Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Митяй Антін Огійович прізвисько Петюх Пітюх інший варіант імені Антон Агейович 1886 1921 бандурист учасник національно в

Митяй Антін

Митяй Антін

Митяй Антін Огійович (прізвисько — Петюх, Пітюх; інший варіант імені Антон Агейович) (1886–1921)  — бандурист, учасник національно-визвольного руху 1917—1921 років.

image
Кобзар А. Митяй (Петюх)1913 р.)

Життєпис

Антін Митяй (по-вуличному Петюх) — учасник революції 1905 року, політичний засланець. Був висланий в Сибір (Томськ) в 1906 за анти-державну пропаганду. Повернувся в Україну в 1912 р.

Народився 1886 р на Канівщині, в м. Медвині Шевченківського краю. Походив з бідної селянської родини, осліп малим хлопцем. Чув раз бандуриста і з того часу мрія його була навчитись грати на бандурі. Зробили йому бандуру коваль і тесля таки в Медвині, довбану з верби. В 1905 р. був у Києві. За те що розповсюджував революційні прокламації був виселений у Вятку. Після відбуття покарення працював на молочній фермі «Я» у Києві. Вивчав гру на бандурі у Гната Хоткевича який в цей час жив в Києві (Приблизно 1912 р).

Серед учнів був Місевич Костянтин Федорович, О. А Маркевич.

Місевич пам'ятає як Митяй приговорював: «Як будете грати на бандурі, то постарайтесь мати кількох учнів, аби передати їм своє знання, щоб не гинули наші козацькі думи. Я маю учнів: Вас і одного учителя з Канівщини. Як умру, Ви передасте другим кобзарське мистецтво, щоб розширялось воно по всій Україні!»

Ентузіяст був із нього великий, знав добре історію України, навіть у мене місцеві учительки годинами читали йому історичні оповідання. Поводиря мав сусіда з Медвина Марушевського, сина козака, — хлопець 18 літ, мав шість класів гімназії. Захопився думами і пішов у світ з Антоном Митяєм.

В 1917 р. виступав у Проскурові на запрошення товариства «Просвіти».

В 1919 р. учився у Івана Кучеренка та Гната Хоткевича. Бував часто з українським військом, їздив на бронепоїзді «Хортиця», а також з кінною батареєю Полку Чорних Запорожців, якою командував Дмитро Гонта, який також грав на бандурі.

В 1919–1920 рр. Митяй ходив згодом з повстанцями. Очолював Пропагандистський відділ у штабі отамана Цвітковського.

В 1920 році був учасником протибільшовицького повстання в Медвині, у якому пізніше трагічно загинув (розстріляного в 1921 р. більшовиками, за іншою версією застрелився).

_________________________________________________________________________________________________________________________________________

Повстанський отаман Антін Митяй: історія пошуку

Цього року виповнилося 100 років від загибелі медвинського бандуриста, повстанського отамана Антіна Митяя (Петюха). За переказами, він потрапив у засідку більшовицького карального загону на початку осені 1921 року. Довгі роки його доля, як і долі тисяч борців за волю України у часи Української революції була невідома.

Перші спомини про А. Митяя вийшли в еміграційному виданні «Червона Калина» за 1931 рік. Їх автор Кость Місевич (1893—1943) — учень А. Митяя гри на бандурі, бандурний майстер, член Центральної ради. «Десять літ у вересні минає з дня його смерти. Нігде не було згадки про те, що в 1921 році на Канівщині в одній з повстанчих ватаг був кобзар Антін Митяй. Розважав повстанців своїм співом під кобзу, зігрівав думами завзяття… Але обступили ватагу большевицькі відділи ЧК, дехто з повстанців прорвався і зник у чагарах над Дніпром, але сліпий кобзар не зміг цього зробити, і був розстріляний на місці, а бандуру розбили об перший пеньок…»

Кость Місевич продовжив справу свого вчителя в еміграції, разом зі своїм учнем бандуристом Дмитром Гонтою гастролював у Галичині, Польщі, Німеччині. Убитий німцями у 1943 році на Тернопільщині як член УПА. Місевич залишив спогади про А. Митяя: «Струнка, худа постава, чорні, невеличкі, до низу опущені вуса і рухливе, продовгувате обличчя. Грав Митяй на бандурі гарно, особливо виходили в нього добре думи. Хотілося годинами слухати його приємний сумний тенор. Здається, не співав він, а плакав…

В Кам'янці у місяці червні 1919 року знову прийшов до мене Антін. У гарній чорній чумарці, смушкова шапка з червоним верхом, темно-сині шаровари, а за плечима, в полотнянім чехлі, бандура. За поводиря йому хлопець Василько, 12-ти літ, по-козацьки убраний.

