Озеро Задоволення (лат. Lacus Luxuriae) — маленька морська ділянка на зворотному боці Місяця. Розмір — близько 50 км, координати центра — 19°24′ пн. ш. 175°30′ сх. д. / 19.4° пн. ш. 175.5° сх. д.. Його латинську назву Міжнародний астрономічний союз затвердив 1976 року. Інше її значення — «Озеро Розкошу».
Озеро Задоволення | |
---|---|
лат. Lacus Luxuriae | |
Озеро Задоволення. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 80 км. | |
Координати центра | 19°24′ пн. ш. 175°30′ сх. д. / 19.4° пн. ш. 175.5° сх. д. |
Розмір | 50 км |
Епонім | задоволення, розкіш |
Назву затверджено | 1976 |
Озеро Задоволення на Вікісховищі |
Розташування й суміжні об'єкти
Озеро Задоволення розташоване в центрі 600-кілометрового басейну [en] поруч із кількома меншими безіменними морськими ділянками. Координати центра озера — 19°24′ пн. ш. 175°30′ сх. д. / 19.4° пн. ш. 175.5° сх. д..
На півночі Озеро Задоволення межує зі своєрідним великим витягнутим кратером , де теж є невелика морська ділянка. На південному сході від озера лежить кратер , а на південному заході — . Крім того, в околицях є кілька цих кратерів. В самому озері найменованих деталей поверхні станом на 2015 рік нема.
Опис
Озеро Задоволення має неправильну форму з виступами на південь та південний схід і нечіткі краї. Його краї значно світліші за середину. Однією з причин їх світлого кольору може бути перемішування їх темної лави зі світлими материковими породами завдяки метеоритним ударам. Є версія, що північна частина озера темна не лише через присутність морської лави, а й пірокластичних порід, але ця думка є спірною. Крім того, за спектральними даними виявлено деяку відмінність порід північно-східної та південно-західної частини озера; ймовірно, це результат двох різних вивержень.
Поверхня озера лежить на 2,5–2,6 км нижче за (місячний рівень відліку висот), приблизно на одному рівні з сусідніми дрібними морськими ділянками.
Геологічна історія
Басейн [en], у якому лежить Озеро Задоволення, з'явився в донектарському періоді, а його морські ділянки — значно пізніше. Вік лавового покриву озера за результатами підрахунку кратерів, що накопичилися там за час його існування, оцінюють як пізньоімбрійський. Розподіл кратерів за розміром вказує на те, що озеро було вкрите лавою 3,7 млрд років тому, а через 0,2–0,3 млрд років там відбулося нове виверження, яке створило лавовий покрив товщиною 15–30 м і знищило всі кратери, менші за кількасот метрів. 3,3 млрд років тому північна частина озера, ймовірно, ще раз вкрилася лавою. Товщина цього шару склала 10–20 м. Приблизно тоді ж лава розлилася в сусідньому кратері .
Примітки
- Lacus Luxuriae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2012. Процитовано 17 червня 2015.
- Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — . (Витяги [ 2015-03-11 у Wayback Machine.];).
- Morota T., Haruyama J., Ohtake M. та ін. (2011). Timing and duration of mare volcanism in the central region of the northern farside of the Moon (PDF). Earth, Planets and Space. 63 (1): 5—13. Bibcode:2011EP&S...63....5M. doi:10.5047/eps.2010.02.009.
{{}}
: Явне використання «та ін.» у:|author=
() () - Wood C. A. (14 серпня 2004). (англ.) . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 14 липня 2015.
- За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
- Gustafson, J. Olaf; Bell, J. F., III; Gaddis, L. R.; Hawke, B. R.; Giguere, T. A. (2012). Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H25G. doi:10.1029/2011JE003893.
- Besse, S.; Sunshine, J. M.; Gaddis, L. R. (2014). (PDF). Journal of Geophysical Research: Planets. 119 (2): 355—372. Bibcode:2014JGRE..119..355B. doi:10.1002/2013JE004537. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
- За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
- Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 14 травня 2013
Посилання
- Карта регіону з актуальними назвами деталей поверхні
- Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Задоволення
- Озеро Задоволення на The-Moon Wiki
- Знімки з високим розділенням, зроблені зондом LRO:
- Ділянка на півночі озера (нормально орієнтоване зображення, ширина — 6,7 км).
