Мюнхга́узени (нім. Münchhausen), або фон Мюнхга́узени (нім. von Münchhausen, «Мюнхгаузенські») — німецький шляхетський рід із Нижньої Саксонії. Піддані Священної Римської імперії, Бранденбургу, Пруссії, Росії. Вперше згадується під 1183 роком. Походить від міністеріала Гізелера, володаря поселення Мюнхгаузен біля сучасного Ребурга, захисника Локкумського монастиря. У середині ХІІІ ст. розколовся на дві великі гілки — Чорну (нім. Schwarze Linie) і Білу лінії (нім. Weiße Linie). Представники першої займали посади маршалів у Мінденському князівстві. Найвідомішим членом роду є барон Мюнхгаузен (1720—1797), автор і герой гумористичних оповідань, представник Чорної лінії.
Герб
У золотому щиті монах-цистеріанець, обернений праворуч, із червоною палицею у правій руці й червоною сумкою у лівій руці. Намет чорний підбитий золотом. У клейноді такий самий монах. На гербі Білої гілки Мюнгаузенів цистеріанець має традиційний одяг монахів цього ордену: білий габіт і чорний каптур. На гербі Чорної гілки одяг змінений — чорний габіт і білий каптур.
- Біла лінія
- Чорна лінія
- Біла лінія
Історія
Найстаріша згадка про дім Мюнхгаузенів походить з 2-ї половини ХІІ ст. У документі, датованим 1183 роком згадується «пан Ремберт, батьто Гізелера Монехузенського» (dлат. ominus Rembertus, pater Gyselheri de Monechusen), який вважається родоначальником дому. Назва роду походила від поселення Муніхегаузен (нім. Munichehausen), між сучасними містечками Ребург і , на західному березі Штайнгудського озера в Нижній Саксонії. Після 1335 року поселення Муніхегаузен (лат. villa Monickhusen) не згадується в джерелах: можливо воно булу зруйноване війною, повінню або чумою 1348—1349 років.
Згідно з тим же документом від 1183 року Гізелер, син Ремберта, був першим, хто резидував у Муніхегаузені (тогочасному Монехузені) й підписувався за назвою цієї резиденції. Найймовірніше, він належав до стану міністеріалів, які мали тут алод, й виконували обов'язки по захисту Локкумського цистеріанського монастиря, що був збудований місцевим графом Вільбрандом І в 1163 році.
У середині ХІІІ ст. Мюнхгаузени розкололися на 2 великі гілки — Чорну і Білу лінії, що зберіглися до сьогодні. Їхніми родоначальниками стали Гізелер ІІ і Юстацій І, онуки Гізелера, сини Ремберта ІІ, які були каштелянами і війтами у близько 1260—1297 років.
Представники обох гілок упродовж кількох поколінь володіли численними маєтками і укріпленнями в Нижній Саксонії: Апелерн (з 1377), Штольценау (з 1378); замками Ребург (1387—1586), Аерцен (1508 — 1680-ті) та іншими.
У 1433—1618 роках Чорна лінія Мюнхгаузенів успадковувала посаду маршала .
У XVI ст. рід швидко розбагатів завдяки торгівлі солдатським ремеслом — найманству. (1512—1573) і його брати успішно продавали свої послуги німецьким князям в часи релігійних воєн і нашвидку скуповували землеволодіння. Саме таким чином був придбаний анклав на Ельбі, в районі Магдебургу. Гільмар-молодший укріпив кілька батькових маєтків розкішними замками, такими як Швобберський, Берернський, Вендлінггаузенський і Ляйцкауський. Відтоді Мюнхгаузени титулувалися фрайгерами (баронами), хоча й не мали офіційного визнання цього титулу владою Священної Римської імперії.
Протягом XVII ст. Мюнхгаузени породичалися із шляхетними родинами з Бранденбургу-Пруссії, Саксонії й Тюрингії, такими як Бісмарки, , , та інші. Це дало їм змогу розширити підконтрольні землі шляхом успадкувань володінь вигаслих домів та купівлі нової нерухомості. Таким чином були набуті маєтки Штайнбург (1686), Штрауссфурт (1706), Герренгоссерштедт (1730), Морінген (1739), Беттензен (1764), Гедвігсбург (1769), Великий Вальберг (1776) та інші.
