Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Нотаріус від лат notarius стенограф особа уповноважена державою на вчинення зміст яких зводиться до офіційної письмової

Нотар

Нотар

Нотаріус (від лат. notarius — стенограф) — особа, уповноважена державою на вчинення , зміст яких зводиться до офіційної письмової засвідчувальної діяльності (фактів, волевиявлення осіб, копій документів), реєстраційної діяльності (ведення реєстрів, архівів документів) та видання актів примусу (виконавчий напис нотаріуса), а також вчинення деяких інших дій (відрізняються в різних країнах) в інтересах здебільшого осіб приватного права.

image
Нотаріус 16 століття

Функції нотаріусів набагато ширші і пропоновані до них вимоги набагато вищі в країнах континентального права (наприклад: Україна, Німеччина, Польща). На противагу, у США, функція нотаріуса істотно звужена в порівнянні до європейської традиції, що історично склалась.

Важливо розуміти, що історично термін нотаріус застосовувався як до осіб, які вчиняли нотаріальні дії в сучасному розумінні так і до писарів (їм подібним: секретар, стенограф, діловод і.т.п.), діяльність яких жодним чином не стосується нотаріальної діяльності. Разом з цим іноді щодо осіб, які вчиняли нотаріальні дії, застосовували інші терміни: tabularii, tabelliones, scriba, scriniariis, cancelarius, curiales, exceptores, iudex ordinarius.

Етимологія терміну

Від самого початку в древньому Римі словом nota римляни називали пляму на шкірі або татуювання. Згодом даний термін застосовували до будь-яких плям (в тому числі на одязі). Ще пізніше — ним називали музичні записи та літери. Зрештою під nota розуміли також графічні таємні знаки — відомі лише особі, яка писала текст та адресату.

В час завершення періоду Римської республіки — була створена система notae tironianae (), яка становила собою спосіб швидкого позначення слів для стенографування словесного виступу.

Звідси еволюціонував термін notarius, яким тоді називавали стенографів (писарів, здатних швидко записувати текст за допомогою спеціальних скорочень). Сьогодні загальнопоширеною є практика перекладу латинського слова notarius — як писар, що є не зовсім точним.

Історія виникнення

Античний світ

В давнину, в міру приходу писемності до певного суспільства, поряд з писемними рішеннями правителів виникали писемні записи правових діянь приватних осіб. Відомими є глиняні таблички з фіксацією укладених угод купівлі-продажу, позики, оренди та заповітів. Дані записи ще не носили імперативного (публічного, обов'язкового) характеру однак все активніше використувувались як доказ в суді.

Зародження нотаріальної діяльності відбувалось на територіях стародавньої Греції, Месопотамії, Єгипту. Зокрема в Єгипті з ІІІ ст. до н. е. діяли грецькі професійні писарі — Agoranomus, в яких вбачається античний прототип нотаріуса.

У Стародавньому Римі, який початково схилявся до усного права, під впливом грецьких колоній стверджується практика писаного права, яка краще відповідала запитам суспільства, що активно економічно розвивається. З'являються tabularii, що перебували на державній службі, обов'язки яких були дещо подібні до секретарів суду і які задовільняли потреби органів держави.

Поряд з цим, внаслідок розширення цивільного обороту древнього Риму, життя вимагало вираження правових актів і договорів приватних осіб в офіційній загальновизнаній формі, що спричиняє виникнення окремого класу вільних людей — (tabelliones), які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів.

за винагороду, розмір якої визначала держава, та до певної міри під її контролем займались складанням юридичних документів для всіх бажаючих. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що знаходились у багатолюдних площах та вулицях. Документи викладались на гербовому папері (виготовленому з папірусу), підписувались зацікавленими особами, свідками та засвідчувались підписом , після чого скріплювались печаткою.

Для остаточного надання документу, засвідченого , характеру публічного акту — сторонам договору слід було здійснити insinuatio in acta, тобто звернутися до державного службовця та отримати відповідний судовий протокол (згодом даний інститут називали gesta). Після цього складений приватними особами документ набував беззаперечної публічної доказової сили.

Згодом двома Рішеннями (Novellae 44, 73) Юстиніана (1. De tabellionibus ut protocolla dimittent in chartis; 2. De instrumentorum cautela et fide et primum de depositio et mutuo et alisis documentis private quidem scriptis habentibus autem testes, et de instrumentis publice confectis, et de collationibus manus propriare scripturae, et de expositis instrumentis ab illitteratus aut paucas litteras scientibus, et de ex non scripto contractibus qui in agris fiunt, et ut in documentis et contractibus futuris locum habeat lex) було більш точно регламентовано обов'язки , форму їхніх документів та процедуру верифікації.

