Нунація

Нунація (араб. تنوين‎‎, tanwīn) — діакритичний знак, який пишуть над останньою приголосною іменників та прикметників, здебільшого в неозначеному стані. Цей знак притаманний деяким семітським мовам, зокрема арабській.

Арабське письмо
ا    ب    ت    ث    ج    ح
خ    د    ذ    ر    ز    س
ش    ص    ض    ط    ظ    ع
غ    ف    ق    ك    ل
م    ن    ه    و    ي
^[en] • ^[en] Цифри • ^[en]
Інші знаки та літери Діакритики Гамза • Танвін • Шадда Та марбута ة‎ • Аліф максура ى‎ Лам-аліф لا‎‎ Сонячні та місячні літери
Додаткові літери
پ‎        چ‎                ژ‎
ڤ    گ‎    ڭ

Символ	ـٌ	ـٍ	ـً
Транслітерація	-un	-in	-an

Існує три варіанти цього діакритика: -un (називний відмінок), -in (родовий відмінок), та -an (знахідний відмінок). Значок ـً найчастіше пишуть у комбінації з‎ аліфом (ـًا‎), та марбутою‎ (ةً) або ізольованою гамзою (ءً‎). Нунація притаманна лише літературній арабській, в її немає. Деякі підручники подають навіть літературну мову без цих закінчень.

Оскільки в арабській немає неозначеного артикля, то неозначеними є ті слова, перед якими немає означеного артикля. Через це виникла думка, що нунація є неодмінною ознакою неозначеного стану іменників та прикметників. Проте наявність у слові нунації не обов'язково робить його неозначеним; чимало означених слів (власних назв) мають нунацію, наприклад у виразі: أشهد أن محمداً رسول الله (ʾašhadu ʾanna Muḥammadan rasūlu llāh: «Засвідчую, що Мухаммад є посланцем Всевишнього»), ім'я Мухаммад, означене слово, має нунацію.

Посилання

• Нунація(англ.)