У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Милович Милович Юхим Дмитрович 1875 1943 український актор характерног

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Милович.

Милович Юхим Дмитрович (1875 — 1943) — український актор характерного і резонерського плану в побутовому театрі. Відомий за виступами в Театрі Миколи Садовського (1906–1919), де також був помічником режисера.

Милович Юхим Дмитрович

Інші імена	Мілович
Народився	1875(1875)
Помер	1943(1943)
Діяльність	драматичний актор, режисер
Роки діяльності	в театрі Миколи Садовського (1906-1919)

Творчість

В молодості брав участь у Ніжинському аматорському драмгуртку, яким керувала Марія Заньковецька. За професією був ковалем. За спогадами Ф. Д. Проценка: «Мілович Юхим Дмитрович з першої вистави „Наталка Полтавка“ привернув до себе увагу режисера, він виконував роль Виборного, всяку поправку режисера швидко схоплював».

На одну з вистав гуртка завітав сам Микола Садовський, який і запросив Юхима Миловича серед інших талановитих ніжинців (Іван Ковалевський, Галина Ніжинська (Москвичова), Ліза Хуторна, Марія Малиш-Федорець) до свого театру, який спочатку відкрився в Полтаві, а невдовзі переїхав до Києва, де став стаціонарним.

Юхим Милович працював в Театрі Миколи Садовського з дня його заснування. «Комік-резонер, безпосередній і щирий. Його виконання відзначалось не стільки майстерністю, скільки темпераментом, добрим українським гумором», — писав про його роботу в цьому театрі В. Василько.

Про його гру в «Енеїді» Котляревського згадувала Софія Тобілевич: «Партію сторожа співав Юхим Милович, даючи всім своїм зовнішнім виглядом і одягом тип справжнього українського селянина, типового дядька».

Театр Садовського залишив у 1919. Пізніше виступав у Саксаганського. Наприкінці 1920-х років зійшов зі сцени.

Ролі

Медвідь («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого)
Ліхтаренко («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)
Купець Абдулін («Ревізор» М. Гоголя)
Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
Сторож («Енеїда» І. Котляревського)
Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського, муз. М. Лисенка)
Війт («Украдене щастя» І. Франка)
Сільський сторож («На перші гулі» С. Васильченка)
Десятник ( С. Черкасенка)

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
Марія Заньковецька як театральний та громадський діяч України: до 140-річчя від дня народження / Г. В. Самойленко. Ніжинський педінститут, 1994
. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 21 лютого 2015.
Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 193
. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.

[2] Марія Заньковецька як театральний та громадський діяч України: до 140-річчя від дня народження / Г. В. Самойленко. Ніжинський педінститут, 1994

[3] . Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.

[4] . Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.

[5] . Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 21 лютого 2015.

[Vas-6] Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 193

[7] . Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.

[8] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.