міг стати лише вільний римський громадянин що володів правничими знаннями, характеризувався «абсолютною чесністю», для чого слід було вступити в корпорацію та отримати затвердження на посаді префектом міста.

В Східній Римській Імперії право продовжило своє життя. Відтак на початку Х ст. корпорація в Константинополі видала найдавніший з відомих регламент вчинення дій (який сьогодні ми б назвали Порядком вчинення нотаріальних дій).

Середньовіччя

Після занепаду Західної римської імперії — на півночі, центрі та сході Європи тогочасне суспільство не потребувало документів приватного права, які б носили публічний характер, що призупинило на кілька століть практику нотаріальної діяльності у відповідних регіонах.

В період з другої половини V ст. до VIII ст. лише невеликі території середземноморської Європи (Равенна, Лангорбардія) та прибережні міста Криму (під впливом Візантії) частково зберегли практику створення scribas publicos приватних документів в спеціалізований спосіб, що мали високу доказову вагу.

Після захоплення франками в 774 році н. е. королівства Лангорбардів практика створення спеціалізованими особами королівського двору notarius publicus доказових документів частково збереглась. Відтак король франків Карл Великий в 781 році н. е. розпорядився щоб судові протоколи складали iudex ordinarius, а згодом Папа Римський в 815 році н. е. зобов'язав кожного єпископа та графа мати свого scriniariis. Таким чином частоково збереглась традиція складання документів, які мають більшу або меншу вагу офіційності, хоча і стосувалась вона зазвичай державних та церковних документів.

Згодом в XI — XII ст.ст. болонські глосатори, роблячи спроби теоретично адаптувати приватне римське право, натрапили на згадку про Риму. Намагаючись зрозуміти сутність даного інституту та принципи його діяльності, вони, одночасно, спостерігали на своїх очах несамовитий економічний підйом італійських міст де активно застосовувались елементи римського права в повсякденному житті (особливо в правових відносинах між особами приватного права). Там купці та банкіри не бажаючи покладатись в майбутніх спорах на пам'ять свідків, оминаючи складні та не до кінця регламентовані порядки письмової легалізації документів представниками короля, могли просто звернутись до notarius publicus, який будучи наділений місцевою владою відповідними компетенціями, за плату засвідчував договори, які мали повну публічну довіру в майбутньому. Саме тоді в цих італійських містах остаточно з поміж інших виокремився термін notarius (за часів Риму терміном notarius заледве називали помічника ), яким надалі в історії називатимуть особу, що від імені влади засвідчуватиме документи приватних осіб надаючи їм високої публічної легітимності та ефективної доказової дії.

Відтепер Болонський університет започаткував ars notariae тв опрацював принципи нотаріальної діяльності. В 1167—1169 рр. папа Олександр III видав декрет з правовиви імперативами щодо засвідчення документів для єпископа Ворцестера, суть якого згодом було включено в загальновживані церквою декрети Григорія IX, зокрема: «…scripta vero authentica, si testes inscripti decesserint nisi forte per manum publicam facta fuerint, ita, quod appareant publica, aut authenticum sigillum habuerint, per quod possint probari, non videntur nobis alicuius firmitatis robur habere». Було складено підручник Formularium tabellionum у другій половині XII ст. На початку XIII ст. Райнер з Перуджі уклав Summa artis notariae. В 1235 р. побачила світ книжка Summa artis notariae руки Салатєла (Salathiel). В 60-х роках XIII ст. вийшов найвідоміший підручник Summa artis notariae авторства Роландіно Пассаджері (Rolandino Passaggerii).

Відтак можна вважати, що актуальні на сьогоднішній день засади нотаріальної діяльності були викристалізувані наприкінці XII ст. — початку XIII ст.

З цього часу активно розпочався процес відкриття нотаріальних контор не лише в італійських містах, а також в прибережних іспанських містах, південних французьких містах, регіоні Альпійських гір, Адріатики, Кіпру, італійських містах на Кримському півострові.

В 1291 році Папа Римський Микола V уповноважив архієпископа Зальцбурга до призначення двох «довірливих осіб» в статутсі «notarii publici». Відтак перший австрійський нотаріальний акт був складений 8 червня 1314 року нотаріусом Конрадом вон Щенна (Konrad von Schenna) з Зальцбурга.

