Ю рій Олекса ндрович Нікі тін 30 листопада 1939 Харків УРСР російський письменник художник українського походження Пише

Ю́рій Олекса́ндрович Нікі́тін (30 листопада 1939, Харків, УРСР) — російський письменник, художник українського походження. Пише російською мовою твори у жанрах слов'янської фентезі, наукової фантастики, історичного роману і створеного ним нового напряму в літературі — когістіки. Рівнень переважної більшості творів Нікітіна на думку авторитетних критиків рідко перевищує середній.

Нікітін Юрій Олександрович
рос. Юрий Александрович Никитин

Ім'я при народженні	рос. Юрий Александрович Никитин
Псевдонім	Гай Юлий Орловский
Народився	30 листопада 1939(1939-11-30)^[1] (84 роки) Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР Росія
Діяльність	письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк
Мова творів	російська
Роки активності	1973 — тепер. час
Жанр	наукова фантастика, слов'янське фентезі і соціальна фантастика
Сайт: nikitin.wm.ru



Нікітін Юрій Олександрович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікітін.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Нікітін Юрій.

Біографія

Ю. Нікітін народився в 1939 році в Харкові. Поїхав на Крайню Північ, де працював на лісорозробках. Був чокеровщіком, плотогоном. Працював в геологорозвідці: Сіхоте-Алінь, Уссурійський край, Далекий Схід, Примор'я. У 1964 році він повернувся в Україну, почав працювати ливарником на заводі. Зайнявся спортом, отримав звання майстра спорту з веслування на каное, кілька перших розрядів, у тому числі з легкої атлетики, боксу і самбо. Ю.Нікітін також брав участь у створенні і роботі клубів любителів фантастики. Вчився грати на скрипці. Працював художником.

Одночасно Ю. Нікітін почав писати і публікувати фантастичні оповідання. Перша опублікована книга — збірник фантастичних оповідань «Людина, яка змінила світ». За книгу «Вогнепоклонники» (про роботу ливарників) він отримав високі літературні премії і був прийнятий до Союзу письменників СРСР, а в 1979 році після видання книги «Шпага Олександра Засядька» («Золота шпага») був підданий гонінням і близько семи років не брав участь у літературному житті.

Після закінчення Вищих Літературних курсів у Літінституті Ю. Нікітін у 1981 році повернувся до Харкова. Однак, через кілька років переїхав до Москви, проте остаточно залишив Харків у середині 1990-х років. Деякий час Ю. Нікітін працював головним редактором видавництва «Отечество». На початку 1990-х років разом з Лілією Шишикіною він організував видавництво «Змій Горинич» («Равлик»), яке займалося виданням спочатку зарубіжної фантастики, а потім перейшло майже виключно на видання книг самого Юрія Нікітіна. В даний час воно не функціонує, а книги виходять у видавництвах «Центрполиграф» і «Ексмо».

Всього Ю. Нікітін вже випустив понад 60 книг. Загальний наклад зрівнявся з публікаціями таких популярних письменників, як Василь Головачов і Сергій Лук'яненко.

Крім жанру, умовно названого «наукова фантастика», Ю. Нікітін яскраво виступив у жанрі гострополітичного трилера (цикл «Росіяни йдуть»), філософського, психологічного та соціального роману («Дивні романи»), класичного історичного твору («Історична серія»), епічного і героїчного фентезі («Троєцарствіє», «Троє з лісу»), в кращих традиціях радянської, в тому числі дитячої, фантастики («Мегасвіт») та багатьох інших жанрах.

Юрій Нікітін став творцем нового жанру слов'янська фентезі. Найбільш ранні з популярних творів Юрія Нікітіна — перші книги в цьому жанрі з циклу «Троє з Лісу».

Осібно у творчості письменника Ю. Нікітіна стоїть цикл «Дивні романи». З нього, в свою чергу, виокремлюється трансгуманістичний підцикл, що складається з книг «Транслюдина», «Я живу в цьому тілі», «Той, що проходить крізь стіни», «Я — сингуляр», «Сингомейкєри» і «2024-й». В «Дивних романах» Юрій Нікітін піднімає актуальні соціальні, філософські та психологічні проблеми — зміна суспільства під впливом нових технологій, зміна суспільної моралі і моральності («Імаго», «Імортист»), місце людини в майбутньому, можливість і перспективи безсмертя («Транслюдина»), інформаційні війни («Великий маг»).

Також Ю. Нікітінім була написана автобіографічна книга «Мені — 65» та навчальний посібник «Як стати письменником».