У 1861, 1888 і 1889 роках представники різних гілок дому Мюнхгаузенів були внесені до матрикулів прусської шляхти.
Мюнгаузени втратили усі свої землеволодіння в Центральній і Східній Німеччині внаслідок земельної реформи 1945 року. У Нижній Саксонії вони продовжують утримувати ряд маєтностей до сьогодні.
Родинна усипальниця Мюнхгаузенів розташована у Кемнадьському монастирі, де похований Єронім-Карл-Фрідріх (1720—1797), один із найвідоміших представників роду.
Представники
Чорна лінія
- Барон Мюнхгаузен (1720—1797) — ротмістр російської служби, історична особа та літературний персонаж.
- Отто фон Мюнхгаузен (1716—1774) — німецький ботанік, натураліст, письменник, ректор Геттінгенського університету.
Бібліографія
- Treuer, G. S. Gründliche Geschlechts-Historie des hochadlichen Hauses der Herren von Muenchhausen. Göttingen, 1740.
- Münchhausen, A. F. v. Geschlechts-Historie des Hauses derer von Münchhausen von 1740 bis auf die neueste Zeit. Hannover: Hahn, 1872. [1] [ 2 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Arbeiten zur Familiengeschichte der Freiherren von Münchhausen. Windischleuba, 1938—1939.
- Lenthe, G. v.; Mahrenholtz, H. Stammtafeln der Familie von Münchhausen. Rinteln, 1971, 1976.
- Genealogisches Handbuch des Adels. Bd. 98, Adelige Häuser A, Bd. XXI, 1990.
- Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser, 1903, Vierter Jahrgang, S. 583ff
- Gothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Häuser. Neunzehnter Jahrgang, 1869? S. 598f
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мюнхгаузени
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Myunhgauzen Myunhga uzeni nim Munchhausen abo fon Myunhga uzeni nim von Munchhausen Myunhgauzenski nimeckij shlyahetskij rid iz Nizhnoyi Saksoniyi Piddani Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Brandenburgu Prussiyi Rosiyi Vpershe zgaduyetsya pid 1183 rokom Pohodit vid ministeriala Gizelera volodarya poselennya Myunhgauzen bilya suchasnogo Reburga zahisnika Lokkumskogo monastirya U seredini HIII st rozkolovsya na dvi veliki gilki Chornu nim Schwarze Linie i Bilu liniyi nim Weisse Linie Predstavniki pershoyi zajmali posadi marshaliv u Mindenskomu knyazivstvi Najvidomishim chlenom rodu ye baron Myunhgauzen 1720 1797 avtor i geroj gumoristichnih opovidan predstavnik Chornoyi liniyi Gerb Myunhgauzeniv Baltijskij gerbovnik GerbU zolotomu shiti monah cisterianec obernenij pravoruch iz chervonoyu paliceyu u pravij ruci j chervonoyu sumkoyu u livij ruci Namet chornij pidbitij zolotom U klejnodi takij samij monah Na gerbi Biloyi gilki Myungauzeniv cisterianec maye tradicijnij odyag monahiv cogo ordenu bilij gabit i chornij kaptur Na gerbi Chornoyi gilki odyag zminenij chornij gabit i bilij kaptur Bila liniya Chorna liniya Bila liniyaIstoriyapam yatnij znak na misci kolishnogo poselennya Munihegauzen rodovogo gnizda rodu Zaksengagenskij zamok pam yatnik baronu Myunhgauzenu Bodenverder Nimechchina Najstarisha zgadka pro dim Myunhgauzeniv pohodit z 2 yi polovini HII st U dokumenti datovanim 1183 rokom zgaduyetsya pan Rembert batto Gizelera Monehuzenskogo dlat ominus Rembertus pater Gyselheri de Monechusen yakij vvazhayetsya rodonachalnikom domu Nazva rodu pohodila vid poselennya Munihegauzen nim Munichehausen mizh suchasnimi mistechkami Reburg i na zahidnomu berezi Shtajngudskogo ozera v Nizhnij Saksoniyi Pislya 1335 roku poselennya Munihegauzen lat villa Monickhusen ne zgaduyetsya v dzherelah mozhlivo vono bulu