Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Степан Анастасович Мікоян вірм Ստեփան Միկոյան 12 липня 1922 Тифліс Грузинська РСР Закавказька СФРР 24 березня 2017 Москв

Мікоян Степан Анастасович

Мікоян Степан Анастасович

Степан Анастасович Мікоян (вірм. Ստեփան Միկոյան; 12 липня 1922, Тифліс, Грузинська РСР, Закавказька СФРР — 24 березня 2017, Москва, Росія) — радянський льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу (1975). Генерал-лейтенант авіації (7.05.1980). Заслужений льотчик-випробувач СРСР (10.12.1963). Кандидат технічних наук (1978). Старший син партійного та державного діяча Анастаса Івановича Мікояна.

Мікоян Степан Анастасович
image
Народження 12 липня 1922(1922-07-12)[1]
Тифліс, Грузинська РСР, ЗСФСР
Смерть 24 березня 2017(2017-03-24) (94 роки)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна image СРСР
image Росія
Приналежність image СРСР
Рід військ ВПС
Освіта Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків (3 вересня 1941)[1] і Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського (1951)[1]
Роки служби 1940 — 1992
Партія ВКП(б)[1]
Звання генерал-лейтенант
Війни / битви німецько-радянська війна[1]
Нагороди
image Мікоян Степан Анастасович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мікоян.

Життєпис

Народився 1922 року в Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія). Вірменин. У шкільні роки серйозно займався кінним спортом та автосправою. Закінчив 10 класів школи у 1940 році.

З серпня 1940 року перебував у лавах Червоної армії, разом зі своїм другом Тимуром Фрунзе вступив до Качинської військової авіаційної школи пілотів імені А. Ф. М'ясникова в Криму в серпні 1940 року. Закінчив її 3 вересня 1941 року в місті Красний Кут Саратовської області, куди евакуювали училище після початку німецько-радянської війни. У тому ж році у 8-му запасному авіаційному полку він перевчився на винищувач Як-1 (полк дислокувався на аеродромі Багай-Барановка.

У грудні 1941 року зарахований до 11-го винищувального авіаполку, який обороняв Москву (6-й винищувальний авіаційний корпус ППО, Московський корпусний район ППО).

16 січня 1942 року при здійсненні свого 11-го бойового вильоту Степан Мікоян був помилково збитий радянським льотчиком Михайлом Родіоновим. Йому вдалося посадити палаючу машину, після цього він потрапив у медсанбат із опіком 3-го ступеня рук, обличчя, лівої ноги та колінного суглоба правої ноги. Лікувався у шпиталі в Москві.

У серпні 1942 року отримав призначення в 434-й винищувальний авіаційний полк, з яким у вересні прибув на Сталінградський фронт. Там воював до початку жовтня 1942 року, коли полк через важкі втрати вивели в тил на переформування. У листопаді 1942 року капітан Степан Мікоян нагороджений орденом Червоного Прапора за 14 бойових вильотів у грудні 1941 року — січні та у вересні 1942 року, 3 повітряних бої та 6 збитих літаків противника у групі. Член ВКП(б) з 1943 року.

Після загибелі брата Володимира Степана Мікояна перевели з фронтової авіації до військ ППО, з 1943 року він служив у 12-му гвардійському винищувальному авіаційному полку ППО. У серпні 1944 року командир ланки гвардії капітан Степан Мікоян нагороджений орденом Червоної Зірки за виконання 7 вильотів на супровід особливо важливих вильотів та літерних поїздів Новікова, Жукова, Воронова, Мерецькова, Попова.

У червні 1945 року одружився з Елеонорою Лозовською, донькою льотчика-випробувача Петра Івановича Лозовського, який загинув 1932 року.

З 1945 по 1951 роки — слухач інженерного факультету Військово-повітряної інженерної академії імені професора М. Є. Жуковського. Після закінчення працював у Науково-випробувальному інституті ВПС: льотчик-випробувач, провідний інженер, з 1957 року — заступник начальника 1-го відділу з льотної частини, з 1958 року — помічник начальника інституту з комплексів перехоплення, з 1959 року — начальник 1-го управління, з грудня 1964 року — заступник начальника ДПІК ВВС.

