Міжпланетний простір

Міжпланетний простір — ділянка космічного простору, обмежена орбітою найвіддаленішої від Сонця планети.

Ілюстрація НАСА: Сонячна система (масштаб не дотриманий).

Міжпланетний простір не є абсолютним вакуумом; він заповнений міжпланетним середовищем: плазмою, пиловою та газовою складовими, і пронизаний електромагнітним випромінюванням Сонця та інших небесних тіл. За умовною межею міжпланетного простору лежить міжзоряний простір. Температуру міжпланетного простору в конкретній точці визначають, як температуру невеликої кульки з абсолютно чорної речовини, поміщеної на відповідній відстані від зорі (на орбіті Землі така кулька нагріється до 277 К).

До теперішнього часу виявлено безліч зірок, що мають власні планетні системи.

Міжпланетний простір

Із 2006 року в міжпланетному просторі налічується вісім планет. Дві з них — Меркурій і Венера — розташовані ближче до Сонця, ніж Земля. Земля — третя за віддаленістю від Сонця планета, ще далі розташовані орбіти Марса, Юпітера, Сатурна, Урана і Нептуна. Останньою планетою Сонячної системи більше 70 років вважався Плутон. Однак розвиток космічної техніки спостережень дозволило астрономам виявити в околицях Сонця близько десятка об'єктів схожого розміру. Тому в серпні 2006 основним питанням чергової конференції Міжнародного астрономічного союзу (IAU) став перегляд поняття «планета». 24 серпня 2006 Плутону і ще двом об'єктам Сонячної системи, Ериді і Церері, було призначено статус карликових планет. Відтоді вважається, що міжпланетний простір Сонячної системи обмежено орбітою восьмої планети — Нептуна.

Чотири планети земної групи (Меркурій, Венера, Земля і Марс) являють собою кам'янисті кулі, решта — так звані «газові гіганти» — є зменшеною копією Сонячної системи з великою кількістю супутників, деякі з яких мають розміри, порівнянні з планетами земної групи.

Між орбітами Марса і Юпітера лежить пояс астероїдів, який є джерелом метеоритів, які бомбардують поверхні внутрішніх планет. Сліди цього бомбардування можна бачити на вкритій кратерами поверхні Місяця, Марса і Меркурія. Навіть на захищеній щільною атмосферою Землі виявлено більше 150 астроблем — кратерів від зіткнень із астероїдами.

Див. також

• Міжпланетне середовище
• Зоряна система

Джерела

1. Міжпланетний простір // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 294. — .
2. Межпланетное пространство // Космонавтика : ( )[рос.] : Маленькая энциклопедия / Главный редактор В. П. Глушко. — 2-е издание, дополнительное. — Москва : Советская энциклопедия, 1970. — С. 293.
3. Межпланетное пространство // Космонавтика : ( )[рос.] : Энциклопедия / Главный редактор В. П. Глушко ; Редколлегия: В. П. Бармин, К. Д. Бушуев, В. С. Верещетин и др . — Москва : Советская энциклопедия, 1985. — С. 240.

Посилання

• Abby Cessna (27.10.2013). Межпланетное пространство. Universe Today - Вселенная Сегодня. Процитовано 20 серпня 2018. (рос.)