Олексій Венедиктов

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венедиктов.

Олексій Олексійович Венедиктов (рос. Алексей Алексеевич Венедиктов; нар. 18 грудня 1955, Москва) — російський пропагандист, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Ехо Москви», президент .

Олексій Венедиктов
рос. Алексей Венедиктов
Народився	18 грудня 1955(1955-12-18) (68 років) Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	журналіст, радіоведучий, редактор, педагог, педагог
Alma mater	Московський педагогічний державний університет (1978)
Знання мов	російська
Заклад	Ехо Москви
Посада	головний редактор
Мати	^d
У шлюбі з	Q54941125?
Нагороди	^d (2022) ^d ^d
IMDb	ID 2299268
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Венедиктов та Гілларі Клінтон

Біографія

Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова (1932—1955), загиблого за тиждень до народження сина офіцера підводного човна, та Елеонори Абрамівни Рабінович (пізніше — Беркович, 1932—1998), лікаря-рентгенолога. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов (1910-?), керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Бабуся з боку батька — Ніна Абрамівна Диховична (1914—2006), архітектор. Брат бабусі — Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.. Племінник бабусі — відомий російський режисер Іван Диховичний.

Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.

Як журналіст — учень . На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.

З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви».

Від'їзд з Росії

В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю.

Нагороди та премії

• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 грудня 1999) — за заслуги в області культури і у зв'язку з 75-річчям радіомовлення в Росії
• Кавалер ордена Почесного легіону (Франція)
• Лауреат премії «Золоте перо Росії» (1996)
• Відзначений нагородою за високий професіоналізм і особисту мужність при роботі в гарячих точках (1997).
• Лауреат премії імені Артема Боровика
• Лауреат премії ім. В. Висоцького (2004)
• Медаль Ради Безпеки Російської Федерації (1998).

Примітки

1. Сначала программы, потом — люди [ 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.], «Избранное», 23.06.2008
2. [1]
3. Юрій Шакиров. Архівні матеріали про предків О.Венедиктова [ 19 травня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
4. Журнал Донавиа — Статьи — «Взгляд» Владимира Мукусева^{[недоступне посилання з травня 2019]}
5. В совете директоров «Эха Москвы» стало меньше журналистов. Lenta.ru. 9 сентября 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
6. Обогнавший «Время» со скоростью эха. Новые известия. 25 июня 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
7. . Українська правда. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 13 листопада 2020.
8. . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 14 березня 2011.
9. . Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2011.
10. . Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 14 березня 2011.
11. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 14 березня 2011.
12. . Архів оригіналу за 30 жовтня 2008. Процитовано 14 березня 2011.
13. . Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 14 березня 2011.

Посилання

• Алексей Венедиктов [ 22 березня 2011 у Wayback Machine.] на сайте Эхо Москвы
• Алексей Венедиктов: «Правоохранительные органы России осознают угрозу национализма в стране» — интервью журналу «Партнёр» (ФРГ)^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Интервью газете «Русская мысль» [ 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Раскрыл карты. Алексей Венедиктов чуть ли не впервые столь подробно рассказал о своих частных контактах с представителями высшей власти России [ 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• Свобода эха. Останется ли после 2 марта Алексей Венедиктов главным редактором «Эха Москвы»? [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Главный редактор радиостанции «Эхо Москвы» Алексей Венедиктов: «Я махровый реакционер»
• Новий скандал російської пропаганди: як Жиріновський і Венедиктов ділили Україну [ 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]