Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Архієпископ Олексій (світське ім'я Анемподіст Якович Дородніцин), (2 листопада 1859 с. Успенське Катеринославської губернії — січень 1919, Новоросійськ) — український православний церковний діяч, архієпископ Володимирський та Суздальській. Духовний письменник і богослов. Один з організаторів створення УАПЦ
Біографія
Народився 2 листопада 1859 року в родині священика Катеринославської єпархії. Закінчив Катеринославську духовну семінарію.
1885 року закінчив Московську Духовну Академію зі ступенем кандидата богослов'я, та з правом отримання ступеня магістра без нового усного випробування.
1886 року був призначений на посаду вчителя до Херсонського Духовного училища. З червня 1890 року (одночасно з викладацькою діяльністю) був протиштундистським місіонером Херсону та околиць.
1890 року представив до Ради Московської Академії на здобуття ступеня магістра богослов'я працю «Церковно-законодавча діяльність Карла Великого». 1891 — був затверджений Святішим Синодом у вченому ступені магістра богослов'я.
У березні 1902 року був пострижений у монашество з ім'ям Алексій, в тому ж році висвячений у ієромонахи; в серпні призначений інспектором Ставропольської Духовної семінарії.
У вересні 1903 року отримав призначення на посаду ректора Литовської Духовної семінарії з возведенням у сан архімандрита.
30 травня 1904 року в Харківському кафедральному соборі його було висвячено на єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії. Хіротонію здійснили архієпископ Харківський Арсеній (Брянцев), єпископ Таврійський Микола (Зіоров), єпископ Катеринославський Сімеон (Покровський) та інші.
З 18 липня 1905 року — єпископ Єлизаветградський, вікарій Херсонської єпархії. З 27 серпня того ж року — єпископ Чистопольський, перший вікарій Казанської єпархії; 5 вересня був призначений ректором Казанської Духовної Академії.
З 17 січня 1912 року — єпископ Саратовський та Царицинський.
20 липня 1914 року — архієпископ Володимирський та Суздальський.
Займався науковою роботою, написав багато богословських праць. Зокрема, вивчав церквоне право, Талмуд, намагаючись зрозуміти причину ворожого ставлення євреїв до християн. Будучи єпископом Саратовським иа Царицинським, ректором Казанської Духовної академії, 1913 року опублікував результати свого дослідження у «Додатках до церковних відомостей» (СПб, 1913, N44) під заголовком «Мораль Талмуду».
Весною 1917 року з'їзд духовенства і мирян єпархії зажадав видалення архієрея за «деспотичне» управління і грубе поводження з духовенством, а також у зв'язку із звинуваченнями в близькості до Г. Є. Распутіна. Святійший Синод був змушений звільнити його на спокій і призначити вибори єпископа, за результатами яких, Володимирську кафедру зайняв архієпископ Сергій (Страгородський).
Восени 1917 року самовільно поселився в Києво-Печерській лаврі і, за підтримки Центральної Ради, намагався захопити церковну владу в Києві і оголосити автокефалію в Україні, очоливши наприкінці 1917 року Всеукраїнську церковну раду, почесним головою якої він був обраний . 7 січня 1918 за непослух священоначалія і порушення канонів був позбавлений сану Всеукраїнським церковним собором, які проходили під головуванням митрополита Київського Володимира (Богоявленського) († 25 січня 1918). Виступав проти останнього; проте новим митрополитом Київським і Галицьким після загибелі митрополита Володимира було обрано не він, а митрополит Харківський Антоній (Храповицький).
Після Лютневої революції 1917 року в Україні набрав сили церковний рух за українізацію православного життя та за незалежність від Московського патріархату. На першому Всеросійському з'їзді духовенства і мирян (червень 1917 року) делегати десяти українських єпархій внесли текст декларації з проголошенням автокефалії та українізації. Тоді ж почалася підготовка до всеукраїнського з'їзду.
В середині 1917 року архієпископ Олексій видає перший молитовник українською мовою.
23 листопада 1917 року, при Софійській митрополичій кафедрі була створена Всеукраїнська православна рада, яку очолив архієпископ Олексій Дородніцин. До ради також увійшли протоієреї Василь Липківський, та інші духовні та світські діячі.
Уперше ідею апеляції до арбітражу Константинополя при врегулюванні питання статусу православної церкви в Україні висловив у грудні 1917 року саме архієпископ Олексій (Дородніцин). Як історик церкви, він прекрасно знав усі суперечливі моменти пов'язані із підпорядкуванням Київської митрополії Московському патріархату та можливості перегляду канонічних відносин між Петербургом (Москвою) та Києвом. Однак урядової підтримки докінця 1918 року ця ідея не здобула.
