Норманський шолом шолом з нанісником тип середньовічного відкритого шолома конічної яйцеподібної або сфероконічної форми

Норманський шолом, шолом з нанісником — тип середньовічного відкритого шолома конічної, «яйцеподібної» або сфероконічної форми. Як правило, спереду кріпилася металева назальна пластина — нанісник. Могли виготовлятися як з бармицею, так і без неї. Були широко поширені в Західній і Східній Європі з X по XIII—XIV століття.

Норманський шолом

Норманський шолом у Вікісховищі

Назва

У пострадянській історіографії даний тип шолома отримав назву норманський по зображеннях на килимі з Байо, присвячений підготовці норманського завоювання Англії та битві при Гастінгсі, хоча на тому ж гобелені даний тип шолома використовують і нормани, і англосакси (наприклад, сам Гарольд Годвінсон).

У західній історіографії такий шолом отримав назву шолом з наносником (англ. Nasal helm). Назва норманський стосовно до даного типу шоломів західними істориками розглядається як некоректне — в першу чергу тому, що він був поширений по всій Європі — як Західної, так і Східної. Більш того, в Скандинавії, звідки нормани прийшли за півтора століття до вторгнення в Англію, такий шолом не був знайдений, хоча він і зустрічається в прикладному мистецтві скандинавів (наприклад, фігури з шахового набору з острова Льюїс XII століття і аналогічні артефакти з Тронгейму).

Зовнішній вигляд

Моравський шолом XI століття.
Музей історії мистецтв

Являли собою відкриті шоломи, за формою могли бути конічними, «яйцеподібними» або сферо-конічними (схожими на половину самоперетинного тора з радіусом меншим, ніж радіус круга, обертанням якого він утворюється). Така форма шолому збільшувала захист голови в порівнянні з круглою формою і збільшувала площу зісковзування клинка.

Відрізнялися невисокою тулією, верхня частина якої іноді утворювала невелике загострення. Спочатку тулія складалася з кількох частин металу (заліза або міді), склепаних між собою, що було пов'язано з недостатнім рівнем розвитку технології кування складних металевих виробів. У місцях стику часто встановлювали посилення у вигляді довгої і вузької металевої пластини по всьому шву. Починаючи з XI століття, з розвитком ковальських технологій, з'являються цільноковані шоломи — зокрема, відомий руський шолом XI століття з Немії і європейські кінця XI — початку XII століть.

Спереду на шолом, як правило, кріпився масивний металевий нанісник, який розширювався донизу. Іноді нанісник замінювався лицьовою пластиною або напівмаскою, але відомі ще варіанти і взагалі без наносник.

Також шолом міг забезпечуватися кольчужною бармицею, що закривала шию і плечі ззаду, рідше також і спереду, але іноді залишаючи відкритим обличчя. Про це, зокрема, свідчить ряд отворів біля основи шолома, призначених як для кріплення внутрішньої оббивки, так і для кріплення бармиці.

Подібно топхельму, «норманський» шолом міг прикрашатися гербовими квітами і нести нашлемник. Ця традиція наочно показана на сторінках епічних куплетів Пітера Еболі. Така особливість зустрічається, наприклад, на нідерландському шоломі з Маасу (Романо-германський Центральний музей, Майнц, Інв № 0.39806) — він виконаний без нанісника, але має кріплення для нашоломника.

Історія

Шоломи цього типу або прийшли в Європу зі сходу, а саме, згідно з припущенням А.Кірпічнікова, через Русь або Східну Європу, або ж походять від давньогерманських каркасних шпангенхельмів, в свою чергу, які розвинулися з кавалерійських шоломів пізньої Римської імперії. На користь останнього припущення говорить той факт, що ранні форми «норманських» шоломів також склепувалися з декількох шматків металу, а не виковувалися з одного, як в XII—XIII століттях.

По Європі подібні шоломи починають поширюватися приблизно з IX століття. Найдавніші зразки належать до X століття — це і чеський сферо-конічний шолом короля Чехії Святого Вацлава з наносником, і руський конічний шолом з Гньоздовського кургану без наносника, але з петлями для бармиці.