–    Навіть коня маю, — хвалився мені.

І дійсно, вже на еміграції оповідав мені сотник Запорізької Січі Дмитро Гонта, що Митяй весь похід відбув з ними в кінноті. Як ставали в степу у байраці на відпочинок, зараз же саджали кобзаря під деревом, а навколо старшини і козаки слухали думи.

Довго не всидів Антін в Кам'янці, обійшов усі полки і Юнацьку школу, співав у Кам'янецькому університеті, й одного дня прийшов до мене попрощатись.

– Їду, — каже, — знову до Січі, козаки тужать за мною!…

Показує цілу купу посвідок, де в якій частині співав.

–            Навіщо це збираєш, Антоне Огійовичу? — запитую.

–            То, бачите, як мене не стане, то, щоб по цих посвідках знали, що і я на щось таки здався, як воювали за Україну!

І дійсно, мав сотки посвідок з 1917 року. Невідомо, де ті посвідки, може зігнили з тілом, а може, і є на Канівщині, куди рвався покійний. Бачилися ми з ним уже востаннє…» (Літопис Червоної Калини. — № 9. — 1931. — С. 11–12).

На той час денікінці захопили Київ і Антін Митяй повернувся до рідного Медвина, тоді Канівського повіту.

Тут він народився 1886 року в бідній селянській родині, осліп малим хлопцем. Почув раз бандуриста й задумав навчитись грати. Мрія здійснилася, мав знатних вчителів. Грав Антін і харківським способом, і полтавсько-чернігівським. У 1905 році в Києві навчався гри у самого Гната Хоткевича. До тої школи додалось ще й заслання за революційну діяльність. З Сибіру до Медвина повернувся 1912 року. Влада не дозволяла грати на бандурі, мусив ховатись від стражників, щоб не побили інструмент. Але прийшов 1917 рік і Антін знову поринув у революційну діяльність. Ось як розповідав про цей час поводир Митяя гімназист Марушевський: «Антін як почув за революцію, та у волость, зволік із стіни царський портрет і всіх порозганяв. А попа Москаля, що постійно доносив на нього в поліцію, таки випровадив з мужиками з містечка. Завзятий він у нас!» (Літопис Червоної Калини. — № 9. — 1931. — С. 11–12).

«Культосвітня праця, починаючи з 1917 року, концентрувалася при товаристві „Просвіта“, де була чимала українська бібліотека, співочий і драматичний гурток та майже щодві-три неділі українські вистави в приміщенні школи, на яких завжди було повно дорослих і молоді. Вища початкова школа, що до революції була русифікаторським осередком, зараз стала справжнім українським „народним університетом“, з добрим штатом вчителів, на чолі з відомим українським діячем М. М. Кисленком. Ці вчителі добре навчали українознавству — української історії, української мови й історії української літератури, української географії, етнографії тощо.

Всі бувші учні цієї школи, а їх було понад сотню, стали справжньою українською сільською інтелігенцією. Серед них було коло 3-х десятків старшин, раніш російської царської, а пізніше української армії» (Іван Дубинець. Горить Медвин. Нью-Йорк, 1952. — С. 7).

Натхненником всіх цих справ, а пізніше й ідейним провідником Медвинського повстання був сліпий бандурист А. Митяй (Петюх). У спогадах медвинців він залишився справедливим провідником. Коли вирішувалося питання про початок загального повстання, Петюх зазначив: «Дивіться, люди, думайте, щоб потім не нарікали, що я вас незрячий завів не туди…».

Оточений з усіх боків Медвин майже місяць боровся проти більшовицьких військ, але сили були нерівні. «…Б'ється селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі…» — так описав останній бій за Медвин (Григорій Косинка. На золотих богів. Київ, 1922).

Медвинські повстанці відійшли в ліси й продовжили боротьбу. «А тим часом повстанці… пішли гулять по степах України. В Бужанці, Іванкові, Тальному, під Уманем й на Бугу бували. Скрізь, де не проходили, — більшовикам жару завдавали. Віддячили, та й розійшлись по всій Україні… Остались тільки могили та слава про їх.» — згадував про ті події сотник Дніпровий, в часи німецької окупації редактор богуславської газети «Вільна Україна» Петро Солуха.

