Ольга Науменко

Ольга Миколаївна Науменко (нар. 6 грудня 1949, Москва, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча, Народна артистка Росії (2005).

Науменко Ольга Миколаївна
рос. О́льга Никола́евна Нау́менко
Народилася	6 грудня 1949(1949-12-06)^[1]^[2] (74 роки) Москва, СРСР
Громадянство	Росія  СРСР
Діяльність	акторка, кіноакторка, ведуча
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1972)
Роки діяльності	1968 — тепер. час
IMDb	nm0622627
Нагороди та премії
Науменко Ольга Миколаївна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Науменко.

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець».

Біографія

Зовнішні зображення
	У ролі Галини. Кадр з фільму.

Ольга Науменко народилася в родині військового. Займалася в драматичній студії у Палаці піонерів на Ленінських горах. У 1972 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна. Грає в Московському драматичному театрі імені Гоголя (з 2013 — «Гоголь-центрі»).

Знімалася в фільмі Одеської кіностудії «Тепло рідного дому» (1983).

З 2014 року веде ток-шоу «Справа ваша» на Першому каналі.

Чоловік актриси — Олександр Скворцов (1950—2009), актор театру «Ермітаж». У шлюбі прожили 32 роки. Дочка Світлана — журналіст, вийшла заміж за француза і переїхала до Франції. Пізніше розлучилася і повернулася до Росії, переїхавши до Санкт-Петербург разом з новим коханим.

Громадська позиція

Ольга Науменко свідомо порушила державний кордон України та співпрацювала зі структурами терористичної організації ДНР. На запрошення Центру слов'янської культури міста Донецька 4 березня 2017 року вона відвідала Донецьк разом з іншими акторами вистави «Провінційні історії».

Творчість

Ролі в театрі

Театр імені Миколи Гоголя

• «Потворна Ельза», реж. Б. Голубовський — Ельза
• «І цю дуру я любив…», реж. А. Швецов — вона
• «Полювання на жінок», реж. А. Говорухо — Тетяна Рєпіна
• «Петербург»
• «Старим козацьким способом», реж. Б. Голубовський, Ю. Левицький, А. Покровський, є телеверсія — Раїса Гусятникова
• 2001 — «Записна книжка Тригоріна», постановник З. Яшин, реж. Е. Кемарська — Поліна Андріївна
• 2003 — «Карнавал „Ламбада“», реж. С. Яшин — Єлизавета
• 2005 — «Стомлена щастям», постановник С. Яшин, реж. В. Сорокін — Ноель
• 2007 — «викрадати Жінок небезпечно (Викрадення Олени)», реж. А. Говорухо — Олена Ларсон'є
• 2010 — «Тітка Чарлея», реж. С. Яшин — донна Роза д'Альвадорез

Гоголь-центр

• 2013 — «Ідіоти» (за мотивами фільму Ларса фон Трієра), реж. Кирило Серебренніков — суддя/домогосподарка/тітка Єлисея/мати Карини
• 2015 — «Звичайна історія», реж. Кирило Серебренніков — Юлія Тафаева
• 2016 — «Персона» (за мотивами фільму Інгмара Бергмана), реж. Л. Суркова — лікар

Ролі в кіно

• 1968 — Довгий день Кольки Павлюкова — школярка
• 1969 — Непідсудний — дівчина на сільській пошті
• 1970 — Переступи поріг — Альбіна Савицька
• 1970 — 1971 — Тіні зникають опівдні — Варвара (Варя) Устинівна Кузьміна (Морозова), молодша дочка Устина та Пистимеї Морозових, молодша сестра Федора, дружина Єгора, мати Феді
• 1973 — Чорний принц — Аннушка
• 1973 — 1983 — Вічний поклик — подруга Мані
• 1975 — Іронія долі, або З легким паром! — Галя
• 1975 — Остання жертва — Ірина Лавровна Прибіткова
• 1976 — Моя любов на третьому курсі — Оля Баннікова
• 1978 — Голубка — Віра
• 1978 — Ліки проти страху — Ольга Іллівна Панафідіна
• 1982 — Владивосток, рік 1918 — Логінова
• 1983 — Тепло рідного дому — Анка
• 1986 — Пташине молоко — Алла
• 1986 — Зіна-Зінуля — Ірина, дружина Петренка
• 1999 — Святий і грішний
• 2001 — Леді Бос — Монастирська
• 2003 — 2005 — Саша + Маша
• 2007 — Доглядальниця — Зінаїда Петрівна
• 2007 — Ти зверху, я знизу — Зіронько
• 2008 — Управа — мати Ольги Морозової
• 2008 — Терміново в номер (серія «Чорна вдова») — лікар Шестакова
• 2009 — Якось буде любов — Василина Андріївна, подруга Ангеліни Затонської
• 2011 — Врятувати чоловіка — Зоя Василівна
• 2012 — Без сліду — Ніна Коваль
• 2012 — Громадянка начальниця. Продовження — Раїса Сергіївна
• 2013 — Мар'їна Роща — Ганна Іванівна Камишова
• 2013 — Два миті любові — Тетяна Іванівна
• 2013 — Право на любов — директорка
• 2013 — Третя світова — Женя в старості
• 2014 — Будинок сплячих красунь
• 2014 — Надія — Марина Аркадіївна
• 2015 — Фамільні цінності — Ганна Горєєва, мати Тетяни
• 2015 — Людмила Гурченко — Ангеліна Степанова
• 2016 — Сім'я Светофоровых — Серафима Михайлівна
• 2017 — Небезпечні зв'язки — Валентина
• 2017 — Серце жінки
• 2018 — Молодіжка — Лідія, дружина Івана Качалова

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
3. . Архів оригіналу за 20 січня 2007. Процитовано 22 квітня 2009.
4. Науменко Ольга Николаевна / Науменко Ольга Миколаївна / Naumenko Olga Nikolaevna(рос.)
5. Прямой эфир (29 грудня 2017). Закрытый показ «Иронии судьбы…». Специальный выпуск. Андрей Малахов. Прямой эфир от 29.12.17. Процитовано 30 грудня 2017.(рос.)
6. Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль на сцене донецкого Центра славянской культуры [ 2019-03-25 у Wayback Machine.](рос.)
7. Популярные актеры России Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль в столице ДНР [ 2019-03-25 у Wayback Machine.](рос.)
8. Арнольд Рудольфович Швецов (р. 1959) — режисер Московського драматичного театру ім. Н. В. Гоголя, з 1995 року живе в Нью-Йорку.
9. Олексій Якович Говоруха (р. 1940) — театральний режисер, у різні роки був головним режисером Московського драм. театру ім. А. С. Пушкіна, Новгородського академічного театру імені Федора Достоєвського, Тамбовського обласного драматичного театру.
10. Олександр Володимирович Покровський (1938—2011) — режисер літературно-драматичної редакції Центрального телебачення (з 1970 р.).
11. В'ячеслав Миколайович Сорокін — режисер Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя.
12. Культура Портал: Театральная тенденция сентября. Архів оригіналу за 3 серпня 2012.

Посилання

• Ольга Науменко на сайті Театру імені Миколи Гоголя (рос.)