«Шолом Вацлава» — це один з найвідоміших «норманських» шоломів. Шолом складений з тулії, що датується X століттям, і більш пізнього наносника, прикрашеного сріблом. У такому вигляді він ніколи не використовувався в бою і, швидше за все, був святою реліквією.

Збереглися також шоломи XI—XII століть, такі як «моравський» шолом з Оломоуця (Відень, Художньо-історичний музей, Інв. № HJRK A 41), викуваний з одного шматка металу, або польський шолом з Ледницького озера в Ледницькому ландшафтному парку (Lednogóra, Muzeum НС Pierwszych Piastów Lednicy, Інв. № MPP 3/240/61/59).

В Європі шоломи часто надягали поверх кольчужного каптура, але могли бути і з бармицею, в тому числі, яка захищала обличчя. На Русі частіше поєднання з кольчужною бармицею, що закривала ззаду шию і плечі, рідше — і спереду, але, в будь-якому випадку, залишала відкритим обличчя. Деякі також мали нанісник.

У XIII столітті шоломи «норманського» типу і їх модифікації втрачають популярність і замінюються шоломами з більшим захистом обличчя, але шоломи «норманського» типу все ж продовжують використовуватися по всій Європі приблизно до XIV століття.

Див. також

Примітки

Вендален Бехайм, «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)».
Кирпичников А. Н., «Древнерусское оружие. Выпуск 3. Доспех, комплекс боевых средств IX—XIII вв.», Издательство «Наука», 1971.
Скульптура в церкви^{[недоступне посилання з Октябрь 2018]} Santa María la Real, Сангуэса, Навара, Испания. 1155 год.
Иллюстрация из Liber ad honorem Augusti, показывающая одинаковые цвета и совпадение геометрии рисунка шлемов и щитов рыцарей, а также изображение креста на шлемах крестоносцев.
Блэр Клод. Рыцарские доспехи Европы. — М., 2006. — С. 14-15.

Література

Бехайм Вендален. Енциклопедія зброї / Пер. з нім. А. А. Талас і ін. Під ред. А. Н. Кирпичникова. — СПб.: Оркестр, 1995. — 576 с.: іл. — .
Блэр Клод Лицарські обладунки Європи. Універсальний огляд музейних колекцій / Пер. з англ. Е. В. Ламанова. — М.: ЗАТ " Центрполиграф ", 2006. — 256 с.: іл. — .
Вінклер П. П. фон Енциклопедія зброї з найдавніших часів до початку XIX століття. — СПб.: Ленінградське вид-во, 2009. — 432 с.: іл. — .
Єфімов С. В., Римша С. С. Зброя Західної Європи XV—XVII ст. — Том 1. Обладунки, клинкова зброя, зброя на держаках. — СПб.: Атлант, 2009. — 400 с.: іл. — Серія «Збройна академія». — .
Окшотт Еварт. Лицар і його обладунки. Панцерні одягання і озброєння / Пер. з англ. А. Н. Анваера. — М.: ЗАТ " Центрполиграф ", 2007. — 192 с.: іл. — .
Функе Ф., Функе Л. Середні століття. VIII—XV століття: Обладунки та озброєння / Пер. з франц. Н. П. Соколова. — М.: ТОВ «АСТ»; Астрель, 2004. — 148, [2] с.: іл. — Серія «Енциклопедія озброєння і військового костюма». — .

[b-1] Вендален Бехайм, «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)».

[k-2] Кирпичников А. Н., «Древнерусское оружие. Выпуск 3. Доспех, комплекс боевых средств IX—XIII вв.», Издательство «Наука», 1971.

[3] Скульптура в церкви^{[недоступне посилання з Октябрь 2018]} Santa María la Real, Сангуэса, Навара, Испания. 1155 год.

[4] Иллюстрация из Liber ad honorem Augusti, показывающая одинаковые цвета и совпадение геометрии рисунка шлемов и щитов рыцарей, а также изображение креста на шлемах крестоносцев.

[5] Блэр Клод. Рыцарские доспехи Европы. — М., 2006. — С. 14-15.