Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Венедикт Олександрович Мякотін 14 березня 1867 Гатчина 05 жовтня 1937 Прага російський історик публіцист політичний діяч

Мякотін Венедикт Олександрович

Мякотін Венедикт Олександрович

Венедикт Олександрович Мякотін (14 березня 1867, Гатчина — 05 жовтня 1937, Прага) — російський історик, публіцист, політичний діяч. Дослідник історії Гетьманщини. Автор антиукраїнських історичних концепцій, які поширював на еміграції у Болгарії та Чехословаччині.

Мякотін Венедикт Олександрович
рос. Венедикт Александрович Мякотин
image
Народився24 березня 1867(1867-03-24)
Гатчина, d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер5 жовтня 1937(1937-10-05)[1](70 років)
Нове Мєсто, Прага, Чехословаччина[1]
ПохованняОльшанський цвинтар
Країнаimage Російська імперія
Діяльністьісторик, письменник, політик, викладач університету
Галузьісторія Росії
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
ВчителіСемевський Василь Іванович
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет і Софійський університет Святого Климента Охридського
ПартіяСоюз визволення, соціалісти-революціонери (1906) і Народно-соціалістична (трудова) партія
Дітиd

Біографія

Народився в м. Гатчина (нині місто Ленінградської області, РФ). Закінчив гімназію в м. Кронштадт та історико-філологічний факультет Петербурзького університету, після чого був залишений при університеті для підготовки до професорського звання.

1889 вийшла перша його праця «Крестьянский вопрос в Польше в эпоху ее разделов».

1891—1900 викладав історію в різних навчальних закладах, в тому числі в Олександрівському ліцеї та Воєнно-юридичній академії Генерального штабу, читав лекції з історії України для української молоді, що навчалася в Санкт-Петербурзі.

На початку 1890-х рр. жив у Києві, працюючи під керівництвом Івана Лучицького над соціально-економічною історією Гетьманщини. На основі архівних документів, знайдених у Київському, Харківському, Чернігівському і Московському архівах, опублікував «Дела по истории крестьянства левобережной Малороссии в XVIII ст.» («Русское богатство», 1894, кн. 2—4), «К истории Нежинского полка» (С.-Петербург, 1896). В останній праці з певними застереженнями солідаризувався з Олександром Лазаревським, який негативно ставився до козацької старшини, звинувачуючи її в пригніченні залежних аграріїв та небагатої малоросійської шляхти - козацтва.

З 1894 — автор, співробітник і член редакції (1904) ліберально-народницького часопису «Русское богатство».

У роки революції 1905—1907 разом з А.Пешехоновим став організатором і керівником Народно-соціалістичної партії. Не раз зазнавав арештів і висилки із С.-Петербурга під нагляд поліції. Був одним із лідерів Трудової групи в 1-й Державній думі Російської імперії. Вітав Лютневу революцію 1917, а Жовтневий переворот у Петрограді 1917 вважав справою групи політичних терористів. Брав активну участь в організації (квітень 1918), із вересня 1918 виконував завдання цього союзу в Києві, Єкатеринодарі (нині м. Краснодар), Ростові-на-Дону (нині місто в РФ), Одесі, Миколаєві.

1920 заарештований більшовиками у справі Тактичного центру, звільнений у квітні 1921, наступного року з великою групою російської інтелігенції висланий з Росії без права повернення.

В еміграції

У Берліні (Німеччина) узяв участь у створенні Російського наукового інституту, де читав лекції з російської історії. 1925 в цьому ж інституті й у Російському народному університеті в Празі (Чехословаччина) прочитав лекції з курсу «История Малороссии». Був одним із редакторів історико-культурного альманаху «На чужой стороне», часопису «Голос минувшего на чужой стороне», писав для емігрантських видань «Славянский мир», «Последние новости» та ін. 1928—37 очолював кафедру російської історії в Софійському університеті (Болгарія), де активно пропагував антиукраїнські історичні концепції.

Мякотін і Україна

Центральне місце в науково-дослідницькій роботі Мякотіна як у Росії, так і на еміграції, займали проблеми історії України 17—18 ст. Він розглядав Переяславський договір 1654 як акт добровільного визнання Україною своєї васальної залежності від Російської держави. Новітню для його часу історію України розглядав з великодержавницьких позицій, зокрема стверджував, що національно-визвольний рух в Україні останньої третини 19 — початку 20 ст. був спровокований антиросійською політикою німецького уряду, з тих же позицій заперечував історичну необхідність побудови незалежної української держави («Украинский вопрос в свете русской революции». Париж, 1927). Найбільш значною працею Мякотіна на еміграції були «Очерки социальной истории Украины в XVII—XVIII» (т. 1, вип. 1—3, Прага, 1924— 26), присвячені історії землеволодіння і станів у Лівобережній Україні.

Помер у м. Прага.

Джерела та література

Посилання

  1. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých hlavního magistrátu, sign. MAG Z14, s. 102 — Т. MAG Z14. — С. 102.
    d:Track:Q105319160