Зусиллями ради, на початку 1918 року в Києві було скликано Всеукраїнський Церковний Собор, який виступив за створення незалежної від московського патріархату української церкви. Однак, 19 січня робота Собору перервалася наступом більшовиків на Київ.
1918 року — був головою українського православного Братства Воскресіння Христового, що активно виступало за створення Української Автокефальної Православної Церкви.
Помер за нез'ясованих обставин 1919 року в Новоросійську. Згідно спогадів архієпископа Євлогія(Георгіївський) помер від паралічу серця чин похорону звершував цей же ж ієрарх.[1]
Праці
- Церковно-законодавча діяльність Карла Великого. М., 1891. (Магістерська дисертація);
- Досвід протівоштундістского катехізис. Катеринослав, 1889.
- Шалопутская громада. М., 1891; Казань, 1906.
- Южно-російська необаптізм, відомий під ім'ям «штунди». Ставрополь, 1903.
- Візантійські церковні мистики XIV століття. Викл. Григорій Палама, Микола Кавасіла і викл. Григорій Синай. Казань, 1906, «Православний співрозмовник».
Джерела
- Крок до автокефалії
- Діяльність православного духовенства в Україні в 1917—1920 рр.
- Довідник з історії України
Посилання
- Олексій (Анемподист) Дородніцин // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1204. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Arhiyepiskop Oleksij svitske im ya Anempodist Yakovich Dorodnicin 2 listopada 1859 s Uspenske Katerinoslavskoyi guberniyi sichen 1919 Novorosijsk ukrayinskij pravoslavnij cerkovnij diyach arhiyepiskop Volodimirskij ta Suzdalskij Duhovnij pismennik i bogoslov Odin z organizatoriv stvorennya UAPCArhiyepiskop Oleksij Dorodnicin BiografiyaNarodivsya 2 listopada 1859 roku v rodini svyashenika Katerinoslavskoyi yeparhiyi Zakinchiv Katerinoslavsku duhovnu seminariyu 1885 roku zakinchiv Moskovsku Duhovnu Akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya ta z pravom otrimannya stupenya magistra bez novogo usnogo viprobuvannya 1886 roku buv priznachenij na posadu vchitelya do Hersonskogo Duhovnogo uchilisha Z chervnya 1890 roku odnochasno z vikladackoyu diyalnistyu buv protishtundistskim misionerom Hersonu ta okolic 1890 roku predstaviv do Radi Moskovskoyi Akademiyi na zdobuttya stupenya magistra bogoslov ya pracyu Cerkovno zakonodavcha diyalnist Karla Velikogo 1891 buv zatverdzhenij Svyatishim Sinodom u vchenomu stupeni magistra bogoslov ya U berezni 1902 roku buv postrizhenij u monashestvo z im yam Aleksij v tomu zh roci visvyachenij u iyeromonahi v serpni priznachenij inspektorom Stavropolskoyi Duhovnoyi seminariyi U veresni 1903 roku otrimav priznachennya na posadu rektora Litovskoyi Duhovnoyi seminariyi z vozvedennyam u san arhimandrita 30 travnya 1904 roku v Harkivskomu kafedralnomu sobori jogo bulo visvyacheno na yepiskopa Sumskogo vikariya Harkivskoyi yeparhiyi Hirotoniyu zdijsnili arhiyepiskop Harkivskij Arsenij Bryancev yepiskop Tavrijskij Mikola Ziorov yepiskop Katerinoslavskij Simeon Pokrovskij ta inshi Z 18 lipnya 1905 roku yepiskop Yelizavetgradskij vikarij Hersonskoyi yeparhiyi Z 27 serpnya togo zh roku yepiskop Chistopolskij pershij vikarij Kazanskoyi yeparhiyi 5 veresnya buv priznachenij rektorom Kazanskoyi Duhovnoyi Akademiyi Z 17 sichnya 1912 roku yepiskop Saratovskij ta Caricinskij 20 lipnya 1914 roku arhiyepiskop Volodimirskij ta Suzdalskij Zajmavsya naukovoyu robotoyu napisav bagato bogoslovskih prac Zokrema vivchav cerkvone pravo Talmud namagayuchis zrozumiti prichinu vorozhogo stavlennya yevreyiv do hristiyan Buduchi yepiskopom Saratovskim ia Caricinskim rektorom Kazanskoyi Duhovnoyi akademiyi 1913 roku opublikuvav rezultati svogo doslidzhennya u