Орік грец Ὄρικος Αριχος Ἀρίχο син скіфського династа Аріапейта та Опойї однієї з дружин Аріапейта яка була скіфського по

Орік (грец. Ὄρικος; Αριχος; Ἀρίχο̄) — син скіфського династа Аріапейта та Опойї, однієї з дружин Аріапейта, яка була скіфського походження. Згадується Геродотом в контексті опису початку панування Скіла, у якому Геродот констатує існування у скіфів архаїчного звичаю успадкування (текст уривку наведено нижче). Наразі серед дослідників переважає думка про ідентичність геродотового Оріка та відомого з нумізматичних джерел (дельфіни та оболи Ольвіополісу, що датуються 430-ми рр. до. н. е.) Аріха (грец. Αριχος). Імовірно, був представником (розпорядником) Октамасада у Ольвіополісі від близько 446 до 437 рр. до н. е., коли на зміну представникам скіфської династії у Ольвії прийшли тірани з роду Аристократидів.

Монета-дельфін Ольвіополісу з легендою АРІХО. Одеський музей нумізматики

Висловлено припущення, що Орік / Аріх був спадкоємцем свого брата Октамасада, але жодних підтверджень цьому немає.

Висловлено думку, що похованням Оріка / Аріха є , чи одне з поховань кургану Солоха, датоване бл. 410 р. до н. е.

Етимологія імені:
грец. Ὀρικος < скіф. *ṷaryaka < авест. *vaⁱriia- — укр. «найкращий, добірний».

Уривок, присвячений опису традиції успадкування влади у скіфів (Геродот. Історія, IV, 78)

Згодом, за деякий час Аріапейта підступно вбив Спаргапейт, цар агатірсів, і Скіл одержав царську владу і разом із нею і жінку свого батька, яку звали Опойя. Ця Опойя була скіф'янкою і від неї народився Орік, син Аріапейта.

Примітки. Джерела. Посилання

укр. Геродот, Мельпомена, 78
(рос.)П. О. Карышковский. Монеты Ольвии, Киев, Наукова Думка, 1988, с. 45
(рос.)Н. И. Николаев, И. А. Снытко. Некоторые вопросы социально-политической истории Ольвии второй половины V — первой половины IV вв. до н.э. Ольвийские древности. К., 2009.
(рос.)Р. Исмагил (Уфа). Кто наследовал Октамасаду? Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в Средние века. Материалы IX Международной научной конференции 25-30 мая 1998 г. Ростов-на-Дону, 2001 г. Стр. 32-34
В. А. Ромашко, С. А. Скорий. Скіфський аристократичний курган Близнюк 2. Археологія, № 4, 2010 р.
(рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
(рос.)Кулланда С. В. Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии // ВДИ . — № 1 . — 2004 .
грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 78

[1] укр. Геродот, Мельпомена, 78

[2] (рос.)П. О. Карышковский. Монеты Ольвии, Киев, Наукова Думка, 1988, с. 45

[3] (рос.)Н. И. Николаев, И. А. Снытко. Некоторые вопросы социально-политической истории Ольвии второй половины V — первой половины IV вв. до н.э. Ольвийские древности. К., 2009.

[4] (рос.)Р. Исмагил (Уфа). Кто наследовал Октамасаду? Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в Средние века. Материалы IX Международной научной конференции 25-30 мая 1998 г. Ростов-на-Дону, 2001 г. Стр. 32-34

[5] В. А. Ромашко, С. А. Скорий. Скіфський аристократичний курган Близнюк 2. Археологія, № 4, 2010 р.

[6] (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003

[7] (рос.)Кулланда С. В. Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии // ВДИ . — № 1 . — 2004 .

[8] грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 78