Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Олексійович Моїсеєв (22 січня 1939, село Малий Івер, Свободненський район, Амурська область, тепер Російська Федерація — 18 грудня 2022, Москва, Російська Федерація) — радянський і російський воєначальник, генерал армії (1989). Начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР — перший заступник Міністра оборони СРСР (1988—1991), виконувач обов'язки міністра оборони СРСР (22—23 серпня 1991). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991). Депутат Державної думи Російської Федерації VI скликання (2011—2016).
| Мойсєєв Михайло Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 22 січня 1939 Свободненський район, Амурська область, Хабаровський край, РРФСР, СРСР |
| Смерть | 18 грудня 2022 (83 роки) |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і d |
| Партія | КПРС |
| Член | ЦК КПРС і d |
| Звання | генерал армії |
| Командування | 15-а армія (СРСР), Далекосхідний військовий округ і d |
| Війни / битви | Війна в Афганістані 1979—1989 |
| Нагороди |                   |
 Мойсєєв Михайло Олексійович у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в родині робітника-залізничника. Закінчив середню школу в 1957 році. Трудову діяльність розпочав у липні 1957 року спочатку матросом, потім котельним машиністом у підрозділі допоміжних суден Тихоокеанського флоту.
З листопада 1958 року — в Радянській армії, служив курсантом в 97-му окремому навчальному танковому батальйоні важкого танкового полку Далекосхідного військового округу, потім — зарядником танкового екіпажу. Потім відряджений на навчання. У 1962 році закінчив Далекосхідне танкове училище.
Член КПРС з 1962 року.
Після закінчення училища з 1962 року командував танковим взводом і танковою ротою в 53-му гвардійському танковому полку 6-ї гвардійської танкової дивізії Групи радянських військ у Німеччині, танковою ротою в Прикарпатському військовому окрузі.
У 1972 році закінчив Військову академію імені Фрунзе в Москві.
З 1972 року — заступник командира танкового полку, з жовтня 1972 року — начальник штабу — заступник командира танкового полку і командир 263-го гвардійського танкового полку в 120-й гвардійської мотострілецької дивізії Білоруського військового округу. З січня 1976 року — заступник командира і командир 50-ї гвардійської мотострілецької дивізії в Білоруському військовому окрузі. З 5 квітня 1978 по 21 червня 1980 року — командир 27-ї гвардійської мотострілецької Омсько-Новобузької Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії Групи радянських військ у Німеччині.
У 1982 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР імені Ворошилова.
З 1982 року — перший заступник командувача, з квітня 1983 року — командувач 15-ї загальновійськової армії в Далекосхідному військовому окрузі.
З липня 1985 по січень 1987 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Далекосхідного військового округу.
З січня 1987 по грудень 1988 року — командувач військ Далекосхідного військового округу.
14 грудня 1988 — 23 серпня 1991 року — начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР — перший заступник міністра оборони СРСР.
Після відставки Едуарда Шеварднадзе навесні 1991 року керував радянською делегацією у Вашингтоні з підготовки договору про скорочення звичайних озброєнь.
У період серпневого путчу 1991 року підтримав міністра оборони СРСР Дмитра Язова, після арешту якого 22 серпня 1991 року був призначений тимчасово виконувачем обов'язки міністра оборони СРСР, а 23 серпня 1991 року був звільнений і від обов'язків міністра оборони СРСР, і від посади начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР. У листопаді 1991 року звільнений у відставку.
Жив у Москві. Брав активну участь у роботі ветеранських організацій, з 2005 року був головою Комітету ветеранів Генерального штабу. У листопаді 2008 року обраний головою Загальноросійської громадської організації ветеранів Збройних Сил. З жовтня 2012 року — голова Загальноросійської громадської організації ветеранів «Російський союз ветеранів».
З кінця 1990-х років знову залучався до вирішення військових питань. З 1996 року був головним спеціалістом Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, з 1999 по 18 грудня 2022 року — провідний інспектор Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, з 2008 року — генеральний інспектор і член колегії Міністерства оборони Російської Федерації, з грудня 2016 року — генеральний інспектор Генеральної інспекції Міністерства оборони Росії. Одночасно з листопада 1999 року — член Комісії Уряду Російської Федерації з соціальних питань військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей. Один із авторів Концепції соціальної адаптації військовослужбовців та державної програми «Соціальна адаптація військовослужбовців, які підлягають звільненню із Збройних сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань та органів, та членів їх сімей на 2002—2005 роки». У травні 2001 року призначений генеральним директором Державного унітарного підприємства «Всеросійський центр перепідготовки офіцерів, що звільняються в запас». З травня 2011 року — член Федеральної координаційної ради «Загальноросійського народного фронту».
З 2011 по 2016 рік — депутат Державної думи, проходив від регіональної групи № 30 (Хабаровський край, Єврейська автономна область) «Єдиної Росії» за квотою Загальноросійського народного фронту. Заступник голови Комітету Держдуми з праці, соціальної політики та справ ветеранів. Довірена особа Володимира Путіна на виборах Президента у 2018 році. Член Центрального штабу Загальноросійського народного фронту.