Нотаріат в Україні

Докладніше: Нотаріус в Україні
Докладніше: Нотаріальна палата України
Докладніше: Нотаріат Галичини

Примітки

  1. Юридична деонтологія - Нотаріальна діяльність. http://www.info-library.com.ua (українська) .
  2. Вимоги до вибору нотаріуса.
  3. M. Amelotti, G. Costamagna (1975). Alle origini del notariato italiano (італійська) . Рим. с. 5—19.
  4. Leclerque, Zob H. (1936). Notaire W: Dictionnaire d'archeologie chretienne et de liturgie. Т. 12 (французька) . Париж. с. 1623.
  5. du Fresne, Por. C. Du Cange (1883). Glossarium ad scriptores mediae et infimae latinitatis (латинська) . Nirot: репрінт - Грац 1953. с. 609.
  6. Boge, H. (1973). Griechische Tachygraphie und Tironische Noten. Ein Handbuch der antiken und mittelalterlichen Schnellschrift (німецька) . Берлін.
  7. Chłopecki, Tomasz (2012). Instytucja notariatu na ziemiach polskich w okresie średniowiecza (польська) . Вроцлав: E-Wydawnictwo. Prawnicza i Ekonomiczna Biblioteka Cyfrowa. Wydział Prawa, Administracji i Ekonomii Uniwersytetu Wrocławskiego. с. 9.
  8. Tardy, M. (1901). Les tabellions romains depuis leur origine jusqu'au (французька) . Ангулем.
  9. Skupieński, Krzysztof (1979). Notariat publiczny w średniowiecznej Polsce (польська) . Люблін: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. с. 8.
  10. Pfaff, I (1905). Tabellio und Tabellarus. Ein Beitrag zur Lehre von romischen Urkundenpersonen (німецька) . Відень.
  11. Zingale, Migliardi (1984). In margine a Nov Just. 44.2: to kaloumenon protokollon. T. 5 (латинська) . Мілан: Studi in onore di Arnaldo Biscardi. с. 1—25.
  12. Amelotti, M. Notariado publico. Il documento notarile greco in Italia meridionale. T.2 (італійська) . с. 1041—1052.
  13. Schuler, P - J (1976). Geschichte des sudwestdeutschen Notariats. Von seinen Ansangen bis zur Reichsnotariatsordnung von 1512 (німецька) . Бюль-Баден. с. 24—25.
  14. Bautier, R - H. Notariado publico. T.2. L'authentification des actes prives dans la France medievale. Notariat public et juridiction gracieuse (французька) . с. 707—708.
  15. de Bouard, A. (1952). Manuel de diplomatique francaise et pontificale. T.2 (французька) . Париж. с. 165.
  16. Orlandelli, G. (1961). Salatiele: Ars Notarie T.1-2 (латинська) . Мілан.
  17. Sighnolfi, L. (1920). Studi e Memorie per la Storia dell'Universita di Bologna. Salatiele e la sua "Ars Notariae". T.4 (італійська) . с. 67—149.
  18. Era, A. (1934). Rivista di Storia dell Diritto Italiano. Di Rolandino Passageri e della sua "Summa artis notariae". T.7 (італійська) . с. 388—407.
  19. Ferrara, R. Notariado publico. La teorica delle "publicationes" da Rameri di Perugia (1214) a Rolandino Passaggeri (1256). T.2 (італійська) . с. 1053—1089.
  20. Żmudziński, Wolfgang. (PDF) (польська) . с. 112. Архів оригіналу (PDF) за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Notarius vid lat notarius stenograf osoba upovnovazhena derzhavoyu na vchinennya zmist yakih zvoditsya do oficijnoyi pismovoyi zasvidchuvalnoyi diyalnosti faktiv voleviyavlennya osib kopij dokumentiv reyestracijnoyi diyalnosti vedennya reyestriv arhiviv dokumentiv ta vidannya aktiv primusu vikonavchij napis notariusa a takozh vchinennya deyakih inshih dij vidriznyayutsya v riznih krayinah v interesah zdebilshogo osib privatnogo prava Notarius 16 stolittya Funkciyi notariusiv nabagato shirshi i proponovani do nih vimogi nabagato vishi v krayinah kontinentalnogo prava napriklad Ukrayina Nimechchina Polsha Na protivagu u SShA funkciya notariusa istotno zvuzhena v porivnyanni do yevropejskoyi tradiciyi sho istorichno sklalas Vazhlivo rozumiti sho istorichno termin notarius zastosovuvavsya yak do osib