Митрополит Олександр в миру Микола Іванович Іноземцев 12 24 серпня 1887 Тобольськ Російська імперія 9 лютого 1948 Мюнхен

Митрополит Олександр (в миру Микола Іванович Іноземцев; 12 (24) серпня 1887, Тобольськ, Російська імперія — 9 лютого 1948, Мюнхен, Німеччина) — український, російський та польський релігійний діяч. Єпископ Православної церкви Польщі, митрополит УАПЦ.

Олександр
рос. Александр (Иноземцев)

Ім'я при народженні	рос. Николай Иванович Иноземцев
Народився	12 (24) серпня 1887 Тобольськ, Російська імперія
Помер	9 лютого 1948(1948-02-09) (60 років) Мюнхен, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина
Діяльність	пресвітер, архієпископ, митрополит
Alma mater	Санкт-Петербурзька духовна академія і Санкт-Петербурзька духовна академія (1914)
Конфесія	Українська автокефальна православна церква, БАПЦ і православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іноземцев.

Під час Другої світової війни був одним з творців Української автокефальної церкви на чолі з митрополитом Полікарпом (Сікорським) (1942).

Голова церковного Синоду УАПЦ 8–10 лютого 1942 року в місті Пінську. Зведений у сан митрополита УАПЦ.

Життєпис

Народився 1882 року (за іншими даними 1887) в Тобольській губернії Російської імперії. Закінчив Тобольську духовну семінарію і Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богословія (1909–1913). Прийняв чернечий постриг 1912 року. Ієродиякон, ієромонах (1912). Після закінчення, залишився при Петербурзькій академії на посаді помічника інспектора.

Коли єпископ Георгій (Ярошевський) з посади ректора 1917 року призначений на кафедру єпископа Мінського і Турівського РПЦ, він викликав архімандрита Олександра в Білорусь і призначив єпархіальним місіонером.

Згодом емігрував в УНР, де перебував у Харкові. Наприкінці 1919 року супроводжував архієпископа (майбутнього митрополита Георгія Ярошевского), який покинув Харків перед його захопленням червоною армією. Потім з Новоросійська відплив 16 січня 1920 року в Стамбул.

Діяльність у Польщі

У серпні 1921 року емігрував до Польщі, яка тоді контролювала основну частину території Київської митрополії. Секретар собору православної митрополії в Польщі, що відбувся 24 січня 1922 року у Варшаві.

Хіротонізований 4 червня 1922 року митрополитом Георгієм Ярошевським і архієпископом Діонисієм (Валединським) на єпископа Люблінського ПАПЦ.

Член Священного синоду православної митрополії в Польщі. Єпископ Пінський і Поліський з 1922. Архієпископ Поліський і Пінський з 1927. Був прихильником автокефалії Православної церкви Польщі.

Після того, як у вересні 1939 року сталінські війська окупували західну Україну і Білорусь, Російська православна церква розгорнула інтенсивні заходи для підпорядкування єпархій на цих територіях. На окуповану Волинь прибув патріарший екзарх, архієпископ Миколай Ярушевич, місцевих ієрархів було змушено приїхати до Москви і скласти там заяву вірності Московській патріархії. Не зробили цього лише двоє: архієпископ Поліський Олександр Іноземцев та єпископ Луцький Полікарп (Сікорський).

Під час Другої світової війни був одним з творців Української автокефальної церкви під предстоятельством митрополита Полікарпа (Сікорского) (1942). Голова церковного собору 8–10 лютого 1942 року в місті Пінську. Возведений цим собором в сан митрополита.

Протягом цього собору архієпископами Полікарпом Сікорським і Олександром Іноземцевим були висвяченні в єпископи: архімандрит Никанор (Абрамович) (9-лютого) і архімандрит Ігор (Губа) (10 лютого).

В 1944 році з Пінська евакуювався в Мюнхен. Перейшов в юрисдикцію Російської православної церкви закордоном (РПЦЗ). Загинув в кінці лютого 1948 року при трагічних обставинах в Мюнхені.

Джерела

УАПЦ канонічна [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]