Примітки Мирослава СопілкаПсевдонімМирослава СопілкаНародилася29 серпня 1897 1897 08 29 ВинникиПомерла28 листопада 1937

~~|Примітки=~~

Мирослава Сопілка

Псевдонім	Мирослава Сопілка
Народилася	29 серпня 1897(1897-08-29) Винники
Померла	28 листопада 1937(1937-11-28) (40 років) Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Австро-Угорщина ЗУНР
Діяльність	поетеса
Мова творів	українська
Членство	Горно і Західна Україна



Мирослава Сопілка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пастушенко.

Мирослава Сопілка (справжнє ім'я Юлія Семенівна Мисько-Пастушенко, 29 серпня 1897(18970829), Винники, Львівська область — 28 листопада 1937, Київ) — українська поетеса та прозаїк доби розстріляного відродження.

Біографія

Мирослава Сопілка була українською поетесою та прозаїкнею періоду «Розстріляного відродження». Вона народилася 27 серпня 1897 року в передмісті Винників — Маріївці, поблизу Львова. Зростаючи у багатодітній сім’ї бідного селянина, вона отримала лише початкову освіту, але активно читала українських класиків. Згодом Сопілка працювала модисткою (швачкою) і в львівській друкарні, де отримала вплив революційних ідей.

Вона вийшла заміж за Михайла Пастушенка, з яким мала двох дітей, Богдана та Віру. В 1928 році в журналі «Вікна» були опубліковані її перші твори, що поклали початок її літературній кар'єрі.

У кінці 1930 року переїхала в Радянську Україну, спочатку в м. Кам'янець-Подільський, де працювала у краєзнавчому музеї. Потім (1932 ) переселилась у Харків. Мирослава Сопілка була членкинею літературної організації «Західна Україна». Книга поезій «Роботящим рукам» (1931). Виступала і як прозаїк, залишивши велику повість «Затишне місто Забобонники».

12 травня 1929 року була серед засновників літературної групи «Горно» — з нею Василь Бобинський, Андрій Волощак, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Ніна Матулівна, Степан Тудор.

В 1934 році Сопілка оселилася в Ірпені під Києвом.

Мирослава Сопілка була заарештована у першій половині 1937 року разом зі своїм чоловіком Михайлом Пастушенком. Під час допитів ні вона, ні її чоловік нічим не скомпрометували себе і відкинули всі звинувачення слідства. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила подружжя до розстрілу. Обох було розстріляно: Михайла 18 листопада, а Мирославу — 22 листопада 1937 року. Найімовірніше її тіло було таємно поховане на Лук'янівському кладовищі. Тривалий час про її долю нічого не було відомо, офіційно вважалось, що вона померла на засланні 18 листопада 1942 року.

У кінці 1950-х років у Хрущовську відлигу члени Спілки письменників домоглися посмертної реабілітації Мирослави Сопілки. Судово-слідчу справу переглянули у 1958 році. Участь у процесі реабілітації поетеси брали Олесь Гончар, Юрій Смолич.

У місті Винниках є вулиця Мирослави Сопілки.

1973 року вийшла збірка вибраних творів Мирослави Сопілки «До сонця».

Примітки

Інститут історії України (12 травня) [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.], history.org.ua
В 1955 году был издан указ, согласно которому спецслужбы сообщали членам семей расстрелянных, что их родственники были приговорены к 10 годам лагере и умерли там от язвы желудка [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Такі дані містила «Енциклопедія українознавства»

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Мирослава Сопілка. До сонця. Київ: Дніпро, 1973
Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники, 2012. — 88 с.
Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

Посилання

Сопілка Мирослава // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 905.

Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Інститут історії України (12 травня) [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.], history.org.ua

[2] В 1955 году был издан указ, согласно которому спецслужбы сообщали членам семей расстрелянных, что их родственники были приговорены к 10 годам лагере и умерли там от язвы желудка [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[3] Такі дані містила «Енциклопедія українознавства»