В радянський час місце поховання Антіна Митяя було невідоме, як і тисяч інших героїв, що загинули в боротьбі за Україну, чи померли в еміграції, чи були замордовані в більшовицьких катівнях. У Медвині ходили чутки, що бандуру Митяя повстанці зберегли й передали рідним. В 1970-х її знайшов краєзнавець Нечитайло Кость Семенович й довгий час зберігав у себе вдома. По його смерті Мазуренко Г. М. передала бандуру музею історії Богуславщини, де вона тепер знаходиться в експозиції «Медвинське повстання».

У 2000 р. в центрі с. Медвин було встановлено пам'ятний знак до 80-річчя Медвинського повстання. Тривала пошукова та дослідницька робота в архівах по вивченню історичної правди про визвольний рух 1919—1920 роки. Ще раніше було записане свідчення жителя с. Медвин Харченка М. С., що А. Митяя більшовики вбили на околиці с. Багва біля Пехівського лісу на Черкащині. Архівні джерела підтверджують, що саме в Пехівському лісі в 1920—1921 роках базувались загони повстанців під орудою отамана Дмитра Цвітковського, куди входили й медвинські повстанці. Звенигородський краєзнавець Вадим Мицик із власних джерел підтвердив версію загибелі Митяя під Багвою та обставини його поховання: вночі повстанці перевезли тіло до с. Стара Буда й поховали на сільському цвинтарі.

Так крок за кроком в результаті тривалого пошуку вдалося віднайти та вшанувати могилу одного з визначних борців за волю України козака-бандуриста, повстанського отамана Антіна Митяя. 17 серпня 2013 року за участі громадськості Медвина, Лисянщини та Звенигородщини, представників українського реєстрового козацтва на цвинтарі в с. Стара Буда було відкрито пам'ятний знак А. Митяю.

9 жовтня 2021 р. співробітники відділу культури й туризму Медвинської громади разом із представниками освітньої ініціативи «Медвин. Повстання» та громадськими активістами відвідали могилу А. Митяя та вшанували свого земляка, відзначивши соту річницю його героїчної загибелі.

Репертуар

Дума «Про Марусю Богуславку», «Буря на Чорному морі», «Про Морозенка», «Про Нечая», «Про Богдана Хмельницкого», . Знав безліч народних побутвих пісень.

Учні

К. Місевич, Д. Ґонта

Примітки

  1. Місевич К. Бандурист Антін Митяй. // Літопис Червоної Калини, 1931, N 9.

Джерела

Література

  • Бахтинський, Ф. Кобзар Митяй // Музика, 1925, № 11-12 — С.436-437
  • Бахтинський, Ф. Київські вуличні співці // Музика, 1925, № 11-12, — С. 434—436, 1927, № 3 — С.40-43
  • Бандурист Антін Митяй[недоступне посилання з липня 2019]
  • Кость Місевич — Літопис Червоної Калини. — 1931. — IX. — С. 11-12. Бандурист Антін Митяй [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

