Норвіч Сіті

Но́рвіч Сі́ті (англ. Norwich City Football Club) — англійський футбольний клуб із міста Норвіч, заснований 1902 року. Традиційні кольори клубу — жовто-зелені, звідси й походить їх прізвисько — «канарки» (Canaries). На клубній емблемі зображена канарка, що стоїть верхи на м'ячі. З 1935 року проводить матчі на стадіоні «Керроу Роуд». Володар Кубка Ліги 1962 і 1985. Принциповим суперником «Норвіча» вважається «Іпсвіч Таун», матчі проти якого зокрема, відомі як «Дербі Східної Англії».

Норвіч Сіті

Повна назва	Norwich City Football Club
Прізвисько	The Canaries («канарки»)
Коротка назва	Норвіч
Засновано	1902
Населений пункт	Норвіч,  Англія
Стадіон	«Керроу Роуд»
Вміщує	27 244
Власник	Делія Сміт,
Головний тренер	Давід Вагнер
Ліга	Чемпіоншип
2023/24	6-е місце
Вебсайт	Офіційний сайт
Домашня Виїзна Запасна

Історія

Клуб був утворений 17 червня 1902 року, майбутніми гравцями команди в кафе «Критеріон». Свої перші матчі клуб спочатку грав на «Ньюмаркет Роуд». 20 вересня 1902 року «Норвіч» зіграв свою першу гру, поступившись у матчі Кубка Англії з розгромним рахунком 0:5.

У 1908 році клуб переїхав на нову арену на «Розарі Роуд», яка стала відомою, як «Нест» (гніздо). До 1930-х років діючий стадіону не мав можливості вмістити зростаючий натовп уболівальників, а тому в 1935 році клуб переїхав на свій нинішній стадіон — «Керроу Роуд«, на якому вони грають до цього часу.

Майже 3 роки команда грала на аматорському рівні, поки в 1905 році клуб не отримав статус професійної команди, завдяки перемозі лізі.

Одним з найбільших досягнень клубу був його вихід у півфінал Кубка Англії в сезоні 1958/59 як команди третього дивізіону, яка завдала поразки командам першого дивізіону «МЮ» і «Тоттенгему».

У 1972 році при менеджері Роні Сандерсі, «Норвіч» вийшов у перший дивізіон вперше у своїй історії.

Клуб виграв Кубок Ліги на стадіоні Уемблі в 1985 році, з менеджером Кеном Брауном, перемігши «Сандерленд» 1:0, після тріумфу в півфіналі над своїми найближчими сусідами і тяжкими суперниками, «Іпсвіч Таун».

У березні 1985 року, незабаром після тріумфу в Кубку Ліги, «Норвіч» був переведений в нижчу лігу, і їм також було відмовлено у виході до Європи через заборону на участь англійських клубів в євротурнірах після катастрофи на стадіоні Ейзель. Вони відразу піднялися наверх, вигравши чемпіонат другого дивізіону в сезоні 1985/86. Високі місця в першому дивізіоні означали те, що клуб двічі отримував право протягом 80-х років на місце в Кубку УЄФА, але заборона на англійські клуби залишалась.

У 1992/93, першому сезоні англійської Прем'єр-ліги, «Норвіч» лідирував у лізі більшу частину сезону до тих пір, поки він не спіткнувся наприкінці гри, і опустився на третє місце після чемпіонів «МЮ» і «Астон Вілли». На наступний сезон «Норвіч» зіграв у перший раз в Кубку UEFA, перемігши «Вітесс» (Арнхем) з Нідерландів і «Баварію (Мюнхен)» з Німеччини, але програв міланському «Інтеру» 2:0 за сумою двох матчів.

Майк Вокер, менеджер, пішов з «Норвіча» у січні 1994 року, щоб очолити «Евертон», звідки він буде звільнений менш, ніж через рік. Його замінив 36-річний тренер першої команди Джон Діхан, якому допомагав 34-річний півзахисник Гарі Мегсон. Норвіч закінчив сезон 1993/94 на 12му місці в Прем'єр-Лізі, а до кінця 1994 року він продав 21-річного нападника Кріса Саттона в «Блекберн» за, в той час рекордну суму, 5 млн фунтів стерлінгів.

До Різдва 1994 року «Норвіч» перебував на сьомому місці в Прем'єр-лізі і розраховував на місце в Кубку UEFA. Але клубу не пощастило, і він виграв тільки одну зі своїх 20 зустрічей Прем'єр-ліги, скотившись на 20те місце, і вилетів в нижчу лігу. До того як виліт був оформлений, Діхан пішов у відставку як менеджер, а його помічник узяв його обов'язки до кінця сезону.

