корнель, Мольєр, Расін. Пер. з французької Максима Рильського. — Харків: Література і мистецтво, 1931 Зміст: Корнель — «Сід»; Расін — «Федра»; Мольєр — «Мізантроп», Буало — «Мистецтво поетичне».
Література
- Бібліографія видань творчості Корнеля і літератури про нього найповніша в Picot, «Bibliographie cornélienne» (П. 1875).
- Большаков В. П. Корнель. — М.: 2001.
Посилання
- Корнель П'єр // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 787. — .
- Н. П. Козлова. Классицизм Пьера Корнеля (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
P yer Korne l fr Pierre Corneille 6 chervnya 1606 16060606 Ruan 1 zhovtnya 1684 Parizh francuzkij dramaturg batko francuzkoyi tragediyi odin iz tvorciv klasicizmu u francuzkij literaturi P yer Kornelfr Pierre CorneilleNarodivsya6 chervnya 1606 1606 06 06 RuanPomer1 zhovtnya 1684 1684 10 01 78 rokiv ParizhPohovannyacerkva svyatogo RohaGromadyanstvoFranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistdramaturgSfera robotiliteraturaAlma materdMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1625 1684NapryamokklasicizmZhanrtragikomediya tragediya i komediyaMagnum opusSidChlenstvoFrancuzka akademiya 1 zhovtnya 1684 1 KonfesiyakatolictvoBrati sestrid i dU shlyubi zdDitidAvtograf P yer Kornel u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Narodivsya v Ruani v 1606 pomer u Parizhi v 1684 Sin advokata ditinstvo proviv u seli navchavsya v yezuyitskij shkoli potim vivchav pravo j otrimav misce prokurora duzhe malo odnak cikavlyachis sluzhbovoyu kar yeroyu Tvorchist Kornelya vidobrazhala suspilnu borotbu v period stanovlennya absolyutizmu BiografiyaStatuya P Kornelya u Luvri Kornel stvoriv monumentalnu tragediyu u yakij politichni ideyi absolyutistskoyi derzhavi yednist naciyi nastup na feodalnu anarhiyu zmicnennya vladi monarha prioritet gromadyanskogo obov yazku j obov yazkiv pered privatnimi interesami j osobistimi pristrastyami vpershe vtililisya v geroyichnih idealizovanih obrazah zdebilshogo zapozichenih iz politichnoyi istoriyi Rimu 1629 roku Kornel stavit svoyu pershu p yesu komediyu Melite Zgodom postaviv nizku komedij nasichenih za todishnoyu zvichkoyu riznimi incidentami Clitandre ou L innocence delivree 1632 tragikomediya same lishen rezyume yakoyi v Kornelya zajmaye 8 storinok La Veuve ou le Traitre puni 1633 zasnovana na neporozuminnyah i brehlivih viznannyah La Galerie du Palais La Suivante La Place Royale Poyizdka do Parizha 1633 oznamenuvalasya znajomstvom iz kardinalom Rishelye i jogo politikoyu Z 1635 roku Kornel pishe tragediyi spochatku nasliduyuchi Seneku a potim nathnennij ispanskim barokovim teatrom stvoryuye L illusion Comique 1636 velikij fars Naprikinci 1636 roku z yavilasya insha tragediya Kornelya Sid Cya patriotichna tragediya bula napisana za syuzhetom drami ispanskogo dramaturga XVI st Gilyena de Kastro Sid zobraziv peremogu novih suspilnih norm feodalnoyi centralizovanoyi derzhavi nad starim vuzkim principom feodalnoyi chesti Parizh a za nim usya Franciya prodovzhuvali divitisya na Sida ochima Shimeni navit pislya togo yak parizka akademiya zasudila cyu tragediyu avtor ciyeyi kritiki Shaplen vvazhav vibir syuzhetu tragediyi nevdalim rozv yazku nezadovilnoyu stil pozbavlenim gidnosti U nastupnih tragediyah Kornel namagavsya poslidovnishe provoditi politiku Rishelye zokrema u p yesah Goracij 1640 Cinna 1640 i Poliyevkt utim ne vidrikavsya vid idej volelyubnosti Cinna Cim tragediyam pritamanni