image Це незавершена стаття про бандуриста чи бандуристку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mityaj Antin Ogijovich prizvisko Petyuh Pityuh inshij variant imeni Anton Agejovich 1886 1921 bandurist uchasnik nacionalno vizvolnogo ruhu 1917 1921 rokiv Kobzar A Mityaj Petyuh 1913 r ZhittyepisAntin Mityaj po vulichnomu Petyuh uchasnik revolyuciyi 1905 roku politichnij zaslanec Buv vislanij v Sibir Tomsk v 1906 za anti derzhavnu propagandu Povernuvsya v Ukrayinu v 1912 r Narodivsya 1886 r na Kanivshini v m Medvini Shevchenkivskogo krayu Pohodiv z bidnoyi selyanskoyi rodini oslip malim hlopcem Chuv raz bandurista i z togo chasu mriya jogo bula navchitis grati na banduri Zrobili jomu banduru koval i teslya taki v Medvini dovbanu z verbi V 1905 r buv u Kiyevi Za te sho rozpovsyudzhuvav revolyucijni proklamaciyi buv viselenij u Vyatku Pislya vidbuttya pokarennya pracyuvav na molochnij fermi Ya u Kiyevi Vivchav gru na banduri u Gnata Hotkevicha yakij v cej chas zhiv v Kiyevi Priblizno 1912 r Sered uchniv buv Misevich Kostyantin Fedorovich O A Markevich Misevich pam yataye yak Mityaj prigovoryuvav Yak budete grati na banduri to postarajtes mati kilkoh uchniv abi peredati yim svoye znannya shob ne ginuli nashi kozacki dumi Ya mayu uchniv Vas i odnogo uchitelya z Kanivshini Yak umru Vi peredaste drugim kobzarske mistectvo shob rozshiryalos vono po vsij Ukrayini Entuziyast buv iz nogo velikij znav dobre istoriyu Ukrayini navit u mene miscevi uchitelki godinami chitali jomu istorichni opovidannya Povodirya mav susida z Medvina Marushevskogo sina kozaka hlopec 18 lit mav shist klasiv gimnaziyi Zahopivsya dumami i pishov u svit z Antonom Mityayem V 1917 r vistupav u Proskurovi na zaproshennya tovaristva Prosviti V 1919 r uchivsya u Ivana Kucherenka ta Gnata Hotkevicha Buvav chasto z ukrayinskim vijskom yizdiv na bronepoyizdi Horticya a takozh z kinnoyu batareyeyu Polku Chornih Zaporozhciv yakoyu komanduvav Dmitro Gonta yakij takozh grav na banduri V 1919 1920 rr Mityaj hodiv zgodom z povstancyami Ocholyuvav Propagandistskij viddil u shtabi otamana Cvitkovskogo V 1920 roci buv uchasnikom protibilshovickogo povstannya v Medvini u yakomu piznishe tragichno zaginuv rozstrilyanogo v 1921 r bilshovikami za inshoyu versiyeyu zastrelivsya Povstanskij otaman Antin Mityaj istoriya poshuku Cogo roku vipovnilosya 100 rokiv vid zagibeli medvinskogo bandurista povstanskogo otamana Antina Mityaya Petyuha Za perekazami vin potrapiv u zasidku bilshovickogo karalnogo zagonu na pochatku oseni 1921 roku Dovgi roki jogo dolya yak i doli tisyach borciv za volyu Ukrayini u chasi Ukrayinskoyi revolyuciyi bula nevidoma Pershi spomini pro A Mityaya vijshli v emigracijnomu vidanni Chervona Kalina za 1931 rik Yih avtor Kost Misevich 1893 1943 uchen A Mityaya gri na banduri bandurnij majster chlen Centralnoyi radi Desyat lit u veresni minaye z dnya jogo smerti Nigde ne bulo zgadki pro te sho v 1921 roci na Kanivshini v odnij z povstanchih vatag buv kobzar Antin Mityaj Rozvazhav povstanciv svoyim spivom pid kobzu zigrivav dumami zavzyattya Ale obstupili vatagu bolshevicki viddili ChK dehto z povstanciv prorvavsya i znik u chagarah nad Dniprom ale slipij kobzar ne zmig cogo zrobiti i buv rozstrilyanij na misci a banduru rozbili ob pershij penok Kost Misevich prodovzhiv spravu svogo vchitelya v emigraciyi razom zi svoyim uchnem banduristom Dmitrom Gontoyu gastrolyuvav u Galichini Polshi Nimechchini Ubitij nimcyami u 1943 roci na Ternopilshini yak chlen UPA Misevich zalishiv spogadi pro A Mityaya Strunka huda postava chorni nevelichki do nizu opusheni vusa i ruhlive prodovguvate oblichchya Grav Mityaj na banduri garno osoblivo