Алітус або Олита лит Alytus пол Olita біл Аліта місто на півдні Литви адміністративний центр Алітуського повіту і Алітус

Алітус або Олита (лит. Alytus, пол. Olita, біл. Аліта) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.

Алітус
лит. Alytus
лит. Alytus
біл. Аліта

Основні дані

54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д.

Країна

Литва

Адмінодиниця

^d
Кальварійський повіт

Столиця для

Алітуський район і ^d

Поділ

21 староств

Засновано

Перша згадка

48 км²

65 524 осіб (2010)

1378 осіб/км²

93 м

Кременчук

(+370) 315

+2

601084

r1456884 ·R

LT-62001

Міська влада

Мер міста

з 2009 року

Вебсайт

www.alytus.lt

Мапа

[[commons:Category:Alytus|Алітус
лит. Alytus]] у Вікісховищі

Назва

Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).

Герб

Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.

Положення й загальна характеристика

Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. З промисловості текстильна компанія «Alytaus tekstilė», підприємство з виробництва алкогольних напоїв . Також у місті розміщено штаб-квартиру «Snaigė».

Історія

Перша згадка про Алітус міститься в Тевтонській хроніці Віґанда Марбурзького 1377 року, де вказано: на пагорбі в місці злиття Німана та Алітупіса був укріплений замок. У документах Тевтонського ордену Алітус називався Алітен.

За договором у Мельно фортеця Алітус залишалася у складі Тевтонського ордену, але з часом вона була повернута Великому князівству Литовському.

У середині XVI століття при дворі Миколая Радзивіла Чорного в Алітусі зупинявся польський друкар Ян Малецький.

15 червня 1581 року король Стефан Баторій надав Алітусу магдебурзьке право.

Алітус у другій половині XVI століття належав до Тракайського повіту Тракайського воєводства.

Алітус з давніх часів ділиться на дві частини. Після третього поділу Речі Посполитої 1795, західна частина Алітуса разом із Сувальщиною відійшла Прусії, а східна – Російській імперії. Після поразки Наполеона Росія окупувала обидві частини Алітуса, але адміністративні розбіжності існували до Січневого повстання (1863). Зокрема західна частина з 1815 року належала Конгресовому Царству Польському.

1870 місто позбавили муніципальних прав. Наприкінці 19 століття московити зробили Алітус оборонним містом, тут була залізниця. З цього часу збереглися російські артилерійські казарми, гарнізонний парк і гарнізонна церква.

1915 році Алітус зайняти німецькими військами під час Першої світової війни. 12 лютого 1919 в Алітусі сталася битва литовської армії з червоними росіянами.

Після польсько-литовських боїв 1919 року Алітус опинився в складі Литви. Поляки Сувальщини вимагали перенесення польсько-литовської демаркаційної лінії. Наприкінці жовтня 1919 під час мирних переговорів у Парижі польська делегація передала представникам Антанти меморіал, у якому вимагала демаркаційної лінії від Віштинця до Алітуса. На заваді став большевицький наступ на Варшаву (1920), що дало змогу литовській армії приєднати частину Сувальщини. Відтоді Алітус на обох берегах Нямунасу є частиною Литви.

З вересня 1939 в Алітусі комуністи влаштувати табір для інтернованих у Литві польських вояків.

Міфи Другої світової війни

Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5 °С (23 °F).

Клімат Алітуса
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2,2	−1,1	3,9	11,1	18,3	21,1	22,2	22,2	16,7	11,1	4,4	−0,6	10,6
Середня температура, °C	−5	−4,4	0	6,1	12,2	15,6	16,7	16,7	12,2	7,2	2,2	−2,8	6,4
Середній мінімум, °C	−7,8	−7,8	−3,9	1,1	6,1	10	11,7	10,6	7,2	3,3	0	−5	2,1
Норма опадів, мм	41	27	36	41	56	74	80	70	60	48	51	50	634
Днів з опадами	8	9	14	16	16	12	13	14	12	14	8	7	143
Джерело: Weatherbase

Населення

У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.

1823	1827	1867*	1886	1896	1897^пер.	1923^пер.	1931	1939
Динаміка населення з 1823 по 2017
600	289 (Alytus I)	554	1769 926 (Алітус I) 843 (Алітус II)	822	3445 1 435 (Алітус I) 2 010 (Алітус II)	6322	7124	9207
1959^пер.	1964	1970^пер.	1974	1979^пер.	1983	1989^пер.		2006
12 300	15 600	28 165	40 200	55 509	64 000	73 015	71 491	67 443
2007	2008	2009	2010	2011^пер.	2012	2013	2014	2017
66 749	65 856	64 770	63 630	60 302	58 515	57 281	56 357	52 933
Гістограма динаміки населення

Національний склад станом на 2011

Литовці — 96,86 % (58 083)
Росіяни — 1,20 % (725)
Поляки — 0,64 % (384)
Татари — 0,34 % (204)
Білоруси — 0,19 % (119)
Українці — 0,16 % (98)
Інші — 0,58 % (351)

Відомі люди

Ірена Бараунскайте-Візбарієне (* 1977) — литовська баскетболістка.
(* 1985) — британська порноакторка та ню модель литовського походження.

Міста-побратими

Алітус є побратимом з такими містами:

Аматський край, Латвія
Бердичів, Україна
Ботчирка, Швеція
Кроулі, Велика Британія
Елк, Польща
Гіжицький повіт, Польща
Кременчук, Україна
Мандал, Норвегія
Нествед, Данія
Ополе, Польща
Остроленка, Польща
Рочестер, США
Руан, Франція
Сувалки, Польща
Велізі-Віллакубле, Франція

Світлини

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алітус

Примітки

Национальный атлас Беларуси, Mińsk 2002, s. 266–267.
Holocaust Education [ 5 грудня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
Murders of Prisoners of War. Christoph Dieckmann^{[недоступне посилання]} str.11.
. web.archive.org. 9 червня 2009. Процитовано 8 липня 2020.
. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
Tarptautinis bendradarbiavimas. alytus.lt (лит.). Alytaus miesto savivaldybė. Процитовано 21 січня 2022.

Посилання

Alytaus miesto portalas [ 23 червня 2011 у Wayback Machine.]

[1] Национальный атлас Беларуси, Mińsk 2002, s. 266–267.

[2] Holocaust Education [ 5 грудня 2007 у Wayback Machine.](англ.)

[3] Murders of Prisoners of War. Christoph Dieckmann^{[недоступне посилання]} str.11.

[4] . web.archive.org. 9 червня 2009. Процитовано 8 липня 2020.

[5] . Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.

[GSSRI-6] Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619

[7] Tarptautinis bendradarbiavimas. alytus.lt (лит.). Alytaus miesto savivaldybė. Процитовано 21 січня 2022.