Обрання гетьманом Данила Апостола у Глухові

Обрання гетьманом Данила Апостола у Глухові — урочиста церемонія, що проходила 1 (12) жовтня 1727 року у Глухові з метою відновлення імператором Російської імперії Петром ІІ гетьманства у Лівобережній Україні та обрання на цю посаду 73-річного Данила Павловича Апостола під час Глухівського періоду в історії України

Докладніше: Данило Апостол

Відновлення гетьманства

Після смерті (весною 1727 р.) імператриці Катерини І Російською державою став керувати 12-літній Петро II.

Малоросійська колегія була ліквідована, а управління Лівобережною Україною було підпорядковане Колегії іноземних справ.

22 липня 1727 р. було опубліковано указ російського імператора Петра II «Про порядок виборів на Лівобережній Україні гетьмана і старшини». Для здійснення виборів до Глухова був направлений таємний радник Федір Наумов.

Згідно з інструкцією Колегії іноземних справ, гетьманом повинен стати 73-річний миргородський полковник Данило Апостол «по старшинству и по заслугам и ради имеющего его у них кредиту».

Церемонія обрання

У неділю 1 (12) жовтня 1727 року на Генеральній (великій) раді в Глухові новим гетьманом України був обраний миргородський полковник Данило Апостол.

Військо разом з бунчуковими, сотенною і полковою старшиною стояло колом на площі між Троїцьким собором, Миколаївською церквою та . Грали музики.

Чернігівський літопис про церемонію

"Сентеврія 31 дня перед святом Покрови пресвятої Богородиці, в день суботній, відправлений від пана міністра Наумова офіцер з котлами (барабанами) і з двома сурмачами рано оголошувати указ, щоб весь народ 1 октоврія рано, як сигнал з трьох гармат учиниться, збирався в місто на елекцію гетьманську. Офіцер з оголошенням того указу їздив по всьому місту Глухову, по фільварках і по полках Козацьких, у полі стоячих, б’ючи на котлах і на сурмах віват виграваючи. І того ж дня надвечір велено всіх полків полковим осавулам зібратися в місті для прийому місць, які від церкви Святого Миколи всім полкам, де якому стояти, розміряні і кілочками означені. А на свято Покрови пресвятої Богородиці і октоврія 1, як став світ, дано сигнал з міста пострілом з трьох штук армат. І стали всі полки в чотири лави зі зброєю і пішо на вказаних місцях від церкви святого Миколи колом, повз церкву ринкову . А в тому полі від західних церковних микільських дверей стояв полк гарнізонний Глухівський солдатський, а від нього шеренгою стояли полки козацькі, а, замикаючи коло, від олтарної стіни стояв . А при дверях церковних північних стояли архієреї, архімандрити та інші духовні. І всередині того ж кола, ближче до північних церковних дверей, поставлено стіл, сукном червоним накритий, і побіч нього спеціально зроблені східці дерев’яні. І побіля того столу оподаль поставлено кількох з оружжям солдат, для того щоб до столу народ не тиснувся. І таким строєм, чекаючим наступної церемонії, пройшла першою в коло військове карета шістьма кіньми, перед якою і за нею, і обапіль, окружно йшло по кілька солдат озброєних, а в ній сидів секретар міністра Наумова Непеїн і тримав на полумиску, тафтою червоною покритому, на такій же тафтяній подушці повноважну монаршу , і на тому вготованому столі поклав. По тому йшла музика військова, граючи віват з боєм на котлах, а за нею несено також на полумиску, тафтою червоною покритому, і на подушці печать срібную військовую, яку ніс пан Семен Чуйкевич і біля того столу тримав. Нарівні з печаттю, також на полумиску, тафтою покритому, ніс булаву гетьманську пан Іван Левенець. А за тими клейнодами несли також нарівні знаки військові: велику хоругву ніс пан Іван Манайлович, значок — пан Іван Гамалія, і бунчук — пан Федір Гречаний, а за тими знаками асистували з канцелярією і бунчукові. По всьому тому приїхав з великим оршаком в шестивіконній кареті багато вбраний вищезгаданий міністр пан Наумов разом з електором паном полковником миргородським. А за приїздом їх велено від усіх полків полковникам, старшині полковій і сотникам, також бунчуковим і значковим, і духовному чину приступити ближче до вказаного столу. І за тим приступили, ставши (той секретар, котрий віз монаршу грамоту) на столі підготовленому, прочитав ону грамоту всім вголос голосно, в котрій написано, що великий государ, його імператорська величність, Малу Росію і всі права малоросійського народу у всьому по тому неодмінно зберегти обіцяє як приступив з Військом Запорізьким під високу державну руку предків його величності попередній гетьман Богдан Хмельницький, і на його статтях дозволяє вільними голосами вибрати гетьмана, і які побори від колегії були знову поставлені, тим усім скасованими бути повелів, за що його імператорській величності всім військом дякували. По прочитанні тієї грамоти, став на тому ж столі сам пан міністр Наумов і запитав Війська, на всі сторони стоячого, старшину і чернь, і духовенство, кого хочуть гетьманом. І коли всі одноголосно вигукнули, даючи вотум на полковника миргородського Данила Апостола, він, пан міністр, ступивши зі столу, вручив нововибраному гетьману клейноди військові — печать і булаву. І знаменами військовими його покрили, і крикнули всі сильно, сильно, підійнявши шапку на посох вгору. І вдарили по всіх полках на котлах, і на трубах віват заграли. І як з дрібного оружжя по всіх полках троєкратно випалили, так і з армат міських огонь давали. І так новообраний гетьман Данило Апостол (вступивши на той же стіл, на якому читана монарша грамота, і вотум через пана міністра питано) дякував усьому війську, на всі сторони кланяючися, і пішов у церкве Святого Миколи на службу Божу і всі за ним, на елекції що були присутні, старшини, перші особи духовні і світські. По службі божій, і по молебні, і по присязі, коли йшов новообраний гетьман до дому гетьманського, віддавали йому честь від усіх полків боєм на котлах і гранням музики військової, а перед ним несено булаву за звичаєм, і за ним несено знамена військові, хоругв знак і бунчук гетьманський. І так цілий день вся старшина в домі гетьманськім приймована була, і з гармат на тріумф палили. Сей гетьман по смерті гетьмана Скоропадського (по прошествії п’яти літ і трьох місяців) став гетьманом, якому дай, боже, многія лєта. Богу ж всемогутньому, творящому дивнія чудеса, що скарав нас і помилував, та буде слава й хвала, подяка й поклоніння в нескінченні віки, амінь"