racionalizm geroyichnij pafos velichnij oratorskij stil movi Dali Kornel trohi vidhodit vid estetichnogo kodeksu klasicizmu U toj zhe chas Kornel odruzhuyetsya z Mari de Lampriyer vede aktivne svitske zhittya Vin stav zobrazhati temni zalashtunkovi storoni zhittya monarhiyi zhorstoku borotbu za vladu gru politichnih interesiv intrigi stvoryuye obrazi monarhiv tiraniv use chastishe perenosyachi diyu v umovno zobrazhuvani krayini shidnih despotij Radogunda 1644 Iraklij imperator Shodu 1647 ta inshi 1647 roku Kornelya bulo obrano chlenom Francuzkoyi akademiyi U cej zhe period Kornel pishe Geroyichnu komediyu Don Sancho Aragonskij 1650 u yakij odnim iz pershih u mistectvi klasicizmu vivodit obraz neznatnogo geroya Pochinayuchi z 1651 roku Kornel zaznav vplivu svoyih druziv yezuyitiv kotri namagalisya vidvernuti svogo kolishnogo vihovancya vid teatru Vin zajnyavsya religijnoyu poeziyeyu nemovbi dlya spokuti za svoyu svitsku tvorchist poperednih lit i nadrukuvav nezabarom virshovanij pereklad Imitation de Jesus Christ Pereklad cej duzhe poserednij u literaturnomu vimiri mav velicheznij uspih i perevidavavsya 130 raziv za 20 rokiv Zgodom Kornel vidav ishe dekilka perekladiv zroblenih takozh pid vplivom yezuyitiv panegiriki Divi Mariyi psalmi tosho Dlya teatru Kornel napisav Pertharite Sertorius Oedipe Sophonisbe Othon Agesilas Attila Tite et Berenice Pulcherie Surena ta in ale vsi ci tvori pidstarkuvatogo dramaturga mayut duzhe malo chesnot Ostanni roki zhittya Kornel proviv duzhe vidlyudno u vkraj skrutnih umovah Lishe zavdyaki turbotam svogo druga Nikolya Bualo Kornelyu viplachuvali malenku pensiyu Znachennya Kornelya dlya francuzkogo teatru polyagaye nasampered u stvorenni nacionalnoyi tragediyi Do Kornelya teatr buv slipim nasliduvannyam latinskoyi drami Seneki i navit taki talanoviti jogo poperedniki yak Gardi Garnye Rotru j inshi ne zumili pozbutisya ramok umovnosti sho peretvoryuvala tragediyu na mertvu suhu deklamaciyu Kornel pershim ozhiviv francuzku dramu prishepivshi yij ispanskij element ruhu i sili pristrasti z inshogo boku vin vidnoviv tradiciyi klasichnoyi drami v zobrazhenni pristrastej gliboko lyudyanih za svoyeyu prirodoyu yaki svoyeyu siloyu stoyat vishe za povsyakdenne zhittya Deyaki kritiki porivnyuyuchi tvorchist Kornelya z tvorchistyu jogo spadkoyemcya Zhana Rasina zaznachayut sho Kornel malyuye lyudej takimi yakimi b voni povinni buli buti a Rasin takimi yaki voni ye nasprivdi Kornel zobrazhaye idealne lyudstvo geroyiv iz nepohitnoyu voleyu u vikonanni najsuvorishogo obov yazku i yaksho ce j dodaye pevnu suhist jogo tragediyam to yiyi kompensovuye zhittyevist tragichnih konfliktiv zobrazhuvanih avtorom Kornel vihodit z aristotelivskogo principu sho tragediya povinna vidtvoryuvati vazhlivi podiyi u nij povinni diyati silni lyudi shiroserdechni konflikti yakih prizvodyat do fatalnih naslidkiv Ale razom z tim vin pam yataye sho dushu glyadacha zachipayut lishe neshastya sho viplivayut iz pritamanniih jomu samomu pristrastej Ci principi Kornel vikladaye u svoyih teoretichnih mirkuvannyah tobto v peredmovah do tragedij i v Discoars snr le poeme dramatique i vtilyuye u svoyih najlipshih tragediyah Usi voni perejnyati vichnoyu borotboyu obov yazku i pochuttya lyubov protistavlyayetsya obov yazkovi pered batkami patriotizm simejnim prihilnostyam velikodushnist naviyuvannyam derzhavnoyi politiki viddanist religijnij ideyi zahoplennyam osobistogo pochuttya tosho Tilki v Sidi