Раптово помер 18 грудня 2022 року на 84-му році життя. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.
Військові звання
- Генерал-майор (16.02.1979)
- Генерал-лейтенант (3.02.1984)
- Генерал-полковник (7.05.1987)
- Генерал армії (15.02.1989)
Нагороди
- орден Червоного Прапора
- орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ ст. (1985)
- орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (1975)
- орден Олександра Невського (Російська Федерація) (28.05.2014)
- орден «За військові заслуги» (Російська Федерація)
- орден Пошани (Російська Федерація)
- орден «За службу Батьківщині» I ст. (Білорусь) (18.03.2009)
- орден Червоного Прапора (Демократична Республіка Афганістан) (26.08.1989)
- два ордени «Дружба народів» (Демократична Республіка Афганістан) (22.01.1989, 17.01.1991)
- орден Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка)
- орден «Червоний Прапор» (Народна Республіка Болгарія)
- орден «Хосе Марті» (Куба)
- орден «Солідарність» (Куба) (2009)
- медалі
Посилання
- Военная энциклопедия: в 8 томах. — Москва, Военное издательство, 1994—2004. — Т. 5.
- Сторінка на сайті Державної думи РФ
- Гареев М. Мужал на родной земле дальневосточной…: К 80-летию генерала армии М. А. Моисеева // Красная Звезда. — 2019. — 21 января.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Moyisyeyev Mihajlo Oleksijovich Moyiseyev 22 sichnya 1939 selo Malij Iver Svobodnenskij rajon Amurska oblast teper Rosijska Federaciya 18 grudnya 2022 Moskva Rosijska Federaciya radyanskij i rosijskij voyenachalnik general armiyi 1989 Nachalnik Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR pershij zastupnik Ministra oboroni SRSR 1988 1991 vikonuvach obov yazki ministra oboroni SRSR 22 23 serpnya 1991 Chlen CK KPRS u 1990 1991 rokah Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Deputat Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi Federaciyi VI sklikannya 2011 2016 Mojsyeyev Mihajlo OleksijovichNarodzhennya22 sichnya 1939 1939 01 22 Svobodnenskij rajon Amurska oblast Habarovskij kraj RRFSR SRSRSmert18 grudnya 2022 2022 12 18 83 roki PohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSROsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi Federaciyi i dPartiyaKPRSChlenCK KPRS i dZvannyageneral armiyiKomanduvannya15 a armiya SRSR Dalekoshidnij vijskovij okrug i dVijni bitviVijna v Afganistani 1979 1989Nagorodi Mojsyeyev Mihajlo Oleksijovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v rodini robitnika zaliznichnika Zakinchiv serednyu shkolu v 1957 roci Trudovu diyalnist rozpochav u lipni 1957 roku spochatku matrosom potim kotelnim mashinistom u pidrozdili dopomizhnih suden Tihookeanskogo flotu Z listopada 1958 roku v Radyanskij armiyi sluzhiv kursantom v 97 mu okremomu navchalnomu tankovomu bataljoni vazhkogo tankovogo polku Dalekoshidnogo vijskovogo okrugu potim zaryadnikom tankovogo ekipazhu Potim vidryadzhenij na navchannya U 1962 roci zakinchiv Dalekoshidne tankove uchilishe Chlen KPRS z 1962 roku Pislya zakinchennya uchilisha z 1962 roku komanduvav tankovim vzvodom i tankovoyu rotoyu v 53 mu gvardijskomu tankovomu polku 6 yi gvardijskoyi tankovoyi diviziyi Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini tankovoyu rotoyu v Prikarpatskomu vijskovomu okruzi U 1972 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni Frunze v Moskvi Z 1972 roku zastupnik komandira tankovogo polku z zhovtnya 1972 roku nachalnik shtabu zastupnik komandira tankovogo polku i komandir 263 go gvardijskogo tankovogo polku v 120 j gvardijskoyi motostrileckoyi diviziyi Biloruskogo vijskovogo okrugu Z sichnya 1976 roku zastupnik komandira i komandir 50 yi gvardijskoyi motostrileckoyi diviziyi v Biloruskomu vijskovomu okruzi Z 5 kvitnya 1978 po 21 chervnya 1980 roku komandir 27 yi gvardijskoyi motostrileckoyi Omsko Novobuzkoyi Chervonoprapornoyi ordena Bogdana Hmelnickogo diviziyi Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini U 1982 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR imeni Voroshilova Z 1982 roku pershij zastupnik komanduvacha z kvitnya 1983 roku komanduvach 15 yi zagalnovijskovoyi armiyi v Dalekoshidnomu vijskovomu okruzi Z