Бібліографія

Юрій Нікітін представляє свої книги на ММКВЯ-2010

Цикл «Гіперборея»
Цикл «Зуби навстіж»
Цикл «Княжий бенкет»
Цикл «Мегасвіт»
Цикл «Росіяни йдуть»
Цикл «Дивні романи»
Цикл «Троє з Лісу»
Цикл «Троєцарствіє»
- У цикл В. Д. Романовським (Техасцем) також написаний роман «Трицарство: Рік Мамонта» (ЕКСМО, Москва, 2005)

Авторські неологізми

Байма (производн. байм, баймер, баймить, баймерство) — комп'ютерна гра. Неологізм вперше з'явився в романі «Баймер», пізніше використовується і в інших книгах циклу «Дивні романи», а також у книзі «Відповідь (Баймер)» Сергія Садова. Основна мета — замінити слова «гра» («гейм», «геймер» і т. ін.) відносно даної індустрії з таких причин:

Необхідність боротьби з забобонами щодо комп'ютерних ігор.
Для підняття престижу комп'ютерних ігор.

У книзі «Творці світів», що вийшла пизніше, дається таке тлумачення:

Байма (похідні. Баймити) - велика гра нового покоління, частіше застосовується до .

Ейнастія — термін, що вживається в ряді творів Юрія Нікітіна. Питання про значення цього слова є одним з найбільш популярних серед шанувальників творчості Ю. Нікітіна, що стало джерелом численних жартів і анекдотів. Сам письменник на прямо поставлені запитання про ейнастії категорично відмовчується.

Фрагмент анекдоту з передмови до книги «Вежа-2» (серія «Троє з Лісу»):

Віщого Олега запитали про Яан Ейнасто.
- Знов за рибу гроші! - обурився він. - Скільки можна повторювати одне й те ж саме! Просто коли одна храмова дівка запитала у прихожан, хто її хоче, а та ті підняли руки, я здуру крикнув: «Гей, Настя, і я!»
...

Версії можливого значення:

Очищення через ще більший гріх.
Визначення з розділу вторинного хаосу, підрозділ випадково керованих впливів малого порядку, з випадково періодичною структурою. Це явище — де один або декілька елементів домінуючого співтовариства (біологічного чи іншого), деформують явища природи, фізичні закони, а також деформують соціальні, етичні та інші явища всередині власного та інших спільнот, виходячи з власних логічних, етичних, психічних переваг, не ставлячи при цьому якогось кінцевого результату або мети. Наприклад:

Щось зажерлась ця Америка, не погано було б, щоб їх там струсонуло… Ураган там або тайфун… Не, краще, щоб терористи які-небудь і щоб туди, де у них центр влади… Було б зашибісь!

Юсовці (вир. від англ. USA) — первісним призначенням терміна було, мабуть, виділення з населення США, Північної Америки або всього світу групи людей, проти якої і спрямована агітація в його книгах. Відмінні ознаки цієї групи:

Прихильність до «загальнолюдських цінностей»;
Наплювацьке ставлення до всіх, крім себе;
Життєві принципи: «Своя шкура дорожче», «Не будь героєм» і т. д.

Цікаві факти

Шанувальники творчості Юрія Нікітіна у спілкуванні між собою часто іменують його за ініціалами — «ЮАН».
Юрій Нікітін — прихильник трансгуманізму і кріоніки, має контракт з кріонічною компанією «КриоРус».
За книгами Юрія Олександровича створена браузерна багатокористувацька рольова онлайн-гра «Троєцарствіє».
Ю. Нікітін уникає використання знака пунктуації «крапка з комою», вважаючи його «пережитком позаминулого століття».
Студії «Дід Мороз» (День радіо, Азіріс Нуна, Ліквідація) Ю. Нікітіним продані права на зйомки фільму з циклу «Троє з Лісу», зйомки повинні були початися влітку 2008-го, а фільм повинен був вийти в 2009 році.
Автор принципово довгий час не давав інтерв'ю, але деякі недобросовісні сайти фабрикували інтерв'ю власноруч. Однак у 2007 році в Інтернеті було опубліковано його перше, особисто підтверджене інтерв'ю.
Гай Юлій Орловський — літературний псевдонім Юрія Нікітіна, хоча аж до видання 47-го тому пригод сера Річарда Довгі Руки інтрига зберігалася. Схожість стилістики, зворотів мови і ідей, що просуваються в їхніх романах, а також наявність Гая Юлія, як псевдоніма героя одного з оповідань Нікітіна — все це наводило на закономірну думку про тотожність Нікітіна і Орловського. Версія підтримувалася деякими поважними літературними сайтами. 29 березня 2014 року на фестивалі фантастики «РОСКОН» Юрій Нікітін зняв шолом і визнав, що він і є Гай Юлій Орловський.

