Гавриїл Вакулович Музиченко Музическу рум Gavriil Musicescu нар 20 березня 1847 Ізмаїл Бессарабська область Російська ім

Гавриїл Вакулович Музиченко (Музическу, рум. Gavriil Musicescu; нар. 20 березня 1847, Ізмаїл, Бессарабська область, Російська імперія — пом. 8 грудня 1903, Ясси, Румунське королівство) — румунський та український композитор, педагог, хормейстер, музично-громадський діяч українського походження. Автор хорових творів, романсів, пісень, обробок румунських і молдавських народних пісень, фортепіанних перекладів народних мелодій, гармонізував та переклав на сучасну нотацію старовинні церковні пісні. Ім'я Музиченка було присвоєно Кишинівському інститутові мистецтв (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова).

Музиченко Гавриїл Вакулович
Гавриїл Музиченко

Ім'я при народженні	Музиченко Гавриїл Вакулович
Псевдо	рум. Gavriil Musicescu
Народився	20 березня 1847(1847-03-20) Ізмаїл, Бессарабська область Російська імперія
Помер	8 грудня 1903(1903-12-08) (56 років) Ясси, Повіт Ясси Румунське королівство
Поховання	Етернітате (цвинтар)
Громадянство	Російська імперія→ Румунське королівство
Національність	українець
Діяльність	композитор, педагог, хормейстер
Alma mater	Санкт-Петербурзька консеваторія
Знання мов	румунська
Роки активності	1860 — 1903
Жанр	хорова музика
Батько	Вакула Музиченко
Мати	Варвара Музиченко
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився Гавриїл Музиченко в родині Вакули Онисимовича та Варвари Данилівни Музиченків у Ізмаїлі 20 березня 1847 року.

З дитинства співав у хорі, потім по закінченні семінарії і консерваторії в Яссах, був призначений викладачем співу ізмаїльській семінарії. У семінарії зустрів свою суджену — дочку професора з вокалу Василія Мандинеску.

У 1871 році Музиченко вступив до Петербурзької консерваторії та був прийнятий до імператорської капели. Петербурзьку консерваторію закінчив у 1872 році. По завершенні навчання йому запропонували залишитися при царському дворі та зайняти пост диригента кафедральної капели Ісаакіївського собору. Музиченко відмовляється від цієї пропозиції та повертається в Ізмаїл. Вслід за цим на нього пишуть донос: «У немилості. Посмів відмовити самому». Перед ним закриваються двері будинків, господарі яких колись вважали за честь прийняти у себе знаменитість.

Після двох років поневірянь без роботи Музиченко змушений виїхати до Румунії.

Гавриїл Музиченко, після проходження конкурсу в Бухаресті, займав посаду керівника кафедри теорії музики у Ясській консерваторії. У 1901 році став її директором.

У 1876–1903 роках Гавриїл Музиченко був керівником хору митрополії в Яссах.

Помер Гавриїл Музиченко 8 грудня 1903 року в Яссах та був похований на міському цвинтарі Етернітате.

Доробок

Гавриїл Музиченко перший став писати церковну музику з румунським текстом і гармонізувати румунські церковні наспіви, поклав початок румунському професійному хоровому мистецтву. Перевів багато церковних нотних книги з грецької нотації на п'ятилінійну, західноєвропейського типу систему нотації. Його стараннями введені музичні класи в приватні та урядові навчальні заклади в Румунії. Музиченко написав елементарну теорію музики на румунській мові. Композиторська діяльність Музиченко присвячена переважно духовної музики.

Гавриїл Музиченко автор одинадцяти томів церковних піснеспівів та літургій, трьох хорових концертів з розвиненою поліфонічною структурою, 25 шкільних хорів і навчальних посібників, цілого ряду фортепіанних перекладень народних мелодій, хорових обробок українських, румунських, молдавських, болгарських і гагаузьких пісень.

У 1889 році збірка Гавриїла Музиченка «12 народних мелодій, гармонізованих і аранжованих для хору і оркестру» була удостоєна «Золотої медалі» на Міжнародній виставці в Парижі. «Практичний курс вокальної музики» до цього часу вважається шедевром поєднання науковості та доступності для навчання.

Вшанування пам'яті

Після смерті Гавриїла Музиченка у Яссах його ім'ям назвали вулицю.

Гавриїлу Музиченко встановлено бюст біля входу в Національну консерваторію Молдови (нині Академія музики, театру і образотворчих мистецтв Республіки Молдова), яка півстоліття носила його ім'я.

У рідному Ізмаїлі також є вулиця імені Гавриїла Музиченка.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2016.
. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 16 грудня 2016.
Музиченко-Музіческу — забута мелодія [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
. Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
Вулиця Гавриїла Музиченко [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] на Mapio.net
. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музиченко Гавриїл Вакулович

Музическу Гаврило Вакулович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 602.
Музиченко Гавриїл Вакулович^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Гавриїл Музиченко [ 12 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2016.

[2] . Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 16 грудня 2016.

[3] Музиченко-Музіческу — забута мелодія [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[4] . Архів оригіналу за 11 квітня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.

[5] Вулиця Гавриїла Музиченко [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] на Mapio.net

[6] . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.