Евфоні я грец εὐφωνία або милозвучність поняття що позначає привабливість і виразність звуків і звукосполучень мови або

Евфоні́я (грец. εὐφωνία) або милозвучність — поняття, що позначає привабливість і виразність звуків і звукосполучень мови або мовлення.

У літературознавстві це розділ, що вивчає засоби звукової виразності мови художнього твору, вияв фоніки, який означає гармонійне поєднання естетично позитивних явищ художнього, насамперед поетичного твору.

В мовознавстві це поняття може стосуватись як фонетичних якостей мови або мовлення, так і їх естетичного сприйняття, та є предметом дослідження фоностилістики й фоніки. Наприклад, милозвучним можна вважати уникання складних для вимови нагромаджень звуків. В ширшому сенсі до цього поняття можуть відносити відсутність тавтологій і повторення спільнокореневих слів.

Українська мова

Норми

В українській мові існує низка норм, що регулюються українським правописом і забезпечують милозвучність мовлення. Зокрема, характерним є позиційно різний вжиток прийменників у та в (також ув, уві, вві тощо), з (зі, із, зо), сполучників і, й, та, префіксів у та в тощо — задля уникнення збігу приголосних і голосних звуків.

Поетика

Евфонія органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови — вокалізм, зумовлюючи музичність віршування (наприклад, Микола Вороний, Олександр Олесь, Павло Тичина, Володимир Сосюра та інші) виконує особливу стилістичну функцію у розмаїтті симетричного звукового ладу поетичного мовлення, забезпечує міру кількості, частоти, комбінування та тривання фонем.

Це стосується їхнього інструментування (алітерація, асонанс, зіткнення однакових звуків на початку та в кінці слів тощо), місця розташування у тексті (епіфора, анафора, кільце, рима тощо). Наприклад, благозвуччя постає стильовим принципом у вірші Миколи Вінграновського:

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

Міф про друге місце з милозвучности

Існує популярний міф, що на деякому конкурсі (або конференції) з милозвучності мов у Парижі українську мову нібито було визнано другою за милозвучністю після італійської. Існують кілька формулювань цього міфу, в яких може фігурувати 1928 або 1934 рік, місце визначено як третє, а перед українською можуть стояти французька, італійська та/або фарсі.

Втім, цей конкурс насправді ніколи не відбувався. Інформація про проведення цього конкурсу є вигаданою, а її можливим походженням називають першу українську газету в США «Свобода», де у номері 1 жовтня 1893 року міститься таке:

	Наша руська мова, як каже один учений професор Бантиш-Каменський, є другою після італійської як за звучністю, так за солодкістю, так за придатністю під безсмертні ноти всесвітніх музичних композиторів. Оригінальний текст (укр.) Наша руска мова якъ каже одинъ ученый прфесоръ Бантишъ-Камѣнскiй есть второю по италіяньской що до звучности, що до солодкости, що до придатности пôдъ безсмертни ноти всесвѣтных музикальних композиторôвъ
— газета «Свобода», 1893

Юрій Винничук згадував, що чув цю легенду ще на початку 1970-х і вважає її проявом комплексу меншовартості.

Див. також

Примітки

Ярмолінська, М. В. Проблема визначення й історія вивчення української евфонії. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ISSN 2523-4870. УДК 811.124’01.
Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 134-148. — 576 с. — .
Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 222—223.
Український правопис 2019 року (документ) / НАН України — Київ : Наукова думка, 2019. — 392 с. — .
. 24 Канал (укр.). 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 15 лютого 2024.
. Збруч (укр.). 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.

Література

Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 222—223.
Евфонія, або Милозвучність // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. — С. 311—312.

Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:1-1] Ярмолінська, М. В. Проблема визначення й історія вивчення української евфонії. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. ISSN 2523-4870. УДК 811.124’01.

[:2-2] Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 134-148. — 576 с. — .

[:0-3] Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 222—223.

[4] Український правопис 2019 року (документ) / НАН України — Київ : Наукова думка, 2019. — 392 с. — .

[:3-5] . 24 Канал (укр.). 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 15 лютого 2024.

[:4-6] . Збруч (укр.). 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 31 жовтня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.