Твори за мотивами творів Юрія Нікітіна

Музика

Пауер-метал-група Арда випустила пісню «Морок» на міні-альбомі «Екзорцист», написану за мотивами однойменної книги з циклу «Троє з Лісу».

Примітки

Internet Speculative Fiction Database — 1995.
d:Track:Q2629164
Интервью с Юрием Никитиным. Группа Быстрого Реагирования. 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014. Юрий Никитин создал новое направление в литературе, когистику. Или, по крайней мере, первым назвал так свои труды.
Творчість Юрія Нікітіна в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995»
«Великий маг», «Проходящий сквозь стены», «Сингомэйкеры», «Трансчеловек», «Чародей Звездолета Агуди» и др.
[Сергей Садов. Ответ (Баймер). — (Повести и рассказы)].
[Юрий Никитин. Глава 26 // Баймер. — М.: Эксмо, 2007. — 512 с. — (Странные романы). — .]
"Сосед по банкетному застолью, это тупейшее существо, сразу же начал смотреть на меня с полнейшим чувством превосходства, как только узнал, что я… ну, что знаю компьютерные игры.
"Хорошо бы принять ряд мер, чтобы повысить престиж игр.
Романы «Откровение», «Возвращение Томаса», «Башня-2», «Человек с топором»
Мурз. (16 августа 2002). Про юсовцев. Корчма. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 5 лютого 2010.
Автор сенсационного романа получает в награду бессмертие^{[недоступне посилання з червня 2019]}
ТРАНСЧЕЛОВЕК — Вручение Юрию Никитину диплома Российского Трансгуманистического Движения
Ответ о точке с запятой. t-human.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 30 листопада 2010.
Сайт студии «Дед Мороз». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
Наталья Анохина. Сфабрикованное интервью с Никитиным: «Юрий Никитин: „Человек изменивший мир“». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
Антон Пайкес. Интервью с Юрием Никитиным. «Группа Быстрого Реагирования». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
. Лаборатория фантастики. Архів оригіналу за 5 листопада 2009. Процитовано 20 січня 2010.

Посилання

— про роботу письменника, гонорари та майбутнє літератури
Корчма — офіційний сайт Юрія Нікітіна.
на сайті Трансчеловек.сом (Перевірено 10 лютого 2010)
Питання Юрію Нікітіну — список поширених запитань Юрію Нікітіну з відповідями.
Бібліографія Юрія Нікітіна
Мій друг Юрій Нікітін (Ірина Глібова)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q1789476"_data-entity-id="Q2629164">Internet_Speculative_Fiction_Database<span_class="wef_low_priority_links">_—_1995.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2629164]]</div>-1] Internet Speculative Fiction Database — 1995.
d:Track:Q2629164

[2] Интервью с Юрием Никитиным. Группа Быстрого Реагирования. 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014. Юрий Никитин создал новое направление в литературе, когистику. Или, по крайней мере, первым назвал так свои труды.

[3] Творчість Юрія Нікітіна в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995»

[4] «Великий маг», «Проходящий сквозь стены», «Сингомэйкеры», «Трансчеловек», «Чародей Звездолета Агуди» и др.

[5] [Сергей Садов. Ответ (Баймер). — (Повести и рассказы)].

[6] [Юрий Никитин. Глава 26 // Баймер. — М.: Эксмо, 2007. — 512 с. — (Странные романы). — .]

[7] "Сосед по банкетному застолью, это тупейшее существо, сразу же начал смотреть на меня с полнейшим чувством превосходства, как только узнал, что я… ну, что знаю компьютерные игры.

[8] "Хорошо бы принять ряд мер, чтобы повысить престиж игр.

[9] Романы «Откровение», «Возвращение Томаса», «Башня-2», «Человек с топором»

[10] Мурз. (16 августа 2002). Про юсовцев. Корчма. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 5 лютого 2010.

[11] Автор сенсационного романа получает в награду бессмертие^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[12] ТРАНСЧЕЛОВЕК — Вручение Юрию Никитину диплома Российского Трансгуманистического Движения

[13] Ответ о точке с запятой. t-human.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 30 листопада 2010.

[14] Сайт студии «Дед Мороз». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.

[15] Наталья Анохина. Сфабрикованное интервью с Никитиным: «Юрий Никитин: „Человек изменивший мир“». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.

[16] Антон Пайкес. Интервью с Юрием Никитиным. «Группа Быстрого Реагирования». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.

[17] . Лаборатория фантастики. Архів оригіналу за 5 листопада 2009. Процитовано 20 січня 2010.

[1]