Штайнгудське озеро

Штайнгудське озеро (нім. Steinhuder Meer) — озеро в Нижній Саксонії. Є найбільшим озером північно-західної Німеччини. Розташоване приблизно 30 км на північний захід від Ганновера, є центром природного парку "Штайнгудер Мер" і охороняється, пропонує безліч можливостей відпочинку і є міжрегіональною туристичною ціллю.

Штайнгудське озеро нім. Steinhuder Meer
52°28′ пн. ш. 9°20′ сх. д. / 52.467° пн. ш. 9.333° сх. д. / 52.467; 9.333Координати: 52°28′ пн. ш. 9°20′ сх. д. / 52.467° пн. ш. 9.333° сх. д. / 52.467; 9.333
Розташування
Країна	Німеччина
Регіон	Вунсторф
Геологічні дані
Природоох. тер-я	^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Розміри
Площа поверхні	29,1 км²
Висота	38 м
Глибина макс.	2,9 м
Довжина	8 км
Ширина	4,5 км
Об'єм	0,042 км³
Вода
Басейн
Витікають	^d
Площа басейну	100 км²
Країни басейну	Німеччина
Інше
Статус спадщини	Рамсарське угіддя
Вебсайт	steinhuder-meer.de
Geonames	2827931
Штайнгудське озеро (Німеччина)
Штайнгудське озеро у Вікісховищі

Розташування

Озеро знаходиться в районі міста Вунсторф, але також межує західним і північним берегом з Нойштадтом на Рюбенберзі, на захід від Ганновера. Інші прилеглі міста: Ганновер, Ребург-Локкум і Штадтгаґен. Дуже близько до берега розташовані такі містечка: , Гросенгайдорн, , Гаґенбург і . Озеро знаходиться в ландшафті ганноверського торф'яного , на сході межує з Мертвою трясовиною. Від замку Гаґенбург до озера прокладено водостічний канал, довжиною 1,2 м.

Опис

Площа озера охоплює приблизно 29,1 км² (рівень води коливається), його довжина 8 км, ширина — 4,5 км. При його формуванні в період останнього льодовикового періоду, Віслинського заледеніння, близько 14 000 років тому, басейн внутрішніх вод був утричі більшим, про що свідчить болотиста місцевість навкруги. Через невелику ширину водного шару воно вже тоді почало замулюватися.

Найбільш болотистим місцем є Мертва трясовина, яка відокремлює озеро від нижньої тераси р. . Глибина води становить в середньому 1,35 м, в найнижчій точці - 2,9 м. Морське дно має невелику площу - до 2,5 м в глибоких каналах. Вони називаються Deipen (глибокі) і протікають північніше від середини озера в напрямку схід-захід. На дні озера, і, зокрема, на замулених краях знаходяться, в різних кількостях, органічні відкладення, які утворюються з мертвих решток рослин (водоростей) та тварин (бліх, раків). Накопичення органічних відкладень забезпечує також каламутну воду озера, оскільки вони легко перемішуються хвилями.

Примітки

Література

• Thomas Brandt, Dirk Herrmann, Bernhard Volmer, Thomas Beuster: Naturerlebnis Steinhuder Meer. Ein Reise- und Freizeitführer. Hannover 2002, .
• Thomas Brandt, Cordula Jülch, Bernhard Volmer: Das Steinhuder Meer. Faszination einer Landschaft. Edition Temmen, Bremen 2003, .
• Thomas Brandt, Bernhard Volmer: Das Steinhuder Meer. Bilder einer Landschaft. Edition Temmen, Bremen 2011, .
• Holger Buschmann, Bruno Scheel, Thomas Brandt: Amphibien und Reptilien im Schaumburger Land und am Steinhuder Meer. Rangsdorf 2006, .
• Klaus Fesche: Auf zum Steinhuder Meer! Geschichte des Tourismus am größten Binnensee Niedersachsens. (= Kulturlandschaft Schaumburg. 2). Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 1998, .
• Jo Lüdemann: Steinhuder Meer und die Seeprovinz. Verlag grünes herz, Ilmenau 2006, .
• Das Steinhuder Meer. Eine Sammlung von Nachrichten und Beschreibungen bis 1900. Mit Übersetzungen und Nachbemerkungen hrsg. von Curd Ochwadt. 2. Auflage. Charis-Verlag, Hannover 1975, .
• Naturpark Steinhuder Meer. Offizielle Wanderkarte des Naturparks. (= Freizeitkarten Niedersachsen. F2). 2. Auflage. Landesvermessung + Geobasisinformation Niedersachsen, Hannover 2000, .
• Peter Weißköppel: Die Vogelwelt am Steinhuder Meer und in seiner weiteren Umgebung. 2., völlig neu bearbeitete Auflage. Wunstorf 1975,
• Josef Merkt: Zur Limnologie des Steinhuder Meeres. In: Courier Forschungsinstitut Senckenberg. Nr. 37, Frankfurt am Main 1979 (43), S. 59–62.
• Ernst Andreas Friedrich: Naturdenkmale Niedersachsens. Hannover 1980, .
• Wolfgang Schulze: Rund um Seelze und Garbsen. Historische Streifzüge durch das Land zwischen Deister und Steinhuder Meer. 2. Auflage. Ellen Harenberg-Labs, 1987, .
• Timm Weski: Das Steinhuder Meer. Eine archäologisch-kulturgeschichtliche Betrachtung. In: Berichte zur Denkmalpflege in Niedersachsen. 3/2013, S. 136–144.
• Verena und Volker Stahnke (Text): Steinhuder Meer. In Silke Beck, Susanne Wildermann, Birgit Roos, Burkhard Wetekam (Red.): 12 grüne Schätze. Entdeckertouren für Kinder in Stadt und Region Hannover, für Kinder zwischen 5 und 12 Jahren, Hrsg.: Wissenschaftsladen Hannover e.V. in Kooperation mit der Landeshauptstadt Hannover und der Region Hannover, Hannover: Transfer-Medien, 2013, ; Inhaltsverzeichnisund [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.], S. 60–67

Посилання

• Steinhuder Meer Nature Park
• Leitfaden Maßnahmenplanung Oberflächengewässer des NLKWN (pdf)
• Geologische Entstehungsgeschichte des Steinhuder Meeres mit Fotos und Karten durch das Landesamt für Bergbau, Energie und Geologie in Niedersachsen, (pdf)
• Steinhuder Meer: Urlaub vor Haustür bei ndr.de vom 18. Juli 2019
• Архівна копія на сайті Wayback Machine. (PDF; 500 kB) in: Akademie der Geowissenschaften zu Hannover, Veröffentlichungen Heft 20 (2002), S. 46–53.

1. . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020.