zrujnovane vijnoyu povinnyu abo chumoyu 1348 1349 rokiv Zgidno z tim zhe dokumentom vid 1183 roku Gizeler sin Remberta buv pershim hto reziduvav u Munihegauzeni togochasnomu Monehuzeni j pidpisuvavsya za nazvoyu ciyeyi rezidenciyi Najjmovirnishe vin nalezhav do stanu ministerialiv yaki mali tut alod j vikonuvali obov yazki po zahistu Lokkumskogo cisterianskogo monastirya sho buv zbudovanij miscevim grafom Vilbrandom I v 1163 roci U seredini HIII st Myunhgauzeni rozkololisya na 2 veliki gilki Chornu i Bilu liniyi sho zberiglisya do sogodni Yihnimi rodonachalnikami stali Gizeler II i Yustacij I onuki Gizelera sini Remberta II yaki buli kashtelyanami i vijtami u blizko 1260 1297 rokiv Predstavniki oboh gilok uprodovzh kilkoh pokolin volodili chislennimi mayetkami i ukriplennyami v Nizhnij Saksoniyi Apelern z 1377 Shtolcenau z 1378 zamkami Reburg 1387 1586 Aercen 1508 1680 ti ta inshimi U 1433 1618 rokah Chorna liniya Myunhgauzeniv uspadkovuvala posadu marshala U XVI st rid shvidko rozbagativ zavdyaki torgivli soldatskim remeslom najmanstvu 1512 1573 i jogo brati uspishno prodavali svoyi poslugi nimeckim knyazyam v chasi religijnih voyen i nashvidku skupovuvali zemlevolodinnya Same takim chinom buv pridbanij anklav na Elbi v rajoni Magdeburgu Gilmar molodshij ukripiv kilka batkovih mayetkiv rozkishnimi zamkami takimi yak Shvobberskij Berernskij Vendlinggauzenskij i Lyajckauskij Vidtodi Myunhgauzeni tituluvalisya frajgerami baronami hocha j ne mali oficijnogo viznannya cogo titulu vladoyu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Protyagom XVII st Myunhgauzeni porodichalisya iz shlyahetnimi rodinami z Brandenburgu Prussiyi Saksoniyi j Tyuringiyi takimi yak Bismarki ta inshi Ce dalo yim zmogu rozshiriti pidkontrolni zemli shlyahom uspadkuvan volodin vigaslih domiv ta kupivli novoyi neruhomosti Takim chinom buli nabuti mayetki Shtajnburg 1686 Shtraussfurt 1706 Gerrengossershtedt 1730 Moringen 1739 Bettenzen 1764 Gedvigsburg 1769 Velikij Valberg 1776 ta inshi U 1861 1888 i 1889 rokah predstavniki riznih gilok domu Myunhgauzeniv buli vneseni do matrikuliv prusskoyi shlyahti Myungauzeni vtratili usi svoyi zemlevolodinnya v Centralnij i Shidnij Nimechchini vnaslidok zemelnoyi reformi 1945 roku U Nizhnij Saksoniyi voni prodovzhuyut utrimuvati ryad mayetnostej do sogodni Rodinna usipalnicya Myunhgauzeniv roztashovana u Kemnadskomu monastiri de pohovanij Yeronim Karl Fridrih 1720 1797 odin iz najvidomishih predstavnikiv rodu PredstavnikiChorna liniya Baron Myunhgauzen 1720 1797 rotmistr rosijskoyi sluzhbi istorichna osoba ta literaturnij personazh Otto fon Myunhgauzen 1716 1774 nimeckij botanik naturalist pismennik rektor Gettingenskogo universitetu BibliografiyaTreuer G S Grundliche Geschlechts Historie des hochadlichen Hauses der Herren von Muenchhausen Gottingen 1740 Munchhausen A F v Geschlechts Historie des Hauses derer von Munchhausen von 1740 bis auf die neueste Zeit Hannover Hahn 1872 1 2 lipnya 2016 u Wayback Machine Arbeiten zur Familiengeschichte der Freiherren von Munchhausen Windischleuba 1938 1939 Lenthe G v Mahrenholtz H Stammtafeln der Familie von Munchhausen Rinteln 1971 1976 Genealogisches Handbuch des Adels Bd 98 Adelige Hauser A Bd XXI 1990 Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Hauser 1903 Vierter Jahrgang S 583ff Gothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Hauser Neunzehnter Jahrgang 1869 S 598fPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Myunhgauzeni