vihodili v nogo dobre dumi Hotilosya godinami sluhati jogo priyemnij sumnij tenor Zdayetsya ne spivav vin a plakav V Kam yanci u misyaci chervni 1919 roku znovu prijshov do mene Antin U garnij chornij chumarci smushkova shapka z chervonim verhom temno sini sharovari a za plechima v polotnyanim chehli bandura Za povodirya jomu hlopec Vasilko 12 ti lit po kozacki ubranij Navit konya mayu hvalivsya meni I dijsno vzhe na emigraciyi opovidav meni sotnik Zaporizkoyi Sichi Dmitro Gonta sho Mityaj ves pohid vidbuv z nimi v kinnoti Yak stavali v stepu u bajraci na vidpochinok zaraz zhe sadzhali kobzarya pid derevom a navkolo starshini i kozaki sluhali dumi Dovgo ne vsidiv Antin v Kam yanci obijshov usi polki i Yunacku shkolu spivav u Kam yaneckomu universiteti j odnogo dnya prijshov do mene poproshatis Yidu kazhe znovu do Sichi kozaki tuzhat za mnoyu Pokazuye cilu kupu posvidok de v yakij chastini spivav Navisho ce zbirayesh Antone Ogijovichu zapituyu To bachite yak mene ne stane to shob po cih posvidkah znali sho i ya na shos taki zdavsya yak voyuvali za Ukrayinu I dijsno mav sotki posvidok z 1917 roku Nevidomo de ti posvidki mozhe zignili z tilom a mozhe i ye na Kanivshini kudi rvavsya pokijnij Bachilisya mi z nim uzhe vostannye Litopis Chervonoyi Kalini 9 1931 S 11 12 Na toj chas denikinci zahopili Kiyiv i Antin Mityaj povernuvsya do ridnogo Medvina todi Kanivskogo povitu Tut vin narodivsya 1886 roku v bidnij selyanskij rodini oslip malim hlopcem Pochuv raz bandurista j zadumav navchitis grati Mriya zdijsnilasya mav znatnih vchiteliv Grav Antin i harkivskim sposobom i poltavsko chernigivskim U 1905 roci v Kiyevi navchavsya gri u samogo Gnata Hotkevicha Do toyi shkoli dodalos she j zaslannya za revolyucijnu diyalnist Z Sibiru do Medvina povernuvsya 1912 roku Vlada ne dozvolyala grati na banduri musiv hovatis vid strazhnikiv shob ne pobili instrument Ale prijshov 1917 rik i Antin znovu porinuv u revolyucijnu diyalnist Os yak rozpovidav pro cej chas povodir Mityaya gimnazist Marushevskij Antin yak pochuv za revolyuciyu ta u volost zvolik iz stini carskij portret i vsih porozganyav A popa Moskalya sho postijno donosiv na nogo v policiyu taki viprovadiv z muzhikami z mistechka Zavzyatij vin u nas Litopis Chervonoyi Kalini 9 1931 S 11 12 Kultosvitnya pracya pochinayuchi z 1917 roku koncentruvalasya pri tovaristvi Prosvita de bula chimala ukrayinska biblioteka spivochij i dramatichnij gurtok ta majzhe shodvi tri nedili ukrayinski vistavi v primishenni shkoli na yakih zavzhdi bulo povno doroslih i molodi Visha pochatkova shkola sho do revolyuciyi bula rusifikatorskim oseredkom zaraz stala spravzhnim ukrayinskim narodnim universitetom z dobrim shtatom vchiteliv na choli z vidomim ukrayinskim diyachem M M Kislenkom Ci vchiteli dobre navchali ukrayinoznavstvu ukrayinskoyi istoriyi ukrayinskoyi movi j istoriyi ukrayinskoyi literaturi ukrayinskoyi geografiyi etnografiyi tosho Vsi buvshi uchni ciyeyi shkoli a yih bulo ponad sotnyu stali spravzhnoyu ukrayinskoyu silskoyu inteligenciyeyu Sered nih bulo kolo 3 h desyatkiv starshin ranish rosijskoyi carskoyi a piznishe ukrayinskoyi armiyi Ivan Dubinec Gorit Medvin Nyu Jork 1952 S 7 Nathnennikom vsih cih sprav a piznishe j idejnim providnikom Medvinskogo povstannya buv slipij bandurist A Mityaj Petyuh U spogadah medvinciv vin zalishivsya spravedlivim providnikom Koli virishuvalosya pitannya pro pochatok zagalnogo povstannya Petyuh zaznachiv Divitsya lyudi dumajte shob potim ne narikali sho ya vas nezryachij zaviv ne tudi Otochenij z usih bokiv Medvin majzhe misyac borovsya proti bilshovickih vijsk ale sili buli nerivni B yetsya selyanska volya umiraye na svoyih osmushkah ta