Протягом 23 років випробовував бойові літаки винищувальних ОКБ Мікояна, Сухого та Яковлєва. За роки випробувальної роботи брав участь у випробуваннях літаків: Ла-15, МіГ-15, УТІ МіГ-15, МіГ-17, МіГ-19П, МіГ-21, МіГ-23, МіГ-25, МіГ-27, Су-15, Су-24, Як-27Р. Освоїв 102 типи літальних апаратів, мав наліт близько 3500 годин. Йому було присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР».

3 квітня 1975 року за проведення державних випробувань МіГ-25 удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Коли за станом здоров'я його відсторонили від польотів на реактивних літаках, перейшов на роботу в оборонну промисловість. З квітня 1978 року обіймав посаду заступника головного конструктора московського НВО «Блискавка» з льотних випробувань. У космічному польоті «Бурана» відповідав за управління кораблем на ділянці зниження та посадки.

З 1992 року у відставці. 17 грудня 2012 року розпорядженням Уряду Російської Федерації № 2406-р Степану Мікояну було присуджено премію за значний внесок у розвиток Військово-повітряних сил у галузі випробування та дослідження озброєння, військової та спеціальної техніки Військово-повітряних сил, які сприяли прогресу вітчизняної авіації та засобів протиповітряної оборони.

У двох фільмах «Битва за Москву» та «Сталінград» зіграв свого батька, Анастаса Івановича Мікояна.

Урна з прахом похована на Новодівичому цвинтарі у сімейному похованні.

Родина

 

  • Син — Мікоян Олександр Степанович (нар. 1952), музикант, автогонщик
  • Онуки:
  • Александр (род. 1972), математик
  • Юлия (род. 1972), историк
  • Дмитрий (род. 1976)
  • Кирилл (род. 1995)
  • Антон (род. 1996)
  • Правнучка Олександра (нар. 1992)

Нагороди та звання

Фільмографія

Наукові праці

  • : Підручник для льотного складу (у співавт.) / За загальною редакцією д. т. н. М. М. Лисенкосо. — М..: Воєніздат, 1977.
  • Мікоян С. А., Корбут А. Г. . — М..: Воєніздат, 1979.
  • Спогади льотчика-випробувача. — М., 2002. — ISBN 5-93848-006-х
  • Мікоян С. А. [militera.lib.ru/memo/russian/mikoyan_sa/index.html Ми — діти війни]. — М..: Яуза, Ексмо, 2006. — .

Публікації та інтерв'ю

  • Інтерв'ю з. Степаном Мікояном.

Примітки

  1. Հայկական սովետական հանրագիտարան — Երևան: 1981. — Т. 7. — С. 542–543.
    d:Track:Q1953d:Track:Q123625363d:Track:Q2657718
  2. Умер лётчик-испытатель и последний из сыновей Анастаса Микояна Lenta.ru. оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017.
  3. Торубаров В. Испытатель. // Авиация и космонавтика. — 2022. — № 7. — С. 2—4.
  4. Торубаров В. Испытатель. // Авиация и космонавтика. — 2022. — № 7. — С. 4.
  5. Торубаров В. Испытатель. // Авиация и космонавтика. — 2022. — № 7. — С. 4—5.
  6. Память народа :: Документ о награде :: Микоян Степан Анастасович, Орден Красного Знамени. pamyat-naroda.ru. Процитовано 24 липня 2016.
  7. Память народа :: Документ о награде :: Микоян Степан Анастасович, Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru. оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  8. Распоряжение Правительства Российской Федерации от 17 декабря 2012 г. № 2406-р. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2022.
  9. Память народа :: Документ о награде :: Микоян Степан Анастасович, Медаль «За оборону Москвы». pamyat-naroda.ru. оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  10. Память народа :: Документ о награде :: Микоян Степан Анастасович, Медаль «За оборону Москвы». pamyat-naroda.ru. оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  11. Двадцать первое заседание совета МО «Город Ахтубинск»[недоступне посилання з Июль 2018]
  12. Распоряжение Правительства РФ от 17 декабря 2012 года № 2406-р «О присуждении в 2012 году премий Правительства Российской Федерации за значительный вклад в развитие Военно-воздушных сил». оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 25 січня 2020.

