Муста́фін Володи́мир Андрі́йович (*24 червня 1867 — †21 лютого 1933) — градоначальник і генерал-губернатор Одеси, генерал Української Держави, військовий губернатор Забайкальської області і генерал-губернатор Ставрополя.
Мустафін Володимир Андрійович | ||||||||
| ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1918 — грудень 1918 | ||||||||
Попередник: | Іван Липа | |||||||
Наступник: | ||||||||
Народження: | 24 червня 1867 | |||||||
Смерть: | 21 лютого 1933 (65 років) Париж | |||||||
Військова служба | ||||||||
Приналежність: | Російська імперія Армія УНР | |||||||
Звання: | Генерал-майор | |||||||
Нагороди: |
Біографія
Народився 24 червня 1867 року.
Закінчив (Санкт-Петербург), по тому, у 1887, — 2-ге Костянтинівське училище, у 1895 — Військово-юридичну академію. 1897 року призначено військовим слідчим Приамурського військового округу.
Учасник Китайської кампанії 1900-01 років, Російсько-японської війни. У березні 1904 року отримує посаду діловода касаційної присутності Маньчжурської армії.
З 10 грудня 1905 року — військовий слідчий Петербурзького окружного військового суду. Потім переведено до Туркестанського генерал-губернаторства. 1909 року очолив канцелярію генерал-губернатора. Воднчоас стає членом туркестанського ґуртка любителів археології, склав декілька статеї про кам'яних баб (балбалах). Також в цей час вдруге одружується.
З 1910 року — генерал-майор військово-судового відомства.
З 18 березня 1911 по 21 січня 1917 року — Військовий суддя Віленського військово-окружного суду.
З 1917 — отаман Забайкальського козачого війська та військовий губернатор . На шгляху до місця служби він трохи затримався, а по приїзду довідовся про зречення трону імператора Миколи II. Стикнувся з протидією Комітету громадської безпеки, що оголосив себе владою. На деякий час навіть арештований, проте згодом звільнений. Його повноваження підтверджено Тимчасовим урядом. Залишався на посаді до травня 1917 року.
Під час Першої світової війни — генерал для доручень при Головнокомандуючому арміями Південно-Західного фронту.
Нагороджений орденом Святого Станіслава 1 (1915), 2 з мечами (1902) та 3 ступеня (1901), Святого Володимира 3 (1913) та 4 ступеня (1907), Святої Анни 1 (1916) та 2 ступеня (1904).
У 1918 році — в гетьманській армії, призначений градоначальником і генерал-губернатором Одеси.
7 вересня 1918 року повідомив у Міністерство внутрішніх справ про вибух на артилерійських складах — що його підготували більшовики, ліві есери та члени Центрстрайкому міста: їм вдалося підкупити одного з австрійських вартових і організувати підкоп.
8 жовтня (25 вересня за старим стилем) звернувся до голови Ради міністрів та начальника штабу гетьмана: розглянути питання про можливість ліквідації відкритого в місті російського консульства — з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». 12 жовтня в Одесі пройшла кампанія з ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. 14 жовтня в Одесі, під керуванням міського керівництва, ліквідоване російське консульство, співробітникам консульства запропонували негайно, під охороною залишити межі України.
Російський історик Венедикт Мякотін у своїх спогадах писав:
В. Мустафін намагався встановити в Одесі порядки дореволюційної епохи, цей градоначальник домігся закриття Одеської міської думи, обраної 1917 р., і передачі міського господарства дореволюційній управі. |
З грудня 1918, після Антигетьманського повстання — у відставці.
З середини вересня 1919 року — у резерві чинів при штабі Головнокеруючого в Ростові.
В січні 1920 року призначено Денікіним Ставропольським генерал-губернатором. Проте вже у квітні того ж року після поразки Денікін залишив Росію. З ними поїхав і Мустафін.
У травні 1920 року — емігрував до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, згодом — до Французької республіки. Очолював групу лейбгвардії Першого стрілецького полку в Парижі.
У 1932 році — учасник з'їзду представників Російських національних угруповань французької провінції.
Родина
Примітки
- Гольденвейзер А. Из киевских воспоминаний // Революция на Украине по мемуарам белых. — М.–Л., 1930. — С. 233.
Джерела
- Інститут історії України — цей день в 1918 році, 7 вересня, 8 жовтня [ 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Мустафін (рос.)
- Мустафин Владимир Андреевич [ 14 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Российское зарубежье во Франции, 1919–2000: биогр. словарь в 3 т. / под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — Т.2:Л-Р. — 2010. — 685 с.
