Нижатичі

Нижатичі (пол. Niżatyce) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 549 осіб (2011).

Село Нижатичі пол. Niżatyce Координати 49°58′ пн. ш. 22°25′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 22.417° сх. д. / 49.967; 22.417Координати: 49°58′ пн. ш. 22°25′ сх. д. / 49.967° пн. ш. 22.417° сх. д. / 49.967; 22.417 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Переворський повіт Гміна Каньчуга Перша згадка 1375 Висота центру 230  м Населення 549 осіб (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-220 Автомобільний код RPZ SIMC 0604407 GeoNames 763814 OSM r6780730  ·R Нижатичі Нижатичі (Польща) Нижатичі Нижатичі (Підкарпатське воєводство)

Історія

Після захоплення Галичини поляками Оттон Пілицький надавав лицарю Вербенці село Микуличі в 1375 р., називаючи в цьому ж документі сусідні села Нижатичі, Сетеш, Острів. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння, зокрема вже до 1391 р. утворили в Нижатичах латинську парафію. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Нижатичі стали королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчуцького ключа Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1831 р. в селі було 139 греко-католиків, які належали до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1886 р. Нижатичі знаходились у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 379 мешканці. За даними Шематизму того року в селі було 200 греко-католиків.

На 1913 р. в селі було 296 греко-католиків, які належали до парафії Кречовичі, надалі в Шематизмах подається тільки загальна кількість греко-католиків для всієї парафії.

На 1 січня 1939 року в селі проживало 560 мешканців, з них 170 українців-грекокатоликів, 470 поляків і 20 євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості. Адміністративно село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства. Грекокатолики належали до парафії Каньчуга Лежайського деканату Перемишльської єпархії.

1945 року з села до СРСР вивезли 7 українців (1 сім'я). Переселенці прибули до Тернопільської області. Решта українців не могла протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	279	64	189	26
Жінки	270	58	149	63
Разом	549	122	338	89

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. . Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 8 грудня 2017.
3. . Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 8 грудня 2017.
4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 112.
5. . Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 8 грудня 2017.
6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Зовнішні посилання

• Niziatycze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 166. (пол.)