Данило Юхимович Мороз 10 липня 1910 9 березня 2002 радянський офіцер Герой Радянського Союзу 1944 Данило Юхимович МорозН

Данило Юхимович Мороз (10 липня 1910 — 9 березня 2002) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944).

Данило Юхимович Мороз

Народження

10 липня 1910
Бубнівщина

Смерть

9 березня 2002 (91 рік)
Севастополь, Україна

Країна

Роки служби

1932–1957

Партія

КПРС

Звання

Підполковник

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мороз.

Біографія

Народився 10 липня 1910 року в селі Бубнівщині (нині Прилуцького району Чернігівської області) в селянській родині. Українець. Закінчив Благовіщенський автодорожній технікум. Працював в Завітинському звіррадгоспі в Амурській області. Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1932 році призваний до лав Червоної армії. У 1936 році закінчив Уссурійське військово-політичне училище, в 1944 році — Ростовське училище самохідної артилерії. У боях німецько-радянської війни з липня 1944 року. Воював на 1-му Білоруському фронті.

Командир батареї 1493-го самохідного артилерійського полку (11-й танковий корпус, 1-й Білоруський фронт) старший лейтенант Мороз в боях 17 липня 1944 року забезпечив вогнем наступ танкового батальйону та оволодіння містом Любомлем. Його батарея однією з перших форсувала річку Західний Буг, брала участь у визволенні польських міст Парчів (значення)а, Лукува, Седльця.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні річки Західного Бугу та утриманні плацдарму на його західному березі старшому лейтенанту Морозу Данилу Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5 158).

У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу самохідної артилерії. З 1957 року підполковник Д. Ю. Мороз — в запасі. Жив у місті Алма-Аті. До 1966 року працював керуючим житловими і адміністративними будівлями Міністерства будівництва Казахської РСР. З 1966 по 1983 рік працював інструктором, інженером по безпеці в Казахській республіканській мисливрибспілці.

У 1983 році вийшов на пенсію. У 1996 році переїхав до Криму. Жив у Севастополі. Помер 9 березня 2002 року. Похований на Алеї Героїв в Севастополі.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки та медалями.

У роки незалежності України відповідно до Указу Президента був також нагороджений Богдана Хмельницького 3-го ступеня з нагоди з 55-ї річниці визволення міста Севастополя від фашистських загарбників .

Вшанування пам'яті

Ім'я Героя носить школа № 1 в селі Бубнівщині. У Севастополі, на будинку по , 21, в якому з 1996 по 2002 рік жив Д. Ю. Мороз, встановлена меморіальна дошка.

Примітки

. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. Москва, 1988; (рос.)
Церковный М. Ф.,Шиганов А. Д.,Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны. Київ, 1982. (рос.)

[1] . Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.