Учасники обрання

В центрі був поміст на якому стояли представник царя Федір Наумов та миргородський полковник Данило Апостол, а також інші полковники. Посеред майдану вже стояв стіл під червоним сукном.

Тут же глухівські старшини Іван Левенець, , Федір Гречаний та внесли на срібному блюді «тавтою червоною покрытое», царську грамоту та несли гетьманські клейноди: гетьманську булаву, корогву, бунчук і печатку. З названих — Іван Левенець та Федір Гречаний входили до складу лквідованої перед цим Першої Малоросійської колегії. http://uk.rodovid.org/wk/778040^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Біля Миколаївської церкви стояли архієпископ київський Варлаам (Ванатович), єпископ Чернігівський Іродіон (Жураківський), п'ять архімандритів: печерський київський — Іонакій Сенютович; чернігівський — Герман (Кононович) Троєцький, і єлецький — ; новгородський — Ніл Березовський та ніжинський — Сава (Шпаковський). Вони та козаки тричі одностайно відповіли, що бажають обрати гетьманом Данила Апостола.

Федір Наумов проводив церемонію обрання гетьмана Лівобережної України. На питання у війська і старшини, кого вони хочуть бачити гетьманом, отримали відповідь: «Миргородського полковника Данила Апостола». І ще двічі, як того вимагала козацька традиція, міністр звертався до присутніх з тим самим запитанням. І чув ту ж відповідь. Тоді він звернувся до миргородського полковника: «Його імператорська величність по вільних голосах іменним своїм указом жалує тебе в гетьмани».

На честь новообраного гетьмана під звуки литавр і труб було проведено триразовий салют із гармат і стрілецької зброї. Піднявший на поміст, Апостол подякував всім і разом з сенатором, козацькою старшиною і духовенством попрямував в Миколаївську церкву на урочисте богослужіння.

Умови діяльності гетьмана

Федір Наумов залишився при гетьмані, спочатку як міністр-резидент, а потім як таємний радник — апробоване вже раніше «царське око й вухо».

Також, для перестороги, як заручника до С-Петербурга було відправлено сина гетьмана — Петра Апостола. «Щоб гетьман не надумався зрадити Москву», — говорилось у царському наказі.

Примітки

1. В оригіналі — «Літописець в Руських и Польських що ся сторонах діяло і якого року». Чернігівським літописом його назвав історик О. Лазаревський.
2. Апанович О. Ще одне джерело з історії України XVIII сторіччя [Електронний ресурс] / Олена Апанович // Україна. Наука і культура: щорічник. — К., 1989. — Вип. 23. — С. 213—231.– Режим доступу : http://izbornyk.org.ua/chernlet/chern05.htm [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.].  — Назва з екрана.
3. Белашов В. І. Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України: посібник до «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.) — Глухів, 1996. — 144 с.
4. Родовід
5. Герасименко Н. О. Данило Апостол — гетьман Лівобережної України (1727. — 1734 рр.) / Н. О. Герасименко // Український історичний журнал. — 1992. — № 3. — С. 159—178.

Джерела

• Белашов В. І. Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України: посібник до «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.). — Глухів, 1996. — 144 с.
• Бєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини. (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.)). — Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. — 220 с.
• Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К. : «Стилос», 2009. — 604 с.
• Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. — К. : Час , 1993. — 565 с.