Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дмитро Андрійович Муратов нар 30 жовтня 1961 Куйбишев нині Самара РСФСР російський журналіст телеведучий Головний редакт

Муратов Дмитро Андрійович

Муратов Дмитро Андрійович

Дмитро Андрійович Муратов (нар. 30 жовтня 1961, Куйбишев (нині Самара), РСФСР) — російський журналіст, телеведучий. Головний редактор «Нової газети» (1995–2017 і з 2019 року), її співзасновник.

Муратов Дмитро Андрійович
рос. Дмитрий Андреевич Муратов
image
Народився29 жовтня 1961(1961-10-29)[1] (62 роки)
Куйбишев, РРФСР, СРСР
Країнаimage Росія
Діяльністьжурналіст, телеведучий
Alma materСамарський державний університет (1983)[3]
Знання мовросійська
ЗакладНовая газета[4]
Членствоd
Роки активності1987 — тепер. час
Посадаголовний редактор[4]
ПартіяЯблуко[5]
Нагороди
image image image image

d (2007)

d (2016)

 image

Time 100 (2022)

IMDbID 4899049
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муратов.

Лауреат Нобелівської премії миру 2021 року (третій росіянин після Андрія Сахарова і Михайла Горбачова, відзначеним цією нагородою). Фінансову частину премії передали у російський фонд «Коло добра», заснований Путіним.

Біографія

Народився 30 жовтня 1961 року в Куйбишеві (нині Самара). 1983 року закінчив філологічний факультет Куйбишевського державного університету.

У 1983 — 1985 роках служив в РА.

Після військової служби працював в газеті «Волзький комсомолець». У 1987 році став завідувачем відділу комсомольського життя газети «Комсомольская правда». У 1990 році він став редактором відділу інформації видання.

У листопаді 1992 року пішов з «КП» і одночасно виступив співзасновником товариства журналістів «6-й поверх», до якого увійшли журналісти, незгодні з новою редакційною політикою газети. Наступного року товариство стало засновником «Нової щоденної газети», перший номер якої вийшов 1 квітня 1993 року. Муратов увійшов в її редколегію і став заступником головного редактора.

У грудні 1994 — січні 1995 років був спеціальним кореспондентом газети в зоні бойових дій на території Чечні. У лютому 1995 року став головним редактором видання, яке до того моменту перейменували з «Нової щоденної газети» на «Новая газета».

Якийсь час Муратов поєднував роботу в газеті й на телебаченні. Так, в 1997 році він був ведучим програми «Прес-клуб» (ATV — ОРТВ), в 1998–2000 — ведучим щотижневої програми «Суд іде» на телеканалі «НТВ».

У 2004 році був одним із засновників Комітету «2008: Вільний вибір». У 2005 році вийшов із Комітету, заявивши, що він «абсолютно розчарований тим, як намагалися об'єднатися демократи».

У 2004 році вступив у Російську демократичну партію «Яблуко».

У 2005 році став одним із співвласників журналу «Крокодил», але у 2008 видавати оновлений журнал припинили.

У 2009 році увійшов до Громадської ради на підтримку виборчого списку партії «Яблуко» на виборах до Московської міської думи V скликання.

У березні 2014 року підписав звернення проти анексії Криму.

У вересні 2020 року підписав лист на підтримку протестних акцій у Білорусії.

У листопаді 2017 року залишив посаду головного редактора «Новая газета», але у 2019 році знову посів її.

Нагороди і премії

Нобелівська премія миру (2021)

У жовтні 2021 року спільно з американо-філіппінською журналісткою Марією Рессою отримав Нобелівську премію миру за «їхні зусилля із захисту свободи слова, яка є необхідною умовою демократії та тривалого миру». Заявив, що фінансову частину премії передав до фонду «Коло добра», заснованого Путіним..

У червні 2022 року Муратов продав медаль премії миру на аукціоні Heritage в США за $103,5 млн при початковій ціні в $550 тис. Гроші пообіцяв перерахувати ЮНІСЕФ, що має відправити їх до країн, де є біженці з України: Польщі, Росії, Німеччини, Молдови, Словенії та Угорщини.

Сім'я

Донька — радниця Ельвіри Набіулліної, голови Центрального банку РФ.