- Пиріг Р. Реставраторські тенденції у внутрішній політиці Української Держави (квітень – грудень 1918 року) [ 14 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — 2012. — Вип. 8. — С. 80-98.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mustafin Musta fin Volodi mir Andri jovich 24 chervnya 1867 18670624 21 lyutogo 1933 gradonachalnik i general gubernator Odesi general Ukrayinskoyi Derzhavi vijskovij gubernator Zabajkalskoyi oblasti i general gubernator Stavropolya Mustafin Volodimir AndrijovichMustafin Volodimir AndrijovichPrapor Gradonachalnik Odesi1918 gruden 1918Poperednik Ivan LipaNastupnik Narodzhennya 24 chervnya 1867 1867 06 24 Smert 21 lyutogo 1933 1933 02 21 65 rokiv Parizh Vijskova sluzhbaPrinalezhnist Rosijska imperiya Armiya UNRZvannya General majorNagorodi Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 1 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 1 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya z mechami Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenyaBiografiyaNarodivsya 24 chervnya 1867 roku Zakinchiv Sankt Peterburg po tomu u 1887 2 ge Kostyantinivske uchilishe u 1895 Vijskovo yuridichnu akademiyu 1897 roku priznacheno vijskovim slidchim Priamurskogo vijskovogo okrugu Uchasnik Kitajskoyi kampaniyi 1900 01 rokiv Rosijsko yaponskoyi vijni U berezni 1904 roku otrimuye posadu dilovoda kasacijnoyi prisutnosti Manchzhurskoyi armiyi Z 10 grudnya 1905 roku vijskovij slidchij Peterburzkogo okruzhnogo vijskovogo sudu Potim perevedeno do Turkestanskogo general gubernatorstva 1909 roku ocholiv kancelyariyu general gubernatora Vodnchoas staye chlenom turkestanskogo gurtka lyubiteliv arheologiyi sklav dekilka stateyi pro kam yanih bab balbalah Takozh v cej chas vdruge odruzhuyetsya Z 1910 roku general major vijskovo sudovogo vidomstva Z 18 bereznya 1911 po 21 sichnya 1917 roku Vijskovij suddya Vilenskogo vijskovo okruzhnogo sudu Z 1917 otaman Zabajkalskogo kozachogo vijska ta vijskovij gubernator Na shglyahu do miscya sluzhbi vin trohi zatrimavsya a po priyizdu dovidovsya pro zrechennya tronu imperatora Mikoli II Stiknuvsya z protidiyeyu Komitetu gromadskoyi bezpeki sho ogolosiv sebe vladoyu Na deyakij chas navit areshtovanij prote zgodom zvilnenij Jogo povnovazhennya pidtverdzheno Timchasovim uryadom Zalishavsya na posadi do travnya 1917 roku Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni general dlya doruchen pri Golovnokomanduyuchomu armiyami Pivdenno Zahidnogo frontu Nagorodzhenij ordenom Svyatogo Stanislava 1 1915 2 z mechami 1902 ta 3 stupenya 1901 Svyatogo Volodimira 3 1913 ta 4 stupenya 1907 Svyatoyi Anni 1 1916 ta 2 stupenya 1904 U 1918 roci v getmanskij armiyi priznachenij gradonachalnikom i general gubernatorom Odesi 7 veresnya 1918 roku povidomiv u Ministerstvo vnutrishnih sprav pro vibuh na artilerijskih skladah sho jogo pidgotuvali bilshoviki livi eseri ta chleni Centrstrajkomu mista yim vdalosya pidkupiti odnogo z avstrijskih vartovih i organizuvati pidkop 8 zhovtnya 25 veresnya za starim stilem zvernuvsya do golovi Radi ministriv ta nachalnika shtabu getmana rozglyanuti pitannya pro mozhlivist likvidaciyi vidkritogo v misti rosijskogo konsulstva z poyavoyu yakogo nebuvali rozmiri nabula bilshovicka agitaciya 12 zhovtnya v Odesi projshla kampaniya z likvidaciyi bilshovickih organizacij veliku rol u kerivnictvi yakimi vidigravalo konsulstvo RSFRR 14 zhovtnya v Odesi pid keruvannyam miskogo kerivnictva likvidovane rosijske konsulstvo spivrobitnikam konsulstva zaproponuvali negajno pid ohoronoyu zalishiti mezhi Ukrayini Rosijskij istorik Venedikt Myakotin u svoyih spogadah pisav V Mustafin namagavsya vstanoviti v Odesi poryadki dorevolyucijnoyi epohi cej gradonachalnik domigsya zakrittya Odeskoyi miskoyi dumi obranoyi 1917 r i peredachi miskogo gospodarstva dorevolyucijnij upravi Z grudnya 1918 pislya Antigetmanskogo povstannya u vidstavci Z seredini veresnya 1919 roku u rezervi chiniv pri shtabi Golovnokeruyuchogo v Rostovi V sichni 1920 roku priznacheno Denikinim Stavropolskim general gubernatorom Prote vzhe u kvitni togo zh roku pislya porazki Denikin zalishiv Rosiyu Z nimi poyihav i Mustafin U travni 1920 roku emigruvav do Korolivstva Serbiv Horvativ i Slovenciv zgodom do Francuzkoyi respubliki Ocholyuvav grupu lejbgvardiyi Pershogo strileckogo polku v Parizhi U 1932 roci uchasnik z yizdu predstavnikiv Rosijskih nacionalnih ugrupovan francuzkoyi provinciyi Pomer 21 lyutogo 1933 v Parizhi RodinaMikola 1889 major RKKA chlen VKP b PrimitkiGoldenvejzer A Iz kievskih vospominanij Revolyuciya na Ukraine po memuaram belyh M L 1930 S 233 DzherelaInstitut istoriyi Ukrayini cej den v 1918 roci 7 veresnya 8 zhovtnya 16 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Mustafin ros Mustafin Vladimir Andreevich 14 listopada 2021 u Wayback Machine Rossijskoe zarubezhe vo Francii 1919 2000 biogr slovar v 3 t pod obsh red L Mnuhina M Avril V Losskoj T 2 L R 2010 685 s Pirig R Restavratorski tendenciyi u vnutrishnij politici Ukrayinskoyi Derzhavi kviten gruden 1918 roku 14 listopada 2021 u Wayback Machine Problemi vivchennya istoriyi Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv 2012 Vip 8 S 80 98