Ніхонкайські вічнозелені ліси ідентифікатор WWF PA0427 палеарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів

Ніхонкайські вічнозелені ліси (ідентифікатор WWF: PA0427) — палеарктичний екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований на заході Японії.

**Ніхонкайські вічнозелені ліси**
Гора ^[ru] в перефектурі Сімане
Екозона	Палеарктика
Біом	Помірні широколистяні та мішані ліси
Статус збереження	критичний/зникаючий
WWF	PA0427
Межі	Ніхонкайські гірські листяні ліси Японські тихоокеанські вічнозелені ліси
Площа, км²	21 215
Країни	Японія
Охороняється	3628 км² (17 %)
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Географія

Екорегіон ніхонкайських вічнозелених лісів простягається на майже 900 км вздовж західного узбережжя острова Хонсю, від міста Хамада в префектурі Сімане до міста Юрі-Хондзьо в префектурі Акіта. Крім того, екорегіон охоплює острови Окі та Садо, розташовані в Японському морі (яке японською мовою називається Ніхонкай). Різноманітний ландшафт регіону включає діючі вулкани, такі як ^[en] висотою 1729 м, прибережні піщані дюни та великі озера, такі як Сіндзі, Накаумі та Біва. На сході, в горах у центральних районах Хонсю, екорегіон переходить у ніхонкайські гірські листяні ліси.

Клімат

В межах екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена). Влітку температура може досягати 31 °C, а взимку вона падає до 7 °C. На островах Окі та Садо прохолодніше протягом всього року, і середньомісячна кількість опадів нижча – 130 мм порівняно зі 150 мм на Хонсю.

Флора

Первинний рослинний покрив екорегіону був представлений пишними вічнозеленими широколистяними лісами з густим підліском, однак наразі значна частина з них вирубана, а на їх місці утворилися поселення, вторинні ліси або плантації. Основу тих первинних лісів, що залишилися, складають ^[en] (Machilus thunbergii) та ^[en] (Castanopsis cuspidata). В підліску цих лісів зустрічаються японські камелії (Camellia japonica), падуби мочі (Ilex integra) та інші вічнозелені широколистяні дерева та кущі. Також в чагарниковому і трав'янистому ярусах ростуть японські аукуби (Aucuba japonica), ^[en] (Fatsia japonica), шляхетні орхідеї (Cymbidium goeringii) та ^[en] (Ophiopogon japonicus).

На морських узбережжях зустрічаються прибережні гленії (Glehnia littoralis), ^[en] (Salsola komarovii) та ^[en] (Vitis rotundifolia). На піщаній косі Ама-но-хасідате в префектурі Кіото росте понад 5000 чорних японських сосен (Pinus thunbergii). В Національному парку Сан'інкайґан зустрічається кілька рідкісних видів рослин, зокрема ^[sv] та Ranunculus nipponicus.

Фауна

Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити японського оленя (Cervus nippon), японського серау (Capricornis crispus), ^[en] (Sus scrofa leucomystax), ^[ja] або кіцуне (Vulpes vulpes japonica), японського єнота або танукі (Nyctereutes viverrinus), японського борсука (Meles anakuma), японську куницю (Martes melampus), японського тхора (Mustela itatsi), японського зайця (Lepus brachyurus), японського вовчка (Glirulus japonicus), японську вивірку (Sciurus lis), японську макаку (Macaca fuscata) та рідкісного ^[en] (Ursus thibetanus japonicus). Ендеміками екорегіону є садойські кротовці (Mogera tokudae) та дуже рідкісні польові кротовці (Mogera etigo), На островах Окі та Садо мешкають ендемічні підвиди японського зайця L. b. lyoni та L. b. okiensis. Також ендеміком екорегіону є окійська саламандра (Hynobius okiensis).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити бурощокого дятла (Yungipicus kizuki), жовтоспинну мухоловку (Ficedula narcissina), чирянку-квоктуна (Sibirionetta formosa), мандаринку (Aix galericulata) та рідкісного далекосхідного лелеку (Ciconia boyciana). Червононогі ібіси (Nipponia nippon) вимерли в Японії у 1981 році, однак були успішно реінтродуковані на острові Садо.

Збереження

Оцінка 2017 року показала, що 3628 км², або 17 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Сан'інкайґан та Національний парк Дайсен-Окі.

Примітки

Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.

Посилання

«Nihonkai evergreen forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
«Nihonkai Evergreen Forests» — One Earth.

[dinerstein-1] Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.

[ecomap-2] Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.