yaki vchinyali notarialni diyi v suchasnomu rozuminni tak i do pisariv yim podibnim sekretar stenograf dilovod i t p diyalnist yakih zhodnim chinom ne stosuyetsya notarialnoyi diyalnosti Razom z cim inodi shodo osib yaki vchinyali notarialni diyi zastosovuvali inshi termini tabularii tabelliones scriba scriniariis cancelarius curiales exceptores iudex ordinarius Etimologiya terminuVid samogo pochatku v drevnomu Rimi slovom nota rimlyani nazivali plyamu na shkiri abo tatuyuvannya Zgodom danij termin zastosovuvali do bud yakih plyam v tomu chisli na odyazi She piznishe nim nazivali muzichni zapisi ta literi Zreshtoyu pid nota rozumili takozh grafichni tayemni znaki vidomi lishe osobi yaka pisala tekst ta adresatu V chas zavershennya periodu Rimskoyi respubliki bula stvorena sistema notae tironianae yaka stanovila soboyu sposib shvidkogo poznachennya sliv dlya stenografuvannya slovesnogo vistupu Zvidsi evolyucionuvav termin notarius yakim todi nazivavali stenografiv pisariv zdatnih shvidko zapisuvati tekst za dopomogoyu specialnih skorochen Sogodni zagalnoposhirenoyu ye praktika perekladu latinskogo slova notarius yak pisar sho ye ne zovsim tochnim Istoriya viniknennyaAntichnij svit V davninu v miru prihodu pisemnosti do pevnogo suspilstva poryad z pisemnimi rishennyami praviteliv vinikali pisemni zapisi pravovih diyan privatnih osib Vidomimi ye glinyani tablichki z fiksaciyeyu ukladenih ugod kupivli prodazhu poziki orendi ta zapovitiv Dani zapisi she ne nosili imperativnogo publichnogo obov yazkovogo harakteru odnak vse aktivnishe vikoristuvuvalis yak dokaz v sudi Zarodzhennya notarialnoyi diyalnosti vidbuvalos na teritoriyah starodavnoyi Greciyi Mesopotamiyi Yegiptu Zokrema v Yegipti z III st do n e diyali grecki profesijni pisari Agoranomus v yakih vbachayetsya antichnij prototip notariusa U Starodavnomu Rimi yakij pochatkovo shilyavsya do usnogo prava pid vplivom greckih kolonij stverdzhuyetsya praktika pisanogo prava yaka krashe vidpovidala zapitam suspilstva sho aktivno ekonomichno rozvivayetsya Z yavlyayutsya tabularii sho perebuvali na derzhavnij sluzhbi obov yazki yakih buli desho podibni do sekretariv sudu i yaki zadovilnyali potrebi organiv derzhavi Poryad z cim vnaslidok rozshirennya civilnogo oborotu drevnogo Rimu zhittya vimagalo virazhennya pravovih aktiv i dogovoriv privatnih osib v oficijnij zagalnoviznanij formi sho sprichinyaye viniknennya okremogo klasu vilnih lyudej tabelliones yaki ne perebuvayuchi na derzhavnij sluzhbi zajmalisya u viglyadi vilnogo promislu skladannyam yuridichnih aktiv za vinagorodu rozmir yakoyi viznachala derzhava ta do pevnoyi miri pid yiyi kontrolem zajmalis skladannyam yuridichnih dokumentiv dlya vsih bazhayuchih Svoyu diyalnist voni zdijsnyuvali v kontorah sho znahodilis u bagatolyudnih ploshah ta vulicyah Dokumenti vikladalis na gerbovomu paperi vigotovlenomu z papirusu pidpisuvalis zacikavlenimi osobami svidkami ta zasvidchuvalis pidpisom pislya chogo skriplyuvalis pechatkoyu Dlya ostatochnogo nadannya dokumentu zasvidchenogo harakteru publichnogo aktu storonam dogovoru slid bulo zdijsniti insinuatio in acta tobto zvernutisya do derzhavnogo sluzhbovcya ta otrimati vidpovidnij sudovij protokol zgodom danij institut nazivali gesta Pislya cogo skladenij privatnimi osobami dokument nabuvav bezzaperechnoyi publichnoyi dokazovoyi sili Zgodom dvoma Rishennyami Novellae 44 73 Yustiniana 1 De tabellionibus ut protocolla dimittent in chartis 2 De instrumentorum cautela et fide et primum de depositio et mutuo et alisis documentis private quidem scriptis habentibus autem testes et de instrumentis publice confectis et de collationibus manus propriare scripturae