Монгольське завоювання Тибету низка військових кампаній Монгольської імперії до Тибету внаслідок чого тамтешні держави б

Монгольське завоювання Тибету — низка військових кампаній Монгольської імперії до Тибету, внаслідок чого тамтешні держави було підкорено.

Монгольське завоювання Тибету

Монгольські завоювання

Дата:	1227, 1239—1240, 1252, 1253-1254
Місце:	Тибет
Результат:	Тибет стає частиною Монгольської імперії

Сторони

Монгольська імперія
Сак'я

Цзанг
Дрікунґ Каґ'ю

Командувачі

Чингізхан
Годан-хан

Джерела

Відомості китайських, перських, монгольських і тибетських хронік щодопочатку монгольського вторгнення до Тибету доволіомбежені, суперечливі і дещо сумнівні. Це праці «Джамі ат-таваріх» Рашид-ад-Діна Фазлуллаха, «Ерденіїн тобчі» Саган Сецена (XVII ст.), тибетська хроніка «Чупта селькі мелонг».

Передумови

З 842 року, коли розпалася Тибетська імперія на Західнетибецьке і Центральнотибетське царства, почався період занепаду. До середини X ст. на території Тибету вже існувало 7 держав. Згодом їх збільшилося до 10-12.

В деяких регіонах владу захопили секти буддистів (створили власні володіння), в інших панували прихильники тибетської поганської релігії бон. В XI ст. північні держави Тибету визнали зверхність Західної Ся, якій відправляли свою кінноту в допомогу. Втім Тибет знаходився на його периферії, що забезпечувало регіону порівняльну безпеку. Певну роль могли зіграти тут і природні умови: високі, важкопрохідні гори були значно зручніші для захисту, ніж для нападу.

Перебіг подій

У 1206 або 1207 році тибетці прислали посольство до Чингізхана. У посольство входили світські і релігійні представники, які піднесли йому багаті дарунки і висловили покірність.

У 1227 році після підкорення монголами Західного Ся їх загони зайняли ч астину Амдо та вийшли до географічних кордонів ТИбету. Північнотибетськідержави номінально визнали зверхність Чингізхана. Втім смерть останнього й подальша увага його наступника Угедея на захід та Китай дозволило тибетським державам мирно існувати. Після цього тибетці припинили виплачувати данину і відносини з монголами стали напруженими.

У 1236 році один тибетський володар в Амдо підкорився монголам у кампанії проти династії Цзінь у Сичуані. У 1239 році Годан-хан, ставка якого розташовувалася поблизу Ланьчжоу, відправив до Центрального Тибету (області Цанг і Уй) 30-тисячне військо під орудою Легдже і Дорда-тархана. Монголи дійшли до Пханьюла або П'анпо (на північ від Лхаси), відбулися 3 битви (в них тибетці зазнали поразки), були спалені 2 монастирі секти Кадами — Ретінг й Рґял-лха-ханг, вбито священика-правителя Сетена і 500 ченців. Після повернення Дорда-тархан доповів, що в Тибеті кілька буддійських шкіл, з яких найвпливовіша — школа Сак'я.

1244 року завдяки пропаганді настоятилів монастирів Сак'я більшість правителів Тибету визнали владу монголів. 1245 року Годан відправив запрошення очільнику останньої — Сак'ї-пандіті. Він влаштувався при дворі Годана, проповідував гуманістичні основи буддизму в середовищі монгольської знаті і аж до своєї смерті забезпечував своїм авторитетом невтручання Монгольської імперії у справи Тибету, з одного боку, і виплату данини тибетцями монголам, з іншого боку.

Такі відносини ймовірно порушилися зі смертю Сак'ї-пандіти у 1251 році. Невдовзі великий каган Мунке призначив свого намісника над Тибетом — Корідая, ставка якого розташовувалася в Турфанській оазі. При цьому великий каган надав 11 Чингізідам уділи, в кожному з яких в релігійному плані панувала своя буддійська секта (в уділі Менгу — Дрікунґ Каґ'ю, Хубілая — Цалпа Каґ'ю, Ариг-буги — Танглу Каґ'ю, Годана — Сак'я, Хулагу — Пагмоду Каґ'ю тощо).

У 1252 або 1253 році той здійснив похід проти повсталих тибетських володарів, дійшовши до монастиря Дамсунг. Водночас Мунке надав підтримку іншій буддистській секті — Карма Каг'ю, очільник якого не гречно повівся з Хубілаєм. У 1253—1254 роках монголи знову придушили повстання тибетців.

У 1260 році боротьба за владу в Монгольській імперії між Ариг-бугою і Хубілаєм позначилася й на Тибеті. Першого підтримувала школа Карма Каг'ю, іншого — Сак'я. Поразка Ариг-буги призвела до того, що Хубілай надав релігійний контроль на усім ТИбетам ламам школи Сак'я.

Наслідки

Для цивільного й військового управління 1264 року було створено управління Цзуньчжіюань, яке 1284 року було перейменовано на Сюань-чжен-юань (Бюро у справах Тибету і буддистів) на чолі з дпон-ченами. Така система забезпечувало певну автономію Тибету за часів імперії Юань. Після 1280 року зазвичай духовна влада очільників школи Сакя і цивільна на чолі із дпон-ченами не поєднувалася.

Джерела

Shakabpa, W.D. Tibet: A Political History. (1967) Yale University Press.
Wylie, Turrell V. The First Mongol Conquest of Tibet Reinterpreted Harvard Journal of Asiatic Studies, vol. 37, no. 1, 1977, pp. 103—133.
Smith, Warren W., Jr. Tibetan Nation: A History Of Tibetan Nationalism And Sino-tibetan Relations (1997) Westview Press.
Saunders, John Joseph. The history of the Mongol conquests. (2001) University of Pennsylvania Press.