peremoga opinyayetsya na boci kohannya sho vnosit garmoniyu v roz yednani obov yazkom dushi U Goraciyi golovne znachennya j ostatochna peremoga nalezhat patriotizmu Kornel dosyagaye najvishogo pafosu v zobrazhenni rimskogo gromadyanina starogo Goraciya sho viddaye perevagu smerti sina yakij stavit derzhavu vishe za cinnosti rodini U Poliyevkti chudova tragichna figura muchenika raptovo ogornutogo blagodattyu viri sho znahodit u nij silu stati vishe zemnih pristrastej Mogutnij virsh Kornelya za plastichnistyu viraznistyu ta siloyu unikalnij Uminnya zobraziti v odnij frazi cilisnu lyudsku dushu ye harakternoyu risoyu Kornelya Dramaturgiya Spektakl P Kornelya Medeya v kolishnomu franciskanskomu kosteli 1805 Alidor Alidor atribuciya neostatochna mizh 1626 i 1628 Melita Melite 1629 Klitandr Clitandre 1631 Vdova La Veuve 1632 Galereya Palacu La Galerie du Palais 1633 Kompanjonka La Suivante 1634 Korolivska plosha La Place royale 1634 Medeya Medee 1635 Komediya zigrana v sadu Tyuyilri Comedie de Tuileries u spivavtorstvi z G Kolt P L Etual Zh Rotru i F de Buaroberom 1635 Komichna ilyuziya L Illusion comique 1636 Sid Le Cid 1636 Ukrayinskoyu movoyu p yesu Sid pereklav Maksim Rilskij Pereklad vpershe nadrukovano u vidanni Francuzki klasiki XVIII stolittya Bualo Kornel Molyer Rasin H K 1931 Goracij Horace 1640 Cinna Cinna 1641 Poliyevkt Polyeucte 1642 Smert Pompeya La Mort de Pompee 1644 Brehun Le Menteur 1644 Rodoguna Rodogune 1644 Teodora Theodore 1646 Iraklij Heraclius 1647 Andromeda Andromede 1650 Don Sancho Aragonskij Don Sanche d Aragon 1650 Nikomed Nicomede 1651 Pertarit Pertharite 1652 Edip Œdipe 1659 Zolote runo La Toison d or 1660 Sertorij Sertorius 1662 Sofonisba Sophonisbe 1663 Oton Othon 1664 Agesilaj Agesilas 1666 Attila Attila 1667 Tit i Berenika Tite et Berenice 1670 Psiheya Psyche u spivavtorstvi z Molyerom i Filipom Kino 1671 Pulheriya Pulcherie 1672 Surena Surena 1674 Literatura pro KornelyaFontenelle Vie de CorneiIe vid 1685 1729 1742 abbe Goujel Biblioth franc t XVIII Guizot Corneile Taschereau Histoire de la vie et des ouvrages de P Corneille Bouquet Points obscurs de la vie de C E Desjardins Le grand C historien J Levallois C inconnu P 1876 Ukrayinski perekladi Francuzki klyasiki XVII storichchya Bualo Kornel Molyer Rasin Per z francuzkoyi Maksima Rilskogo Harkiv Literatura i mistectvo 1931 Postanovku Sida u perekladi Maksima Rilskogo zdijsnili Poltavskij oblasnij muzichno dramatichnij teatr 1954 Ternopilskij oblasnij muzichno dramatichnij teatr 1972 Okremi virshi Kornelya pereklav Mikola Tereshenko PrimitkiAcademie francaise d Track Q107214508 Z V Kornel Toma Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1895 T XVI S 298 299 d Track Q4107063d Track Q602358d Track Q19908137d Track Q23892926d Track Q656d Track Q24448329 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 datos bne es El portal de datos bibliograficos de la Biblioteca Nacional de Espana 2011 d Track Q50358336 Francuzki klyasiki XVII storichchya Bualo Kornel Molyer Rasin Per z francuzkoyi Maksima Rilskogo Harkiv Literatura i mistectvo 1931 Zmist Kornel Sid Rasin Fedra Molyer Mizantrop Bualo Mistectvo poetichne LiteraturaBibliografiya vidan tvorchosti Kornelya i literaturi pro nogo najpovnisha v Picot Bibliographie cornelienne P 1875 Bolshakov V P Kornel M 2001 PosilannyaKornel P yer Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 787 ISBN 966 692 578 8 N P Kozlova Klassicizm Pera Kornelya ros