Ошин Хетумян (10 січня 1283 — † 20 липня 1320) — 11-й король Кілікійської Вірменії, 21-й за ліком правитель Кілікії. Походив з династії Хетумідів (Хетумян)
Ошин вірм. Օշին | |||
| |||
---|---|---|---|
1308 — 1320 | |||
Коронація: | 4 вересня 1309 | ||
Попередник: | Левон IV | ||
Спадкоємець: | Левон V | ||
Народження: | 10 січня 1283 | ||
Смерть: | 20 липня 1320 (37 років) Дразарк | ||
Причина смерті: | d | ||
Рід: | Хетуміди | ||
Батько: | Левон III | ||
Мати: | |||
Шлюб: | d і d | ||
Діти: | Від 1-го шлюбу: 1. син 2. Левон V від 2-го шлюбу: 1. син | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 1283 року в родині короля Левона II й королеви . Був молодшим сином у родині.
Прихід до влади
17 листопада 1307 року поблизу фортеці Аназарб, потрапивши у засідку, влаштовану монгольським полководцем, були вбиті молодий король Левон IV та його дядько Хетум II. Місце короля Кілікії стало вакантним. Буквально одразу Ошин позначив свої права на трон. Проти нього виступив його старший брат, колишній король Смбат, який, повернувшись із Константинополя, зажадав знову стати королем. Між братами розгорнулась серйозна боротьба, переможцем з якої вийшов Ошин. Офіційна коронація відбулась 4 вересня 1309 року в Тарсі, у церкві Святої Софії
Внутрішня політика
Ставши офіційним правителем, Ошин подібно до свого попередника покладався на допомогу з боку католицьких країн і тому він продовжив політику латинізації вірменської держави. Незважаючи на запеклий спротив переважної більшості вірменського народу, він наполягав на постановах Сіського собору. У відповідь на це у 1308 та 1309 роках в країні мали місце масові заворушення й антиурядові демонстрації, в яких брали участь народні маси та духовні особи. Однак Ошин, учинивши криваву розправу над повстанцями, не прислухався до більшої частини населення своєї країни й духовенства. Придушення інакодумців супроводжувалось масовими стратами серед населення та знаті. Священнослужителі, які виступали проти унії були ув'язнені або вислані з країни. Після цього, 1317 року, він скликав Аданський собор, який підтвердив рішення собору попереднього.
Посилення зовнішньої загрози змушувало царський двір додержуватись унії, що, у свою чергу, посилювало опір народу, який з усіх сил опирався унії. Таким чином, перед загрозою нападу мусульман внутрішні суперечності мали згубні наслідки для держави.
Зовнішня політика
Після убивства Левона монгольським полководцем , Ошин зі своїм військом напав на монголів та вигнав їх із Кілікії. Незважаючи на те, що за наказом ільхана Біларгу був засуджений до смерті, союз вірменів і монголів після цього припинив своє існування. А за сім років, 1314, монголи здійснили свій перший набіг на Кілікію. З часом, вони поряд із тюрками та мамлюками, почали регулярно завдавати вірменській державі нападів.
Кілікійська зовнішня та внутрішня політика того часу цілковито орієнтувалась на захід, однак підтримки вірменські королі не відчували. Більше того, низка католицьких орденів, розквартированих у Кілікії з дозволу вірменських правителів, які отримали землі в обмін на обіцянку нести військову службу, часто порушували свою обіцянку. 1317 року Ошин, через їхню відмову надавати військову допомогу Кілікії, силою зброї відняв володіння низки католицьких орденів, конфіскувавши при цьому їхню казну. За рік, 1318, помітно погіршились вірменсько-кіпрські відносини. Ошин після придушення повстання Аморі Тірского надав притулок його дружині і своїй сестрі Ізабеллі, яка залишила острів із дітьми. Такий вчинок не сподобався Генріху II, окрім того Ошин вигнав з Кілікії госпітальєрів, які підтримували кіпрського короля. Відносини між Кіпрським та Кілікійським королівствами були на межі війни, та лише особисте втручання папи римського Івана XXII попередило військову сутичку.
Смерть
Король Ошин помер 1320 року в Дразарку. Можливо, його було отруєно.