Примітки

  1. https://ria.ru/20211008/muratov-1753662577.html
  2. Muratov and Novaya Gazeta: Russia's independent media stalwarts
  3. https://lenta.ru/lib/14160484/
  4. https://www.themoscowtimes.com/2021/10/08/russian-journalist-dmitry-muratov-wins-nobel-peace-prize-a75250
  5. https://www.yabloko.ru/cat-news/2021/10/08
  6. Главред «Новой газеты» Муратов стал лауреатом Нобелевской премии. РБК (рос.). оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  7. BFM.ru. . BFM.ru - деловой портал (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  8. Бабченко А. Росіянин — завжди шовініст, без винятків. Я сам таким був [ 11 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // ZAHID.net. — 2021. — 11 жовтня.
  9. . . 30 березня 2000. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2021.
  10. Дмитрий Муратов на сайте Lenta.ru. оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2011.
  11. Атлас контентменеджеров. Муратов Дмитрий. — Медиа Атлас. (рос.)
  12. Виктория Буравченко. «Крокодил» без денег не кусается [ 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. — Газета. Ru, 13.08.2008
  13. (рос.). Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017.
  14. «Мы глубоко возмущены, что диалогу с обществом власть предпочитает насилие». оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2020.
  15. Главред «Новой газеты» покидает пост. РБК (рос.). 13 ноября 2017. оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  16. Муратов вернулся на должность главного редактора "Новой газеты". Интерфакс (рос.). 15 ноября 2019. оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  17. Главный редактор "Новой газеты" получит премию свободы прессы. lenta.ru. оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2021.
  18. Dmitry Muratov, Editor of Novaya Gazeta, Russia. Committee to Protect Journalists (амер.). оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  19. Главред «Новой газеты» получил в Эстонии орден за защиту свободы слова. оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
  20. Golden Pen of Freedom Awarded to Novaya Gazeta Editor, Dmitry Muratov - WAN-IFRA. [de]. оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  21. . РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  22. . Twitter (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  23. Главный редактор «Новой газеты» Дмитрий Муратов получил Нобелевскую премию мира. Meduza (рос.). оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  24. Бабченко А. Росіянин — завжди шовініст, без винятків. Я сам таким був [ 11 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // ZAHID.net. — 2021. — 11 жовтня.
  25. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  26. Эльвира Набиуллина утверждена новым председателем Центробанка [ 2 березня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)

Посилання

  • «Муратов: крута Політковська, захист Кадирова, велика війна» ещенепознер [ 8 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — 16.12.2018

