Олександр Опарін

|Посада=

Опарін Олександр Іванович
Народився	18 лютого (2 березня) 1894(1894-03-02) Углич
Помер	21 квітня 1980(1980-04-21) (86 років) Москва
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	біолог, біохімік, хімік
Alma mater	МДУ
Галузь	біохімія
Заклад	МДУ,
Вчене звання	академік АН СРСР^[d]
Науковий ступінь	Доктор біологічних наук (1934)
Аспіранти, докторанти	^d ^d
Членство	Академія наук НДР Леопольдина Російська академія наук Академія наук СРСР
Відомий завдяки:	теорію виникнення життя на Землі
Нагороди	премія Калинга ЮНЕСКО (1976) ^d Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1979)
Опарін Олександр Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Опарін.

Олександр Іванович Опарін (нар. 18 лютого (2 березня) 1894(18940302) — пом. 21 квітня 1980) — радянський біолог та біохімік, який створив теорію виникнення життя на Землі з абіотичних компонентів; академік АН СРСР (1946; член-кореспондент з 1939), Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографія

Народився 18 лютого (2 березня) 1894 року в місті Угличі. Навчався в ^[ru].

У 1917 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету МДУ. У 1925 р. почав викладати у МДУ курс лекцій. Доктор біологічних наук (1934).

З початку 1935 р. починає свою роботу , заснований Опаріним спільно з О. Н. Бахом. З самого заснування інституту Опарін керував Лабораторією ензимології, яка в майбутньому перетворилася на Лабораторію еволюційної біохімії та субклітинних структур. До 1946 р. він був заступником директора, після смерті О. Н. Баха — директором цього інституту.

3 травня 1924 р. на зборах Російського ботанічного товариства виступив з доповіддю «Про виникнення життя», в якій запропонував теорію виникнення життя з . У середині XX століття були експериментально отримані складні органічні речовини під час пропускання електричних зарядів через суміш газів і парів, яка гіпотетично збігається зі складом атмосфери древньої Землі. Як протоклітини, Опарін розглядав коацервати — органічні структури, оточені жировими мембранами.

У 1942—1960 роках О. І. Опарін завідував кафедрою біохімії рослин МДУ, де читав курси лекцій із , , спецкурси з і з проблеми походження життя.

Після смерті у 1951 році С. І. Вавилова О. І. Опарін став 2-м головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання». Залишався на цьому посту по 1956 рік, коли головою «Знання» був обраний М. Б. Мітін.

Помер 21 квітня 1980 р. Похований на Новодівичому кладовищі у Москві.

Опарін і лисенківщина

У період лисенківщини Опарін підтримав Лисенка, за власними словами, побоюючись можливих репресій, проте, за твердженням

Опарін на самому кінці 1955 року продовжував старанно відстоювати лженауку не тільки Лисенка, а й Лепешинської, попри те, що до цього часу було вже опубліковано немало статей, що викривають їхні дані, і попри те, що не було вже підстави боятися репресій за відстоювання істин цієї науки.

— В. Я. Александров. Важкі роки радянської біології.

Його досліди щодо самозародження стали аргументом прихильників мічурінської біології.

Наукова діяльність

Основні праці з біохімічних основх переробки рослинної сировини, дії ферментів в рослинах, проблеми виникнення життя на Землі. Вчений був основоположником технічної біохімії в СРСР.

Основні роботи по біохімії виноробства стосуються ролі біохімії в технології виноградних вин, окислювальних процесів при приготуванні і старінні вина, перетворенні азотистих речовин шампанського, біохімічних процесів, що протікають в шампанському в період післятиражної витримки та інше. Автор понад 500 наукових праць. Серед них:

• О превращении азотистых веществ шампанского. — Биохимия, 1945, т. 10, вып. 4 (у співавторстві);
• Влияние автолизатов на ход послетиражной выдержки шампанского. — Виноделие и виноградарство СССР, 1946, № 6 (у співавторстві);
• Природа и механизм действия дрожжевой инвертазы. — М., 1955;
• Жизнь, ее природа, происхождение и развитие. — 2-е изд. — М., 1968.

У 1970 року було організовано (International Society for the Study of the Origin of Life), першим президентом, а потім почесним президентом якого був обраний Опарін. Був почесним членом АН Болгарії, НДР, Куби, Іспанії та Італії, членом Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (НДР).

Пам'ять

• Виконком ISSOL в 1977 році заснував .
• На будинку у Москві (вул. Дмитра Ульянова, 3), у якому з 1958 по 1980 рік проживав учений, встановлена ​​меморіальна дошка.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 10 лютого 2012.
2. Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)