Література

  • Заслуженные испытатели СССР. — М. : Авиамир, 2009. — С. 134—135. — .
  • Казарян А. В. Война, люди, судьбы. — Кн. IV. — Ер., 1984.

Посилання

  • Мікоян Степан Анастасович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Некролог в газеті «Красная звезда»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Stepan Anastasovich Mikoyan virm Ստեփան Միկոյան 12 lipnya 1922 Tiflis Gruzinska RSR Zakavkazka SFRR 24 bereznya 2017 Moskva Rosiya radyanskij lotchik viprobuvach Geroj Radyanskogo Soyuzu 1975 General lejtenant aviaciyi 7 05 1980 Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 10 12 1963 Kandidat tehnichnih nauk 1978 Starshij sin partijnogo ta derzhavnogo diyacha Anastasa Ivanovicha Mikoyana Mikoyan Stepan AnastasovichNarodzhennya 12 lipnya 1922 1922 07 12 1 Tiflis Gruzinska RSR ZSFSRSmert 24 bereznya 2017 2017 03 24 94 roki Moskva RosiyaPohovannya Novodivichij cvintarKrayina SRSR RosiyaPrinalezhnist SRSRRid vijsk VPSOsvita Kachinske vishe vijskove aviacijne uchilishe lotchikiv 3 veresnya 1941 1 i Vijskovo povitryana inzhenerna akademiya imeni Mikoli Zhukovskogo 1951 1 Roki sluzhbi 1940 1992Partiya VKP b 1 Zvannya general lejtenantVijni bitvi nimecko radyanska vijna 1 Nagorodi Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 10 grudnya 1963 Mikoyan Stepan Anastasovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mikoyan ZhittyepisNarodivsya 1922 roku v Tiflisi nini Tbilisi Gruziya Virmenin U shkilni roki serjozno zajmavsya kinnim sportom ta avtospravoyu Zakinchiv 10 klasiv shkoli u 1940 roci Z serpnya 1940 roku perebuvav u lavah Chervonoyi armiyi razom zi svoyim drugom Timurom Frunze vstupiv do Kachinskoyi vijskovoyi aviacijnoyi shkoli pilotiv imeni A F M yasnikova v Krimu v serpni 1940 roku Zakinchiv yiyi 3 veresnya 1941 roku v misti Krasnij Kut Saratovskoyi oblasti kudi evakuyuvali uchilishe pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni U tomu zh roci u 8 mu zapasnomu aviacijnomu polku vin perevchivsya na vinishuvach Yak 1 polk dislokuvavsya na aerodromi Bagaj Baranovka U grudni 1941 roku zarahovanij do 11 go vinishuvalnogo aviapolku yakij oboronyav Moskvu 6 j vinishuvalnij aviacijnij korpus PPO Moskovskij korpusnij rajon PPO 16 sichnya 1942 roku pri zdijsnenni svogo 11 go bojovogo vilotu Stepan Mikoyan buv pomilkovo zbitij radyanskim lotchikom Mihajlom Rodionovim Jomu vdalosya posaditi palayuchu mashinu pislya cogo vin potrapiv u medsanbat iz opikom 3 go stupenya ruk oblichchya livoyi nogi ta kolinnogo sugloba pravoyi nogi Likuvavsya u shpitali v Moskvi U serpni 1942 roku otrimav priznachennya v 434 j vinishuvalnij aviacijnij polk z yakim u veresni pribuv na Stalingradskij front Tam voyuvav do pochatku zhovtnya 1942 roku koli polk cherez vazhki vtrati viveli v til na pereformuvannya U listopadi 1942 roku kapitan Stepan Mikoyan nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora za 14 bojovih vilotiv u grudni 1941 roku sichni ta u veresni 1942 roku 3 povitryanih boyi ta 6 zbitih litakiv protivnika u grupi Chlen VKP b z 1943 roku Pislya zagibeli brata