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dmitro Andrijovich Muratov nar 30 zhovtnya 1961 Kujbishev nini Samara RSFSR rosijskij zhurnalist televeduchij Golovnij redaktor Novoyi gazeti 1995 2017 i z 2019 roku yiyi spivzasnovnik Muratov Dmitro Andrijovichros Dmitrij Andreevich MuratovNarodivsya29 zhovtnya 1961 1961 10 29 1 62 roki Kujbishev RRFSR SRSRKrayina RosiyaDiyalnistzhurnalist televeduchijAlma materSamarskij derzhavnij universitet 1983 3 Znannya movrosijskaZakladNovaya gazeta 4 ChlenstvodRoki aktivnosti1987 teper chasPosadagolovnij redaktor 4 PartiyaYabluko 5 Nagorodid 2007 d 2016 Time 100 2022 IMDbID 4899049 Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Muratov Laureat Nobelivskoyi premiyi miru 2021 roku tretij rosiyanin pislya Andriya Saharova i Mihajla Gorbachova vidznachenim ciyeyu nagorodoyu Finansovu chastinu premiyi peredali u rosijskij fond Kolo dobra zasnovanij Putinim BiografiyaNarodivsya 30 zhovtnya 1961 roku v Kujbishevi nini Samara 1983 roku zakinchiv filologichnij fakultet Kujbishevskogo derzhavnogo universitetu U 1983 1985 rokah sluzhiv v RA Pislya vijskovoyi sluzhbi pracyuvav v gazeti Volzkij komsomolec U 1987 roci stav zaviduvachem viddilu komsomolskogo zhittya gazeti Komsomolskaya pravda U 1990 roci vin stav redaktorom viddilu informaciyi vidannya U listopadi 1992 roku pishov z KP i odnochasno vistupiv spivzasnovnikom tovaristva zhurnalistiv 6 j poverh do yakogo uvijshli zhurnalisti nezgodni z novoyu redakcijnoyu politikoyu gazeti Nastupnogo roku tovaristvo stalo zasnovnikom Novoyi shodennoyi gazeti pershij nomer yakoyi vijshov 1 kvitnya 1993 roku Muratov uvijshov v yiyi redkolegiyu i stav zastupnikom golovnogo redaktora U grudni 1994 sichni 1995 rokiv buv specialnim korespondentom gazeti v zoni bojovih dij na teritoriyi Chechni U lyutomu 1995 roku stav golovnim redaktorom vidannya yake do togo momentu perejmenuvali z Novoyi shodennoyi gazeti na Novaya gazeta Yakijs chas Muratov poyednuvav robotu v gazeti j na telebachenni Tak v 1997 roci vin buv veduchim programi Pres klub ATV ORTV v 1998 2000 veduchim shotizhnevoyi programi Sud ide na telekanali NTV U 2004 roci buv odnim iz zasnovnikiv Komitetu 2008 Vilnij vibir U 2005 roci vijshov iz Komitetu zayavivshi sho vin absolyutno rozcharovanij tim yak namagalisya ob yednatisya demokrati U 2004 roci vstupiv u Rosijsku demokratichnu partiyu Yabluko U 2005 roci stav odnim iz spivvlasnikiv zhurnalu Krokodil ale u 2008 vidavati onovlenij zhurnal pripinili U 2009 roci uvijshov do Gromadskoyi radi na pidtrimku viborchogo spisku partiyi Yabluko na viborah do Moskovskoyi miskoyi dumi V sklikannya U berezni 2014 roku pidpisav zvernennya proti aneksiyi Krimu U veresni 2020 roku pidpisav list na pidtrimku protestnih akcij u Bilorusiyi U listopadi 2017 roku zalishiv posadu golovnogo redaktora Novaya gazeta ale u 2019 roci znovu posiv yiyi Nagorodi i premiyiorden Druzhbi orden Poshani en vid be 2007 Kavaler ordena Pochesnogo legionu Franciya 2010 rik Orden Hresta zemli Mariyi 3 klasu Estoniya 2013 rik zh 2016 Nobelivska premiya miru 2021 U zhovtni 2021 roku spilno z amerikano filippinskoyu zhurnalistkoyu Mariyeyu Ressoyu otrimav Nobelivsku premiyu miru za yihni zusillya iz zahistu svobodi slova yaka ye neobhidnoyu umovoyu demokratiyi ta trivalogo miru Zayaviv sho finansovu chastinu premiyi peredav do fondu Kolo dobra zasnovanogo Putinim U chervni 2022 roku Muratov prodav medal premiyi miru na aukcioni Heritage v SShA za 103 5 mln pri pochatkovij cini v 550 tis Groshi poobicyav pererahuvati YuNISEF sho maye vidpraviti yih do krayin de ye bizhenci z Ukrayini Polshi Rosiyi Nimechchini Moldovi Sloveniyi ta Ugorshini Sim ya Donka radnicya Elviri Nabiullinoyi golovi Centralnogo banku RF Primitkihttps ria ru 20211008 muratov 1753662577 html Muratov and Novaya Gazeta Russia s independent media stalwarts https lenta ru lib 14160484 https www themoscowtimes com 2021 10 08 russian journalist dmitry muratov wins nobel peace prize a75250 https www yabloko ru cat news 2021 10 08 Glavred Novoj gazety Muratov stal laureatom Nobelevskoj premii RBK ros originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 BFM ru BFM ru delovoj portal ros Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Babchenko A Rosiyanin zavzhdi shovinist bez vinyatkiv Ya sam takim buv 11 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ZAHID net 2021 11 zhovtnya 30 bereznya 2000 Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Dmitrij Muratov na sajte Lenta ru originalu za 26 zhovtnya 2011 Procitovano 5 listopada 2011 Atlas kontentmenedzherov Muratov Dmitrij Media Atlas ros Viktoriya Buravchenko Krokodil bez deneg ne kusaetsya 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Gazeta Ru 13 08 2008 ros Novaya gazeta 13 bereznya 2014 Arhiv originalu za 30 lipnya 2017 Procitovano 30 lipnya 2017 My gluboko vozmusheny chto dialogu s obshestvom vlast predpochitaet nasilie originalu za 26 zhovtnya 2020 Procitovano 17 veresnya 2020 Glavred Novoj gazety pokidaet post RBK ros 13 noyabrya 2017 originalu za 14 lipnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Muratov vernulsya na dolzhnost glavnogo redaktora Novoj gazety Interfaks ros 15 noyabrya 2019 originalu za 17 lyutogo 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Glavnyj redaktor Novoj gazety poluchit premiyu svobody pressy lenta ru originalu za 22 travnya 2016 Procitovano 12 kvitnya 2021 Dmitry Muratov Editor of Novaya Gazeta Russia Committee to Protect Journalists amer originalu za 12 kvitnya 2021 Procitovano 12 kvitnya 2021 Glavred Novoj gazety poluchil v Estonii orden za zashitu svobody slova originalu za 24 lyutogo 2013 Procitovano 24 lyutogo 2013 Golden Pen of Freedom Awarded to Novaya Gazeta Editor Dmitry Muratov WAN IFRA de originalu za 13 grudnya 2019 Procitovano 13 grudnya 2019 RBK Ukraina ukr Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Twitter ukr Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Glavnyj redaktor Novoj gazety Dmitrij Muratov poluchil Nobelevskuyu premiyu mira Meduza ros originalu za 8 zhovtnya 2021 Procitovano 8 zhovtnya 2021 Babchenko A Rosiyanin zavzhdi shovinist bez vinyatkiv Ya sam takim buv 11 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ZAHID net 2021 11 zhovtnya RBK Ukraina ros Arhiv originalu za 21 chervnya 2022 Procitovano 21 chervnya 2022 Elvira Nabiullina utverzhdena novym predsedatelem Centrobanka 2 bereznya 2018 u Wayback Machine ros Posilannya Muratov kruta Politkovska zahist Kadirova velika vijna eshenepozner 8 zhovtnya 2021 u Wayback Machine 16 12 2018

Дата публікації:
Топ