Німецькі християни

«Німе́цькі христия́ни» (нім. Deutsche Christen) — рух, організований в травні 1932 року прихильниками націонал-соціалізму серед німецького духовенства Євангелічної церкви Німеччини. Очолювався . Представники руху були згодні з расовими ідеями націонал-соціалістів; вони публічно заявляли, що християни, які мають єврейських предків, є християнами в новозавітному сенсі, але не німецькими християнами. Вони також підтримували нацистський тезу , яка заперечувала початкову людську гріховність. Деякі з них закликали видалити юдейський Старий Завіт з Біблії. Символом нового руху став традиційний християнський хрест зі свастикою в середині і буквами D і C.

Прапор руху

Святкування дня Лютера «Німецькими християнами» в Берліні в 1932 році

До середини 1930-х років рух налічував вже близько 600 000 членів. У листопаді 1932 року на виборах в Пруську церкву «Німецькі християни» отримали третину всіх місць. Це давало руху можливість встановити контроль над усією церквою, про цей намір вони заявили на масовому мітингу в Берліні на початку квітня 1933 року. «Німецькі християни» наполягали на скасуванні федеральної структури євангельської церкви з 28 автономними регіональними церквами і її заміні на єдину централізовану «Імперську церква» (нім. Reichskirche). За підтримки Гітлера ця церква була успішно створена. Користуючись широкою підтримкою , рух здобув рішучу перемогу на церковних виборах 23 липня 1933 року. Завдяки цим діям лідируюче в Німеччині становище зайняли протестанти, які ще до приходу націонал-соціалістів до влади підтримали окремі аспекти їх ідеології. 5-6 вересня 1933 року в Берліні пройшов Генеральний Синод Пруської унії («Коричневий Собор») а єпископом був обраний лідер німецьких християн Людвіг Мюллер. Також вводилася заборона на служіння пасторам з єврейським корінням. Секретарем Собору був (Мартін Німеллер). 27 вересня в Віттенберзі на Національному Синоді Людвіг Мюллер був затверджений єпископом Рейху.

Прояви руху знайшли місце навіть в архітектурі — освячена в 1935 році в південному районі Берліна Марієнгоф була рясно прикрашена нацистськими символами, а серед її парафіян понад дві третини в середині 30-х років були членами НСДАП.

Влада і конфесія

Нацисти вважали рух корисним на початковому етапі консолідації сил в Німеччині, так як німецькі християни постійно нагадували парафіянам, що саме євреї розіп'яли Ісуса Христа, чим заохочували антисемітські настрої серед населення. Однак з 1937 року нацистські ідеологи вважали німецьких християн такими, що виконали своє призначення і видалили їх з усіх значущих посад.

Проте рух існував до кінця існування Третього рейху. Після поразки Німеччини в Другій світовій війні єпископ німецьких християн Мюллер покінчив життя самогубством.

Оцінки

Карл Густав Юнг зазначав:

Дух цього руху знайшов своє вираження в проповіді, виголошеній доктором  — євангельським пастором і видатним церковним ієрархом — на похоронах Густлоффа. Доктор Лангманн з'явився в формі штурмовиків, включаючи чоботи. В останньому напутті він заявив, що місце покійного в Вальгаллі, в будинку (Зігфріда) і Бальдра — героїв, «які пожертвували своєю кров'ю заради життя німецького народу» (подібних — серед інших — Христу). «Нехай цей Бог пошле народи землі брести, брязкаючи ланцюгами, крізь історію». «Нехай благословить Бог нашу боротьбу». Саме цими словами, згідно (Neue Zurcher Zeitung), 1936, № 249, завершив високоповажний пастир свою промову.

Див. також

• (Інститут вивчення та усунення єврейського впливу на німецьке церковне життя)

Примітки

1. Карл Густав Юнг. Вотан, цит. за виданням: Юнг К. Г. Душа і міф. Шість архетипів / Карл Густав Юнг. Пер. А. А. Спектр. Мн.: , 2004. — 398 с. , . С. 375.