Родина
Ошин був одружений двічі. Перша дружина, , була дочкою правителя Корікосу Хетума. Ізабелла подарувала вірменському королю двох синів: старший, проживши близько року, помер немовлям. Другим сином був майбутній король Левон V. У 1310/11 році Ізабелла померла. Перед королем постала необхідність вступу до нового шлюбного союзу. Планувалось, що другий шлюб Ошина буде з дочкою арагонського короля, принцесою . Її батько, Альфонсо IV, за заручини своєї доньки з Ошином планував отримати мощі святої Фекли, що містились у вірменському місті Тарс. Однак через протести кілікійської опозиції заручини було зірвано. Вдруге Ошин одружився 1316 року. Його супутницею стала , яка подарувала йому сина. Останній прожив недовго й помер дитиною.
Примітки
- К. Мутафян, 2009, с. 73—75.
- Charles Cawley. Chapter 3.KINGS of ARMENIA (CILICIAN ARMENIA) (FAMILY of HETHUM). KINGS of ARMENIA 1226-1341. Medieval Lands. Foundation of Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2 травня 2013.
- А. Г. Сукіасян, 2009, с. 85.
- К. Мутафян, 2009, с. 79.
- А. Г. Сукіасян, 2009, с. 82.
- А. Г. Сукіасян, 2009, с. 54.
- К. Мутафян, 2009, с. 82.
Джерела
- Сукіасян А. Г. Історія Кілікійської вірменської держави та права. — Єреван : Митк, 1969.
- . Останнє королівство Вірменії = Le Royaume Arménien de Cilicie, XIIe-XIVe siècl. — «Mediacart», 209. — 161 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oshin Hetumyan 10 sichnya 1283 20 lipnya 1320 11 j korol Kilikijskoyi Virmeniyi 21 j za likom pravitel Kilikiyi Pohodiv z dinastiyi Hetumidiv Hetumyan Oshin virm Օշին Prapor 11 j Korol Kilikijskoyi Virmeniyi 1308 1320 Koronaciya 4 veresnya 1309 Poperednik Levon IV Spadkoyemec Levon V Narodzhennya 10 sichnya 1283 1283 01 10 Smert 20 lipnya 1320 1320 07 20 37 rokiv DrazarkPrichina smerti dRid HetumidiBatko Levon IIIMati Shlyub d i dDiti Vid 1 go shlyubu 1 sin 2 Levon V vid 2 go shlyubu 1 sin Mediafajli b u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 1283 roku v rodini korolya Levona II j korolevi Buv molodshim sinom u rodini Prihid do vladi 17 listopada 1307 roku poblizu forteci Anazarb potrapivshi u zasidku vlashtovanu mongolskim polkovodcem buli vbiti molodij korol Levon IV ta jogo dyadko Hetum II Misce korolya Kilikiyi stalo vakantnim Bukvalno odrazu Oshin poznachiv svoyi prava na tron Proti nogo vistupiv jogo starshij brat kolishnij korol Smbat yakij povernuvshis iz Konstantinopolya zazhadav znovu stati korolem Mizh bratami rozgornulas serjozna borotba peremozhcem z yakoyi vijshov Oshin Oficijna koronaciya vidbulas 4 veresnya 1309 roku v Tarsi u cerkvi Svyatoyi Sofiyi Vnutrishnya politika Stavshi oficijnim pravitelem Oshin podibno do svogo poperednika pokladavsya na dopomogu z boku katolickih krayin i tomu vin prodovzhiv politiku latinizaciyi virmenskoyi derzhavi Nezvazhayuchi na zapeklij sprotiv perevazhnoyi bilshosti virmenskogo narodu vin napolyagav na postanovah Siskogo soboru U vidpovid na ce u 1308 ta 1309 rokah v krayini mali misce masovi zavorushennya j antiuryadovi demonstraciyi v yakih brali uchast narodni masi ta duhovni osobi Odnak Oshin uchinivshi krivavu rozpravu nad povstancyami ne prisluhavsya do bilshoyi chastini naselennya svoyeyi krayini j duhovenstva Pridushennya inakodumciv suprovodzhuvalos masovimi stratami sered