У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубович Архієпископ Михаїл Михаїл Олексійович Голубович 8 20 листопа

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубович.

Архієпископ Михаїл (Михаїл Олексійович Голубович; 8 (20) листопада 1803, Високе Гродненська губернія, Білорусь — 6 (18) березня 1881) — білоруський релігійний діяч. Греко-католицький священник, який перейшов на синодальне московське православ'я. Інспектор та професор Литовської греко-католицької духовної семінарії в Жировичах.

Архієпископ Михаїл

Михаїл (Голубович), архієпископ Мінський та Бобруйський.

Єпископ Брестський,
вікарій Литовської єпархії

28 січня 1840 — 1 березня 1848

Попередник:

Антоній (Зубко)

Наступник:

Єпископ Пінський,
вікарій Мінської єпархії

8 вересня 1839 — 28 січня 1840

Попередник:

Наступник:

Альма-матер:

Слуцька гімназія і Q65706493?

Науковий ступінь:

доктор богослов'я

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Михайло Олексійович Голубович

Народження:

8 (20) листопада 1803
Брестський повіт, Гродненська губернія, Білорусь

Смерть:

6 (18) березня 1881 (77 років)
Жировичі, Жировицький монастир

Похований:

Жировицька Богоявленська церква (Білорусь)

Єп. хіротонія:

8 вересня 1839

Михаїл у Вікісховищі

Архієпископ Мінський РПЦ. Одна із ключових персон у справі ліквідації Білоруської Греко-Католицької Церкви (1839).

Життєпис

1816 — 1832 — навчався у Слуцькій гімназії, продовжив навчання у Головній духовній семінарії при Віленському університеті. Коли закінчив у 1828 році, то отримав ступінь магістра богослов'я.

14 вересня 1828 — рукопокладений у греко-католицького священника.

27 листопада 1828 — призначений інспектором та професором Литовської греко-католицької духовної семінарії в Жировичах.

10 лютого 1829 — доктор богослов'я канонічного права, дисертацію захистив у Віленському Імператорському університеті, будучи греко-католицьким священником.

Залишаючись викладачем догматичного богослов'я та церковної історії в семінарії, був призначений членом Литовської греко-католицької консисторії, з 7 вересня 1833 року її віце-головою. Тоді ж зведений в сан протоієрея. Вже у ті роки він бере активну участь у підготовці ліквідації греко-католицької церкви, багато їздив по приходах.

12 лютого 1839 року в тиждень «торжества православ'я» у Полоцьку відбувся собор трьох греко-католицьких єпископів Біларусі — Іосифа (Семашка), Василія (Лужинського) та Антонія (Зубка) — та ще 21 інших духовних персон. Собор прийняв акт із двох пунктів. У першому оголошувалося про «єдність Православної церкви» та прохання про підпорядкування Греко-католицької церкви Святому синоду Відомства сповідань Російської імперії, у другому соборяни прохали імператора Миколу І посприяти адміністративній ліквідації парафій, які зберегли вірність греко-католицькій церкві. До цього псевдо-соборного акту були прикладені зобов'язання 1305 священників та ченців, після прийняття акту їх кількість догнали до 1607.

27 червня 1839 — пострижений в ченці, 29 червня зведений в сан архімандрита Битенського Петро-Павлівського монастиря.

8 вересня 1839 — хіротонія в єпископа Пінського, вікарія Мінської єпархії Церкви Російської імперії.

28 січня 1840 — переведений єпископом Брестським, вікарієм Литовської єпархії Церкви Російської імперії.

1 березня 1848 — єпископ Мінський та Бобруйський.

19 квітня 1853 — зведений в сан архієпископа.

23 січня 1868 — звільнений на покій за власним бажанням із перебуванням у Жировицькому монастирі.

Помер 6 березня 1881 року в Жировичах.

Посилання

Жизнеописание архиепископа^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
(рос.)
Архиепископ Минский и Бобруйский Михаил (Голубович) [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)