Мартін О'Ніл, який підняв «Вікем» з Конференції в Дивізіон 1, був призначений менеджером «Норвіча» влітку 1995 року. Він пробув тут лише шість місяців, а потім переїхав в «Лестер», і Гарі Мегсон був призначений менеджером «Норвіча» вдруге за вісім місяців, на тимчасовій основі. Мегсон залишився біля керма до кінця сезону, а потім пішов. Голова Роберт Чейз також пішов, після протестів з боку вболівальників, які звинуватили його в продажу найкращих гравців клубу і в падінні в нижчу лігу. Справді, між 1992 і 1996 роками «Норвіч» продав ключових гравців, таких як Роберт Флек, Джеремі Госс, Кріс Саттон, Тім Шервуд, Ефан Екоку і Марк Боуен. Через чотири сезону після того, як вони вийшли на третє місце в Прем'єр-лізі і розгромили «Баварію» в Кубку УЄФА, «Норвіч» завершив сезон на 15му місці в Дивізіоні 1.

Кулінар ТБ Делія Сміт і її чоловік Майкл Він-Джонс викупили більшу частину акцій «Норвіч Сіті», і Майк Вокер був знову призначений менеджером клубу. Але він не зміг повторити успіх, досягнутий ним під час його першого терміну перебування в клубі, і пішов через два сезони, залишивши «Норвіч» десь в середині Дивізіону 1. Його послідовник Брюс Ріох пробув два сезони і пішов влітку 2000 року, досягнувши певного просування. Послідовник Ріоха Брайан Гамільтон пробув на своїй роботі шість місяців, поступившись дорогою своєму помічникові Найджелові Уортінгтону.

Гравці «Сіті» святкують перемогу у Чемпіошипі, 2004 рік.

Фани «Норвіч Сіті» у Кардіффі, фінал плей-офф, 2002 рік.

Коли Найджел Уортінгтон приступив до роботи менеджера в у січні 2001 року, клуб був на 20 м місці в Дивізіоні 1, і був у небезпеці скотитися на дно ліги вперше з 1960х років. Але через 18 місяців «Норвіч» вийшов у фінал плей-офф Дивізіону 1, і тільки поразка по пенальті завадила їм добитися виходу у Прем'єр-лігу. «Норвіч» пропустив плей-офф у 2002/03, але став чемпіоном в сезоні 2003/04. Після дев'яти років і шести менеджерів, Норвіч Сіті повернувся до еліти англійського футболу.

У січні 2005 року «Норвіч» побив свій трансферний рекорд, коли Дін Аштон був куплений у «Крю Александра» за 3 млн фунтів стерлінгів. Це підвищувало шанси команди на виживання.

Поле 31 туру шанси «канарок» на порятунок здавалися нульовими. Але 4 перемоги в 6 матчах зробили свою справу, і «Норвіч» вибрався із зони вильоту. Для виживання достатньо було обіграти ні на що не претендуючий «Фулгем», але поразка 0:6 оформило виліт «канарок» з 19 позиції.

Наступні чотири сезони стали мукою для «Норвіча». Команда застрягла в болоті Чемпіонату, і непогані ігрові проміжки, як було на початку сезону 2006/07 або в січні — лютому 2008го, чергувалися з провалами зразка осені 2007го.

Сезон 2008/09 підвів риску під останніми невдалими роками для «Норвіча» — клуб вилетів з Чемпіонату з 22 позиції.

В сезоні 2014—2015 років Норвіч, після річної відсутності в Прем'єр Лізі, повернувся до вищого дивізіону вигравши плей-офф Чемпіонату у Мідлсбро.

Поточний склад

Станом на 14 вересня 2021

№ Поз. Нац. Гравець 1 ВР Тім Крул 2 ЗХ 3 ЗХ 4 ЗХ 5 ЗХ Грант Генлі 6 ЗХ 7 ПЗ Лукас Рупп 8 ПЗ Біллі Гілмор (в оренді з Челсі) 10 ПЗ 11 НП Пшемислав Плахета 14 ПЗ Тодд Кантвелл 15 ЗХ Озан Кабак (в оренді з Шальке 04) 16 ПЗ Матіас Норманн (в оренді з Ростова) 17 НП Мілот Рашица 18 НП Хрістос Цоліс

№ Поз. Нац. Гравець 19 ПЗ 20 ПЗ 21 ЗХ Брендон Вільямс (в оренді з Манчестер Юнайтед) 22 НП Теему Пуккі 23 ПЗ Кенні Маклін 24 НП Джош Сарджент 26 ЗХ 28 ВР Ангус Ганн 30 ЗХ 33 ВР Майкл Макговерн 35 НП Адам Айда 44 ЗХ Ендрю Омобаміделе ЗХ ПЗ

Трофеї та досягнення

Прем'єр-Ліга

3 місце: 1993

Чемпіоншип

1 місце: 1972, 1986, 2004, 2019

2 місце: 2011

3 місце: 1975, 1982

Плей-оф: 2015 (переможець), 2002 (фіналіст)

Перша футбольна ліга

2 місце: 1960

Кубок Ліги

Переможець: 1962, 1985

Фіналіст: 1973, 1975

Примітки

1. Футбольный клуб Норвич. ReadFootball (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
2. . Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Офіційна сторінка клубу [ 23 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)