Мувалади ісп muladí mulaˈði множина muladíes порт muladimulɐˈði множина muladis кат muladitamuɫəˈðitəабоmuladímuɫəˈði мн

Мувалади (ісп. muladí mulaˈði, множина — muladíes; порт. muladi mulɐˈði, множина —muladis; кат. muladita muɫəˈðitə або muladí muɫəˈði, множина — muladites або muladís}}; араб. مولدون‎ арабська транслітерація — mūwallad, множина — mūwalladūn або mūwalladīn) — термін, яким характеризували в Аль-Андалусі християн романського походження, що прийняли іслам і практично повністю злилися з мусульманами, а також потомки змішаних шлюбів. Мувалади становили приблизно 5-10 % населення Аль-Андалусу. В ході Реконкісти вони частково повернулися до християнства.

Етимологія

Іспанський, португальський і каталонський термін muladí, muladi або muladita походять від арабського Muwallad. Основний сенс Muwallad — це особа змішаного походження, особливо нащадок батька-араба і матері-неарабки, який виріс під впливом арабського суспільства і був вихований у ісламській культурі. Muladi є іспанською формою терміну muwalladun, позначенням арабомовних мусульман латинського походження, що врешті-решт мали ті ж моделі поведінки, що і повстанці арабського і берберського походження, які повстали проти арабського панування.

Muwallad походить від кореня слова WaLaD (ولد), пряма арабська транслітерація waw, lam, dal. Walad, що значить «нащадок, потомство, син; хлопчик; молода тварина (чоловіча особина), молодий». Термін muwalladin іноді використовується в арабській і наразі, щоб описати дітей батька-мусульманина і матері-іноземки.

Історія

В ісламська історія muwalladun позначає в широкому сенсі мусульман не арабських або нащадків неофітів. У мусульманських частинах Піренейського півострова, частина тубільців (, нащадки римлян, вестготи і свеви) прийняли іслам у VIII і IX ст. У Х столітті відбувався масовий перехід християн до ісламу, так що мувлади становили більшість населення аль-Андалус до кінця Х сторіччя. Тим не менше, більшість мувладів прийняли іслам рано, але зберегли багато доісламських звичаїв і традицій.

Звернення в іслам відбувалось під впливом урядів Омеядского і Кордовського халіфтів, але не було примусовим. Багато християн прийняли іслам, щоб уникнути податку джизія якому вони піддавалися як зіммі Навернення в іслам також відкривало нові горизонти для місцевих християн, поліпшувало їхній соціальний стан, забезпечувало кращі умови життя.

Християни, що прийняли іслам становились і, таким чином, були ісламізовані, прийнявши ісламський одяг, звичаї і мову

Муваладів також називали Мусліма, або elches (множина: ulus), по відношенню до суспільства, з якого вони мали походження. Пізніше вони мали назву Альхам'ядо через латиномовність, або вживання мосарабської.

Через культурну , шлюби з берберами і арабами, що жили в Іберії, відмінності між різними мусульманськими групами стали більш розмитими у XI і XII століттях. За короткий термін часу стало майже неможливо відрізнити етнічні елементи іноземного походження від аборигенів. Таким чином, вони були об'єднані в групу андалузьких арабів, також званих маврами.

Мувалади говорили , а також іберо-романськими мовами. Андалузька арабська була суржиком іберійських мов і . Цей місцевий діалект арабської мови використовувався також берберами й арабами з IX століття.

Серед муваладів були як вільні від народження, так і раби. Значна частина муваладів була сформована зі звільнених рабів, це були сакаліба, або слов'яни, які стали важливою соціальною групою в Аль-Андалус протягом X і XI століть. Після прийняття етнічної назви своїх господарів, звільнені раби поступово забули своє власне етнічне походження. Сакаліба, під орудою Алі ібн Юсуфа, по руйнації Омеядського халіфату, захопили провінцію Денія, утворивши .

Християн, що не прийняли іслам називали мосарабами.

Примітки

Dozy, the history of Islamic Spain, Arabic translation, vol 1, p: 156.
Monique Bernards; John Abdallah Nawas (2005). . BRILL. с. 219–. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.
, et al. Encyclopedia of Arabic Language and Linguistics, BRILL, 2006.
Linda Boxberger (2002). . SUNY Press. с. 52. ISBN . Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
Lyle Scott Nash (2008). . ProQuest. с. 96. ISBN . Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 26 травня 2013.
Thomas F. Glick, Islamic and Christian Spain in the early Middle Ages, BRILL, 2005, ,Google Print, p. 187 [ 7 січня 2014 у Wayback Machine.].
Kenneth Baxter Wolf (1988), «Christians in Muslim Córdoba [ 18 січня 2016 у Wayback Machine.]», in Christian Martyrs in Muslim Spain [ 30 грудня 2015 у Wayback Machine.], Cambridge University Press.
S. M. Imamuddin, Some aspects of the socio-economic and cultural history of Muslim Spain 711—1492 A.D., pp. 26–29

Це незавершена стаття з історії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Dozy, the history of Islamic Spain, Arabic translation, vol 1, p: 156.

[BernardsNawas2005-2] Monique Bernards; John Abdallah Nawas (2005). . BRILL. с. 219–. ISBN . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.

[3] , et al. Encyclopedia of Arabic Language and Linguistics, BRILL, 2006.

[Boxberger2002-4] Linda Boxberger (2002). . SUNY Press. с. 52. ISBN . Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 26 травня 2013.

[Nash2008-5] Lyle Scott Nash (2008). . ProQuest. с. 96. ISBN . Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 26 травня 2013.

[Mozarab-6] Thomas F. Glick, Islamic and Christian Spain in the early Middle Ages, BRILL, 2005, ,Google Print, p. 187 [ 7 січня 2014 у Wayback Machine.].

[7] Kenneth Baxter Wolf (1988), «Christians in Muslim Córdoba [ 18 січня 2016 у Wayback Machine.]», in Christian Martyrs in Muslim Spain [ 30 грудня 2015 у Wayback Machine.], Cambridge University Press.

[Imamuddin-8] S. M. Imamuddin, Some aspects of the socio-economic and cultural history of Muslim Spain 711—1492 A.D., pp. 26–29