Volodimira Stepana Mikoyana pereveli z frontovoyi aviaciyi do vijsk PPO z 1943 roku vin sluzhiv u 12 mu gvardijskomu vinishuvalnomu aviacijnomu polku PPO U serpni 1944 roku komandir lanki gvardiyi kapitan Stepan Mikoyan nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki za vikonannya 7 vilotiv na suprovid osoblivo vazhlivih vilotiv ta liternih poyizdiv Novikova Zhukova Voronova Mereckova Popova U chervni 1945 roku odruzhivsya z Eleonoroyu Lozovskoyu donkoyu lotchika viprobuvacha Petra Ivanovicha Lozovskogo yakij zaginuv 1932 roku Z 1945 po 1951 roki sluhach inzhenernogo fakultetu Vijskovo povitryanoyi inzhenernoyi akademiyi imeni profesora M Ye Zhukovskogo Pislya zakinchennya pracyuvav u Naukovo viprobuvalnomu instituti VPS lotchik viprobuvach providnij inzhener z 1957 roku zastupnik nachalnika 1 go viddilu z lotnoyi chastini z 1958 roku pomichnik nachalnika institutu z kompleksiv perehoplennya z 1959 roku nachalnik 1 go upravlinnya z grudnya 1964 roku zastupnik nachalnika DPIK VVS Protyagom 23 rokiv viprobovuvav bojovi litaki vinishuvalnih OKB Mikoyana Suhogo ta Yakovlyeva Za roki viprobuvalnoyi roboti brav uchast u viprobuvannyah litakiv La 15 MiG 15 UTI MiG 15 MiG 17 MiG 19P MiG 21 MiG 23 MiG 25 MiG 27 Su 15 Su 24 Yak 27R Osvoyiv 102 tipi litalnih aparativ mav nalit blizko 3500 godin Jomu bulo prisvoyeno zvannya Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 3 kvitnya 1975 roku za provedennya derzhavnih viprobuvan MiG 25 udostoyenij zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Koli za stanom zdorov ya jogo vidstoronili vid polotiv na reaktivnih litakah perejshov na robotu v oboronnu promislovist Z kvitnya 1978 roku obijmav posadu zastupnika golovnogo konstruktora moskovskogo NVO Bliskavka z lotnih viprobuvan U kosmichnomu poloti Burana vidpovidav za upravlinnya korablem na dilyanci znizhennya ta posadki Z 1992 roku u vidstavci 17 grudnya 2012 roku rozporyadzhennyam Uryadu Rosijskoyi Federaciyi 2406 r Stepanu Mikoyanu bulo prisudzheno premiyu za znachnij vnesok u rozvitok Vijskovo povitryanih sil u galuzi viprobuvannya ta doslidzhennya ozbroyennya vijskovoyi ta specialnoyi tehniki Vijskovo povitryanih sil yaki spriyali progresu vitchiznyanoyi aviaciyi ta zasobiv protipovitryanoyi oboroni U dvoh filmah Bitva za Moskvu ta Stalingrad zigrav svogo batka Anastasa Ivanovicha Mikoyana Urna z prahom pohovana na Novodivichomu cvintari u simejnomu pohovanni Rodina Druzhina Mikoyan Lozovska Eleonora Petrivna 1922 2009 zhurnalistka filolog Sin Mikoyan Volodimir Stepanovich nar 1946 biofizik Donka Mikoyan Ashhen Stepanivna nar 1949 filolog kandidat filologichnih nauk docent kafedri anglijskogo movoznavstva filologichnogo fakultetu Moskovskogo derzhavnogo universitetu imeni M V Lomonosova Sin Mikoyan Oleksandr Stepanovich nar 1952 muzikant avtogonshik Onuki Aleksandr rod 1972 matematik Yuliya rod 1972 istorik Dmitrij rod 1976 Kirill rod 1995 Anton rod 1996 Pravnuchka Oleksandra nar 1992 Nagorodi ta zvannyaGeroj Radyanskogo Soyuzu 3 04 1975 orden Lenina 3 04 1975 orden Chervonogo Prapora 23 11 1942 orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya 11 03 1985 chotiri ordeni Chervonoyi Zirki 22 8 1944 30 12 1956 29 04 1957 24 11 1966 medal Za bojovi zaslugi 15 11 1950 medal Za oboronu Moskvi 1942 medal Za oboronu Stalingrada 1944 medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 gg inshi medali pochesnij chlen en zvannya Pochesnij gromadyanin mista Ahtubinsk Astrahanskoyi oblasti 2010 pochesne zvannya Zasluzhenij lotchik viprobuvach SRSR 10 12 1963 vijskove zvannya General lejtenant aviaciyi laureat premiyi Uryadu Rosijskoyi Federaciyi za znachnij vnesok u rozvitok Vijskovo povitryanih sil 17 grudnya 2012 za viprobuvannya ta doslidzhennya ozbroyennya vijskovoyi ta specialnoyi tehniki Vijskovo povitryanih sil yaki spriyali progresu vitchiznyanoyi aviaciyi ta zasobiv protipovitryanoyi oboroniFilmografiya1985 Bitva za Moskvu Anastas Mikoyan 1987 Sens zhittya 1989 Stalingrad Anastas Mikoyan 2007 Naukovi praci Pidruchnik dlya lotnogo skladu u spivavt Za zagalnoyu redakciyeyu d t n M M Lisenkoso M Voyenizdat 1977 Mikoyan S A Korbut A G M Voyenizdat 1979 Spogadi lotchika viprobuvacha M 2002 ISBN 5 93848 006 h Mikoyan S A militera lib ru memo russian mikoyan sa index html Mi diti vijni M Yauza Eksmo 2006 ISBN 5 699 18874 6 Publikaciyi ta interv yuInterv yu z Stepanom Mikoyanom PrimitkiՀայկական սովետական հանրագիտարան Երևան 1981 T 7 S 542 543 d Track Q1953d Track Q123625363d Track Q2657718 Umer lyotchik ispytatel i poslednij iz synovej Anastasa Mikoyana Lenta ru originalu za 25 bereznya 2017 Procitovano 24 bereznya 2017 Torubarov V Ispytatel Aviaciya i kosmonavtika 2022 7 S 2 4 Torubarov V Ispytatel Aviaciya i kosmonavtika 2022 7 S 4 Torubarov V Ispytatel Aviaciya i kosmonavtika 2022 7 S 4 5 Pamyat naroda Dokument o nagrade Mikoyan Stepan Anastasovich Orden Krasnogo Znameni pamyat naroda ru Procitovano 24 lipnya 2016 Pamyat naroda Dokument o nagrade Mikoyan Stepan Anastasovich Orden Krasnoj Zvezdy pamyat naroda ru originalu za 17 serpnya 2016 Procitovano 24 lipnya 2016 Rasporyazhenie Pravitelstva Rossijskoj Federacii ot 17 dekabrya 2012 g 2406 r originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 12 lyutogo 2022 Pamyat naroda Dokument o nagrade Mikoyan Stepan Anastasovich Medal Za oboronu Moskvy pamyat naroda ru originalu za 17 serpnya 2016 Procitovano 24 lipnya 2016 Pamyat naroda Dokument o nagrade Mikoyan Stepan Anastasovich Medal Za oboronu Moskvy pamyat naroda ru originalu za 16 serpnya 2016 Procitovano 24 lipnya 2016 Dvadcat pervoe zasedanie soveta MO Gorod Ahtubinsk nedostupne posilannya z Iyul 2018 Rasporyazhenie Pravitelstva RF ot 17 dekabrya 2012 goda 2406 r O prisuzhdenii v 2012 godu premij Pravitelstva Rossijskoj Federacii za znachitelnyj vklad v razvitie Voenno vozdushnyh sil originalu za 22 zhovtnya 2019 Procitovano 25 sichnya 2020 LiteraturaZasluzhennye ispytateli SSSR M Aviamir 2009 S 134 135 ISBN 978 5 904399 05 4 Kazaryan A V Vojna lyudi sudby Kn IV Er 1984 PosilannyaMikoyan Stepan Anastasovich Sajt Geroi strany ros Nekrolog v gazeti Krasnaya zvezda

Дата публікації:
Топ