Бах Олексій Миколайович

Олексі́й Микола́йович Бах (нар. 17 березня 1857, Золотоноша — †13 травня 1946) — український хімік і біохімік, академік АН СРСР (з 1929 р). Громадський діяч, академік (з 1929), Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Бах Олексій Миколайович
рос. Алексей Николаевич Бах
Народився	5 (17) березня 1857 Золотоноша, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	13 травня 1946(1946-05-13)^[1](89 років) Москва, СРСР^[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік, політик, біохімік
Галузь	біохімія
Відомий завдяки	біохімія
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов	російська
Членство	Академія наук СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет і Леопольдина
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Закінчив Другу київську гімназію. Навчався у Київському університеті (1875—1878), але був виключений за участь у політичних виступах студентів. За участь у революційному русі перебував на засланні (1878—1881); після повернення продовжував революційну діяльність як член партії «Народна воля». Автор широко відомої свого часу популярної книжки «Цар-голод» (1883). У 1885 році після розгрому «Народної волі» виїхав за кордон. Займався науковою роботою у у Парижі (1890). Згодом працював у США (1891—1892), у 1894 році переїхав у Женеву і влаштував хімічну лабораторію у власній квартирі. Розробив теорію повільного окислення у тваринних і рослинних організмах (1897). Був головою Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916), почесним доктором Лозаннського університету (1917). Повернувся на Батьківщину у 1917 році.

У 1918 році організував хімічну лабораторію у Москві, перетворену згодом у Хімічний інститут ім. Я. Карпова, директором якого був до кінця життя.

У 1935 році заснував і був його директором до 1946 року.

Олексій Миколайович Бах по праву вважається засновником широковідомої школи біохімії. Його основні наукові роботи присвячені вивченню хімізму асиміляції вуглецю зеленими рослинами, проблеми окислювальних процесів в живій клітині, вченню про ферменти. Вчений пояснив хімізм процесу асиміляції вуглекислого газу хлорофільними рослинами з утворенням цукру тим, що в основі цього процесу лежить реакція, яка відбувається за рахунок елементів води. О. М. Бах прийшов до висновку, що перекиси грають винятково важливу роль і у процесі дихання, на основі чого він створив перекисну теорію.

Праці

Теоретичні праці Баха про ферменти стали науковою основою розвитку соціалістичної харчової промисловості.

Бах був ініціатором створення Фізико-хімічного інституту ім. Карпова, Біохімічного інституту Наркомздоров'я СРСР та Інституту біохімії АН СРСР.

Відзнаки і нагороди

Нагороджений 4 орденами Леніна. Сталінська премія, 1941. Його ім'я присвоєне .

Примітки

1. Бах Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Джерела

• Выдающиеся химики мира: Биогр.справочник. В.Волков, Е.Вонский, Г.Кузнецова.-М.,1991.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

• Бах Л. А., Опарин А. И. Алексей Николаевич Бах. М., 1957.
• Бах Олексій Миколайович // Бурій В. Мій край: система роботи з хімії краєзнавчо-екологічного змісту / Валерій Бурій // Хімія. — К.: Шкільний світ. — 2006. — № 5. — С. 23.