У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Облога Корфу Облога Корфу в 1537 році напад на контрольований Венец

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Облога Корфу.

Облога Корфу в 1537 році — напад на контрольований Венеційською республікою острів Корфу османського флоту на чолі з султаном Сулейманом I. Облога Корфу стала одним з приводів початку Третьої османсько-венеційської війни (1537—1540), однієї з численних османсько-венеційських воєн того періоду.

Облога Корфу (1537)

Третя османсько-венеційська війна (1537—1540)

Координати: 39°37′26″ пн. ш. 19°49′12″ сх. д. / 39.62388888891677396° пн. ш. 19.82000000002777895° сх. д.

Дата:	серпень-вересень 1537 року
Місце:	Корфу
Результат:	Перемога венеційців

Сторони

Венеційська республіка

Командувачі

Військові сили

320 кораблів

25 000 солдатів

12 кораблів

Авлонська експедиція

Протягом 1537 року між Францією та Османською імперією були узгоджені важливі спільні операції в рамках франко-османського альянсу, в рамках якого османи мали під керівництвом Барбаросси здійснити напад на південну Італію та Неапітанське королівство, а Франциск I мав здійснити напад на північну Італію з армією в 50 000 чоловік. Султан Сулейман особисто очолив перехід 300-тисячної армії з Константинополя до Албанії, звідки війська мали бути переправлені в Італію османським флотом на чолі з капудан-пашею Хайреддіном Барбароссою. Османський флот в кількості 100 галер було зібрано в Авлоні (Вльора) в присутності французького посла Жана де Ла Форе. Наприкінці липня 1537 року османська армія висадилися в Кастро, в Апулії, а через два тижні відпливла з великою кількістю захоплених в'язнів. Барбаросса спустошив регіон навколо Отранто, захопишви в рабство близько 10 000 людей. Однак Франциск не виконав своїх зобов'язань і замість цього напав на Нідерланди.

Облога

Після того, як Османський флот полишив Південну Італію, у серпні 1537 року було вирішено використати флот і армію для облоги острова Корфу, володіння Венеційської Республіки.19 серпня 1537 року Сулейман вирішив відпливти з Авлони до Корфу. Флот, що складався з близько 320 кораблів почав обстрілювати Корфу 26 серпня. На острів були висаджені османські війська чисельністю 25 тис. чоловік.

*Le Voyage du Baron de Saint Blancard en Turquie*, Жан де ла Вега, після 1538 року

Османській армії вдалось захопити усі поселення на острові, за виключенням замку Ангелокастро і старої фортеці міста Корфу Пелео-Фруріо, проте останні чинили відчайдушний спротив. Під час облоги до османів на чолі флота з 12 галер прибув французький адмірал барон де Сен-Бланкар, який 15 серпня вийшов з Марселя і прибув на Корфу на початку вересня 1537 року. Сен-Бланкар марно намагався переконати османів знову здійснити набіг на узбережжя Апулії, Сицилії та марки Анкона. Зрештою, Сулейман, стурбований поширенням серед своїх військ чуми, в середині вересня вирішив повернутися зі своїм флотом до Стамбула, так і не завершивши захоплення Корфу.

Французький посол Жан де Ла Форе важко захворів і приблизно в той час помер. Франциск I нарешті здійснив похід в Італію і досяг Ріволі 31 жовтня 1537 року.

Флот Сен-Бланкара зимував на Хіосі до 17 лютого 1538 року. Було вирішено, що три кораблі підуть до Константинополя, а решта флоту повернуться до Франції. У Константинополі їх прийняв французький посол Шарль де Марільяк. Хайреддін Барбаросса оплатив їх витрати і 11 квітня 1538 року французькі галери нарешті вирушили з Стамбулу, щоб повернутися до Ніцци через туніський Монастир.

Наслідком облоги стало те, що венеційці вирішили максимально підсилити оборонні споруди на Корфу, а також укласти проти османів союз з Папою та Габсбургом, що стало поштовхом для початку Третьої османсько-венеційської війни.18 червня 1538 року Франциск I підписав і Ніцці перемир'я з Карлом V, тим самим тимчасово відмовившись від франко-османського альянсу.

Примітки

History of the Ottoman Empire and modern Turkey Ezel Kural Shaw p.97ff
The Papacy and the Levant (1204—1571) by Kenneth M. Setton
Lambton, Ann Katherine Swynford; Lewis, Bernard (1 січня 1977). The Cambridge History of Islam: A. The central islamic lands from pre-islamic times to the First World War (англ.). Cambridge University Press. ISBN .
Garnier, p.135
Garnier, p.128
Garnier, p.134
Garnier, p.138
Dyer, Thomas Henry (1 січня 1861). The history of modern Europe: from the fall of Constantinople, in 1453, to the war in the Crimea, in 1857 (англ.). J. Murray. с. 574. Saint Blancard Barbarossa.
Garnier, p.149
Garnier, p.150
Garnier, p.151-153
Garnier, p.140
Garnier, p.154

[Shaw97-1] History of the Ottoman Empire and modern Turkey Ezel Kural Shaw p.97ff

[Setton_431-2] The Papacy and the Levant (1204—1571) by Kenneth M. Setton

[3] Lambton, Ann Katherine Swynford; Lewis, Bernard (1 січня 1977). The Cambridge History of Islam: A. The central islamic lands from pre-islamic times to the First World War (англ.). Cambridge University Press. ISBN .

[Garnierp.135-4] Garnier, p.135

[5] Garnier, p.128

[6] Garnier, p.134

[7] Garnier, p.138

[8] Dyer, Thomas Henry (1 січня 1861). The history of modern Europe: from the fall of Constantinople, in 1453, to the war in the Crimea, in 1857 (англ.). J. Murray. с. 574. Saint Blancard Barbarossa.

[9] Garnier, p.149

[10] Garnier, p.150

[11] Garnier, p.151-153

[12] Garnier, p.140

[13] Garnier, p.154