lipnya 1985 po sichen 1987 roku nachalnik shtabu pershij zastupnik komanduvacha vijsk Dalekoshidnogo vijskovogo okrugu Z sichnya 1987 po gruden 1988 roku komanduvach vijsk Dalekoshidnogo vijskovogo okrugu 14 grudnya 1988 23 serpnya 1991 roku nachalnik Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR pershij zastupnik ministra oboroni SRSR Pislya vidstavki Eduarda Shevardnadze navesni 1991 roku keruvav radyanskoyu delegaciyeyu u Vashingtoni z pidgotovki dogovoru pro skorochennya zvichajnih ozbroyen U period serpnevogo putchu 1991 roku pidtrimav ministra oboroni SRSR Dmitra Yazova pislya areshtu yakogo 22 serpnya 1991 roku buv priznachenij timchasovo vikonuvachem obov yazki ministra oboroni SRSR a 23 serpnya 1991 roku buv zvilnenij i vid obov yazkiv ministra oboroni SRSR i vid posadi nachalnika Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR U listopadi 1991 roku zvilnenij u vidstavku Zhiv u Moskvi Brav aktivnu uchast u roboti veteranskih organizacij z 2005 roku buv golovoyu Komitetu veteraniv Generalnogo shtabu U listopadi 2008 roku obranij golovoyu Zagalnorosijskoyi gromadskoyi organizaciyi veteraniv Zbrojnih Sil Z zhovtnya 2012 roku golova Zagalnorosijskoyi gromadskoyi organizaciyi veteraniv Rosijskij soyuz veteraniv Z kincya 1990 h rokiv znovu zaluchavsya do virishennya vijskovih pitan Z 1996 roku buv golovnim specialistom Generalnogo shtabu Zbrojnih sil Rosijskoyi Federaciyi z 1999 po 18 grudnya 2022 roku providnij inspektor Generalnogo shtabu Zbrojnih sil Rosijskoyi Federaciyi z 2008 roku generalnij inspektor i chlen kolegiyi Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi z grudnya 2016 roku generalnij inspektor Generalnoyi inspekciyi Ministerstva oboroni Rosiyi Odnochasno z listopada 1999 roku chlen Komisiyi Uryadu Rosijskoyi Federaciyi z socialnih pitan vijskovosluzhbovciv gromadyan zvilnenih z vijskovoyi sluzhbi ta chleniv yih simej Odin iz avtoriv Koncepciyi socialnoyi adaptaciyi vijskovosluzhbovciv ta derzhavnoyi programi Socialna adaptaciya vijskovosluzhbovciv yaki pidlyagayut zvilnennyu iz Zbrojnih sil Rosijskoyi Federaciyi inshih vijsk vijskovih formuvan ta organiv ta chleniv yih simej na 2002 2005 roki U travni 2001 roku priznachenij generalnim direktorom Derzhavnogo unitarnogo pidpriyemstva Vserosijskij centr perepidgotovki oficeriv sho zvilnyayutsya v zapas Z travnya 2011 roku chlen Federalnoyi koordinacijnoyi radi Zagalnorosijskogo narodnogo frontu Z 2011 po 2016 rik deputat Derzhavnoyi dumi prohodiv vid regionalnoyi grupi 30 Habarovskij kraj Yevrejska avtonomna oblast Yedinoyi Rosiyi za kvotoyu Zagalnorosijskogo narodnogo frontu Zastupnik golovi Komitetu Derzhdumi z praci socialnoyi politiki ta sprav veteraniv Dovirena osoba Volodimira Putina na viborah Prezidenta u 2018 roci Chlen Centralnogo shtabu Zagalnorosijskogo narodnogo frontu Raptovo pomer 18 grudnya 2022 roku na 84 mu roci zhittya Pohovanij na Troyekurovskomu cvintari Moskvi Vijskovi zvannyaGeneral major 16 02 1979 General lejtenant 3 02 1984 General polkovnik 7 05 1987 General armiyi 15 02 1989 Nagorodiorden Chervonogo Prapora orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR II st 1985 orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR III st 1975 orden Oleksandra Nevskogo Rosijska Federaciya 28 05 2014 orden Za vijskovi zaslugi Rosijska Federaciya orden Poshani Rosijska Federaciya orden Za sluzhbu Batkivshini I st Bilorus 18 03 2009 orden Chervonogo Prapora Demokratichna Respublika Afganistan 26 08 1989 dva ordeni Druzhba narodiv Demokratichna Respublika Afganistan 22 01 1989 17 01 1991 orden Chervonogo Prapora Mongolska Narodna Respublika orden Chervonij Prapor Narodna Respublika Bolgariya orden Hose Marti Kuba orden Solidarnist Kuba 2009 medaliPosilannyaVoennaya enciklopediya v 8 tomah Moskva Voennoe izdatelstvo 1994 2004 T 5 Storinka na sajti Derzhavnoyi dumi RF Gareev M Muzhal na rodnoj zemle dalnevostochnoj K 80 letiyu generala armii M A Moiseeva Krasnaya Zvezda 2019 21 yanvarya Poperednik Marshal Radyanskogo Soyuzu Ahromeyev Sergij Fedorovich 1984 1988 Nachalnik Generalnogo shtabu 1988 1991 Nastupnik general armiyi Lobov Volodimir Mikolajovich 1991