Носова порожнина

Порожнина носа, носова порожнина (лат. cavum nasi, cavum nasale, cavitas nasi) — порожнина тіла, в якій у тварин та людини розміщуються органи нюху та яка є верхнім відділом дихальних шляхів, через яку відбувається дихання. Порожнина носа розпочинається ніздрями, які ведуть до присінка носової порожнини, що далі переходить у власне носову порожнину. Внутрішня поверхня присінка вистелена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, який є продовженням епітелію шкіри та має волосся, сальні і потові залози. У глибших відділах носової порожнини епітелій переходить у багатошаровий незроговілий, а далі — у псевдобагатошаровий чи багаторядний війчастий епітелій власне носової порожнини.

Порожнина носа
Порожнина носа на малюнку з Анатомії Грея
Фронтальний розріз порожнини носа з Анатомії Грея
Деталі
Частина від	Ніс
Ідентифікатори
Латина	cavum nasi, cavum nasale, cavitas nasi
MeSH	D009296
TA98	A06.1.02.001
TA2	3165
FMA	54378
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Анатомія

Порожнина носа розділена перегородкою на дві половини та в задній частині переходить у верхній відділ порожнини глотки — носоглотку.

Кожна половинка носа верхніми та середніми раковинами решітчастої кістки і нижньою носовою раковиною розділена на 3 носові ходи: верхній, середній і нижній. Також є загальний носовий хід.

Три носові раковини збільшують загальну поверхню порожнини носа й утворюють носові ходи (верхній, середній та нижній). У нижній носовий хід відкривається носослізний канал. У верхній — задні комірки решітчастого лабіринту решітчастої кістки і клиноподібні пазухи (синуси клиноподібної кістки). У середній — середні та передні комірки решітчастого лабіринту, лобові та гайморові пазухи (синуси лобної та верхньощелепної кісток).

Повітря із порожнини носа надходить крізь хоани до носової частини глотки, а потім до ротової й в гортань.

Функції

Носова порожнина виконує дихальну, захисну, нюхову та резонаторну функції, серед яких перші три виконуються переважно слизовою оболонкою, а остання — власне порожниною носа.

Через носову порожнину проходить все повітря, що вдихається. Внаслідок звивистості носових ходів повітря утворює завихрення в носовій порожнині, тому через ніс повітря проходить повільніше, ніж через рот. В результаті тиску струменя повітря на слизову оболонку порожнини носа відбувається збудження дихального рефлексу, і грудна клітка розширюється більше, ніж при вдиху через рот.

Порожнина носа, як і всі повітроносні шляхи, вистелена слизовою оболонкою. Більша частина слизової оболонки носа вкрита війчастим псевдобагатошаровим чи багаторядним епітелієм, який утворений , або , що виділяють слиз, вставними та базальними клітинами. У порожнину носа відкриваються протоки численних слизових , які також виділяють слиз на поверхню епітелію. Слиз обволікає чужорідні часточки, що осіли на епітелії з вдихуваного повітря, а завдяки ритмічним рухам війок грудочки слизу пересуваються назовні й виводяться в зовнішнє середовище. Слиз виконує також функцію зволоження повітря. Вставні клітини виконують підтримуючу функцію для спеціалізованих війчастих та келихоподібних клітин, а базальні клітини — це недиференційовані клітини, які можуть мітотично ділитись, і є джерелом постійної регенерації епітелію. Серед базальних клітин можуть зустрічатись поодинокі (дендритні, клітини Лангерганса), які захоплюють антиген та презентують його імунній системі.

Нюхову функцію забезпечує , який є периферичною частиною органа нюху — основного та додаткового органа нюху (вомероназального органа). Нюховий епітелій розташований на верхній та частково середній носових раковинах, і відповідній їй частині носової перегородки, та на відміну від звичайного війчастого епітелію, додатково містить нюхові нейросекреторні . Власна пластинка слизової оболонки, яка розташована під епітелієм, і підслизова основа дуже добре васкуляризовані й забезпечують вирівнювання температури вдихуваного повітря до температури тіла.

Резонаторну функцію виконує носова порожнина поряд з навколоносовими пазухами, глоткою і порожниною рота, які є резонатором для голосу.

Див. також

• Риноманометрія

Примітки

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.
3. Гістологія. Цитологія. Ембріологія: підруч. для студентів вищ. мед. навч. закл. … О. Д. Луцик, Ю. Б. Чайковський. — Вінниця: Нова Книга, 2018. — 592 с.
4. Афанасьев Ю. И., Кузнецов С. Л., Юрина Н. А., Котовский Е. Ф. и др. Гистология, цитология и эмбриология. — 6-е изд., перераб. и доп.. — М.: Медицина, 2004. — 768 с. — .