et de expositis instrumentis ab illitteratus aut paucas litteras scientibus et de ex non scripto contractibus qui in agris fiunt et ut in documentis et contractibus futuris locum habeat lex bulo bilsh tochno reglamentovano obov yazki formu yihnih dokumentiv ta proceduru verifikaciyi mig stati lishe vilnij rimskij gromadyanin sho volodiv pravnichimi znannyami harakterizuvavsya absolyutnoyu chesnistyu dlya chogo slid bulo vstupiti v korporaciyu ta otrimati zatverdzhennya na posadi prefektom mista V Shidnij Rimskij Imperiyi pravo prodovzhilo svoye zhittya Vidtak na pochatku H st korporaciya v Konstantinopoli vidala najdavnishij z vidomih reglament vchinennya dij yakij sogodni mi b nazvali Poryadkom vchinennya notarialnih dij Serednovichchya Pislya zanepadu Zahidnoyi rimskoyi imperiyi na pivnochi centri ta shodi Yevropi togochasne suspilstvo ne potrebuvalo dokumentiv privatnogo prava yaki b nosili publichnij harakter sho prizupinilo na kilka stolit praktiku notarialnoyi diyalnosti u vidpovidnih regionah V period z drugoyi polovini V st do VIII st lishe neveliki teritoriyi seredzemnomorskoyi Yevropi Ravenna Langorbardiya ta priberezhni mista Krimu pid vplivom Vizantiyi chastkovo zberegli praktiku stvorennya scribas publicos privatnih dokumentiv v specializovanij sposib sho mali visoku dokazovu vagu Pislya zahoplennya frankami v 774 roci n e korolivstva Langorbardiv praktika stvorennya specializovanimi osobami korolivskogo dvoru notarius publicus dokazovih dokumentiv chastkovo zbereglas Vidtak korol frankiv Karl Velikij v 781 roci n e rozporyadivsya shob sudovi protokoli skladali iudex ordinarius a zgodom Papa Rimskij v 815 roci n e zobov yazav kozhnogo yepiskopa ta grafa mati svogo scriniariis Takim chinom chastokovo zbereglas tradiciya skladannya dokumentiv yaki mayut bilshu abo menshu vagu oficijnosti hocha i stosuvalas vona zazvichaj derzhavnih ta cerkovnih dokumentiv Zgodom v XI XII st st bolonski glosatori roblyachi sprobi teoretichno adaptuvati privatne rimske pravo natrapili na zgadku pro Rimu Namagayuchis zrozumiti sutnist danogo institutu ta principi jogo diyalnosti voni odnochasno sposterigali na svoyih ochah nesamovitij ekonomichnij pidjom italijskih mist de aktivno zastosovuvalis elementi rimskogo prava v povsyakdennomu zhitti osoblivo v pravovih vidnosinah mizh osobami privatnogo prava Tam kupci ta bankiri ne bazhayuchi pokladatis v majbutnih sporah na pam yat svidkiv ominayuchi skladni ta ne do kincya reglamentovani poryadki pismovoyi legalizaciyi dokumentiv predstavnikami korolya mogli prosto zvernutis do notarius publicus yakij buduchi nadilenij miscevoyu vladoyu vidpovidnimi kompetenciyami za platu zasvidchuvav dogovori yaki mali povnu publichnu doviru v majbutnomu Same todi v cih italijskih mistah ostatochno z pomizh inshih viokremivsya termin notarius za chasiv Rimu terminom notarius zaledve nazivali pomichnika yakim nadali v istoriyi nazivatimut osobu sho vid imeni vladi zasvidchuvatime dokumenti privatnih osib nadayuchi yim visokoyi publichnoyi legitimnosti ta efektivnoyi dokazovoyi diyi Vidteper Bolonskij universitet zapochatkuvav ars notariae tv opracyuvav principi notarialnoyi diyalnosti V 1167 1169 rr papa Oleksandr III vidav dekret z pravovivi imperativami shodo zasvidchennya dokumentiv dlya yepiskopa Vorcestera sut yakogo zgodom bulo vklyucheno v zagalnovzhivani cerkvoyu dekreti Grigoriya IX zokrema scripta vero authentica si testes inscripti decesserint nisi forte per manum publicam facta fuerint ita quod appareant publica aut authenticum sigillum habuerint per quod possint probari non videntur nobis alicuius firmitatis robur habere Bulo skladeno pidruchnik