Миронюк Андрій Миколайович

|Примітки=

Миронюк Андрій Миколайович
Псевдонім	Сет
Народився	12 липня 1975(1975-07-12) м. Умань, Черкаська область, Україна
Помер	20 січня 2015(2015-01-20) (39 років) м. Донецьк, Україна.
Поховання	Старокримське кладовище, біля с. Старий_Крим_(смт), Донецька обл., Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	військовослужбовець, письменник, інженер-конструктор
Мова творів	українська, російська
Жанр	автобіографія, бойовик, фантастика
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Премії	Золотий Бабай

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миронюк.

Андрі́й Микола́йович Миронюк (12 липня 1975, м. Умань Черкаської області — 20 січня 2015, м. Донецьк) — український письменник, інженер-конструктор, воїн, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Останні 12 років свого життя мешкав у Маріуполі Донецької області, працював на металургійному заводі, жив на одній вулиці із загиблим бійцем 131-го ОРБ Андрієм Назаренком.

Воював за територіальну цілісність Грузії, пройшов Абхазію, Осетію, Молдову і першу Чеченську війну.

Під час російського-української війни був командиром взводу окремої розвідувальної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ.

Загибель

Загинув 20 січня 2015 під час боїв за Донецького аеропорту. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах помилково заїхали в ангар, у якому перебували вороги. Під час бою БТР, у якому «Сет» здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, В'ячеслав Мельник, Леонід Шевчук.

Творчість

•  — роман, виходив друком під назвою «kavkaz.ua» у 2004 році у видавництві Зелений пес.
•  — роман, виходив у часописі «Роман Газета» № 3 (7) у 2003 році.
•  — роман, виходив друком у часописі «Роман Газета» № 1 (13) у 2005 році.
•  — збірка видавництва Пропала грамота, що включає романи «Стежками Едельвейса», «Скіф» та «Аскер», який раніше не друкувався.

Твори, що не видавались — «Фантазія», «Сталь та кружева»

Вшанування пам'яті

• На честь Андрія Миронюка названо Умані.

• Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду отримав батько — Микола Миронюк.

• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня.

Примітки

1. Леонід Наливайко (28 листопада 2015). . livejournal.com. LiveJournal. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
2. . Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
3. Миронюк А. Kavkaz.ua 288 стор. [ 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Зелений пес»
4. . Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
5. . vk.uman-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
6. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
7. . priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 14 липня 2015. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
8. . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
9.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела

• В Мариуполе простились с «киборгом» Андреем Миронюком, погибшим в бою за Донецкий аэропорт (фото) [ 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.) // «Факты», 30 січня 2015
• Миронюк Андрій Миколайович [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну