Мови манде сім я мов у рамках нігеро конголезької макросім ї генеалогічна належність яких не встановлена Мови манде Поши

Мови манде
Поширені:	Західна Африка
Класифікація:	Нігеро-конголезькі?; Мови манде
Групи:	Самоґо–Сонінке (північно-західні) Мандінґ–Кпелле (центрально-західні) Бісса–Буса (східні) Південні
ISO 639-5:	dmn

Мови манде — сім'я мов у рамках нігеро-конголезької макросім'ї, генеалогічна належність яких не встановлена.

Поширені в Західній Африці, головним чином у таких країнах, як Малі (основний масив), Сенегал, Ліберія, Гвінея, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Бенін та ін.

За різними даними від 26 до 68 мов, із загальною кількістю мовців понад 30 млн осіб.

Єдність мови — це спадщина стародавніх державних об'єднань, які існували в Західному Судані ще у IX—XIII ст. (держава Гана), а в XIII—XV ст. — Малі. У XIX ст. країна була завойована французами почався період колоніального рабства. Протягом довгих століть найголовніші народи мандінґо — малинці, бамбара та диула, а також інші народи північної групи входили до складу однієї держави, Франції. Тут давно вже йшов процес утворення народності. Однак для створення мандінґської нації не було ще необхідних економічних умов.

У XVII ст. державний розпад призвів до роз'єднання окремих частин народності. Діалекти не встигли стати єдиною мовою, і в даний час єдиної загальної мови ще немає.

Мова мандінґо, має єдину граматичну структуру і синтаксис але неоднорідна у фонетичному відношенні.

Більшість мов маде не має писемності. Разом з тим деякі манде народності (ваї, лоома, менде) розробили власні системи письма, які, однак, не отримали широкого поширення. За винятком старомандинґинґського письма на основі арабської графіки (у мандінка і сусу), письмові традиції мов манде складаються на основі латинського алфавіту.

Характеристика

Мови манде належать до числа аглютинативних мов, хоча мають ознаки вони й ознаки мов ізолюючого типу.

Музичні тони зустрічаються тільки в південній групі мов манде, у північній групі вони відсутні.

Порядок слів у реченні твердо визначений: підмет — присудок — Означення, на першому місці суб'єкт, на другому — об'єкт. Відмінювання іменників немає, немає і класів імен іменників.

Класифікація

Спроби складання генетичної класифікації мов манде робилися неодноразово (більше 10 варіантів). Їх принципові розбіжності виявляються на рівні об'єднання трьох груп (східної, південно-західної та північної), тобто на рівні реконструкції початкових етапів мовної дивергенції.

Манде

Східний Манде
(Ден–Буса)

Південний(східний)
Манде

Мано–Дан

Ґуро–Дан

	–

	Ґуро–

	–—

	–

Бісса–Буса

Само–Буса

Буса

	–

	–Кєнґа

Західний Манде

Центрально-західний
(Манденґ–Кпелле)

Мандінґо–Джоґо

–Джері



	()

Мандінґо–Ваі

– (вимерла: )

Мандінґо–Моколе

	Мандінґо

–

–Лома;

Менде–Банді

	–

	–

Кпелле

Північно‑Західний
(Самоґо–Сонінке)

Сонінке–Бобо

Сонінке–Бозо



	(Бозо)

Література

Delafosse M., La langue mandingue et ses dialectes. (Malinké, bambara, dioula), t. 1-2, P., 1929— 55;
Prost A., Les langues mandé-du sud groupe mana-busa, «Mémoires de l Institut Français d'afrique Noire», 1953, № 26;
Welmers W., The Mande languages, «Monograph Series on Languages and Linguistics», 1958, v. 11;
Long R. W., A comparative study of the Northern Mande languages, Ann Arbor, 1971 (Diss.);
Galtier G., Problèmes dialectologiques et phonographématiques des parlers mandingues, P., 1980 (Diss.).

Посилання

Изучение языков манде [ 22 грудня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
Valentin Vydrin and T. G. Bergman. (англ.)
Мови манде на сайті Glottolog 3.0: Family: Mande [ 5 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)