Нюландська губернія фін Uudenmaan lääni рос Нюландская губерния швед Nylands län адміністративно територіальна одиниця Р

Нюландська губернія (фін. Uudenmaan lääni, рос. Нюландская губерния, швед. Nylands län) — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії (Велике герцогство Фінляндія) в 1831—1917 та Фінляндії в 1917—1997 роках (була перейменована на губернію Уусімаа). Назва перекладається як «Нова земля».

Нюландська губернія


Центр	Гельсінгфорс Гельсінкі
Існування	1831–1997 роки
Утворено	1831
Площа	11 871,8 10 404
Населення	1 277 932 осіб (1993)
Наступники	Південна Фінляндія

Географія

Займаючм найпівденнішу материкову частину Фінляндії, Нюландська губернія на заході межувала з Або-Б'єніборзькою і Тавастгуською губерніями, на півночі — з Тавастгуською і Санкт-Міхельскою губерніями, на сході — з Виборзькою губернією, на півдні природним кордоном була Фінська затока. Узбережжя біля губернії мали численні шхери.

Історія

До 1809 року була у складі Шведської Фінляндії під назвою губернія Нюланд і Тавастех. Рішенням 1811 року отримала назву Нюландська губернія. Під час реформи 1831 року з неї було виокремлено Тавастгуську губернію. В свою чергу до Нюландської було додано південні повіти ліквідованої Кимменегердської губернії.

Після здобуття Фінляндією незалежності 1917 року губернія зберегла свої кордони, але змінила назву на Уусімаа (фінський варіант Нюланда, з тим самим перекладом). Гельсінгфорс було перейменовано на Гельсінкі, що стала столицею Фінляндії. 1918 року стала основою Фінської Соціалістичної Робітничої Республіки. міста губернії стали місцем запеклих боїв часів громадянська війна у Фінляндії.

Під час війни з радянським союзом 1939 року міста губернії бомбили. так само це відбувалося під час Другої світової війни.

1949 року повіти Аньяла, Елімякі, Іїті, Яала та Куусанкоскі було передано до губернії Кимен.

У 1997 році до губернії Уусімаа була приєднана південна частина губернії Хяме, після чого відбулося реформуваннян в губернію Південна Фінляндія.

Адміністративний устрій

Центром був Гельсінгфорс. Нюландська губернія поділялася на повіти: Лохья, Перно, Раасепорі, Гельсінкі. У складі губернії 5 міст [Гельсингфорс, Ловіза, Борго, Екенес, Гангьо, 39 сільських громад. Була найменшею губернією Великого князівства Фінляндського. її загальна площа становила 11 871,8 км².

На 1997 рік губернія Уусімаа складалося з 36 повітів, з яких 15 були міськими.

Губернатори нюландські

(1831)
(1832—1847)
(1847—1858)
(1858—1862)
(1862—1869)
(1869—1873)
(1873—1888)
(1888)
(1888—1897)
1897—1900
(1901—1905)
(1905)
(1905—1906)
(1906—1910)
(1910—1913)
(1913—1917)

Губернатори Уусімаа

Бруно Яландер (1917—1932)
(1932—1944)
(1944—1946)
(1946—1964)
(1964—1966)
(1966—1982)
Якоб Седерман (1982—1989)
(1990—1996)
(1996—1997)

Населення

У 1892 році мешкало 244 951 осіб, яких фіни лише трохи переважали шведів. У 1900 році чисельність населення становила 298 тис. осіб.

За переписом 1993 рокув губернії мешкало 1 277 932 осіб.

Економіка

За часів російської імперією основу становило землеробство. У великій кількості вирощували жито, що вважалося одним з найкращих в Фінляндії. Розводили також конеї, велику і малу рогату худобу. У 1897 році було засновано сільськогосподарське товариство з центром в Хювінкяа, в 1906 році створено Центральний рибальський союз шведського населення Нюландської губернії (статут затверджено 1907 року).

Чильне місце займала торгівля внаслідок вигідного розташування біля морського узбережжя. Найзначнішим був порт Гельсінкі. При цьому в часи Російської імперії значний відсоток складала посередницькаі транзитна торгівля. Торговий флот Нюландської губернії в 1892 році нараховував 289 суден (213 вітрильних, 76 парових).

Для забезпечення портів крамом швидко розбудовувалася залізниця. Територією Нюландской губернії пройшли залізничні лінії Гельсінгфорс — Тавастгус 1862 року, Санкт-Петербург — Рійхімякі 1870 року, Гювінґе — Гангьо 1873 року, Кервена — Борго 1874 року, Каріс — Або 1899 року, Фрідріхсберг (передмістя Гельсінгфорсу) — Каріс 1903 року), Ловіза — Весіярві 1904 року.

Гельсінгфорс був промисловим центром. На 1908 рік тут діяло 789 промислових підприємств, де працювало 19995 робітників — 15 % загальної чисельності в Великому князівстві Фінляндському. Статус провідного економічного міста зберегло й за часів Фінляндії.

Добувалися переважно озерні і болотні залізні руди, в невеликій срібло, мідь. Розвинена була лісопильна промисловість.

Освіта

У Нюландській губернії діяла найбільш щільна мережа шкільних закладів серед губерній Великого князівства Фінляндського: в кожній сільській громаді існувало від 1 до 9 народних шкіл вищого ступеня (в 1892 році з 42375 дітей у віці від 7 до 16 років в різного типу шкільних установах навчалося 41904, тобто 99 %). У Гельсінгфорсі діяв Імператорський Олександрівський університет (в 1914 році ту навчалося 2923 студенти).

За часів Фінляндії Гельсінкі налічується 190 загальноосвітніх шкіл, 41 середня школа та 15 професійно-технічних інститутів. Половина з 41 середніх шкіл є приватними або державними, решта — муніципальними. Вищу освіту в місті можна здобути у 8 університетах і 4 політехнічних вишах.

Примітки

На 1917 рік
На 1993 рік

Джерела

Нюландская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Finlands svenska kommuner. [Pori], 1977. Dl 1: Nylands län
Provinces of Finland 1634—2009^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нюландська губернія

[1] На 1917 рік

[2] На 1993 рік