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Venedikt Oleksandrovich Myakotin 14 bereznya 1867 Gatchina 05 zhovtnya 1937 Praga rosijskij istorik publicist politichnij diyach Doslidnik istoriyi Getmanshini Avtor antiukrayinskih istorichnih koncepcij yaki poshiryuvav na emigraciyi u Bolgariyi ta Chehoslovachchini Myakotin Venedikt Oleksandrovichros Venedikt Aleksandrovich MyakotinNarodivsya24 bereznya 1867 1867 03 24 Gatchina d Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiyaPomer5 zhovtnya 1937 1937 10 05 1 70 rokiv Nove Myesto Praga Chehoslovachchina 1 PohovannyaOlshanskij cvintarKrayina Rosijska imperiyaDiyalnististorik pismennik politik vikladach universitetuGaluzistoriya RosiyiAlma materSankt Peterburzkij derzhavnij universitetVchiteliSemevskij Vasil IvanovichZnannya movrosijskaZakladSankt Peterburzkij derzhavnij universitet i Sofijskij universitet Svyatogo Klimenta OhridskogoPartiyaSoyuz vizvolennya socialisti revolyucioneri 1906 i Narodno socialistichna trudova partiyaDitidRoboti u Vikidzherelah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v m Gatchina nini misto Leningradskoyi oblasti RF Zakinchiv gimnaziyu v m Kronshtadt ta istoriko filologichnij fakultet Peterburzkogo universitetu pislya chogo buv zalishenij pri universiteti dlya pidgotovki do profesorskogo zvannya 1889 vijshla persha jogo pracya Krestyanskij vopros v Polshe v epohu ee razdelov 1891 1900 vikladav istoriyu v riznih navchalnih zakladah v tomu chisli v Oleksandrivskomu liceyi ta Voyenno yuridichnij akademiyi Generalnogo shtabu chitav lekciyi z istoriyi Ukrayini dlya ukrayinskoyi molodi sho navchalasya v Sankt Peterburzi Na pochatku 1890 h rr zhiv u Kiyevi pracyuyuchi pid kerivnictvom Ivana Luchickogo nad socialno ekonomichnoyu istoriyeyu Getmanshini Na osnovi arhivnih dokumentiv znajdenih u Kiyivskomu Harkivskomu Chernigivskomu i Moskovskomu arhivah opublikuvav Dela po istorii krestyanstva levoberezhnoj Malorossii v XVIII st Russkoe bogatstvo 1894 kn 2 4 K istorii Nezhinskogo polka S Peterburg 1896 V ostannij praci z pevnimi zasterezhennyami solidarizuvavsya z Oleksandrom Lazarevskim yakij negativno stavivsya do kozackoyi starshini zvinuvachuyuchi yiyi v prignichenni zalezhnih agrariyiv ta nebagatoyi malorosijskoyi shlyahti kozactva Z 1894 avtor spivrobitnik i chlen redakciyi 1904 liberalno narodnickogo chasopisu Russkoe bogatstvo U roki revolyuciyi 1905 1907 razom z A Peshehonovim stav organizatorom i kerivnikom Narodno socialistichnoyi partiyi Ne raz zaznavav areshtiv i visilki iz S Peterburga pid naglyad policiyi Buv odnim iz lideriv Trudovoyi grupi v 1 j Derzhavnij dumi Rosijskoyi imperiyi Vitav Lyutnevu revolyuciyu 1917 a Zhovtnevij perevorot u Petrogradi 1917 vvazhav spravoyu grupi politichnih teroristiv Brav aktivnu uchast v organizaciyi kviten 1918 iz veresnya 1918 vikonuvav zavdannya cogo soyuzu v Kiyevi Yekaterinodari nini m Krasnodar Rostovi na Donu nini misto v RF Odesi Mikolayevi 1920 zaareshtovanij bilshovikami u spravi Taktichnogo centru zvilnenij u kvitni 1921 nastupnogo roku z velikoyu grupoyu rosijskoyi inteligenciyi vislanij z Rosiyi bez prava povernennya V emigraciyiU Berlini Nimechchina uzyav uchast u stvorenni Rosijskogo naukovogo institutu de chitav lekciyi z rosijskoyi istoriyi 1925 v comu zh instituti j u Rosijskomu narodnomu universiteti v Prazi Chehoslovachchina prochitav lekciyi z kursu Istoriya Malorossii Buv odnim iz redaktoriv istoriko kulturnogo almanahu Na chuzhoj storone chasopisu Golos minuvshego na chuzhoj storone pisav dlya emigrantskih vidan Slavyanskij mir Poslednie novosti ta in 1928 37 ocholyuvav kafedru rosijskoyi istoriyi v Sofijskomu universiteti Bolgariya de aktivno propaguvav antiukrayinski istorichni koncepciyi Myakotin i UkrayinaCentralne misce v naukovo doslidnickij roboti Myakotina yak u Rosiyi tak i na emigraciyi zajmali problemi istoriyi Ukrayini 17 18 st Vin rozglyadav Pereyaslavskij dogovir 1654 yak akt dobrovilnogo viznannya Ukrayinoyu svoyeyi vasalnoyi zalezhnosti vid Rosijskoyi derzhavi Novitnyu dlya jogo chasu istoriyu Ukrayini rozglyadav z velikoderzhavnickih pozicij zokrema stverdzhuvav sho nacionalno vizvolnij ruh v Ukrayini ostannoyi tretini 19 pochatku 20 st buv sprovokovanij antirosijskoyu politikoyu nimeckogo uryadu z tih zhe pozicij zaperechuvav istorichnu neobhidnist pobudovi nezalezhnoyi ukrayinskoyi derzhavi Ukrainskij vopros v svete russkoj revolyucii Parizh 1927 Najbilsh znachnoyu praceyu Myakotina na emigraciyi buli Ocherki socialnoj istorii Ukrainy v XVII XVIII t 1 vip 1 3 Praga 1924 26 prisvyacheni istoriyi zemlevolodinnya i staniv u Livoberezhnij Ukrayini Pomer u m Praga Dzherela ta literaturaP V Golobuckij Myakotin Venedikt Oleksandrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 142 ISBN 978 966 00 1061 1 PosilannyaM yakotin 3 grudnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Archiv hl m Prahy Matrika zemrelych hlavniho magistratu sign MAG Z14 s 102 T MAG Z14 S 102 d Track Q105319160

Дата публікації:
Топ