naselennya ta znati Svyashennosluzhiteli yaki vistupali proti uniyi buli uv yazneni abo vislani z krayini Pislya cogo 1317 roku vin sklikav Adanskij sobor yakij pidtverdiv rishennya soboru poperednogo Posilennya zovnishnoyi zagrozi zmushuvalo carskij dvir doderzhuvatis uniyi sho u svoyu chergu posilyuvalo opir narodu yakij z usih sil opiravsya uniyi Takim chinom pered zagrozoyu napadu musulman vnutrishni superechnosti mali zgubni naslidki dlya derzhavi Zovnishnya politika Pislya ubivstva Levona mongolskim polkovodcem Oshin zi svoyim vijskom napav na mongoliv ta vignav yih iz Kilikiyi Nezvazhayuchi na te sho za nakazom ilhana Bilargu buv zasudzhenij do smerti soyuz virmeniv i mongoliv pislya cogo pripiniv svoye isnuvannya A za sim rokiv 1314 mongoli zdijsnili svij pershij nabig na Kilikiyu Z chasom voni poryad iz tyurkami ta mamlyukami pochali regulyarno zavdavati virmenskij derzhavi napadiv Kilikijska zovnishnya ta vnutrishnya politika togo chasu cilkovito oriyentuvalas na zahid odnak pidtrimki virmenski koroli ne vidchuvali Bilshe togo nizka katolickih ordeniv rozkvartirovanih u Kilikiyi z dozvolu virmenskih praviteliv yaki otrimali zemli v obmin na obicyanku nesti vijskovu sluzhbu chasto porushuvali svoyu obicyanku 1317 roku Oshin cherez yihnyu vidmovu nadavati vijskovu dopomogu Kilikiyi siloyu zbroyi vidnyav volodinnya nizki katolickih ordeniv konfiskuvavshi pri comu yihnyu kaznu Za rik 1318 pomitno pogirshilis virmensko kiprski vidnosini Oshin pislya pridushennya povstannya Amori Tirskogo nadav pritulok jogo druzhini i svoyij sestri Izabelli yaka zalishila ostriv iz ditmi Takij vchinok ne spodobavsya Genrihu II okrim togo Oshin vignav z Kilikiyi gospitalyeriv yaki pidtrimuvali kiprskogo korolya Vidnosini mizh Kiprskim ta Kilikijskim korolivstvami buli na mezhi vijni ta lishe osobiste vtruchannya papi rimskogo Ivana XXII poperedilo vijskovu sutichku Smert Korol Oshin pomer 1320 roku v Drazarku Mozhlivo jogo bulo otruyeno RodinaOshin buv odruzhenij dvichi Persha druzhina bula dochkoyu pravitelya Korikosu Hetuma Izabella podaruvala virmenskomu korolyu dvoh siniv starshij prozhivshi blizko roku pomer nemovlyam Drugim sinom buv majbutnij korol Levon V U 1310 11 roci Izabella pomerla Pered korolem postala neobhidnist vstupu do novogo shlyubnogo soyuzu Planuvalos sho drugij shlyub Oshina bude z dochkoyu aragonskogo korolya princesoyu Yiyi batko Alfonso IV za zaruchini svoyeyi donki z Oshinom planuvav otrimati moshi svyatoyi Fekli sho mistilis u virmenskomu misti Tars Odnak cherez protesti kilikijskoyi opoziciyi zaruchini bulo zirvano Vdruge Oshin odruzhivsya 1316 roku Jogo suputniceyu stala yaka podaruvala jomu sina Ostannij prozhiv nedovgo j pomer ditinoyu PrimitkiK Mutafyan 2009 s 73 75 Charles Cawley Chapter 3 KINGS of ARMENIA CILICIAN ARMENIA FAMILY of HETHUM KINGS of ARMENIA 1226 1341 Medieval Lands Foundation of Medieval Genealogy Arhiv originalu za 27 serpnya 2013 Procitovano 2 travnya 2013 A G Sukiasyan 2009 s 85 K Mutafyan 2009 s 79 A G Sukiasyan 2009 s 82 A G Sukiasyan 2009 s 54 K Mutafyan 2009 s 82 DzherelaSukiasyan A G Istoriya Kilikijskoyi virmenskoyi derzhavi ta prava Yerevan Mitk 1969 Ostannye korolivstvo Virmeniyi Le Royaume Armenien de Cilicie XIIe XIVe siecl Mediacart 209 161 s ISBN 978 5 9901129 5 7