Dodatkah do cerkovnih vidomostej SPb 1913 N44 pid zagolovkom Moral Talmudu Vesnoyu 1917 roku z yizd duhovenstva i miryan yeparhiyi zazhadav vidalennya arhiyereya za despotichne upravlinnya i grube povodzhennya z duhovenstvom a takozh u zv yazku iz zvinuvachennyami v blizkosti do G Ye Rasputina Svyatijshij Sinod buv zmushenij zvilniti jogo na spokij i priznachiti vibori yepiskopa za rezultatami yakih Volodimirsku kafedru zajnyav arhiyepiskop Sergij Stragorodskij Voseni 1917 roku samovilno poselivsya v Kiyevo Pecherskij lavri i za pidtrimki Centralnoyi Radi namagavsya zahopiti cerkovnu vladu v Kiyevi i ogolositi avtokefaliyu v Ukrayini ocholivshi naprikinci 1917 roku Vseukrayinsku cerkovnu radu pochesnim golovoyu yakoyi vin buv obranij 7 sichnya 1918 za neposluh svyashenonachaliya i porushennya kanoniv buv pozbavlenij sanu Vseukrayinskim cerkovnim soborom yaki prohodili pid golovuvannyam mitropolita Kiyivskogo Volodimira Bogoyavlenskogo 25 sichnya 1918 Vistupav proti ostannogo prote novim mitropolitom Kiyivskim i Galickim pislya zagibeli mitropolita Volodimira bulo obrano ne vin a mitropolit Harkivskij Antonij Hrapovickij Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 roku v Ukrayini nabrav sili cerkovnij ruh za ukrayinizaciyu pravoslavnogo zhittya ta za nezalezhnist vid Moskovskogo patriarhatu Na pershomu Vserosijskomu z yizdi duhovenstva i miryan cherven 1917 roku delegati desyati ukrayinskih yeparhij vnesli tekst deklaraciyi z progoloshennyam avtokefaliyi ta ukrayinizaciyi Todi zh pochalasya pidgotovka do vseukrayinskogo z yizdu V seredini 1917 roku arhiyepiskop Oleksij vidaye pershij molitovnik ukrayinskoyu movoyu 23 listopada 1917 roku pri Sofijskij mitropolichij kafedri bula stvorena Vseukrayinska pravoslavna rada yaku ocholiv arhiyepiskop Oleksij Dorodnicin Do radi takozh uvijshli protoiyereyi Vasil Lipkivskij ta inshi duhovni ta svitski diyachi Upershe ideyu apelyaciyi do arbitrazhu Konstantinopolya pri vregulyuvanni pitannya statusu pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini visloviv u grudni 1917 roku same arhiyepiskop Oleksij Dorodnicin Yak istorik cerkvi vin prekrasno znav usi superechlivi momenti pov yazani iz pidporyadkuvannyam Kiyivskoyi mitropoliyi Moskovskomu patriarhatu ta mozhlivosti pereglyadu kanonichnih vidnosin mizh Peterburgom Moskvoyu ta Kiyevom Odnak uryadovoyi pidtrimki dokincya 1918 roku cya ideya ne zdobula Zusillyami radi na pochatku 1918 roku v Kiyevi bulo sklikano Vseukrayinskij Cerkovnij Sobor yakij vistupiv za stvorennya nezalezhnoyi vid moskovskogo patriarhatu ukrayinskoyi cerkvi Odnak 19 sichnya robota Soboru perervalasya nastupom bilshovikiv na Kiyiv 1918 roku buv golovoyu ukrayinskogo pravoslavnogo Bratstva Voskresinnya Hristovogo sho aktivno vistupalo za stvorennya Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pomer za nez yasovanih obstavin 1919 roku v Novorosijsku Zgidno spogadiv arhiyepiskopa Yevlogiya Georgiyivskij pomer vid paralichu sercya chin pohoronu zvershuvav cej zhe zh iyerarh 1 PraciCerkovno zakonodavcha diyalnist Karla Velikogo M 1891 Magisterska disertaciya Dosvid protivoshtundistskogo katehizis Katerinoslav 1889 Shaloputskaya gromada M 1891 Kazan 1906 Yuzhno rosijska neobaptizm vidomij pid im yam shtundi Stavropol 1903 Vizantijski cerkovni mistiki XIV stolittya Vikl Grigorij Palama Mikola Kavasila i vikl Grigorij Sinaj Kazan 1906 Pravoslavnij spivrozmovnik DzherelaKrok do avtokefaliyi Diyalnist pravoslavnogo duhovenstva v Ukrayini v 1917 1920 rr Dovidnik z istoriyi UkrayiniPosilannyaOleksij Anempodist Dorodnicin Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1204 1000 ekz