- Смуга, що тягнеться через усе озеро (дзеркально обернений знімок: північ унизу, схід праворуч; ширина — 6,7 км).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ozero Zadovolennya lat Lacus Luxuriae malenka morska dilyanka na zvorotnomu boci Misyacya Rozmir blizko 50 km koordinati centra 19 24 pn sh 175 30 sh d 19 4 pn sh 175 5 sh d 19 4 175 5 Jogo latinsku nazvu Mizhnarodnij astronomichnij soyuz zatverdiv 1976 roku Inshe yiyi znachennya Ozero Rozkoshu Ozero Zadovolennyalat Lacus LuxuriaeOzero Zadovolennya Mozayika znimkiv zonda LRO shirina 80 km Koordinati centra19 24 pn sh 175 30 sh d 19 4 pn sh 175 5 sh d 19 4 175 5Rozmir50 kmEponimzadovolennya rozkishNazvu zatverdzheno1976 Ozero Zadovolennya na Vikishovishi Mozayika znimkiv Klementini zroblenih pri visokomu SonciRoztashuvannya j sumizhni ob yektiOzero Zadovolennya roztashovane v centri 600 kilometrovogo basejnu en poruch iz kilkoma menshimi bezimennimi morskimi dilyankami Koordinati centra ozera 19 24 pn sh 175 30 sh d 19 4 pn sh 175 5 sh d 19 4 175 5 Na pivnochi Ozero Zadovolennya mezhuye zi svoyeridnim velikim vityagnutim kraterom de tezh ye nevelika morska dilyanka Na pivdennomu shodi vid ozera lezhit krater a na pivdennomu zahodi Krim togo v okolicyah ye kilka cih krateriv V samomu ozeri najmenovanih detalej poverhni stanom na 2015 rik nema OpisOzero Zadovolennya maye nepravilnu formu z vistupami na pivden ta pivdennij shid i nechitki krayi Jogo krayi znachno svitlishi za seredinu Odniyeyu z prichin yih svitlogo koloru mozhe buti peremishuvannya yih temnoyi lavi zi svitlimi materikovimi porodami zavdyaki meteoritnim udaram Ye versiya sho pivnichna chastina ozera temna ne lishe cherez prisutnist morskoyi lavi a j piroklastichnih porid ale cya dumka ye spirnoyu Krim togo za spektralnimi danimi viyavleno deyaku vidminnist porid pivnichno shidnoyi ta pivdenno zahidnoyi chastini ozera jmovirno ce rezultat dvoh riznih viverzhen Poverhnya ozera lezhit na 2 5 2 6 km nizhche za misyachnij riven vidliku visot priblizno na odnomu rivni z susidnimi dribnimi morskimi dilyankami Geologichna istoriyaBasejn en u yakomu lezhit Ozero Zadovolennya z yavivsya v donektarskomu periodi a jogo morski dilyanki znachno piznishe Vik lavovogo pokrivu ozera za rezultatami pidrahunku krateriv sho nakopichilisya tam za chas jogo isnuvannya ocinyuyut yak piznoimbrijskij Rozpodil krateriv za rozmirom vkazuye na te sho ozero bulo vkrite lavoyu 3 7 mlrd rokiv tomu a cherez 0 2 0 3 mlrd rokiv tam vidbulosya nove viverzhennya yake stvorilo lavovij pokriv tovshinoyu 15 30 m i znishilo vsi krateri menshi za kilkasot metriv 3 3 mlrd rokiv tomu pivnichna chastina ozera jmovirno she raz vkrilasya lavoyu Tovshina cogo sharu sklala 10 20 m Priblizno todi zh lava rozlilasya v susidnomu krateri PrimitkiLacus Luxuriae Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN 18 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 26 grudnya 2012 Procitovano 17 chervnya 2015 Transactions of the IAU volume XVIB Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU E Muller amp A Jappel D Reidel Publishing Company 1977 P 350 ISBN 90 277 0836 3 Vityagi 2015 03 11 u Wayback Machine Morota T Haruyama J Ohtake M ta in 2011 Timing and duration of mare volcanism in the central region of the northern farside of the Moon PDF Earth Planets and Space 63 1 5 13 Bibcode 2011EP amp S 63 5M doi 10 5047 eps 2010 02 009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Wood C A 14 serpnya 2004 angl lpod org Arhiv originalu za 7 serpnya 2014 Procitovano 14 lipnya 2015 Za danimi nomenklaturnogo dovidnika MAS karta Gustafson J Olaf Bell J F III Gaddis L R Hawke B R Giguere T A 2012 Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0H25G doi 10 1029 2011JE003893 Besse S Sunshine J M Gaddis L R 2014 PDF Journal of Geophysical Research Planets 119 2 355 372 Bibcode 2014JGRE 119 355B doi 10 1002 2013JE004537 Arhiv originalu PDF za 16 lipnya 2015 Procitovano 17 lipnya 2015 Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS Wilhelms D Chapter 8 Pre Nectarian System 1 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 z dzherela 14 travnya 2013PosilannyaKarta regionu z aktualnimi nazvami detalej poverhni Interaktivna karta Misyacya centrovana na Ozero Zadovolennya Ozero Zadovolennya na The Moon Wiki Znimki z visokim rozdilennyam zrobleni zondom LRO Dilyanka na pivnochi ozera normalno oriyentovane zobrazhennya shirina 6 7 km Smuga sho tyagnetsya cherez use ozero dzerkalno obernenij znimok pivnich unizu shid pravoruch shirina 6 7 km