obnizhkah ale boronit tilami krov yu svoyi oseli tak opisav ostannij bij za Medvin Grigorij Kosinka Na zolotih bogiv Kiyiv 1922 Medvinski povstanci vidijshli v lisi j prodovzhili borotbu A tim chasom povstanci pishli gulyat po stepah Ukrayini V Buzhanci Ivankovi Talnomu pid Umanem j na Bugu buvali Skriz de ne prohodili bilshovikam zharu zavdavali Viddyachili ta j rozijshlis po vsij Ukrayini Ostalis tilki mogili ta slava pro yih zgaduvav pro ti podiyi sotnik Dniprovij v chasi nimeckoyi okupaciyi redaktor boguslavskoyi gazeti Vilna Ukrayina Petro Soluha V radyanskij chas misce pohovannya Antina Mityaya bulo nevidome yak i tisyach inshih geroyiv sho zaginuli v borotbi za Ukrayinu chi pomerli v emigraciyi chi buli zamordovani v bilshovickih kativnyah U Medvini hodili chutki sho banduru Mityaya povstanci zberegli j peredali ridnim V 1970 h yiyi znajshov krayeznavec Nechitajlo Kost Semenovich j dovgij chas zberigav u sebe vdoma Po jogo smerti Mazurenko G M peredala banduru muzeyu istoriyi Boguslavshini de vona teper znahoditsya v ekspoziciyi Medvinske povstannya U 2000 r v centri s Medvin bulo vstanovleno pam yatnij znak do 80 richchya Medvinskogo povstannya Trivala poshukova ta doslidnicka robota v arhivah po vivchennyu istorichnoyi pravdi pro vizvolnij ruh 1919 1920 roki She ranishe bulo zapisane svidchennya zhitelya s Medvin Harchenka M S sho A Mityaya bilshoviki vbili na okolici s Bagva bilya Pehivskogo lisu na Cherkashini Arhivni dzherela pidtverdzhuyut sho same v Pehivskomu lisi v 1920 1921 rokah bazuvalis zagoni povstanciv pid orudoyu otamana Dmitra Cvitkovskogo kudi vhodili j medvinski povstanci Zvenigorodskij krayeznavec Vadim Micik iz vlasnih dzherel pidtverdiv versiyu zagibeli Mityaya pid Bagvoyu ta obstavini jogo pohovannya vnochi povstanci perevezli tilo do s Stara Buda j pohovali na silskomu cvintari Tak krok za krokom v rezultati trivalogo poshuku vdalosya vidnajti ta vshanuvati mogilu odnogo z viznachnih borciv za volyu Ukrayini kozaka bandurista povstanskogo otamana Antina Mityaya 17 serpnya 2013 roku za uchasti gromadskosti Medvina Lisyanshini ta Zvenigorodshini predstavnikiv ukrayinskogo reyestrovogo kozactva na cvintari v s Stara Buda bulo vidkrito pam yatnij znak A Mityayu 9 zhovtnya 2021 r spivrobitniki viddilu kulturi j turizmu Medvinskoyi gromadi razom iz predstavnikami osvitnoyi iniciativi Medvin Povstannya ta gromadskimi aktivistami vidvidali mogilu A Mityaya ta vshanuvali svogo zemlyaka vidznachivshi sotu richnicyu jogo geroyichnoyi zagibeli RepertuarDuma Pro Marusyu Boguslavku Burya na Chornomu mori Pro Morozenka Pro Nechaya Pro Bogdana Hmelnickogo Znav bezlich narodnih pobutvih pisen UchniK Misevich D GontaPrimitkiMisevich K Bandurist Antin Mityaj Litopis Chervonoyi Kalini 1931 N 9 DzherelaMisevich K Bandurist Antin Mityaj Litopis Chervonoyi Kalini 1931 N 9 Bahtinskij F Kobzar Mityaj Muzika K 1925 11 i 12 Zheplinskij B M Kovalchuk D B Ukrayinski kobzari banduristi lirniki Enciklopedichnij dovidnik Lviv Galicka vidavnicha spilka 2011 S 163LiteraturaBahtinskij F Kobzar Mityaj Muzika 1925 11 12 S 436 437 Bahtinskij F Kiyivski vulichni spivci Muzika 1925 11 12 S 434 436 1927 3 S 40 43 Bandurist Antin Mityaj nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kost Misevich Litopis Chervonoyi Kalini 1931 IX S 11 12 Bandurist Antin Mityaj 21 zhovtnya 2013 u Wayback Machine PosilannyaPetyuha Antin Ogijovich Ukrayinska muzichna enciklopediya Kiyiv Institut mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi imeni M T Rilskogo NAN Ukrayini 2018 Tom 5 PAVANA POLIKARP S 180 Ce nezavershena stattya pro bandurista chi banduristku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