Formularium tabellionum u drugij polovini XII st Na pochatku XIII st Rajner z Perudzhi uklav Summa artis notariae V 1235 r pobachila svit knizhka Summa artis notariae ruki Salatyela Salathiel V 60 h rokah XIII st vijshov najvidomishij pidruchnik Summa artis notariae avtorstva Rolandino Passadzheri Rolandino Passaggerii Vidtak mozhna vvazhati sho aktualni na sogodnishnij den zasadi notarialnoyi diyalnosti buli vikristalizuvani naprikinci XII st pochatku XIII st Z cogo chasu aktivno rozpochavsya proces vidkrittya notarialnih kontor ne lishe v italijskih mistah a takozh v priberezhnih ispanskih mistah pivdennih francuzkih mistah regioni Alpijskih gir Adriatiki Kipru italijskih mistah na Krimskomu pivostrovi V 1291 roci Papa Rimskij Mikola V upovnovazhiv arhiyepiskopa Zalcburga do priznachennya dvoh dovirlivih osib v statutsi notarii publici Vidtak pershij avstrijskij notarialnij akt buv skladenij 8 chervnya 1314 roku notariusom Konradom von Shenna Konrad von Schenna z Zalcburga Notariat v UkrayiniDokladnishe Notarius v Ukrayini Dokladnishe Notarialna palata Ukrayini Dokladnishe Notariat GalichiniPrimitkiYuridichna deontologiya Notarialna diyalnist http www info library com ua ukrayinska Vimogi do viboru notariusa M Amelotti G Costamagna 1975 Alle origini del notariato italiano italijska Rim s 5 19 Leclerque Zob H 1936 Notaire W Dictionnaire d archeologie chretienne et de liturgie T 12 francuzka Parizh s 1623 du Fresne Por C Du Cange 1883 Glossarium ad scriptores mediae et infimae latinitatis latinska Nirot reprint Grac 1953 s 609 Boge H 1973 Griechische Tachygraphie und Tironische Noten Ein Handbuch der antiken und mittelalterlichen Schnellschrift nimecka Berlin Chlopecki Tomasz 2012 Instytucja notariatu na ziemiach polskich w okresie sredniowiecza polska Vroclav E Wydawnictwo Prawnicza i Ekonomiczna Biblioteka Cyfrowa Wydzial Prawa Administracji i Ekonomii Uniwersytetu Wroclawskiego s 9 Tardy M 1901 Les tabellions romains depuis leur origine jusqu au francuzka Angulem Skupienski Krzysztof 1979 Notariat publiczny w sredniowiecznej Polsce polska Lyublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej s 8 Pfaff I 1905 Tabellio und Tabellarus Ein Beitrag zur Lehre von romischen Urkundenpersonen nimecka Viden Zingale Migliardi 1984 In margine a Nov Just 44 2 to kaloumenon protokollon T 5 latinska Milan Studi in onore di Arnaldo Biscardi s 1 25 Amelotti M Notariado publico Il documento notarile greco in Italia meridionale T 2 italijska s 1041 1052 Schuler P J 1976 Geschichte des sudwestdeutschen Notariats Von seinen Ansangen bis zur Reichsnotariatsordnung von 1512 nimecka Byul Baden s 24 25 Bautier R H Notariado publico T 2 L authentification des actes prives dans la France medievale Notariat public et juridiction gracieuse francuzka s 707 708 de Bouard A 1952 Manuel de diplomatique francaise et pontificale T 2 francuzka Parizh s 165 Orlandelli G 1961 Salatiele Ars Notarie T 1 2 latinska Milan Sighnolfi L 1920 Studi e Memorie per la Storia dell Universita di Bologna Salatiele e la sua Ars Notariae T 4 italijska s 67 149 Era A 1934 Rivista di Storia dell Diritto Italiano Di Rolandino Passageri e della sua Summa artis notariae T 7 italijska s 388 407 Ferrara R Notariado publico La teorica delle publicationes da Rameri di Perugia 1214 a Rolandino Passaggeri 1256 T 2 italijska s 1053 1089 Zmudzinski Wolfgang PDF polska s 112 Arhiv originalu PDF za 15 sichnya 2021 Procitovano 13 sichnya 2021 PosilannyaNotarius Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 UKAZ PREZIDENTA UKRAYiNI Pro Den notariatu m Kiyiv 22 lyutogo 2010 roku N211 201 Yedinij reyestr notariusiv Ukrayini

Дата публікації:
Топ